Про стягнення коштів на придбання житла
Вищий адміністративний суд; Ухвала від 29.03.2006
Документ n0165760-06, поточна редакція — Прийняття від 29.03.2006

                ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
29.03.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого Лиски Т.О., судді-доповідача Гуріна М.І.,
суддів Берднік І.С., Мироненка О.В., Амєліна С.Є., секретар
судового засідання Малиніна О.Ю., за участю представника Донецької
обласної державної адміністрації гр. Г., розглянувши касаційну
скаргу Державного казначейства України на рішення Печерського
районного суду міста Києва від 28.03.2005 та на ухвалу
апеляційного суду міста Києва від 13.07.2005 по справі N 2-1067/05
за позовом гр. Д. до Державного казначейства України, Державної
судової адміністрації України за участю третьої особи на боці
позивача - апеляційного суду Донецької області за участю третьої
особи на боці відповідачів - Донецької обласної державної
адміністрації про стягнення коштів на придбання житла,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від
28.03.2005 позов гр. Х. до Державного казначейства України та
Державної судової адміністрації України задоволено частково.
Державне казначейство України зобов'язано за рахунок коштів
державного бюджету перерахувати апеляційному суду Донецької
області 397600 гривень для придбання квартири і передачі її в
користування судді апеляційного суду Донецької області гр. Х.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 13.07.2005
апеляційна скарга Державного казначейства України відхилена, а
рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішенням, Державне
казначейство України звернулося з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва
від 28.03.2005 та ухвалу апеляційного суду міста Києва від
13.07.2005.
Свої касаційні вимоги скаржник мотивує тим, що судами першої
та апеляційної інстанцій не правильно застосовані норми
матеріального права, а саме: вимоги бюджетного законодавства
України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Донецької
обласної державної адміністрації, перевіривши доводи касаційної
скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
Постановою Верховної Ради України від 04.03.98 ( 161/98-ВР )
гр. Х. було обрано безстроково суддею апеляційного суду Донецької
області.
Гр. Х. разом з сім'єю у складі 6 чоловік проживає у
двохкімнатній квартирі і перебуває на квартирному обліку в
загальній черзі з 1981 року, а з 12.11.2003 - на пільговій черзі.
Згідно ст. 126 Конституції України ( 254к/96-ВР )
незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і
законами України.
Відповідно до пункту сьомого ст. 44 Закону України "Про
статус суддів" ( 2862-12 ) суддя, який потребує поліпшення
житлових умов, не пізніше шести місяців після обрання
забезпечується впорядкованим житлом у вигляді окремої квартири або
будинку відповідними місцевими органами державної виконавчої
влади, а у разі незабезпечення судді впорядкованим житлом, суд за
рахунок коштів державного бюджету може придбати квартиру або
будинок за ринковими цінами і передати їх в користування судді.
Однак, в установлений законом термін, гр. Х. житлом забезпечений
не був, а апеляційний суд Донецької області позбавлений можливості
придбати житло для судді, оскільки з Державного бюджету необхідні
для цього кошти в його розпорядження не надійшли.
Крім того, ст. 11 Закону України "Про статус суддів"
( 2862-12 ) визначає, що гарантії незалежності судді, включаючи
заходи його правового захисту, матеріального і соціального
забезпечення, що передбачені цим Законом, поширюються на всіх
суддів України і не можуть бути скасовані або знижені іншими
нормативними актами України.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій правильно
застосовано норми матеріального закону при вирішенні позову гр. Х.
до Державного казначейства України та Державної судової
адміністрації України, а тому позов задоволено обґрунтовано.
Рішення судів належним чином мотивовані і за своїм змістом та
формою відповідають вимогам процесуального закону.
За таких обставин, коли судами першої та апеляційної
інстанцій не допущено порушень норм матеріального та
процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні
процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231, 254 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державного казначейства України на рішення
Печерського районного суду міста Києва від 28.03.2005 та на ухвалу
апеляційного суду міста Києва від 13.07.2005 по справі N 2-1067/05
залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду
міста Києва від 28.03.2005 та ухвалу апеляційного суду міста Києва
від 13.07.2005 по справі N 2-1067/05 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.



вгору