Про наукову і науково-технічну діяльність
Закон Украины от 13.12.19911977-XII
Документ 1977-XII, предыдущая редакция — Редакция от 11.04.1995, основание - 75/95-ВР
( Внимание! Эта не текущая редакция документа. Перейти к текущей? )

                                                          

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про основи державної політики у сфері науки
і науково-технічної діяльності

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 12, ст.165 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 1978-XII ( 1978-12 ) від 13.12.91, ВВР, 1992, N 12, ст.166 )
( Із змінами, внесеними згідно з Декретами
N 12-92 від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст. 76
N 23-92 від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст. 93
N 15-93 від 19.02.93, ВВР, 1993, N 17, ст.184
Законами
N 183/94-ВР від 23.09.94, ВВР, 1994, N 41, ст.376 N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85 )

Мета Закону - створення правових основ державної політики у
сфері науки і науково-технічної діяльності (надалі -
науково-технічної політики), які базуються на Декларації про
державний суверенітет України ( 55-12 ) та Акті проголошення
незалежності України ( 1427-12 ). Науково-технічний прогрес є головним фактором розвитку
суспільства, підвищення добробуту його громадян, їх духовного та
інтелектуального зростання. Держава надає пріоритетну підтримку розвитку науки як
визначального джерела економічного зростання і невід'ємної
складової національної культури та освіти, створює необхідні умови
для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері
науково-технічної діяльності, забезпечує використання досягнень
вітчизняної та світової науки і техніки для вирішення соціальних,
економічних, культурних та інших проблем.
Закон визначає: роль держави в розвитку науки і техніки, використанні
науково-технічних результатів для перетворення суспільного
виробництва та задоволенні потреб людей; основні цілі, напрями та принципи державної науково-технічної
політики; форми та методи державного регулювання в науково-технічній
сфері; повноваження державних органів у здійсненні науково-технічної
політики; економічні та правові гарантії розвитку науково-технічної
діяльності.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення державної науково-технічної політики
1. Державна науково-технічна політика - складова частина
соціально-економічної політики України, яка визначає основні цілі,
напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в
науково-технічній сфері. 2. Науково-технічну сферу становлять суспільні відносини, що
формуються в процесі здійснення науково-технічної діяльності, з
метою одержання нових знань і використання їх для створення і
вдосконалення засобів, знарядь, предметів та умов праці і життя
людини, духовного та культурного розвитку суспільства. 3. Науково-технічна діяльність включає фундаментальні та
прикладні наукові дослідження, а також доведення їх результатів до
стадії практичного використання. 4. Держава формує і реалізує науково-технічну політику,
визначає міру, форми і засоби своєї участі в науково-технічних
роботах міждержавного та міжнародного значення, виходячи із
власних інтересів і можливостей, створює структури, які захищають
її права та інтереси в науково-технічній сфері.
Стаття 2. Основні цілі і напрями державної науково-технічної
політики
1. Основними цілями державної науково-технічної політики є: примноження національного багатства України на основі
використання науково-технічних досягнень; створення умов для досягнення високого рівня життя кожного
громадянина, його фізичного, духовного та інтелектуального
розвитку, поліпшення умов праці шляхом використання сучасних
досягнень науки і техніки, забезпечення вільного розвитку
науково-технічної творчості. 2. Держава забезпечує: соціально-економічні, організаційні, правові умови для
формування та ефективного використання науково-технічного
потенціалу, включаючи державну підтримку всіх суб'єктів
науково-технічної діяльності; створення сучасної інфраструктури науки, підготовку
науково-технічних кадрів, їх правовий та соціальний захист,
інтеграцію освіти, науки і виробництва; державне фінансування та пріоритетне матеріально-технічне
забезпечення фундаментальних досліджень, довгострокових державних
науково-технічних програм; підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та
концентрацію ресурсів для їх реалізації; створення ринку науково-технічної продукції та впровадження
досягнень науки і техніки у виробничу, соціальну та оборонну
сфери; організацію статистики у науково-технічній сфері; інформаційне забезпечення прийняття рішень у сфері науки і
техніки; проведення оцінки науково-технічного рівня досліджень, нових
технологій і техніки, експертизи важливих науково-технічних
проектів; встановлення зв'язків з іншими державами для використання
досягнень вітчизняної та світової науки і техніки в народному
господарстві.
Стаття 3. Основні принципи державної науково-технічної
політики
Основними принципами державної науково-технічної політики є: органічна єдність науково-технічного прогресу з економічним,
соціальним та духовним розвитком суспільства; демократизація та децентралізація управління, розвиток
самоврядування у сфері науки і техніки; врахування вимог екологічної безпеки; першочергова державна підтримка науково-дослідних робіт, що
забезпечують вирішення найважливіших проблем розвитку України
шляхом вибору науково-технічних пріоритетів та концентрації
ресурсів на їх реалізації; збалансованість розвитку фундаментальних і прикладних
досліджень та розвитку при державній підтримці фундаментальних і
довгострокових прикладних робіт, економічного стимулювання
інноваційної діяльності підприємств; підтримка конкуренції і підприємництва у науково-технічній
сфері на основі державного захисту інтересів власника; створення і розвиток ринку науково-технічної продукції; рівноправність всіх форм організації науково-технічної
діяльності, поєднання колективної та індивідуальної
науково-технічної творчості; збалансованість розвитку наукового, освітнього та виробничого
потенціалів; участь науково-технічної громадськості у формуванні і
реалізації державної науково-технічної політики; максимальне використання можливостей світової науки та
міжнародного науково-технічного співробітництва для забезпечення
науково-технічного прогресу; свобода поширення науково-технічної інформації та пропаганда
науково-технічних досягнень.
Стаття 4. Законодавство України про державну
науково-технічну політику
Законодавство України про державну науково-технічну політику
складається з цього Закону та інших актів законодавства України,
що регулюють суспільні відносини в науково-технічній сфері.

Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЙНО-СТРУКТУРНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ
НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ГОЛОВНІ КАНАЛИ
ЇЇ ПІДТРИМКИ
Стаття 5. Суб'єкти державної науково-технічної політики
Суб'єктами державної науково-технічної політики є органи
державної влади та державного управління. Суб'єкти державної науково-технічної політики в межах своєї
компетенції вирішують питання, пов'язані з науково-технічною
діяльністю.
Стаття 6. Верховна Рада України як суб'єкт державної
науково-технічної політики
1. Верховна Рада України формує державну науково-технічну
політику на основі щорічного звіту Уряду України. 2. Верховна Рада України: визначає основні цілі, напрями, принципи державної
науково-технічної політики і правові основи діяльності в
науково-технічній сфері; встановлює обсяги бюджетного фінансування наукових
досліджень, відрахувань бюджетних коштів до Державного фонду
фундаментальних досліджень, Державного інноваційного фонду та
розміри державного резерву матеріально-технічних і сировинних
ресурсів для забезпечення науково-технічної діяльності; затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки,
перелік національних науково-технічних програм та обсяги
фінансування по кожній з них на весь строк виконання з щорічним
уточненням в бюджеті; створює систему кредитно-фінансових, податкових та митних
регуляторів у науково-технічній сфері. Для вирішення питань формування науково-технічної політики
при Верховній Раді України можуть створюватися відповідні дорадчі
та експертні органи з вчених та спеціалістів. Порядок створення та
діяльності цих органів визначається Президією Верховної Ради
України.
Стаття 7. Державні органи, які здійснюють науково-технічну
політику
1. До компетенції Уряду України належить: здійснення в межах, визначених відповідними законодавчими
актами, функцій розподілу коштів бюджету, призначених для
фінансування наукових досліджень, Державного інноваційного фонду
та інших державних фондів; визначення порядку формування і використання позабюджетних
фондів для науково-технічної діяльності; створення на основі чинного законодавства економічних,
правових і організаційних механізмів, що стимулюють діяльність
підприємств, об'єднань та організацій щодо прискорення
науково-технічного прогресу; організація розробки національних та державних
науково-технічних програм, формування органів управління і
механізму реалізації програм, контроль за їх виконанням; організація і координація заходів щодо створення сучасної
інфраструктури науково-технічної діяльності; укладання міжурядових угод, договорів про співробітництво в
науково-технічній сфері, координація діяльності підприємств,
установ і організацій України у сфері міжнародного
науково-технічного співробітництва. Для здійснення державної науково-технічної політики Уряд
України створює відповідні організаційні структури. 2. Міністерства, відомства та інші центральні органи
державного управління України, місцеві органи державної влади і
управління беруть участь у здійсненні державної науково-технічної
політики в межах своїх повноважень, передбачених чинним
законодавством.
Стаття 8. Організації, установи та підприємства, що беруть
участь у проведенні науково-технічної політики
До організацій, спеціально уповноважених державою проводити
науково-технічну політику, належать організації науково-технічної
експертизи, інформації, сертифікаційні служби, республіканські та
місцеві фонди, діяльність яких спрямована на підтримку і розвиток
науково-технічної сфери. Організації, установи та підприємства можуть брати участь у
здійсненні державного впливу в науково-технічній сфері на підставі
чинного законодавства або рішення відповідного державного органу.
Стаття 9. Самоврядні наукові організації, що фінансуються
державою
Самоврядними науковими організаціями, що мають державну
підтримку, є Академія наук України та Українська академія аграрних
наук. Кошти на їх діяльність щорічно визначаються в бюджеті. Ці організації залучаються до проведення фундаментальних
досліджень, розробки і втілення науково-технічної політики,
експертизи важливих наукових та народногосподарських проектів.
Держава безкоштовно надає Академії наук України та Українській
академії аграрних наук у довічне користування основні та обігові
фонди, що використовуються для діяльності, передбаченої їх
статутами.
Стаття 10. Взаємовідносини державних органів і громадських
наукових та науково-технічних об'єднань у
здійсненні науково-технічної політики
1. Державні органи здійснюють науково-технічну політику за
участю громадських наукових та науково-технічних об'єднань. 2. Держава заохочує створення громадських наукових та
науково-технічних об'єднань і залучає їх для підготовки, прийняття
та реалізації основних рішень в науково-технічній сфері,
забезпечує умови для їх участі у формуванні та проведенні
державної науково-технічної політики. 3. Державні органи залучають громадські наукові та
науково-технічні об'єднання для проведення експертиз
науково-технічних проектів і розробок та в тісній взаємодії з ними
завчасно інформують населення про безпеку, екологічну чистоту,
економічну та соціальну значимість науково-технічних розробок, що
пропонуються для впровадження. 4. Втручання державних органів і організацій у діяльність
громадських наукових та науково-технічних об'єднань в межах
виконання ними статутних завдань не допускається.
Стаття 11. Суб'єкти науково-технічної діяльності
1. Суб'єктами науково-технічної діяльності є юридичні та
фізичні особи, які безпосередньо беруть участь у процесі створення
та впровадження науково-технічної продукції. 2. Основним суб'єктом науково-технічної діяльності є науковий
та науково-технічний працівник, який займається самостійно або у
різноманітних організаційних формах науково-дослідницькою,
проектно-конструкторською та іншою науковою діяльністю. Правовий статус наукового та науково-технічного працівника
визначається законодавством України. 3. Основною організаційною ланкою в науково-технічній сфері є
науково-технічний колектив, що об'єднує наукових та
науково-технічних працівників. Постійні об'єднання науково-технічних колективів створюють
наукові організації, правовий статус яких визначається
законодавством України. Для виконання наукових розробок можуть створюватися
науково-дослідні центри, тимчасові колективи, у тому числі
міжнародні. 4. Організаційною структурою по впровадженню
науково-технічних розробок у виробництво є інноваційні
підприємства та організації.
Стаття 12. Джерела та канали фінансування науково-технічної
діяльності
1. Держава здійснює фінансування науково-технічної діяльності
загальнодержавного значення за рахунок бюджету та державних
позабюджетних фондів, що для цього створюються, а також стимулює
використання власних та залучених коштів для інноваційної
діяльності всіх суб'єктів науково-технічної сфери. 2. З метою сприяння розвитку науково-технічного потенціалу
України держава гарантує з врахуванням коливань ринкової
кон'юнктури стабільно зростаючі обсяги фінансування
науково-технічної діяльності із бюджету і встановлює за рішенням
Верховної Ради України їх нижню межу на кожний період (3-5 років)
у визначеній частині обсягу національного доходу. 3. Держава створює пільгові умови фінансування
науково-технічної діяльності за рахунок коштів фізичних і
юридичних осіб на благодійних або договірних засадах. 4. Держава визначає обсяг кредитних ресурсів для забезпечення
наукової інноваційної діяльності на загальних та пільгових умовах
та порядок надання пільг щодо кредитів.

Розділ III
ФОРМИ І МЕТОДИ ПРЯМОГО ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ НА
РОЗВИТОК НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ СФЕРИ
Стаття 13. Визначення державних пріоритетів розвитку
науки і техніки
1. Основою для визначення пріоритетних напрямів розвитку
науки і техніки є комплексний прогноз соціально-економічного та
науково-технічного розвитку України з обов'язковим аналізом різних
його варіантів і використанням висновків державної експертизи,
незалежних експертів та громадського обговорення. 2. Верховна Рада України за поданням Уряду України визначає
перелік пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та
національних науково-технічних програм з одночасним розглядом
питань ресурсного забезпечення для їх реалізації. 3. Уряд України по кожному пріоритетному напряму розвитку
науки і техніки визначає державні органи та наукові організації,
які розробляють концепцію відповідного напряму розвитку науки і
техніки з визначенням цілей, очікуваних економічних і соціальних
результатів, структурних змін у виробництві в результаті його
реалізації та обгрунтовують необхідні для цього витрати. Концепція
розглядається Урядом України і після її схвалення є основою для
формування державних науково-технічних програм по проведенню
наукових досліджень, створенню та освоєнню нових видів техніки і
технології.
Стаття 14. Національні, державні та міждержавні
науково-технічні програми
1. Національні науково-технічні програми формуються виходячи
з довгострокових інтересів розвитку матеріальної та духовної
культури народу України і спрямовані на вирішення найважливіших
загальносуспільних проблем. Основним засобом реалізації національних програм та
пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки є державні
науково-технічні програми. 2. Державні науково-технічні програми формуються і
реалізуються на основі цільових проектів і розробок, відібраних на
конкурсних засадах. 3. По кожній з державних науково-технічних програм Уряд
України визначає орган управління, відповідальний за розвиток і
реалізацію програми, призначає керівників програми, надає їм
необхідні повноваження, в тому числі право розпоряджатися
ресурсами. Права та обов'язки органу управління науково-технічною
програмою визначаються Урядом України. 4. Україна бере участь у розробці і здійсненні міждержавних
науково-технічних програм на основі багатосторонніх чи
двосторонніх договорів та угод, передбачаючи виділення для цієї
мети бюджетних коштів.
Стаття 15. Державне замовлення в науково-технічній
сфері
Державне замовлення в науково-технічній сфері забезпечує
економічно вигідні умови для участі суб'єктів науково-технічної
діяльності в розвитку фундаментальних досліджень, розробці та
освоєнні принципово нових технологій, науково-технічної продукції,
створюваних, як правило, відповідно до державних науково-технічних
програм та за конкурсними проектами державних органів, а також
державних фондів, що підтримують науково-технічну діяльність.
Держава забезпечує гласність при проведенні конкурсів на одержання
державного замовлення. Державне замовлення забезпечується фінансуванням та
підтримується матеріально-технічними ресурсами і видається
виконавцям на конкурсних засадах.
Стаття 16. Державна науково-технічна експертиза
1. Державна науково-технічна експертиза є невід'ємним
елементом науково-технічної діяльності і проводиться з метою
забезпечення наукової обгрунтованості структури та змісту
пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, відповідних
науково-технічних програм та проектів, визначення
соціально-економічних та екологічних наслідків здійснення
науково-технічної діяльності, аналізу ефективності використання
науково-технічного потенціалу, визначення рівня досліджень та їх
результатів. 2. Державна науково-технічна експертиза проводиться за участю
представників державних і громадських організацій, установ,
закладів, а також окремих фахівців, в тому числі і зарубіжних. 3. Залучення до проведення експертизи наукових працівників,
спеціалістів, а також наукових організацій і установ здійснюється
на основі контракту (договору), в якому обумовлюються дії,
пов'язані з проведенням експертизи. Кошти на проведення експертизи передбачаються в обсягах
загальних витрат на фінансування науково-технічної діяльності. 4. Порядок організації та діяльності органів державної
науково-технічної експертизи та їх структура визначаються
законодавством України.
Стаття 17. Бюджетне фінансування науково-технічної
діяльності
1. За рахунок бюджетних коштів переважно фінансуються: фундаментальні дослідження і розробки, в тому числі в
інтересах оборони України; роботи, що виконуються в рамках пріоритетних напрямів
розвитку науки і техніки; прикладні науково-технічні розробки, результати яких мають
загальнодержавне значення; роботи, пов'язані з науково-технічним співробітництвом на
основі міждержавних угод. 2. Бюджетне фінансування науково-технічних робіт здійснюється
шляхом: базового фінансування як засобу підтримки фундаментальних
досліджень, що проводяться у наукових установах та вищих
навчальних закладах; цільового фінансування наукових досліджень і розробок з
пріоритетних напрямів, науково-технічних програм; контрактного фінансування окремих важливих досліджень і
розробок, що пройшли конкурсний відбір. Порядок реалізації базової, цільової та контрактної форм
бюджетного фінансування науково-технічної діяльності визначається
Урядом України, при цьому забезпечення фундаментальних досліджень
та досліджень з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки
матеріально-технічними ресурсами здійснюється в першочерговому
порядку.

Стаття 18. Державна політика у формуванні та заохоченні
науково-технічних кадрів
1. Державна політика формування науково-технічних кадрів є
складовою державної науково-технічної політики і спрямована на
відтворення інтелектуального потенціалу суспільства, розвиток і
поширення наукової і технічної культури, виховання новаторства і
хисту до творчості у працівників науково-технічної сфери. 2. Держава забезпечує підвищення престижу наукової праці,
соціальну, економічну та правову захищеність науково-технічних
працівників та науково-педагогічних кадрів. 3. Держава забезпечує підготовку та перепідготовку
науково-технічних кадрів у державних наукових установах і
навчальних закладах, виділяє необхідні для цього бюджетні
асигнування і матеріальні ресурси, законодавчо надає відповідні
пільги. Держава створює рівні правові умови для функціонування
організаційних структур, що базуються на різноманітних формах
власності, які здійснюють навчання і підвищення кваліфікації
кадрів. 4. Держава забезпечує створення системи пошуку і відбору
талановитої молоді, формування спеціалізованих навчально-дослідних
і навчально-виробничих установ на базі вузів, наукових організацій
і підприємств, сприяє стажуванню молоді, сумісництву науковців,
викладачів, спеціалістів на викладацькій та науково-дослідній
роботах, іншим формам інтеграції науки та освіти. 5. Держава сприяє підготовці і перепідготовці
науково-технічних і науково-педагогічних кадрів за межами України. 6. Держава запроваджує та підтримує систему атестації кадрів,
сприяє визнанню еквівалентності дипломів про вищу освіту та
наукових ступенів на міждержавному рівні. 7. Держава встановлює обов'язковий, реалізовуваний через
освітні програми мінімум науково-технічних знань для кожного рівня
освіти. 8. Держава встановлює державні премії за найвищі досягнення у
галузі науки і техніки, премії імені видатних українських учених,
почесні звання для осіб, які внесли значний вклад у розвиток
науки, технології, їх реалізацію у виробництві, відзначились у
підготовці науково-технічних кадрів. Недержавні та громадські науково-технічні об'єднання можуть
встановлювати відповідно до своїх статутів спеціальні премії та
звання, не використовуючи для цього бюджетних коштів. ( Зупинено з 1 січня 1993 р. чинність пункту 9 статті 18
згідно з Декретом N 23-92 від 31.12.93; чинність пункту 9 статті
18 відновлено з 01.11.94 згідно із Законом N 183/94-ВР від
23.09.94 ) 9. Держава гарантує встановлення середніх ставок і
посадових окладів науково-технічним працівникам установ та
організацій, діяльність яких повністю або частково фінансується з
бюджету, на рівні відповідних середніх ставок і посадових окладів
викладачів вищої школи.
Стаття 19. Система науково-технічної інформації
Держава з метою створення системи науково-технічної
інформації забезпечує розвиток центральних і територіальних мереж
первинного збору та обробки усіх видів науково-технічних даних,
здійснює заходи щодо поширення і підвищення якісного рівня
інформаційної продукції. Держава забезпечує необхідну фінансову, в тому числі валютну,
підтримку надходження інформації, літератури, періодики у державні
інформаційні центри, наукові бібліотеки, створює їх мережу. Держава сприяє відкритості, загальнодоступності та збереженню
науково-технічної інформації. Обмеження щодо поширення та доступу
до інформації, що є державною, службовою або комерційною
таємницею, визначаються законодавством України. Функціонування системи інформації регулюється законодавством
України.
Стаття 20. Патентно-ліцензійна діяльність
Регулювання відносин, пов'язаних з набуттям та використанням
прав на об'єкти інтелектуальної власності, здійснюється відповідно
до законодавства України щодо охорони інтелектуальної власності, а
також відповідними міжнародними договорами України. ( Стаття 20 в редакції Закону N 75/95-ВР від 28.02.95 )
Стаття 21. Метрологія, стандартизація і сертифікація
продукції у науково-технічній сфері
Стандартизація, метрологічне забезпечення і сертифікація
продукції в науково-технічній сфері здійснюються відповідно до
чинного законодавства України та міждержавних багатосторонніх чи
двосторонніх договорів та угод з участю України.

Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ УМОВ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 22. Фінансово-кредитні та податкові важелі здійснення
державної науково-технічної політики
1. Держава застосовує фінансово-кредитні та податкові важелі
з метою створення економічно сприятливих умов для ефективного
здійснення науково-технічної діяльності шляхом: створення інноваційних фондів, сприяння організації та
діяльності комерційних інноваційних банків, заснованих на різних
формах власності, систем страхування науково-технічної діяльності; здійснення пільгового оподаткування і кредитування,
прискореної амортизації основних фондів підприємств, об'єднань та
організацій, що проводять роботи з пріоритетних напрямів
науково-технічного прогресу, а також направляють кошти до
інноваційних фондів; ( Дію абзацу четвертого пункту 1 статті 22 зупинено згідно з
Декретом N 15-93 від 19.02.93 ) звільнення навчальних закладів,
науково-технічних організацій та установ від відрахувань з
валютних надходжень від власної науково-технічної діяльності до
Державного валютного фонду України і валютних фондів місцевих Рад
народних депутатів. Перелік наукоємної продукції, яка не
обкладається податком на експорт та імпорт, встановлюється Урядом
України.
( Дію пункту 2 статті 22 зупинено в частині звільнення від
оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 ) 2.
Держава встановлює такі податкові пільги для суб'єктів
науково-технічної діяльності:
державні навчально-виховні заклади, наукові установи і
організації, діяльність яких повністю або частково фінансується з
бюджету, звільняються від сплати податків без обмеження рівня
рентабельності. Прибуток (доход) дослідно-конструкторських,
конструкторсько-технологічних організацій та дослідних виробництв
при цих установах оподатковується у розмірі 25 відсотків від
ставки податку для підприємств України; прибуток (доход) дослідних заводів, частка дослідної
продукції яких становить не менше 80 відсотків, оподатковується у
розмірі 50 відсотків від ставки податку для підприємств України; Державний фонд фундаментальних досліджень, Державний та інші
інноваційні фонди, зареєстровані у встановленому порядку,
звільняються від сплати податків; оподатковуваний прибуток (доход) підприємств і об'єднань
зменшується на суму добровільних внесків у зареєстровані в
установленому порядку інноваційні фонди та Державний фонд
фундаментальних досліджень; не оподатковується прибуток (доход) підприємств та
організацій, одержаний при виконанні робіт за
державними науково-технічними програмами, програмами Державного
фонду фундаментальних досліджень та Державного інноваційного
фонду. ( Дію пункту 3 статті 22 зупинено в частині звільнення від
оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 ) 3.
Оподатковуваний доход суб'єктів науково-технічної діяльності
зменшується на суму в розмірі 50 відсотків затрат підприємств
(крім капітальних вкладень) на проведення власними силами або
державними науковими організаціями науково-дослідних і
дослідно-конструкторських робіт, підготовку і освоєння нових
прогресивних технологій та видів продукції, здійснюваних за
рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.
4. За невиконання вимог щодо технічного рівня та якості
продукції, за використання застарілих технологічних процесів та
екологічно небезпечних виробництв пільги щодо податків і
кредитування скасовуються.
Стаття 23. Державна підтримка розвитку прикладних наукових
досліджень, проектно-конструкторських і
технологічних робіт та освоєння їх
результатів у виробництві
1. Прикладні дослідження та розробки, спрямовані на
створення, освоєння та широке розповсюдження нової техніки і
технологій для реконструкції та технічного переозброєння
виробництва, проводяться переважно на договірній основі з
конкретним замовником шляхом використання ринкових механізмів і
державного стимулюючого впливу. 2. Держава надає фінансову підтримку прикладним дослідженням
і розробкам, що проводяться за пріоритетними напрямами
науково-технічного прогресу, вирішують питання екологічної безпеки
за рахунок бюджетних коштів на пайовій основі із заінтересованими
підприємствами та організаціями. 3. При повній господарській самостійності підприємств,
об'єднань і організацій держава сприяє використанню ними прибутків
на фінансування науково-технічних робіт, їх активній діяльності
щодо підвищення технічного рівня виробництва та якості продукції
відповідно до потреб внутрішнього та зовнішнього ринку, створення
та освоєння принципово нових видів техніки і ресурсозберігаючих
екологічно безпечних технологій, використання винаходів. З метою
стимулювання цієї діяльності підприємствам, об'єднанням та
організаціям незалежно від форм власності у встановленому порядку
надаються пільги. 4. Держава, враховуючи особливу роль інженерів, технологів,
висококваліфікованих робітників у підвищенні технічного рівня
виробництва та створенні нових поколінь техніки і технологій,
сприяє громадському визнанню престижності цих професій,
удосконаленню систем морального та матеріального стимулювання
згідно з якістю праці та кваліфікацією.
Стаття 24. Державний інноваційний фонд
1. Для фінансування та матеріально-технічної підтримки
заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки
і техніки в Україні створюється Державний інноваційний фонд. 2. Державний інноваційний фонд створюється Кабінетом
Міністрів України за рахунок частини бюджетних коштів, що
виділяються державою для підтримки науково-технічної діяльності,
внесків юридичних і фізичних осіб. 3. Суми внесків підприємств і організацій до Державного
інноваційного фонду обчислюються у розмірах згідно з положенням
про цей фонд, що затверджується Кабінетом Міністрів України, і
відносяться на собівартість продукції. Суми добровільних внесків
до зазначеного фонду звільняються від оподаткування. 4. Для оперативного вирішення питань матеріального
забезпечення розвитку та використання досягнень науки і техніки в
Україні створюється державний резерв матеріально-технічних і
сировинних ресурсів, який є невід'ємною складовою частиною
Державного інноваційного фонду. Обсяг ресурсів зазначеного резерву
має становити не менше 10 відсотків обсягів матеріально-технічних
і сировинних ресурсів, що виділяються державою на потреби розвитку
науки і техніки. 5. Розпорядниками коштів Державного інноваційного фонду і
матеріально-технічних ресурсів виступають центральні та місцеві
органи державного управління у науково-технічній сфері відповідно
до Положення про цей фонд.
Стаття 25. Використання контрактів в науково-технічній сфері
1. Держава визнає контракт (договір) як засіб, що забезпечує
ефективний розвиток суспільних відносин в науково-технічній сфері. 2. Дослідження і розробки у сфері науки і техніки, що
передбачають одержання дослідницьким колективом чи окремим
дослідником відповідного результату у вирішенні конкретної
проблеми протягом визначеного строку, організуються переважно за
контрактами. На контрактній основі можуть також виконуватися наукові
дослідження і розробки для потреб держави. У цьому випадку
контракт укладається між державним органом і організацією чи
окремим виконавцем. 3. Суб'єктами контрактів можуть бути юридичні і фізичні особи
України та інших держав згідно із законодавством України та
міждержавними угодами і договорами. Науково-технічні організації можуть запрошувати на роботу за
контрактом працівників, включаючи іноземних фахівців, і самостійно
визначати умови організації та оплати їх праці.
Стаття 26. Державний захист права власності на
науково-технічну продукцію
1. Держава розглядає захист права інтелектуальної власності
на науково-технічну продукцію як необхідну умову практичного
використання науково-технічних досягнень. Відносини, що виникають
в цій сфері, регулюються законодавством України. 2. Результати науково-технічної діяльності є об'єктами
власності створювачів (розробників) науково-технічної продукції,
якщо інше не передбачено законом або договором. 3. Результати фундаментальних досліджень, а також робіт з
пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, що фінансуються за
рахунок бюджету, передаються виконавцями державі для використання
з додержанням правил, передбачених законодавством України. 4. Держава законодавчо забезпечує суб'єктам науково-технічної
діяльності рівні умови захисту права власності на науково-технічну
продукцію в судовому порядку.

Розділ V
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 27. Держава і міжнародне науково-технічне
співробітництво
1. Держава підтримує міжнародне науково-технічне
співробітництво, створює необхідні правові та економічні умови і
сприяє здійсненню суб'єктами науково-технічної діяльності вільних
та рівноправних відносин з міжнародними науковими товариствами,
якщо ці відносини не суперечать чинному законодавству України. 2. Міжнародне науково-технічне співробітництво здійснюється
шляхом: проведення спільних наукових досліджень, технічних та
технологічних розробок на основі кооперації, спільних
науково-технічних програм; проведення досліджень та розробок за спільними
координаційними угодами; виконання робіт, передбачених угодою, однією з сторін якої є
організація іноземної держави або міжнародна організація; спільних досліджень та розробок у міжнародних колективах
спеціалістів, міжнародних інститутах і міжнародних та спільних
підприємствах і організаціях, використання власності на
науково-технічну продукцію на основі договорів між суб'єктами
науково-технічної діяльності; здійснення взаємного обміну науково-технічною інформацією,
використання об'єднаних міждержавних інформаційних фондів, банків
даних; проведення міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів; взаємного обміну науково-технічними і викладацькими кадрами,
студентами і аспірантами, а також спільної підготовки
спеціалістів. 3. Суб'єкти науково-технічної діяльності можуть брати участь
у виконанні міжнародних програм та укладати угоди з іноземними
організаціями і фірмами, брати участь у діяльності іноземних та
міжнародних наукових товариств, асоціацій та союзів на правах їх
членів, укладати контракти із закордонними організаціями і
фірмами, виїжджати за кордон для участі в міжнародних симпозіумах
та інших заходах відповідно до чинного законодавства. 4. Обмеження в сфері міжнародного науково-технічного
співробітництва встановлюються законодавством України.

Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 13 грудня 1991 року
N 1977-XII



вверх