Про попереднє ув'язнення
Закон Украины от 30.06.19933352-XII
Документ 3352-XII, предыдущая редакция — Редакция от 19.04.2012, основание - 4565-VI
( Последнее событие — Редакция, произойдет позже, основание - 113-IX. Посмотреть в истории? )
( Внимание! Эта не текущая редакция документа. Перейти к текущей? )

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про попереднє ув'язнення

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 35, ст.360 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст. 35
N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 40, ст.193
N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.232
N 3111-III ( 3111-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 33, ст.236
N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.109
N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233
N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.66
N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.187
N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.191
N 2376-IV ( 2376-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.195
N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.198
N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.103
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511
N 1829-VI ( 1829-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.115
N 3453-VI ( 3453-17 ) від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 50, ст.548
N 4565-VI ( 4565-17 ) від 22.03.2012, ВВР, 2012, N 51, ст.574 }

{ У тексті Закону слова "Міністерство внутрішніх
справ України" в усіх відмінках замінено словами
"Державний департамент України з питань виконання
покарань" у відповідних відмінках згідно із Законом
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98 }
{ У тексті Закону слова "Державний департамент України з питань
виконання покарань" в усіх відмінках замінено словами
"центральний орган виконавчої влади з питань виконання
покарань" у відповідному відмінку згідно із Законом N 1254-VI
( 1254-17 ) від 14.04.2009 }

Стаття 1. Попереднє ув'язнення
Попереднє ув'язнення відповідно до кримінально-процесуального
законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого,
підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути
призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого,
вирок щодо якого не набрав законної сили.
Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом,
Кримінально-процесуальним ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) і
Кримінально-виконавчим ( 1129-15 ) кодексами України та іншими
актами законодавства. ( Частина друга статті 1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005 )
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань
кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного
додержання Конституції України ( 254к/96-ВР ), вимог Загальної
декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і
стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з
навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або
принижують людську гідність.
Стаття 2. Мета попереднього ув'язнення
Метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому
ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду,
перешкоджанню встановленню істини в кримінальній справі або
зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання
вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного
перевезення. { Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3453-VI
( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Стаття 3. Підстави для попереднього ув'язнення
Підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення
суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту або про
застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене
відповідно до Кримінального ( 2341-14 ) і
Кримінально-процесуального ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) кодексів
України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у
випадках, передбачених законом. { Стаття 3 в редакції Закону N 2537-III ( 2537-14 ) від
21.06.2001; текст статті 3 в редакції Закону N 3453-VI ( 3453-17 )
від 02.06.2011 }
Стаття 4. Установи для попереднього ув'язнення
Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід
обрано взяття під варту або до яких застосовано тимчасовий чи
екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної
кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової
служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках,
що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть
перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. { Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, N 743-IV ( 743-15 ) від
15.05.2003, N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, N 1254-VI
( 1254-17 ) від 14.04.2009, N 3453-VI ( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі
тимчасового тримання, на гауптвахті Військової служби правопорядку
у Збройних Силах України визначаються законодавством України. { Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, N 2377-IV ( 2377-15 ) від
20.01.2005 }
Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення
волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної
відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як
запобіжний захід обрано взяття під варту, то вони за постановою
особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати в
дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань
чи на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах
України. ( Частина третя статті 4 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, N 2377-IV ( 2377-15 )
від 20.01.2005 ) У випадках і порядку, передбачених кримінально-виконавчим
законодавством, засуджені можуть бути залишені для роботи з
господарського обслуговування слідчого ізолятора за їх письмовою
згодою. ( Частина четверта статті 4 в редакції Закону N 2377-IV
( 2377-15 ) від 20.01.2005 )
Стаття 5. Забезпечення порядку тримання під вартою
у місцях попереднього ув'язнення
Забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях
попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць
попереднього ув'язнення, яка діє відповідно до цього Закону та
інших актів законодавства.
Стаття 6. Правове становище осіб, які перебувають
у місцях попереднього ув'язнення
Особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення,
мають обов'язки і права, встановлені законодавством для громадян
України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими
нормативно-правовими актами. ( Частина перша статті 6 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 ) Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства,
які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, визначається
законодавством України, що передбачає права і обов'язки цих осіб
під час перебування їх на території України, з обмеженнями, які
встановлені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
( Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 ) Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг особам,
які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, залежно від їх
расової, національної приналежності, ставлення до релігії,
майнового стану, політичних поглядів та минулих заслуг.
Стаття 7. Режим у місцях попереднього ув'язнення
Режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок і умови
тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою
забезпечення попереднього ув'язнення, встановлюється цим Законом
та іншими нормативними актами.
Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув'язнення є
ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і
роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього
Закону.
Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту
або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт,
підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і
фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов'язками та вимогами
режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що
надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування - перегляду.
Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також
предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього
ув'язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього
ув'язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі
і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані
шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув'язнення
або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход
держави за мотивованою постановою начальника установи для
попереднього ув'язнення, санкціонованою прокурором, копія якої
приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою.
Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу
України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються
тільки в присутності офіційних представників цього органу. { Частина третя статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, N 3111-III ( 3111-14 ) від
07.03.2002, N 3453-VI ( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї,
підлягають огляду.
Стаття 8. Роздільне тримання у місцях
попереднього ув'язнення
Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних
камерах. У виняткових випадках, з метою збереження слідчої
таємниці, захисту ув'язнених від можливих посягань на їх життя чи
запобігання вчиненню ними нового злочину, або за наявності на те
медичних підстав за мотивованою постановою особи, установи, в
провадженні яких знаходиться справа, чи начальника установи для
попереднього ув'язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть
тримати в одиночних камерах. Застосування цього заходу до
неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх
життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери. Осіб, взятих під варту, розміщують у камерах з додержанням
таких вимог ізоляції: чоловіків - окремо від жінок; неповнолітніх - окремо від дорослих. У виняткових випадках, з
метою запобігання порушенням режиму в камерах, де тримають
неповнолітніх, допускається з санкції прокурора тримання не більше
двох дорослих, які вперше притягаються до кримінальної
відповідальності за вчинення злочинів, що не є тяжкими та особливо
тяжкими; ( Абзац третій частини другої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 ) взятих під варту співробітників кадрового складу
розвідувальних органів України - окремо від інших осіб, які
перебувають під вартою; ( Частину другу статті 8 доповнено абзацом
четвертим згідно із Законом N 3111-III ( 3111-14 ) від
07.03.2002 ) осіб, яких вперше притягнуто до кримінальної
відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягалися до
кримінальної відповідальності; осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення
волі, - окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення
волі; осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та
особливо тяжких злочинів, - окремо від інших осіб, які перебувають
під вартою; ( Абзац сьомий частини другої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 ) осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів
проти основ національної безпеки України, - як правило, окремо від
інших осіб, які перебувають під вартою; ( Абзац восьмий частини
другої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 488-IV
( 488-15 ) від 06.02.2003 )
( Абзац дев'ятий частини другої статті 8 виключено на
підставі Закону N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 )
осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ,
Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, служби
безпеки, прокуратури, юстиції, Державній кримінально-виконавчій
службі України та в суді, - окремо від інших осіб, які перебувають
під вартою; { Абзац десятий частини другої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003,
N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 } засуджених - окремо від осіб, які перебувають під вартою;
( Абзац одинадцятий частини другої статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 ) іноземних громадян і осіб без громадянства - як правило,
окремо від інших осіб, які перебувають під вартою; осіб, підозрюваних або обвинувачуваних у вчиненні злочинів,
відповідальність за які передбачена статтями 173-177, 200-235
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), окремо від інших осіб,
які перебувають під вартою. ( Частину другу статті 8 доповнено
абзацом згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 ) Засуджених до довічного позбавлення волі тримають ізольовано
від усіх інших осіб, які перебувають під вартою. ( Частина третя
статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2537-III
( 2537-14 ) від 21.06.2001 ) Обвинувачених або підозрюваних в одній і тій же справі за
наявності розпорядження особи або органу, у провадженні яких
знаходиться справа, тримають роздільно. Порядок розміщення в лікувальних закладах місць попереднього
ув'язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється
центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань,
Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України,
Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з
Генеральною прокуратурою України. ( Частина п'ята статті 8 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 488-IV ( 488-15 ) від
06.02.2003, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 9. Права осіб, взятих під варту
Особи, взяті під варту, мають право: на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою
захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на
повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття
під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді
роз'яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63
Конституції України ( 254к/96-ВР ), цієї статті та інших прав
затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому
числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто
або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття
під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень
або свідчень до прибуття захисника; ( Абзац другий частини першої
статті 9 в редакції Закону N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 ) знайомитися з правилами тримання під вартою; на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним
жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також
хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної
прогулянки встановлюється до двох годин; одержувати передачі або посилки та грошові перекази і
передачі; { Абзац п'ятий частини першої статті 9 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003,
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } { Щодо дії абзацу п'ятого частини першої статті 9 додатково див.
Закони N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 )
від 19.12.2006 }
купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком
продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до
одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень
письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на
замовлення; користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі
документи і записи, що стосуються кримінальної справи; користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших
осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця
попереднього ув'язнення та придбаними через торговельну мережу; відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і
користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню
предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних
матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях
попереднього ув'язнення порядок, а також не обмежуються
права інших осіб; на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не
допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за
винятком невідкладних випадків; звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського
суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних
організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених
осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових
осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Закону. ( Абзац
одинадцятий частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005 )
Взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до
трьох років. ( Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 )
Взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років)
мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від
спеціалістів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
( Статтю 9 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3109-III
( 3109-14 ) від 07.03.2002; в редакції Закону N 2353-IV
( 2353-15 ) від 18.01.2005 )
Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в
разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під
варту в зв'язку з провадженням в іншій справі або в разі прийняття
рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до
правил, установлених цим Законом. Одержання цими особами посилок і
передач, а так само купівля ними продуктів харчування і предметів
першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому
Кримінально-виконавчим кодексом України ( 1129-15 ) для рівня
безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом
виконавчої влади з питань виконання покарань. { Частина четверта статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, N 2377-IV ( 2377-15 )
від 20.01.2005, N 3453-VI ( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Перелік продуктів харчування і предметів першої необхідності,
які забороняється передавати особам, взятим під варту,
встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань
виконання покарань, Міністерством оборони України за погодженням з
Генеральною прокуратурою України. ( Частина п'ята статті 9 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 488-IV ( 488-15 ) від
06.02.2003, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 10. Обов'язки осіб, взятих під варту
Особи, взяті під варту, зобов'язані: додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього
ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації; дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний
зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері; бути ввічливими до працівників місця попереднього ув'язнення,
а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками
адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню
ними своїх обов'язків; бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна
місця попереднього ув'язнення.
Стаття 11. Матеріально-побутове забезпечення і медичне
обслуговування осіб, взятих під варту
Особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що
відповідають правилам санітарії та гігієни.
Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не
може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або
жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра.
Особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними
нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування,
індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види
матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм
видається одяг і взуття встановленого зразка.
Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і
протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення
організуються і проводяться відповідно до законодавства про
охорону здоров'я.
Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з
цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє
ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я,
залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз
визначається Кабінетом Міністрів України. { Частина п'ята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, N 743-IV ( 743-15 ) від
15.05.2003; в редакції Закону N 4565-VI ( 4565-17 ) від
22.03.2012 }
Стаття 12. Надання побачень особам, взятим під варту
Побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим
під варту адміністрація місця попереднього ув'язнення лише з
письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, в
провадженні яких знаходиться справа, як правило, один раз на
місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох
годин. ( Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 )
Іноземним громадянам, взятим під варту, побачення з
представниками посольств і консульств відповідних держав надається
за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з
письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, в
провадженні яких знаходиться справа.
Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний
арешт, побачення з родичами або іншими особами надається
адміністрацією місця попереднього ув'язнення на підставі
письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку.
{ Статтю 12 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3453-VI
( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Надане взятій під варту особі в порядку, передбаченому
частинами першою - третьою цієї статті, побачення проводиться під
контролем адміністрації місця попереднього ув'язнення. У разі
порушення правил проведення побачення воно достроково
припиняється. { Частина четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3453-VI ( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Особа, взята під варту, має право на побачення з захисником
наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, з
моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого
письмовим повідомленням особи або органу, в провадженні яких
знаходиться справа, у вільний від виконання слідчих дій час.
Адміністрація установи повинна забезпечити умови для проведення
побачень, у тому числі які виключають при побаченні із захисником
можливість третіх осіб мати доступ до інформації, що надається в
процесі побачення. { Частина статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Стаття 13. Листування осіб, взятих під варту.
Порядок надсилання скарг, заяв і листів
Особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та
іншими громадянами, а також підприємствами, установами,
організаціями з письмового дозволу особи або органу, в провадженні
яких знаходиться справа. Після набрання вироком законної сили
листування здійснюється відповідно до закону. ( Частина перша
статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 488-IV
( 488-15 ) від 06.02.2003 )
Скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб,
взятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього
ув'язнення, за винятком випадків, передбачених цією статтею.
{ Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, N 3166-IV ( 3166-15 ) від
01.12.2005; в редакції Закону N 1829-VI ( 1829-17 ) від
21.01.2010 }
Скарги на дії особи, яка провадить дізнання, або слідчого
надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення
прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві
вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подачі. ( Частина
третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2537-III
( 2537-14 ) від 21.06.2001 )
Заяви осіб з питань оскарження постанови судді на обрання
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або на постанову про
продовження строків тримання під вартою або про застосування
тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією
місця попереднього ув'язнення до визначеного законом суду протягом
доби з часу їх подання. { Частина четверта статті 13 в редакції Закону N 2537-III
( 2537-14 ) від 21.06.2001; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3453-VI ( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з
провадженням у справі, не пізніше трьох діб з часу їх подачі
надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення
особі або органу, в провадженні яких знаходиться справа. Ця
особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку.
Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких
може перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, за
належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або
органу, в провадженні яких знаходиться справа, про що сповіщаються
особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд
за проведенням дізнання або слідства.
Скарги, заяви і листи з питань, не пов'язаних з провадженням
у справі, розглядаються адміністрацією місця попереднього
ув'язнення або надсилаються за належністю в порядку, встановленому
законом.
З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація
ознайомлює осіб, взятих під варту, під розписки, які додаються до
їх особистих справ.
Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують
Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському
суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних
організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим
особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не
підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі.
Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від
зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає. { Статтю 13 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 1829-VI
( 1829-17 ) від 21.01.2010 }
Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують
захиснику у справі, що здійснює свої повноваження відповідно до
статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, перегляду не
підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі.
Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від такого
захисника, перегляду не підлягає. { Статтю 13 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом
N 1829-VI ( 1829-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 14. Заходи заохочення, що застосовуються
до осіб, взятих під варту
До осіб, які перебувають під вартою, в разі їх зразкової
поведінки адміністрація місця попереднього ув'язнення може
застосовувати такі заходи заохочення: оголошення подяки; дострокове зняття раніше накладеного стягнення; збільшення тривалості прогулянки на одну годину; дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і
предметів першої необхідності в межах 25 відсотків на місяць від
суми, передбаченої частиною першою статті 9 цього Закону; дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі; преміювання за кращі показники в роботі.
Стаття 15. Заходи стягнення, що застосовуються
до осіб, взятих під варту
До осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму,
адміністрація місця попереднього ув'язнення може застосовувати
такі заходи стягнення: попередження або догану; позачергове залучення до прибирання приміщення.

( Абзац четвертий частини першої статті 15 виключено на
підставі Закону N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005 )

( Частину другу статті 15 виключено на підставі Закону
N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005 )

Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму,
за мотивованою постановою начальника місця попереднього
ув'язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти
діб, а неповнолітні - на строк до п'яти діб. Поміщення до карцеру
не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм
харчування. Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до
карцеру не підлягають. Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають
відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається
застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають
під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську
гідність. Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти
діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком
проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як
через шість місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного
місяця з дня його винесення.
Стаття 16. Умови та оплата праці осіб, взятих під варту
Взяті під варту особи можуть залучатися до роботи лише в
межах території місця попереднього ув'язнення за їх згодою і з
дозволу слідчого, органу дізнання або суду, в провадженні яких
знаходиться справа. Праця таких осіб оплачується за тарифними
ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Із
заробітку ув'язнених за виконавчими документами провадяться
відрахування в порядку, встановленому законодавством України.
Прибутки, одержані внаслідок використання праці ув'язнених, не
підлягають оподаткуванню і використовуються для упорядкування
місця попереднього ув'язнення та поліпшення умов тримання під
вартою. Взяті під варту особи можуть залучатися без оплати їх праці
лише до робіт, пов'язаних із створенням належних
санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця попереднього
ув'язнення. До таких робіт ці особи залучаються почергово у
вільний від проведення слідчих дій час і не більш як на дві години
протягом дня.
Стаття 17. Матеріальна відповідальність осіб,
взятих під варту
Особи, взяті під варту, несуть матеріальну відповідальність
за заподіяну під час перебування в місцях попереднього ув'язнення
шкоду в розмірах, установлених законодавством України.
Збитки відшкодовуються за постановою начальника місця
попереднього ув'язнення з грошових сум, що є на особовому рахунку
особи, яку тримають під вартою. Не відшкодовані цією особою під
час перебування в місці попереднього ув'язнення збитки в разі її
засудження до покарання у вигляді позбавлення волі можуть бути
стягнуті адміністрацією установи виконання покарань з коштів, що
надійшли на особовий рахунок засудженого. { Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005 }
У разі скасування або зміни запобіжного заходу, припинення
чи закінчення максимального строку тимчасового чи екстрадиційного
арешту збитки, не відшкодовані особою, звільненою з-під варти або
виданою іншій державі, можуть бути стягнуті на загальних
підставах. { Частина третя статті 17 в редакції Закону N 3453-VI ( 3453-17 )
від 02.06.2011 }
Стаття 18. Заходи безпеки і підстави для застосування
заходів фізичного впливу, спеціальних засобів
і вогнепальної зброї
Адміністрація місця попереднього ув'язнення має право
застосовувати до осіб, взятих під варту, заходи фізичного впливу,
спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку,
передбачених цим Законом. Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і
вогнепальної зброї повинно, якщо дозволяють обставини, передувати
попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного
впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть
застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або
здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного
впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання
покладених на адміністрацію місця попереднього ув'язнення
обов'язків, і мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди
здоров'ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація місця
попереднього ув'язнення зобов'язана негайно подати допомогу
потерпілим. Працівники місця попереднього ув'язнення мають право
застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби, в тому
числі прийоми рукопашного бою, наручники, гумові палиці, гамівні
сорочки, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої
відволікаючої дії, водомети, бронемашини та інші технічні засоби,
а також використовувати службових собак для припинення фізичного
опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним
вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання
покладених на неї обов'язків. Дозвіл на проведення спеціальних операцій з використанням
світлозвукових пристроїв відволікаючої дії, водометів, бронемашин
та інших технічних засобів, застосування яких пов'язане з ризиком
заподіяння шкоди здоров'ю оточуючих, дають начальники управлінь
(відділів) центрального органу виконавчої влади з питань виконання
покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та
Київській області, місті Севастополі, начальник Центрального
управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
по місту Києву і Київській області, начальники територіальних
управлінь Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
або особи, які їх замінюють, голова центрального органу виконавчої
влади з питань виконання покарань або його заступник, Міністр
оборони України, начальник Військової служби правопорядку у
Збройних Силах України або його перший заступник. { Частина п'ята
статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 312-XIV
( 312-14 ) від 11.12.98, в редакції Закону N 488-IV ( 488-15 ) від
06.02.2003, із змінами, внесеними згідно із Законами N 743-IV
( 743-15 ) від 15.05.2003, N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 } Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу,
спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками
вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками
інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними
групового нападу, що загрожує життю або здоров'ю працівників місця
попереднього ув'язнення або інших осіб, чи збройного опору. Для припинення зазначених протиправних дій з дозволу і в
присутності медичного працівника особи, взяті під варту, можуть
поміщатися до камери для заспокоєння буйних осіб, на них може
надягатися гамівна сорочка. До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів
застосування гамівної сорочки забороняється. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його
застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися,
характеру правопорушення і особи правопорушника. У разі вчинення особою, взятою під варту, нападу чи іншої
умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров'ю
працівників місця попереднього ув'язнення чи інших осіб, а також
у разі здійснення втечі з-під варти як винятковий захід
допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими
заходами припинити такі дії неможливо. У разі втечі з-під варти
неповнолітніх і жінок застосування зброї не допускається. Працівник місця попереднього ув'язнення, який застосував
заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, рапортом
повідомляє про це безпосереднього начальника для негайного
сповіщення прокурора. ( Частина одинадцята статті 18 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 ) Усі особи, щодо яких були застосовані заходи фізичного
впливу, спеціальні засоби або вогнепальна зброя, підлягають
обов'язковому медичному огляду. Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої
тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування
заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі
випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця
попереднього ув'язнення повинна негайно письмово повідомити
прокурора. Перевищення повноважень при застосуванні заходів фізичного
впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою
встановлену законом відповідальність.
Стаття 19. Особливий режим у місцях попереднього
ув'язнення
У випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для
життєзабезпечення систем, масових безпорядків, проявів групової
непокори взятих під варту осіб або в разі виникнення реальної
загрози збройного нападу на місце попереднього ув'язнення чи у
зв'язку з оголошенням надзвичайного стану в районі розташування
установи для попереднього ув'язнення з дозволу голови
центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань,
начальника управління (відділу) центрального органу виконавчої
влади з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим,
області, місті Києві та Київській області, місті Севастополі,
Міністра оборони України, начальника Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України, узгодженого з відповідним
прокурором, для осіб, що перебувають в установі для попереднього
ув'язнення, може бути запроваджено особливий режим терміном до
тридцяти днів. { Частина перша статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, N 488-IV
( 488-15 ) від 06.02.2003, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003,
N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 } У разі запровадження особливого режиму в місці попереднього
ув'язнення посилюється охорона, нагляд за особами, взятими під
варту, припиняються всі заходи, що проводяться з цими особами, а
також надання побачень та прийняття посилок і передач,
здійснюються інші режимні заходи. Для припинення групових протиправних дій взятих під варту
осіб та ліквідації їх наслідків використовуються сили і засоби
місць попереднього ув'язнення, а у разі потреби з дозволу Міністра
внутрішніх справ України, Міністра оборони України, начальника
Військової служби правопорядку у Збройних Силах України,
начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ
України в Криму, місті Києві, Київській області, начальника
управління Міністерства внутрішніх справ України в області -
органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства оборони України, Військової служби правопорядку у
Збройних Силах України. ( Статтю 19 доповнено частиною третьою
згідно із Законом N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, із змінами,
внесеними згідно із Законом N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 20. Підстави та порядок звільнення осіб, взятих під
варту { Назва статті 20 в редакції Закону N 3453-VI ( 3453-17 ) від
02.06.2011 }
Підставами для звільнення з-під варти є: скасування запобіжного заходу; зміна запобіжного заходу; закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою
як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в
установленому законом порядку; { Абзац четвертий частини першої
статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N 488-IV
( 488-15 ) від 06.02.2003, N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003,
N 3453-VI ( 3453-17 ) від 02.06.2011 } закінчення максимального строку тимчасового або
екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінально-процесуальним
кодексом України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ); { Частину першу
статті 20 доповнено абзацом згідно із Законом N 3453-VI
( 3453-17 ) від 02.06.2011 } припинення тимчасового або екстрадиційного арешту; { Частину
першу статті 20 доповнено абзацом згідно із Законом N 3453-VI
( 3453-17 ) від 02.06.2011 } звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.
{ Частину першу статті 20 доповнено абзацом згідно із Законом
N 3453-VI ( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Звільнення осіб з-під варти в разі скасування або зміни
цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього
ув'язнення на підставі постанови органу дізнання або слідчого, які
провадять досудове розслідування у справі, прокурора, судді,
вироку чи ухвали суду. ( Частина друга статті 20 в редакції
Законів N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, N 1130-IV ( 1130-15 )
від 11.07.2003, N 2376-IV ( 2376-15 ) від 20.01.2005 )

{ Частину третю статті 20 виключено на підставі Закону
N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003 }

Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний
негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, стосовно якого на
день закінчення строку тримання під вартою, передбаченого
статтею 156 Кримінально-процесуального кодексу України
( 1002-05 ), не надійшла постанова судді про продовження такого
строку. При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, у
провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який
здійснює нагляд за розслідуванням. { Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3453-VI
( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний
негайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення
максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною
першою статті 462 Кримінально-процесуального кодексу України
( 1003-05 ), повідомивши про це прокурора та суд, що прийняв
рішення про застосування тимчасового арешту. За п'ять днів до
закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник
установи попереднього ув'язнення зобов'язаний надіслати прокурору
та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту,
повідомлення про день його закінчення. { Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3453-VI
( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний
негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення
максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого
статтею 463 Кримінально-процесуального кодексу України
( 1003-05 ), повідомивши про це прокурора області або його
заступника, а також суд, що прийняв рішення про застосування
екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального
строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього
ув'язнення зобов'язаний надіслати прокурору області або його
заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування
екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення. { Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3453-VI
( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Звільнення особи з-під варти в разі припинення тимчасового чи
екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього
ув'язнення на підставі постанови прокурора області або його
заступника відповідно до статті 464 Кримінально-процесуального
кодексу України ( 1003-05 ). { Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3453-VI
( 3453-17 ) від 02.06.2011 }
Постанова, вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під
варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця
попереднього ув'язнення.
Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються
адміністрацією місця попереднього ув'язнення безплатним проїздом
до місця проживання. У необхідних випадках їм видаються грошова
допомога і одяг.
Стаття 21. Персонал місць попереднього ув'язнення
До персоналу місць попереднього ув'язнення належать особи
рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої
служби України та військовослужбовці Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України, а також особи, які працюють
в цих установах за трудовими угодами. { Частина перша статті 21 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 312-XIV ( 312-14 ) від
11.12.98, N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, N 743-IV ( 743-15 )
від 15.05.2003, N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 } Працівники місць попереднього ув'язнення в межах повноважень,
наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно
приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або
бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність, у
тому числі за невиконання або неналежне виконання обов'язків,
передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами,
порушення прав осіб, взятих під варту. ( Частина друга статті 21 в
редакції Закону N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 ) Адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана: забезпечити належну охорону та режим тримання осіб, взятих
під варту; створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові
умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням
та медичним обслуговуванням; створити необхідні умови для роботи слідчого, особи, яка
проводить дізнання, прокурора та суду (судді), яка пов'язана з
провадженням у кримінальній справі; повідомити особам під час взяття їх під варту про підстави
та мотиви взяття під варту, роз'яснити право на оскарження в суді
підстав та мотивів взяття під варту, надати в друкованому вигляді
роз'яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 9 цього Закону та інших
прав осіб, взятих під варту, які встановлені законом, а також
забезпечити можливість реалізації інших прав осіб, взятих під
варту, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими
актами, забезпечити наявність у достатній кількості текстів
Конституції України, Кримінального ( 2341-14 ),
Кримінально-процесуального ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ),
Кримінально-виконавчого ( 1129-15 ), Цивільного ( 435-15 ),
Цивільно-процесуального ( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06,
1505-06 ) кодексів України, законів України "Про попереднє
ув'язнення" ( 3352-12 ), "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), "Про
міліцію" ( 565-12 ), "Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього
слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ), інших
нормативно-правових актів, що визначають статус та повноваження
правоохоронних органів, права та обов'язки осіб, взятих під варту,
порядок тримання під вартою, порядок відшкодування збитків,
завданих неправомірними діями або бездіяльністю працівників
правоохоронних органів та місць попереднього ув'язнення, а також
забезпечити можливість користування особами, взятими під варту,
текстами зазначених нормативно-правових актів та
науково-методичною літературою з цих питань. ( Частину третю
статті 21 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 2322-IV
( 2322-15 ) від 12.01.2005 ) Працівникам місця попереднього ув'язнення не дозволяється
вступати в неслужбові стосунки з особами, взятими під варту, а
також користуватися їх послугами.
Стаття 22. Прокурорський нагляд за додержанням
законодавства в місцях попереднього ув'язнення
Нагляд за додержанням законодавства в місцях попереднього
ув'язнення здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому
прокурори відповідно до Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ). Постанови і вказівки прокурорів щодо додержання встановлених
законодавством порядку і умов тримання осіб, взятих під варту,
підлягають обов'язковому виконанню адміністрацією місць
попереднього ув'язнення. Цей Закон набирає чинності з моменту його опублікування.

Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 30 червня 1993 року
N 3352-XII



вверх