Про перерахунок розміру пенсії
Вищий адміністративний суд; Ухвала від 28.02.2006
Документ n0180760-06, поточна редакція — Прийняття від 28.02.2006

                ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
28.02.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі: головуючого - Маринчак Н.Є., суддів: Горбатюка С.А.,
Гордійчук М.П., Харченко В.В., Юрченка В.В., секретар
Мельник І.М., розглянувши відкритому судовому засіданні в залі
суду адміністративну справу за позовом гр. Т. до управління
Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя
Автономної Республіки Крим (далі - Управління) про зобов'язання
здійснити перерахунок розміру пенсії за касаційною скаргою
Управління на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя
Автономної Республіки Крим 4 березня 2005 року та ухвалу
апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 липня
2005 року, У С Т А Н О В И Л А:
У січні 2005 року гр. Т. звернувся до суду з позовом до
Управління про зобов'язання здійснити перерахунок розміру наукової
пенсії. Свої вимоги мотивував тим, що наукова пенсія за віком йому
була призначена відповідно до Закону України "Про наукову та
науково-технічну діяльність" від 13 листопада 1991 року N 1977-XII
( 1977-12 ) (далі - Закон N 1977-XII) ще у 2002 році.
В грудні 2003 року він надіслав до Управління заяву про
проведення перерахунку раніше призначеної пенсії та всі необхідні
для цього документи.
Проте у вересні 2004 року листом на його адресу Управління
повідомило, що йому відмовлено у призначенні пенсії за віком
відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України
"Про наукову та науково-технічну діяльність" від 20 листопада
2003 року N 1316 ( 1316-15 ) (далі - Закон N 1316).
Вважаючи відмову у проведенні перерахунку пенсії
неправомірною, гр. Т. оскаржив дії Управління до суду.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя
Автономної Республіки Крим від 4 березня 2005 року позовні вимоги
гр. Т. задоволено частково. Зобов'язано Управління здійснити
перерахунок пенсії наукового працівника гр. Т. з урахуванням вимог
чинної статті 24 Закону N 1977-XII ( 1977-12 ).
Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від
4 липня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін,
а апеляційна скарга Управління відхилена.
В касаційній скарзі Управління просить скасувати постановлені
у справі судові рішення, посилаючись на те, що судами першої та
апеляційної інстанцій при вирішенні справи були порушені норми
матеріального права, зокрема, положення статті 24 Закону
N 1977-XII ( 1977-12 ), якою не передбачено перерахунок раніше
призначених пенсій науковим працівникам з моменту набрання
законної сили Законом N 1316 ( 1316-15 ), та ухвалити нове
рішення, яким в задоволенні позову гр. Т. відмовити.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір,
виходили з того, що відмова Управління здійснити перерахунок
призначеної позивачу пенсії суперечить вимогам статей 22-1, 22-3,
24 Закону N 1977-XII ( 1977-12 ) з доповненнями відповідно до
Закону України N 1316 ( 1316-15 ).
З таким висновком погодитись не можливо, оскільки він не
ґрунтується на чинному законодавстві та наявних у справі доказах.
Як видно з матеріалів справи, пенсія за віком гр. Т. була
призначена у 2002 році відповідно до Закону N 1977-XII
( 1977-12 ).
Між тим, в матеріалах справи не містяться документи (витяг з
трудової книжки, уточнюючі довідки), на підставі яких визначено
спеціальний стаж гр. Т., що дає право на призначення (перерахунок)
наукової пенсії.
Не досліджувались такі докази судом першої інстанції й у
судових засіданнях.
Відповідно до статті 202 Цивільного процесуального кодексу
України в редакції 1963 року ( 1502-06 ) (далі - ЦПК України),
який був чинним на час розгляду справи, рішення суду повинно бути
законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує рішення лише на тих
доказах, які були досліджені у судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на неповне
з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для
справи, їх недоведеність і що ці обставини він вважав
встановленими. В порушення частини другої статті 301 ЦПК України
( 1503-06 ) суд апеляційної інстанції не встановив необхідних
фактів і не дослідив належних доказів, а тому неправильно залишив
без змін незаконне рішення суду першої інстанції.
Необхідність дослідження судом доказів наявності наукового
стажу у позивача для всебічного та повного з'ясування обставин
справи в межах позовних вимог випливає з наступного.
Згідно зі статтею 24 Закону N 1977-XII ( 1977-12 ) держава
встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які
мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що
забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне
оновлення наукових кадрів. Пенсія науковим (науково-педагогічним)
працівникам відповідно до цього Закону призначається за умови
звернення за призначенням пенсії та звільнення з посади наукового
(науково-педагогічного) працівника. Положення цієї статті
поширюються також на пенсіонерів із числа наукових працівників,
яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, пенсіонерам, які вийшли на пенсію до набрання чинності
Законом N 1977-XII ( 1977-12 ), за їх заявою пенсія призначається
(перераховується) у випадку, коли дотримані всі умови, встановлені
для визначення наукового стажу та заробітної плати для обчислення
стажу.
Для обчислення (перерахунку) пенсії за нормами Закону
N 1977-XII ( 1977-12 ) стаж наукової роботи в кожному конкретному
випадку підтверджується відповідно до положень статей 1, 22-1,
22-2, 22-3 цього Закону, постанови Кабінету Міністрів України від
4 березня 2004 року N 257 ( 257-2004-п ) уточнюючою довідкою з
місця роботи на підставі наявних статутних документів, положення
про відділ, посадових інструкцій, документів статистичної
звітності, про атестацію, тематичних планів тощо.
Порушення норм процесуального права, які призвели або могли
призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути
усунені судом касаційної інстанції, відповідно до частини другої
статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (далі - КАС України) є підставою для скасування
судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і
направлення справи на новий розгляд.
Оскільки згідно зі статтею 220 КАС України ( 2747-15 )
касаційний суд не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, порушення норм процесуального права, допущені судами
першої та апеляційної інстанції, не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221,
223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ), колегія суддів У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Управління задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної
Республіки Крим від 4 березня 2005 року та ухвалу апеляційного
суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2005 року у даній
справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до того ж суду першої
інстанції в іншому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,
оскарженню не підлягає.



вгору