Документ 461а-06, первая редакция — Принятие от 10.09.1962
( Внимание! Эта не текущая редакция документа. Перейти к текущей? )

                                                          
У К А З
ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про внесення змін і доповнень до
Кримінального та Кримінально-процесуального
кодексів Української РСР
( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1962, N 37, ст. 461 )

Відповідно до Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 15
лютого 1962 року "Про посилення відповідальності за посягання на
життя, здоров'я і гідність працівників міліції та народних
дружинників", "Про посилення кримінальної відповідальності за
згвалтування", від 20 лютого 1962 року "Про посилення кримінальної
відповідальності за хабарництво", від 4 квітня 1962 року "Про
внесення змін і доповнень до статей 22 і 44 Основ кримінального
законодавства" і враховуючи практику застосування кримінального та
кримінально-процесуального законодавства, Президія Верховної Ради
Української РСР п о с т а н о в л я є:
1. Доповнити Кримінальний кодекс Української РСР ( 2001-05,
2002-05 ) статтями 80-1, 80-2, 188-1, 189-1 і 190-1 такого змісту:
"С т а т т я 80-1. Недонесення про державні злочини
Недонесення про відомі підготовлювані або вчинені державні
злочини, передбачені статтями 56 (зрада батьківщини), 57
(шпигунство), 58 і 59 (терористичний акт), 60 (диверсія), 61
(шкідництво), 64 (організаційна діяльність, спрямована до вчинення
особливо небезпечних державних злочинів, а так само участь в
антирадянській організації), 69 (бандитизм) і 79 (виготовлення або
збут підроблених грошей чи цінних паперів) цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк від одного року до трьох років або виправними роботами на строк від шести місяців до одного року".
"С т а т т я 80-2. Приховування державних злочинів
Заздалегідь не обіцяне приховування державних злочинів,
передбачених статтями 56 (зрада батьківщини), 57 (шпигунство), 58
і 59 (терористичний акт), 60 (диверсія), 61 (шкідництво), 64
(організаційна діяльність, спрямована до вчинення особливо
небезпечних державних злочинів, а так само участь в антирадянській
організації), 69 (бандитизм), 70 (контрабанда), 79 (виготовлення
або збут підроблених грошей чи цінних паперів) і 80 (порушення
правил про валютні операції) цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк від одного до п'яти років з засланням на строк від двох до п'яти років чи без заслання, або засланням на строк до п'яти років".
"С т а т т я 188-1. Опір працівнику міліції або народному
дружиннику при виконанні ними обов'язків
по охороні громадського порядку
Вчинення опору працівнику міліції або народному дружиннику
при виконанні цими особами покладених на них обов'язків по охороні
громадського порядку - карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі до ста карбованців. Ті самі дії, поєднані з насильством або погрозою застосування
насильства, а так само примушення цих осіб шляхом насильства або
погрози застосування насильства до виконання явно незаконних дій - караються позбавленням волі на строк від одного до п'яти років".
"С т а т т я 189-1. Образа працівника міліції або народного
дружинника у зв'язку з виконанням ними
обов'язків по охороні громадського
порядку
Образа працівника міліції або народного дружинника у зв'язку
з виконанням цими особами покладених на них обов'язків по охороні
громадського порядку - карається позбавленням волі на строк до шести місяців, або виправними роботами на строк до одного року, або штрафом у розмірі до ста карбованців".
"С т а т т я 190-1. Посягання на життя працівника міліції або
народного дружинника у зв'язку з їх
діяльністю по охороні громадського
порядку
Посягання на життя працівника міліції або народного
дружинника у зв'язку з їх службовою або громадською діяльністю по
охороні громадського порядку - карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з засланням на строк від двох до п'яти років чи без заслання, а при обтяжуючих обставинах - смертною карою".
2. Доповнити статтю 25 Кримінального кодексу Української РСР
приміткою такого змісту: "П р и м і т к а. При вирішенні питання про застосування
тюремного ув'язнення, а також при визначенні виду
виправно-трудової колонії особам, які засуджені до позбавлення
волі, виходити з того, що до тяжких злочинів, крім особливо
небезпечних державних злочинів, відносяться також такі злочини при
засудженні за них до позбавлення волі на строк не нижче п'яти
років: бандитизм (стаття 69), дії, що дезорганізують роботу
виправно-трудових установ (стаття 69-1), масові безпорядки (стаття
71), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття
78), виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів
(стаття 79), порушення правил про валютні операції (стаття 80),
розкрадання державного або громадського майна у великих і особливо
великих розмірах (статті 81 частина 3, 82 частина 3, 83 частина 3,
84 частина 3, 86-1), грабіж при обтяжуючих обставинах (статті 82
частина 2 і 141 частина 2), розбій (статті 86 і 142), умисне
знищення або пошкодження при обтяжуючих обставинах державного або
громадського майна чи особистого майна громадян (статті 89 частина
2 та 145 частина 2), умисне вбивство (статті 93 і 94), умисне
тяжке тілесне ушкодження (стаття 101), згвалтування (стаття 117),
спекуляція при обтяжуючих обставинах (стаття 154 частина 2),
перевищення влади або службових повноважень при обтяжуючих
обставинах (стаття 166 частина 2), одержання хабара, посередництво
в хабарництві і дача хабара (статті 168, 169 і 170), притягнення
завідомо невинного до кримінальної відповідальності при обтяжуючих
обставинах (стаття 174 частина 2), примушення давати показання при
обтяжуючих обставинах (стаття 175 частина 2), винесення завідомо
неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, якщо воно
спричинило тяжкі наслідки (стаття 176 частина 2), посягання на
життя працівника міліції або народного дружинника (стаття 190-1),
злісне хуліганство (стаття 206 частина 2), розкрадання
вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин при
обтяжуючих обставинах (стаття 223 частина 2), непокора при
обтяжуючих обставинах (стаття 232 пункти "б" і "в"), опір
начальникові або примушення його до порушення службових обов'язків
(стаття 234), насильницькі дії щодо начальника (стаття 236),
дезертирство (стаття 241), умисне знищення або пошкодження
військового майна при обтяжуючих обставинах (стаття 245 пункти "б"
і "в"), порушення правил несення служби на радіотехнічних постах і
в дежурних підрозділах (стаття 251 пункти "а", "в" і "г")". 3. Внести зміни до статей 20, 21, 24, 26, 52, 101, 117, 148,
154, 160, 162, 168-170, 185-187, 192, 199 і 213 Кримінального
кодексу Української РСР, виклавши їх так:
"С т а т т я 20. Переховування
Заздалегідь не обіцяне переховування злочинця, а так само
знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину або предметів,
добутих злочинним шляхом, тягне відповідальність лише у випадках,
спеціально передбачених статтями 80-2 і 186 цього Кодексу".
"С т а т т я 21. Недонесення
Недонесення про достовірно відомий підготовлюваний або
вчинений злочин тягне кримінальну відповідальність лише у
випадках, спеціально передбачених статтями 80-1 і 187 цього
Кодексу".
"С т а т т я 24. Виняткова міра покарання - смертна кара
Як виняткова міра покарання, до її повного скасування,
допускається застосування смертної кари - розстрілу - за державні
злочини у випадках, передбачених Законом СРСР "Про кримінальну
відповідальність за державні злочини", за умисне вбивство при
обтяжуючих обставинах, зазначених у статтях кримінальних законів
Союзу РСР і цього Кодексу, що встановлюють відповідальність за
умисне вбивство, а в окремих спеціально передбачених
законодавством Союзу РСР випадках, - також і за деякі інші
особливо тяжкі злочини. Не можуть бути засуджені до смертної кари особи, які не
досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, і жінки, що
були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент
винесення вироку. Смертну кару не може бути застосовано до жінки,
яка перебуває в стані вагітності на момент виконання вироку".
"С т а т т я 26. Особливо небезпечний рецидивіст
Особливо небезпечним рецидивістом за вироком суду може бути
визнана: 1) особа, яка вже була засуджена за раніше вчинений особливо
небезпечний державний злочин (статті 56-65), бандитизм (стаття
69), виготовлення з метою збуту або збут підроблених грошей чи
цінних паперів (стаття 79), порушення правил про валютні операції
(стаття 80), розкрадання державного або громадського майна у
великих чи особливо великих розмірах (статті 81 частина 3, 82
частина 3, 83 частина 3, 84 частина 3, 86-1), розбій (статті 86,
142 і 223 частина 2), умисне вбивство (статті 93, 94, 234 пункт
"в"), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 101), згвалтування
(стаття 117), за вчинені при обтяжуючих обставинах одержання
хабара, посередництво в хабарництві і дачу хабара (статті 168
частина 2, 169 частина 2, 170 частина 2), за посягання на життя
працівника міліції або народного дружинника (стаття 190-1), і
знову вчинила будь-який з цих злочинів, незалежно від того, за
який з них ця особа була засуджена вперше; 2) особа, яка була в будь-якій послідовності тричі засуджена
за розкрадання державного або громадського майна шляхом крадіжки,
грабежу, шахрайства (статті 81 частини 1 і 2, 82 частини 1 і 2, 83
частини 1 і 2), а також за крадіжку, грабіж, шахрайство щодо
особистої власності громадян (статті 140 частини 1 і 2, 141
частини 1 і 2, 143 частини 1 і 2), спекуляцію (стаття 154 частини
1 і 2), злісне хуліганство (стаття 206 частина 2), за придбання
або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, вчинені у
вигляді промислу або у великих розмірах (стаття 213 частина 2),
розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів чи вибухових
речовин, крім вчиненого шляхом розбійного нападу (стаття 223), або
хоч би двічі за будь-який з цих злочинів і за один з злочинів,
перелічених в пункті першому частини 1 цієї статті, і після цього
знову вчинила будь- який із злочинів, перелічених в першому або
другому пункті частини 1 цієї статті; 3) особа, яка, відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі
вчинила будь-який з тяжких злочинів, перелічених в примітці до
статті 25 цього Кодексу, при засудженні за нього до позбавлення
волі на строк не нижче п'яти років, або будь-який особливо
небезпечний державний злочин, незалежно від строку покарання. При вирішенні питання про визнання особи особливо небезпечним
рецидивістом суд враховує характер і ступінь суспільної
небезпечності вчиненого злочину, особу винного і обставини справи. Не може бути підставою для визнання особи особливо
небезпечним рецидивістом судимість за злочин, вчинений нею до
досягнення вісімнадцятирічного віку, або судимість, яка знята чи
погашена у встановленому законом порядку".
"С т а т т я 52. Умовно-дострокове звільнення від покарання і
заміна покарання більш м'яким
Якщо засуджений до позбавлення волі, заслання, вислання,
виправних робіт або направлення до дисциплінарного батальйону
зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довів своє
виправлення, до нього може бути застосовано судом, після
фактичного відбуття не менше половини призначеного строку
покарання, умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням. При цьому
засудженого може бути звільнено також від додаткових покарань у
вигляді заслання, вислання або позбавлення права займати певні
посади чи займатися певною діяльністю. Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням можуть бути
застосовані після фактичного відбуття не менш двох третин
призначеного судом строку покарання до осіб, засуджених за тяжкі
злочини, перелічені в примітці до статті 25 цього Кодексу, при
засудженні за них до позбавлення волі на строк не нижче п'яти
років, за винятком тих, що зазначені в пункті третьому частини 3
цієї статті. Це ж правило застосовується до осіб, які раніше були
судимі за будь-який з тяжких злочинів, перелічених в примітці до
статті 25 цього Кодексу, і після цього засуджені за вчинення
крадіжки при обтяжуючих обставинах (статті 81 частина 2 та 140
частина 2), а також до осіб, які раніше були судимі за крадіжку,
вчинену при обтяжуючих обставинах, і знову засуджені за вчинення
крадіжки при обтяжуючих обставинах. Умовно-дострокове звільнення і заміна невідбутої частини
покарання більш м'яким покаранням не застосовуються: 1) до особливо небезпечних рецидивістів; 2) до осіб, до яких були застосовані умовно-дострокове
звільнення від позбавлення волі або заміна невідбутої частини
покарання більш м'яким покаранням, якщо ці особи до закінчення
невідбутого строку покарання вчинили новий умисний злочин, за який
вони засуджені до позбавлення волі; 3) до осіб, засуджених за особливо небезпечні державні
злочини (статті 56-65), бандитизм (стаття 69), дії, що
дезорганізують роботу виправно-трудових установ (стаття 69-1 ),
виготовлення і збут підроблених грошей чи цінних паперів (стаття
79), порушення правил про валютні операції (стаття 80),
розкрадання державного або громадського майна в особливо великих
розмірах (стаття 86-1), розбій (статті 86, 142 і 223 частина 2),
умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (статті 93 і 234 пункт
"в"), згвалтування, вчинене групою осіб, або таке, що спричинило
тяжкі наслідки, а так само згвалтування неповнолітньої (стаття 117
частина 3), одержання, дачу хабара або посередництво в
хабарництві, вчинені при обтяжуючих обставинах (статті 168 частина
2, 169 частина 2 і 170 частина 2), посягання на життя працівника
міліції або народного дружинника в зв'язку з їх службовою або
громадською діяльністю по охороні громадського порядку, вчинене
при обтяжуючих обставинах (стаття 190-1 ). В разі вчинення особою, до якої було застосовано
умовно-дострокове звільнення, протягом невідбутої частини
покарання нового однорідного або не менш тяжкого злочину, суд
призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтею 43
цього Кодексу".
"С т а т т я 101. Умисне тяжке тілесне ушкодження
Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне
ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння або таке, що
спричинило втрату будь-якого органу або втрату його функцій,
душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний з стійкою
втратою працездатності не менше ніж на одну третину, або
перервання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, - карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має
характер мучення або мордування, або коли воно сталося внаслідок
систематичних, хоч би й не тяжких тілесних ушкоджень, - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років. Умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася
смерть потерпілого, а так само вчинене особливо небезпечним
рецидивістом, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років".
"С т а т т я 117. Згвалтування
Згвалтування, тобто статеві зносини з застосуванням фізичного
насильства, погрози або з використанням безпорадного стану
потерпілої, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Згвалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила такий
злочин, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Згвалтування, вчинене групою осіб чи особливо небезпечним
рецидивістом, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а
так само згвалтування неповнолітньої - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з засланням на строк від двох до п'яти років чи без заслання, або смертною карою".
"С т а т т я 148. Заняття забороненим промислом
Виготовлення, переробка або зберігання для збуту і самий збут
у вигляді промислу продуктів, матеріалів і виробів, щодо яких є
спеціальна заборона, а так само заняття іншими забороненими
промислами, якщо це діяння не тягне адміністративної
відповідальності або коли воно вчинене після застосування за такі
ж дії заходів адміністративного впливу, - карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом у розмірі до трьохсот карбованців. Ті самі діяння, вчинювані у значних розмірах або з
використанням найманої праці, а так само особою, раніше судимою за
заняття забороненим промислом, - караються позбавленням волі на строк до чотирьох років з конфіскацією майна або без конфіскації".
"С т а т т я 154. Спекуляція
Спекуляція, тобто скуповування та перепродаж з метою наживи
товарів або інших предметів, - карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на строк до одного року, або штрафом у розмірі до трьохсот карбованців. Спекуляція, вчинювана у вигляді промислу, або у великих
розмірах, або особливо небезпечним рецидивістом, - карається позбавленням волі на строк до шести років з конфіскацією майна і з висланням на строк до трьох років або без такого. Дрібна спекуляція, вчинена особою, яка раніше вчинила будь-як
спекуляцію, - карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі до ста карбованців".
"С т а т т я 160. Незаконна порубка лісу
Незаконна порубка лісу на пні в усіх лісах державного
значення, колгоспних лісах та в межах захисних лісових смуг, що
завдала лісовому господарству шкоди, яка перевищує десять
карбованців за таксовими цінами, встановленими для відпуску лісу
на пні населенню в даній місцевості, а так само порубка лісу в
зазначених лісах, що завдала лісовому господарству шкоди у меншому
розмірі, але вчинена повторно, - карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі до двохсот карбованців, з конфіскацією незаконно зрубаної деревини. Те саме діяння, якщо воно завдало великої шкоди або вчинюване
у вигляді промислу, - карається позбавленням волі на строк до п'яти років з
конфіскацією незаконно зрубаної деревини".
"С т а т т я 162. Незаконне заняття рибним, звіриним або
іншим водним добувним промислом
Незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним
промислом без належного дозволу, чи в заборонений час, або в
недозволених місцях, чи забороненими способами та знаряддями лову
- карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк або штрафом у розмірі до двохсот карбованців, з конфіскацією всього добутого, знарядь лову та плавучих засобів з їх приналежностями або без конфіскації. Те саме діяння, якщо воно завдало значної шкоди, або
вчинюване систематично, чи особою, раніше судимою за незаконне
заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, - карається позбавленням волі на строк до чотирьох років або виправними роботами на строк до одного року, з конфіскацією майна або без конфіскації та з обов'язковою конфіскацією всього добутого, знарядь лову та плавучих засобів з їх приналежностями".
" С т а т т я 168. Одержання хабара
Одержання службовою особою особисто або через посередників у
будь-якому вигляді хабара за виконання або невиконання в інтересах
того, хто дає хабара, будь-якої дії, яку службова особа повинна
була або могла вчинити з використанням свого службового стану, - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна. Те саме діяння, вчинене службовою особою, яка займає
відповідальний стан, або раніше судилась за хабарництво, чи
одержувала хабарі неодноразово, або поєднане з вимагательством
хабара, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна і з засланням після відбуття позбавлення волі на строк від двох до п'яти років чи без заслання, а при особливо обтяжуючих обставинах - смертною карою з конфіскацією майна".
"С т а т т я 169. Посередництво в хабарництві
Посередництво в хабарництві - карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років. Посередництво в хабарництві, вчинене неодноразово або особою,
яка раніше судилась за хабарництво, чи з використанням свого
службового стану, - карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна і з засланням після відбуття позбавлення волі на строк від двох до п'яти років чи без заслання".
"С т а т т я 170. Дача хабара
Дача хабара - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Дача хабара, вчинена неодноразово або особою, яка раніше
судилась за хабарництво, - карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна чи без конфіскації і з засланням після відбуття позбавлення волі на строк від двох до п'яти років чи без заслання. Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної
відповідальності, якщо відносно неї мало місце вимагательство
хабара або якщо ця особа після дачі хабара добровільно заявила про
те, що сталось".
"С т а т т я 185. Самовільне повернення висланої особи до
місцевості, де їй заборонено проживати,
або невиїзд особи, якій призначено
вислання
Самовільне повернення висланої особи до місцевості, де їй
заборонено проживати, а також невиїзд особи, якій призначено
вислання з місцевості, звідки вона висилається, - карається засланням на строк від двох до п'яти років або заміною вислання засланням на невідбутий строк".
"С т а т т я 186. Приховування
Заздалегідь не обіцяне переховування злочинців і приховування
злочинів, передбачених статтями 86-1 (розкрадання державного або
громадського майна в особливо великих розмірах), 86, 142 І 223
частина 2 (розбій), 93 і 234 пункт "в" (умисне вбивство при
обтяжуючих обставинах), 117 частина 3 (згвалтування, вчинене
групою осіб чи особливо небезпечним рецидивістом, або таке, що
спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само згвалтування
неповнолітньої), 168 частина 2 (одержання хабара при обтяжуючих
обставинах), 190-1 (посягання на життя працівника міліції або
народного дружинника) цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк до п'яти років або засланням на той же строк. Заздалегідь не обіцяне переховування злочинців і приховування
злочинів, передбачених статтями 81 частини 2 і 3, 82 частини 2 і
3, 83 частини 2 і 3, 84 частини 2 і 3 (розкрадання державного або
громадського майна при обтяжуючих обставинах), 94 (умисне
вбивство), 101 (умисне тяжке тілесне ушкодження), 117 частини 1 і
2 (згвалтування), 140 частини 2 і 3 (крадіжка при обтяжуючих
обставинах), 141 частини 2 і 3 (грабіж при обтяжуючих обставинах),
143 частини 2 і 3 (шахрайство при обтяжуючих обставинах), 154
частина 2 (спекуляція при обтяжуючих обставинах), 169 частина 2 та
170 частина 2 (дача хабара і посередництво в хабарництві при
обтяжуючих обставинах), 183 (втеча ув'язненого), 216 частина 3 та
216 частина 2 (порушення правил безпеки руху автомототранспорту і
міського електротранспорту, що спричинило людські жертви або тяжкі
тілесні ушкодження), 223 частина 2 (розкрадання вогнестрільної
зброї, бойових припасів або вибухових речовин, вчинене повторно
або за попереднім зговором групою осіб чи особливо небезпечним
рецидивістом), 241 пункти "б" і "г" (дезертирство) цього Кодексу,
- карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до одного року".
"С т а т т я 187. Недонесення про злочин
Недонесення про достовірно відомі підготовлювані або вчинені
злочини, передбачені статтями 86-1 (розкрадання державного або
громадського майна в особливо великих розмірах), 86, 142 і 223
частина 2 (розбій), 93 і 234 пункт "в" (умисне вбивство при
обтяжуючих обставинах), 117 частина 3 (згвалтування, вчинене
групою осіб чи особливо небезпечним рецидивістом, або таке, що
спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само згвалтування
неповнолітньої), 168 частина 2 (одержання хабара при обтяжуючих
обставинах), 190-1 (посягання на життя працівника міліції або
народного дружинника) цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до одного року. Недонесення про достовірно відомі підготовлювані або вчинені
злочини, передбачені статтями 81 частини 2 і 3, 82 частини 2 і 3,
83 частини 2 і 3, 84 частини 2 і 3 (розкрадання державного або
громадського майна при обтяжуючих обставинах), 94 (умисне
вбивство), 101 (умисне тяжке тілесне ушкодження), 140 частина 3,
141 частина 3, 143 частина 3 (крадіжка, грабіж та шахрайство,
вчинені особливо небезпечним рецидивістом), 169 частина 2 та 170
частина 2 (дача хабара і посередництво в хабарництві при
обтяжуючих обставинах), 223 частина 2 (розкрадання вогнестрільної
зброї, бойових припасів або вибухових речовин, вчинене повторно
або за попереднім зговором групою осіб, чи особливо небезпечним
рецидивістом) цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк".
"С т а т т я 192. Ухилення військовозобов'язаного від учбових
зборів і порушення правил обліку
військовозобов'язаних
Ухилення військовозобов'язаного від учбових зборів, а так
само порушення правил обліку військовозобов'язаних, якщо за такі ж
дії були вже застосовані заходи адміністративного впливу, - карається виправними роботами на строк від шести місяців до одного року або позбавленням волі на той же строк".
"С т а т т я 199. Самовільний захват землі та самовільне
будівництво
Самовільний захват, самовільний обмін чи купівля-продаж
земельної ділянки або інші дії, що порушують закони про
націоналізацію землі, - караються виправними роботами на строк від шести місяців до одного року або штрафом у розмірі до трьохсот карбованців. Самовільне будівництво житлового будинку, якщо за такі ж дії
були вже застосовані заходи адміністративного впливу, - карається виправними роботами на строк від шести місяців до одного року з конфіскацією незаконно спорудженої будівлі".
"С т а т т я 213. Придбання або збут майна, завідомо
здобутого злочинним шляхом
Заздалегідь не обіцяне придбання або збут майна, завідомо
здобутого злочинним шляхом, - карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на строк до одного року, або штрафом у розмірі до ста карбованців. Ті самі діяння, вчинені у вигляді промислу або у великих
розмірах, або особливо небезпечним рецидивістом, - караються позбавленням волі на строк до семи років, або засланням на строк до п'яти років, з конфіскацією майна чи без конфіскації".
4. До статей 188, 189 та 214 внести такі зміни і доповнення: частину 1 статті 188 після слів "який охороняє громадський
порядок" доповнити словами "крім випадків, зазначених у статті
188-1 цього Кодексу"; статтю 189 після слів "який охороняє громадський порядок"
доповнити словами "крім випадків, зазначених у статті 189-1 цього
Кодексу"; з статті 214 виключити слово "повторного".
5. Внести зміни до пункту 9 частини 1 статті 6 і доповнити цю
частину пунктом 10, а також внести зміни до пунктів 2 і 3 статті
34, статті 36, частини 2 статті 108, частини 1 статті 111, статті
112, частини 2 статті 155, частини 1 статті 282, статей 324, 334,
335 частини 3 статті 386, частини 2 статті 405, частини 5
статті 407, частини 3 статті 408, частини 8 статті 410 і частини 2
статті 411 Кримінально-процесуального кодексу Української РСР,
виклавши їх так:
Пункти 9 і 10 частини 1 статті 6
"9) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що
набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття
справи;
10) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу
дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж
обвинуваченню, крім випадків, передбачених статтями 276 і 278
цього Кодексу".
Пункти 2 і 3 статті 34
"2) про інші державні злочини, передбачені статтями 66-69,
69-1, 71, частиною 2 статті 73, статтею 76, частиною 1 статті 77,
статтями 78-80, 80-1, 80-2 Кримінального кодексу Української РСР; 3) про злочини, передбачені частиною 3 статті 84, частиною 2
статті 86, статтями 86-1, 93, частиною 3 статті 117, статтею 147,
частиною 2 статті 168, статтею 190-1 Кримінального кодексу
Української РСР".
СТАТТЯ 36
"С т а т т я 36. Підсудність справ військовому трибуналу
Підсудність кримінальних справ військовому трибуналу
визначається Положенням про військові трибунали".
Частина 2 статті 108
"У справах, в яких провадження попереднього слідства не є
обов'язковим, дізнання повинно бути закінчено не пізніше одного
місяця. В строк дізнання включається час з моменту порушення
справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком або
до закриття чи зупинення провадження у справі. У виняткових
випадках цей строк може бути продовжений прокурором, який
безпосередньо здійснює нагляд за провадженням дізнання, не більше
як на один місяць".
Частина 1 статті 111
"Провадження попереднього слідства є обов'язковим у справах
про державні і військові злочини і про злочини, передбачені
частиною 3 статті 81, частиною 3 статті 82, частиною 3 статті 83,
частинами 2 і 3 статті 84, частиною 2 статті 86, статтями 86-1,
93-99, 101, 103, 104, 108, 109, 113, 115, 117, 119-122, частиною 2
статті 123, статтею 124, частиною 2 статті 125, статтями 127, 128,
130-139, частиною 3 статті 141, частинами 2 і 3 статті 142,
статтями 147, 147-1, частиною 2 статті 155, статтями 156, 165-177,
181, 186, 187, частиною 2 статті 188, частиною 2 статті 188-1,
статтями 190, 190-1, частиною 2 статті 193, статтями 200, 201,
203-205, 208-210, частиною 3 статті 215, частиною 2 статті 216,
статтями 217-220, частиною 2 статті 221, частиною 2 статті 223,
статтею 226 Кримінального кодексу Української РСР, а також про всі
злочини неповнолітніх і осіб, які через свої фізичні або психічні
вади не можуть самі здійснювати своє право на захист",
СТАТТЯ 112
"С т а т т я 112. Підслідність
Попереднє слідство в кримінальних справах провадиться
слідчими прокуратури, а в справах про злочини, передбачені
статтями 56-62, 64, 65, 67, 68, 70, 71, 75, 76, 80, 80-1 (в
частині, що стосується недонесення про державні злочини,
передбачені статтями 56-61 і 64), 80-2 (в частині, що стосується
приховування державних злочинів, передбачених статтями 56-61, 64,
70 і 80) та пунктами "а", "б" і "в" статті 253 Кримінального
кодексу Української РСР, також слідчими органів державної
безпеки".
Частина 2 статті 155
"До осіб, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених
статтями 56-65, 69, 69-1, 71, 78-80, частиною 3 статті 81,
частиною 3 статті 82, частиною 3 статті 83, частиною 3 статті 84,
частиною 2 статті 86, статтями 86-1, 93, частиною 3 статті 117,
частиною 3 статті 141, частиною 3 статті 142, частиною 2 статті
168, частиною 2 статті 169, частиною 2 статті 170, статтею 190-1,
пунктом "в" статті 234, пунктами "б" і "г" статті 241, статтею
242, пунктом "в" статті 245, статтями 257, 260 і 261 Кримінального
Кодексу Української РСР, взяття під варту може бути застосовано з
мотивів самої тільки небезпечності злочину".
Частина 1 статті 282
"Коли під час судового розгляду справи будуть встановлені
підстави для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9,
10 статті 6 і статтями 8, 9, 10 цього Кодексу, суд, вислухавши
думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю
мотивованою ухвалою закриває справу".
СТАТТЯ 324
"С т а т т я 324. Питання, що вирішуються судом при
постановленні вироку
Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується
підсудний; 2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею
кримінального закону він передбачений; 3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину; 4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин; 5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують
відповідальність підсудного, і які саме; 6) чи слід у випадках, передбачених статтею 26 Кримінального
кодексу Української РСР, визнати підсудного особливо небезпечним
рецидивістом; 7) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному
і чи повинен він її відбувати; 8) в якому виді виправно-трудової колонії повинен відбувати
покарання підсудний, щодо якого суд призначає покарання у вигляді
позбавлення волі у виправно-трудовій колонії; 9) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на
чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню
збитки, заподіяні потерпілому, якщо цивільний позов не був
заявлений; 10) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного
позову і можливої конфіскації майна; 11) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима,
цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом; 12) на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому
розмірі: 13) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного; 14) чи слід у випадках, передбачених статтею 14 Кримінального
кодексу Української РСР, застосувати до підсудного примусове
лікування чи встановити над ним опікування. Коли підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів,
суд вирішує питання, зазначені в пунктах 1-7 цієї статті, окремо
по кожному злочину. Якщо у вчиненні злочину обвинувачується декілька осіб, суд
вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з
підсудних. Примусове лікування, передбачене пунктом 14 цієї статті, може
бути застосовано лише при наявності відповідного висновку
лікувальної установи".
СТАТТЯ 334
"С т а т т я 334. Мотивувальна частина вироку
Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити
формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з
зазначенням місця, часу, способу, мотивів і наслідків вчиненого
злочину. В мотивувальній частині обвинувального вироку наводяться
обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних,
докази, на яких грунтуються висновки суду щодо кожного підсудного,
з зазначенням мотивів, що пояснюють, чому суд грунтує свій вирок
саме на цих доказах і відкидає інші докази. В разі визнання
частини обвинувачення необгрунтованою суд повинен вказати підстави
цього. Суд зобов'язаний також навести мотиви зміни обвинувачення,
мотиви обрання даної міри покарання або звільнення підсудного від
покарання, підстави до застосування умовного засудження або
покарання нижче найнижчої межі, передбаченої законом за даний
злочин, а також підстави обрання міри покарання, яка може
призначатися лише при обтяжуючих чи пом'якшуючих обставинах, що
зазначені в законі, за яким кваліфіковано злочин. Коли суд вирішить визнати підсудного особливо небезпечним
рецидивістом, у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави
такого рішення і робиться посилання на статтю 26 Кримінального
кодексу Української РСР. В мотивувальній частині обвинувального вироку суд повинен
зазначити мотиви застосування до засудженого до позбавлення волі
певного виду виправно-трудової колонії або тюремного ув'язнення
відповідно до статті 25 Кримінального кодексу Української РСР. Якщо суд відповідно до статті 14 Кримінального кодексу
Української РСР визнає необхідним застосувати щодо підсудного
примусове лікування або встановити над ним опікування, в
мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви такого рішення. При наявності клопотань громадських організацій або
колективів трудящих про умовне засудження і про передачу їм
підсудного для перевиховання і виправлення суд у мотивувальній
частині вироку зазначає мотиви задоволення чи відхилення цих
клопотань. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити
формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане
судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з
зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не
допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під
сумнів невинність виправданого. У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для
задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для
відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених
частиною 3 статті 29 цього Кодексу".
СТАТТЯ 335
"С т а т т я 335. Резолютивна частина вироку
В резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути
зазначені: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний
закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене
підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними;
остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбуття
покарання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано умовне
засудження; рішення про цивільний позов; рішення про речові докази
і судові витрати; рішення про залік попереднього ув'язнення;
рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і
вказівка про порядок і строк оскарження вироку. При визнанні підсудного особливо небезпечним рецидивістом про
це зазначається в резолютивній частині вироку. Щодо засуджених до позбавлення волі у виправно-трудових
колоніях суд зобов'язаний в резолютивній частині обвинувального
вироку зазначити вид колонії, де засуджений повинен відбувати
покарання. У випадках, передбачених статтею 37 Кримінального кодексу
Української РСР, у резолютивній частині обвинувального вироку
викладається рішення про звернення з поданням до відповідних
державних органів про позбавлення засудженого військового або
спеціального звання, орденів, медалей або почесного звання. У випадках, передбачених статтею 14 Кримінального кодексу
Української РСР, у резолютивній частині вироку зазначається
рішення суду застосувати до підсудного примусове лікування або
встановити над ним опікування. Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при
виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру
покарання, призначеного судом. Коли підсудному було пред'явлено декілька обвинувачень і
деякі з них не були доведені, то в резолютивній частині вироку
повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по
яких - засуджений. Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від
відбуття покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині
вироку. Коли призначається покарання нижче найнижчої межі,
передбаченої законом за даний злочин, у резолютивній частині
вироку робиться посилання на статтю 44 Кримінального кодексу
Української РСР і зазначається обрана судом міра покарання. Якщо суд визнає можливим застосувати умовне засудження з
передачею засудженого для перевиховання і виправлення громадській
організації чи колективу трудящих, суд у резолютивній частині
вироку зазначає, якій саме громадській організації чи колективу
трудящих передано засудженого на перевиховання і виправлення. В резолютивній частині виправдувального вироку зазначається
прізвище, ім'я та по батькові виправданого; вказується, що
підсудний в пред'явленому обвинуваченні визнаний невинним і по
суду виправданим; вказується про скасування запобіжного заходу,
про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і
можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і
про порядок та строк оскарження вироку".
Частина 3 статті 386
"Якщо особа, яка витребувала справу в порядку судового
нагляду, не встановить в ній підстав для принесення протесту, вона
повідомляє про це особу, установу або організацію, за клопотанням
яких була витребувана справа для перевірки, з зазначенням мотивів
відмови і повертає справу у відповідний суд".
Частина 2 статті 405
"Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб,
засуджених за тяжкі злочини, перелічені в примітці до статті 25
Кримінального кодексу Української РСР, при засудженні цих осіб до
позбавлення волі на строк не нижче п'яти років, щодо осіб,
засуджених за особливо небезпечні державні злочини, незалежно від
строку покарання, а так само щодо особливо небезпечних
рецидивістів".
Частина 5 статті 407
"Якщо суд відмовить в умовно-достроковому та достроковому
звільненні засудженого від покарання або заміні невідбутої частини
покарання більш м'яким покаранням, повторне подання в цьому
питанні щодо осіб, які засуджені за злочини, зазначені в частині 2
статті 52 Кримінального кодексу Української РСР, може бути внесено
не раніше як через рік з дня винесення ухвали про відмову, а щодо
інших засуджених - не раніше як через шість місяців".
Частина 3 статті 408
"Звільнення на цих підставах з місць ув'язнення осіб,
засуджених за злочини, передбачені статтями 56-65, 69, 69-1,
частиною 2 статті 79, частиною 2 статті 80, частиною 3 статті 81,
частиною 3 статті 82, частиною 3 статті 83, частиною 3 статті 84,
частиною 2 статті 86, статтями 86-1, 93, частиною 3 статті 117,
частиною 3 статті 142, частиною 2 статті 168, статтею 190-1,
пунктом "в" статті 234 Кримінального кодексу Української РСР, а
також особливо небезпечних рецидивістів не допускається".
Частина 8 статті 410
"Якщо суд відмовить у заміні тюремного ув'язнення
позбавленням волі у виправно-трудових колоніях, повторний розгляд
подання в цьому питанні може мати місце не раніше як через рік з
дня винесення ухвали про відмову".
Частина 2 статті 411
"В судове засідання, як правило, викликається засуджений, а
за його клопотанням і захисник. Якщо питання стосується виконання
вироку в частині цивільного позову, викликається також при
необхідності цивільний позивач і цивільний відповідач. Неявка цих
осіб не зупиняє розгляду справи".

Голова
Президії Верховної Ради Української РСР Д.КОРОТЧЕНКО
Секретар
Президії Верховної Ради Української РСР А.ЗЛЕНКО
м. Київ, 10 вересня 1962 р.



вверх