Друкувати   Шрифт: або Ctrl + mouse wheel

                ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
05.07.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі: головуючого: судді Фадєєвої Н.М., суддів: Бим М.Є.,
Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., при секретарі:
Мельник І.М., з участю представника Броварської міжрайонної
державної податкової інспекції гр. С., розглянувши в судовому
засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Броварської
міжрайонної державної податкової інспекції на рішення
господарського суду Київської області від 24 травня 2005 року та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 16 серпня 2005 року у справі за позовом приватного підприємця
гр. П. до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
Приватний підприємець гр. П. звернулась до суду з позовом до
Броварської ОДПІ, правонаступником якої є Броварська міжрайонна
державна податкова інспекція, про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 18733/23-5 від 29 грудня 2004 року.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач
неправомірно застосував до позивача штрафні санкції в розмірі
2600,00 грн. за порушення пп. 11, 13 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) та п. 24 ст. 6
Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 )
шляхом винесення спірного податкового повідомлення-рішення,
оскільки такі порушення не стосуються правил оподаткування згідно
Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) та "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).
Рішенням господарського суду Київської області від 24 травня
2005 року, яке залишено без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 16 серпня
2005 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової
інспекції Київської області N 18733/23-5 від 29.12.2004 в частині
застосування штрафних санкцій в сумі 1700 грн., у частині визнання
недійсним вказаного податкового повідомлення-рішення про
застосування штрафних санкцій в сумі 900 грн. - відмовлено.
У касаційній скарзі Броварська об'єднана державна податкова
інспекція Київської області просить скасувати зазначені вище
судові рішення та у задоволенні позову приватному підприємцю гр.
П. відмовити. Посилається на те, що судові рішення, прийняті з
порушенням норм матеріального права, суперечать Законам України
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ), "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ).
Згідно ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) суд касаційної інстанції переглядає судові
рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної
скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм
матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в
касаційній скарзі.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і
процесуального права, правової оцінки обставин у справі,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, підставою прийняття Броварською ОДПІ
Київської області спірного податкового повідомлення-рішення
N 18733/23-5 від 29 грудня 2004 року став акт від 7 вересня
2004 року N 100606842305 перевірки щодо контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу
суб'єктами підприємницької діяльності. Перевіркою встановлено, що
позивачем порушено п. 11, 13 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), вимоги ст. 6
Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від
26.12.92 N 18-92 ( 18-92 ).
З огляду на систему законодавства України вищу юридичну силу
має Конституція України ( 254к/96-ВР ) та Закони України, на
підставі та на виконання яких уповноваженими державою органами
приймаються підзаконні нормативні акти, які більш детально
регулюють визначені в Законі правовідносини і також мають юридичну
силу в регулюванні питання, для якого їх прийнято.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) є спеціальним законом з питань оподаткування, який
установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних
осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і
зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та
штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків
контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження
дій органів стягнення. Тобто, вказаний Закон розповсюджується на
штрафні санкції, які стягуються з платника податку через порушення
ним правил оподаткування згідно закону.
Згідно з преамбулою Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) цей Закон визначає правові
засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг. Отже, цей Закон не є
законом про оподаткування.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження
нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може
застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових
платежів), сплата яких передбачена Законами з питань
оподаткування.
Таким чином, названий Закон ( 2181-14 ) не регулює питання
застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку
застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Застосування норм зазначеного Закону ( 2181-14 ) стосовно
інших нарахувань, здійснення яких покладено на органи державної
податкової служби, є розширенням наданих Законом прав та
суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
Згідно із п. 16 Інструкції про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій податковими органами, затвердженою наказом
ДПА України від 17.03.2001 N 110 ( z0268-01 ), зі змінами згідно з
наказом ДПА України від 11.03.2002 N 98 ( z0327-02 ) сплата
(стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією Інструкцією та
інших штрафних санкцій, застосування і стягнення яких віднесено до
компетенції органів державної податкової служби, здійснюється у
порядку, визначеному відповідними законами України. Сплата
штрафних (фінансових) санкцій, за винятком штрафних санкцій за
порушення податкового законодавства, здійснюється у терміни,
зазначені безпосередньо в законах України.
Отже, посилання судів попередніх інстанцій в мотивувальній
частині судових рішень на Інструкцію про порядок застосування
штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової
служби, затверджену наказом Державної податкової адміністрації
України від 17.03.2001 N 110 ( z0268-01 ), є невірним.
Норми даного Закону ( 2181-14 ) надають додаткових прав
органам стягнення, порівняно з загальним обсягом повноважень,
наданих Законом України "Про державну податкову службу" ( 509-12 )
- інститут податкової застави, розстрочення або списання
податкового боргу, погашення податкового боргу за рахунок майна
платника податків, та визначають процедуру реалізації згаданих
прав та процедуру оскарження дій органів стягнення.
У відповідності до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) податкове зобов'язання -
це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 названого Закону ( 2181-14 ),
податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та
податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму
податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу. Отже,
ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише
щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів)
визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ).
У цих статтях штраф, накладений відповідачем на позивача, не
визначений як податок або збір (обов'язковий платіж). Тому
обов'язки суб'єкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за
порушення ним норм Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) не відноситься до категорії податкового
зобов'язання або податкового боргу.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) визначає правові засади застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг. Відповідно до ст. 1 вказаного Закону реєстратори
розрахункових операцій застосовуються підприємствами, установами,
організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами
(резидентами та нерезидентами) - суб'єктами підприємницької
діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
У відповідності зі ст. 15 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) контроль за додержанням
суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення
розрахунків за товари та інших вимог цього Закону здійснюють
органи державної податкової служби України шляхом проведення
перевірок, за порушення вимог цього Закону за рішенням відповідних
органів державної податкової служби України до порушників
застосовуються фінансові санкції згідно ст. 17 вказаного Закону.
Порядок та строки застосування та сплати фінансових санкцій,
передбачених статтями 17 - 24 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), встановлено в ст. 25 цього
Закону (в редакції на момент винесення спірного податкового
повідомлення-рішення), за якою суми фінансових санкцій підлягають
перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до
відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в
десятиденний термін з дня прийняття органами Державної податкової
служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій,
однак дію цієї статті зупинено на 2004 рік відповідно до ст. 80
Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" від 27.11.2003
N 1344 ( 1344-15 ) з метою покриття ризиків втрат бюджету,
пов'язаних з проведенням податкової реформи та досягнення
реальності і збалансованості державного бюджету та місцевих
бюджетів.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить
до висновку, що при винесенні оскаржуваних рішень судами першої та
апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального
права, на підставі яких зроблено висновок про правильність
застосування до позивача, який вчинив порушення, штрафних санкцій
за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/96-ВР ) за допомогою податкового повідомлення -
рішення, що суперечить Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Суди попередніх інстанції дійшли хибного висновку шляхом
розширеного тлумачення законодавчих актів щодо правомірності
застосування до позивача Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) на підставі неповно з'ясованих
обставин у справі.
Окрім цього, з рішень судів попередніх інстанцій не
вбачається обґрунтованим і встановленим згідно закону факт
вчинення позивачем саме правопорушення у сфері оподаткування,
наслідком якого є застосування податкового повідомлення-рішення.
Стосовно застосування спірним повідомленням-рішенням штрафних
санкцій за порушення ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України
N 18-92 ( 18-92 ) від 26.12.92 "Про акцизний збір" на підставі
абз. 5 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва
та торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними
напоями та тютюновими виробами" N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) від
19.12.95, що встановлені в акті перевірки та податковим органом не
заперечувались і не спростовувались, то відповідно до ст. 1
вказаного Декрету акцизний збір - це непрямий податок на окремі
товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який
включається до ціни цих товарів (продукції), відповідно до ст. 6
того ж Декрету встановлення максимальних роздрібних цін на
підакцизні товари здійснюється виробниками або імпортерами цих
товарів шляхом декларування таких цін.
Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати
акцизного збору здійснюється податковими інспекціями відповідно до
Закону України "Про державну податкову службу України" ( 509-12 ),
як встановлено ст. 8 зазначеного вище Декрету Кабінету Міністрів
України ( 18-92 ).
Згідно абз. 5 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва та торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами" N 481/95-ВР
( 481/95-ВР ) від 19.12.95 до суб'єктів підприємницької діяльності
застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі
роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензій.
Судами не з'ясовано факт наявності чи відсутності ліцензій на
тютюнові вироби у позивача, натомість встановлено відсутність на
місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером чинних
декларацій на максимальні роздрібні ціни на сигарети.
Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що
накладення на позивача штрафних санкцій в сумі 1700 грн. за
порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв
та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) є неправомірним, зроблений на
основі неповно з'ясованих обставин у справі.
У відповідності із ст. 227 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) підставою для скасування рішень
судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на
новий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального
права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції в силу ст. 220 Кодексу
адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд
касаційної інстанції не має повноважень досліджувати докази,
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення
судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа -
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 227, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової
інспекції Київської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Київської області від 24 травня
2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16 серпня 2005 року скасувати, а справу
направити на новий розгляд до господарського суду Київської
області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
оскарженню не підлягає.