Друкувати   Шрифт: або Ctrl + mouse wheel

    СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУД УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
від 24.05.2000

(Витяг)

У червні 1990 р. В. пред'явив позов до акціонерного
товариства відкритого типу "Чернігівавто" (далі - АТВТ) про заміну
автомобіля. У процесі розгляду справи позивач свої вимоги змінив і
просив стягнути витрати на ремонт автомобіля та відшкодувати
моральну шкоду. В. зазначав, що 31 травня 1989 р. він придбав у
відповідача автомобіль ГАЗ-2410, який виявився неякісним і мав
дефекти, а тому просив суд стягнути вартість автомобіля в сумі 10
тис. грн. та 15 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням
Київського міського суду від 30 березня 2000 р. позов було
задоволено частково. З АТВТ на користь В. стягнуто 9 тис. 897 грн.
на відшкодування матеріальної шкоди та витрати на проведення
судової експертизи в сумі 50 грн. У решті позовних вимог
відмовлено. У касаційній скарзі АТВТ просило рішення суду скасувати і
направити справу на новий розгляд, оскільки суд не врахував, що
планова вартість ремонту автомобіля ГАЗ-2410 складає 5 тис. 950
грн. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
касаційну скаргу залишила без задоволення з таких підстав. За ст. 234 ЦК ( 1540-06 ) покупець, якому продано річ
неналежної якості, якщо й недоліки не були застережені продавцем,
вправі за своїм вибором вимагати, зокрема, відшкодування своїх
витрат на їх виправлення. Судом установлено, що 31 травня 1989 р. позивач придбав у
відповідача за договором купівлі-продажу автомобіль ГАЗ-2410 з
гарантійним строком в один рік. Відповідно до висновку експертної
комісії в автомобілі виявлено ряд недоліків та дефектів, які
підлягали виправленню. Згідно з калькуляцією Київського обласного
виробничого об'єднання "Київавтотехобслуговування", вартість
усунення недоліків автомобіля позивача станом на 17 березня 1993
р. визначено в розмірі 476 тис. 916 крб. Зазначену суму було
стягнуто на користь В. рішенням Деснянського районного суду м.
Чернігова від 24 квітня 1993 р. і одержано ним через п'ять
місяців. Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з інфляцією у
позивача не було можливості провести за одержані кошти повний
ремонт автомобіля та усунути виявлені дефекти. Ці обставини
підтверджені в судовому засіданні висновком судово-бухгалтерської
експертизи. Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 27 березня 1992 р. N 6 ( v0006700-92 ) "Про практику розгляду
судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" в тому
разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди,
виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились
ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно
було присуджено, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові
вимоги до особи, відповідальної за шкоду якщо не було його вини в
тому, що виконання провадилося вже після збільшення цін і тарифів. Згідно з розрахунком вартості ремонтних робіт належного
позивачу автомобіля, сума вартості цих робіт у цінах на січень
2000 р. з урахуванням індексу зростання цін на запасні частини та
послуги становила 9 тис. 936 грн. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що
пред'явлені додаткові вимоги є обгрунтованими, і з відповідача на
користь позивача слід стягнути дійсну вартість ремонту автомобіля
на день вирішення спору, тому доводи касаційної скарги про те, що
суду слід було б визначити суму ремонту виходячи з планової
вартості ремонтних робіт автомобіля, яку вказано в рахунку-фактурі
від 7 грудня 1998 р., не заслуговують на увагу. Постановлене
рішення відповідає матеріалам справи і вимогам закону, тому
підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України касаційну скаргу залишила без задоволення,
а рішення Київського міського суду - без зміни.
"Вісник Верховного Суду України", N 6, 2001 р.


Публікації документа