Про Звернення Верховної Ради України з нагоди Міжнародного дня інвалідів
Постановление Верховной Рады Украины; Обращение от 03.12.1998290-XIV
Документ 290-XIV, текущая редакция — Принятие от 03.12.1998

                                                          
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Звернення Верховної Ради України з нагоди
Міжнародного дня інвалідів
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 1, ст.13 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
Схвалити текст Звернення Верховної Ради України з нагоди
Міжнародного дня інвалідів (додається).

Голова Верховної Ради України О.ТКАЧЕНКО
м. Київ, 3 грудня 1998 року
N 290-XIV

ЗВЕРНЕННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
З НАГОДИ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ІНВАЛІДІВ

3 грудня під егідою Організації Об'єднаних Націй
відзначається Міжнародний день інвалідів.
Перші дієві кроки молодої української держави по створенню
власного правового поля відбулися саме з прийняттям у березні 1991
року Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ), яким гарантовано їм рівні з усіма іншими
громадянами можливості для участі у всіх сферах життя суспільства,
створення необхідних умов, що дають можливість інвалідам вести
повноцінний спосіб життя відповідно до індивідуальних здібностей
та інтересів.
Створюючи відповідну законодавчу базу, держава намагається
цивілізовано будувати свої взаємини з громадянами, чий фізичний
або психічний стан не дає їм змоги самостійно та всебічно дбати
про своє здоров'я. У суспільстві функціонує система соціального
захисту населення, виплачуються, хоч і не завжди своєчасно,
пенсії, працює служба соціальної допомоги вдома, утримуються за
кошти державного та місцевих бюджетів будинки-інтернати для людей
похилого віку та інвалідів, діють різні благодійні товариства,
підтримується діяльність громадських організацій інвалідів та
ветеранів.
У той же час на тлі перелічених добрих справ, намірів і
прагнень на нинішньому етапі свого розвитку наше суспільство не в
змозі підняти соціальний захист інвалідів та допомогу їм на
належний рівень вимог сьогодення.
І як наслідок - житлово-побутові умови неповносправних людей
залишаються невирішеними й не співвідносяться зі ступенем та
особливостями інвалідності конкретних хворих, стан впровадження
безбар'єрної архітектури з метою доступу інвалідів до соціальної
інфраструктури теж не зазнав якісних змін і не відповідає
Стандартним правилам забезпечення рівних можливостей для
інвалідів, затверджених резолюцією Генеральної Асамблеї ООН.
Велике занепокоєння викликає становище психічно хворих
інвалідів, зокрема в тих сім'ях, де батьки-пенсіонери опікуються
дорослими дітьми-інвалідами, які через бідність, соціальну
невлаштованість, а інколи й упереджене ставлення громадськості
конче потребують особливої уваги в такий скрутний час. Нестерпним
для більшості немічних людей, що ледве зводять кінці з кінцями, є
те, що мізерний розмір їх пенсій вкрай недостатній навіть для
елементарного існування. Ці знедолені наші співвітчизники менше за
всіх вимагають і більше за всіх потребують.
Але вони не скаржаться на життя, хоча для них воно є набагато
важчим. Навпаки, скривджені долею, вони не зламалися, не здалися,
а прикладом свого щоденного героїчного буття показують усім нам,
на що здатна людина, сильна духом. Згадаймо хоча б наших
спортсменів-інвалідів, які тільки за останній рік завоювали 71
медаль, зокрема: на зимових Параолімпійських Іграх у Нагано - 3
золоті, 2 срібні, 4 бронзові; на чемпіонатах світу - 8 золотих, 14
срібних, 14 бронзових; на чемпіонатах Європи - 12 золотих, 9
срібних, 5 бронзових. При цьому встановлено 5 рекордів світу, з
яких З - з легкої атлетики, 2 - з плавання.
Отже, нині вести мову про всебічну інтеграцію інвалідів у
суспільство як про реальний факт передчасно.
Звичайно, не варто сподіватися, що в умовах важкої
економічної кризи, в якій перебуває наша держава, можливо швидко
підняти загальний рівень життя інвалідів.
Але завжди характерною ознакою високої цивілізації було
уважне, милосердне ставлення суспільства саме до немічних -
інвалідів, людей похилого віку, дітей. Адже такі вічні моральні
категорії, як доброта, людяність, розуміння та співчуття не
вимагають будь-яких матеріальних витрат. Для цього достатньо
тільки щирого бажання допомогти.
Безперечно, у полі зору Верховної Ради України як вищого
законодавчого органу влади перебуває процес подальшого
удосконалення правової бази щодо розв'язання проблем інвалідів -
готуються до другого читання законопроекти про психіатричну
допомогу; про гуманітарну допомогу, що надходить в Україну;
опрацьовується нова редакція Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні". Варто підкреслити, що
лейтмотивом цих законопроектів, основною їх ідеологією має бути
насамперед соціальна спрямованість.
Україна набула членства в Раді Європи за умови, що вона
приведе у відповідність з європейськими стандартами низку існуючих
законів та прийме понад 30 нових, що сприятиме реальному входженню
нашої держави до правового простору цієї організації.
А тому надзвичайно актуальним у контексті вирішення питання
гармонізації законодавства України з правовими системами Ради
Європи, Європейського Союзу тощо є приєднання України до Угоди
"Про ввіз матеріалів освітнього, наукового і культурного
характеру" від 22 липня 1950 року в частині, що стосується
вирішення проблем інвалідів, зокрема сліпих.
Сьогодні, в Міжнародний день інвалідів, ми ще раз звертаємось
до сумління і совісті не тільки тих, хто зобов'язаний за службовим
станом дбати і піклуватися про інвалідів, але й до усіх людей
доброї волі - давайте всі разом розв'язувати насущні проблеми
інвалідів, керуючись принципами гуманізму і справедливості.
Озирніться навколо - і обов'язково знайдете того, хто чекає на
вашу доброту та допомогу!
Давайте створимо для скривджених долею братів і сестер наших
рівні можливості, хай відчують, що вони такі ж, як і ми. Адже вони
того варті.

м. Київ,
3 грудня 1998 року



вверх