Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Співака В.І., суддів Білуги С.В., Гаманка О.І., Заїки М.М., Загороднього А.Ф., при секретарі Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу гр. П. на ухвалу Краснолуцького міського суду від 27.03.2003 та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 03.10.2003 по справі за позовом гр. П. до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування одноразової допомоги, матеріальної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за продовольчі пайки, компенсації за обмундирування, недовиплачене грошове забезпечення, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2003 року гр. П. звернувся до Краснолуцького міського суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування одноразової допомоги, матеріальної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за продовольчі пайки, компенсації за обмундирування, недовиплачене грошове забезпечення, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Краснолуцького міського суду від 27.03.2003 гр. П. було відмовлено в прийнятті позовної заяви в зв'язку з непідсудністю даному суду.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 16.10.2003 апеляційну скаргу гр. П. було відхилено, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Гр. П. подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Краснолуцького міського суду від 27.03.2003 та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 03.10.2003 скасувати та направити справу на новий розгляд.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами при розгляді справи було встановлено, що гр. П. звернувся з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та Міністерства внутрішніх справ України, до Краснолуцького міського суду, тобто за місцем проживання позивача.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.99 N 13 v0013700-99 , зокрема частина 2 пункту 2 зазначає, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо). З цих підстав посилання позивача на статтю 126 Цивільного процесуального кодексу України 1502-06 (в редакції 1963 р.) в якій передбачено, що позови робітників і службовців, що випливають з трудових правовідносин, можуть подаватися також за місцем проживання позивача, є помилковими.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що даний позов підлягає розгляду в суді за місцем знаходження відповідача. Згідно статті 125 Цивільного процесуального кодексу України 1502-06 (в редакції 1963 р.) позови до державних підприємств, установ, організації, їх об'єднань, що користуються правами юридичної особи, подаються за місцем знаходження їх органу управління.
Таким чином судами першої та апеляційної інстанції правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України 2747-15 , колегія суддів УХВАЛИЛА :
Касаційну скаргу гр. П. на ухвалу Краснолуцького міського суду від 27.03.2003 та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 03.10.2003 по справі за позовом гр. П. до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування одноразової допомоги, матеріальної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за продовольчі пайки, компенсації за обмундирування, недовиплачене грошове забезпечення, відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.