Документ n0109700-97, поточна редакція — Прийняття від 26.02.1997

    СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
від 26.02.97

(Витяг)

У грудні 1996 р. С. звернувся до суду зі скаргою на дії
службових осіб - голови Московського районного суду м. Харкова,
судді та судового виконавця цього ж суду. Заявник просив на
підставі статей 248-1, 248-2 ЦПК ( 1502-06 ) визнати дії,
пов'язані з виконанням судового рішення згаданих службових осіб,
незаконними. Ухвалою Харківського обласного суду від 24 грудня 1996 р. у
прийнятті скарги було відмовлено відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 136
ЦПК ( 1502-06 ). У скарзі, поданій у касаційному порядку, С. просив ухвалу
Харківського обласного суду скасувати як таку, що не відповідає
вимогам закону. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України визнала, що скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав. Відмовляючи в прийнятті скарги, суд першої інстанції
правильно виходив із того, що С. оскаржував процесуальні дії
службових осіб по виконанню судового рішення в частині повернення
майна, описаного в передбаченому законом порядку. Відповідно до ст. 248-3 ЦПК ( 1502-06 ) судам не підвідомчі в
порядку, передбаченому гл. 31-А ЦПК, скарги на акти й дії
службових осіб, якщо законодавством встановлено інший порядок їх
оскарження. Контроль за правильним і своєчасним виконанням судових
рішень, а також оскарження дій судового виконавця здійснюються в
порядку, передбаченому цивільним процесуальним законом, зокрема
ст. 373 ЦПК ( 1503-06 ). Відповідно до ч. 3 ст. 248-1 ЦПК ( 1502-06 ) судді не
належать до суб'єктів, чиї рішення, дії чи бездіяльність можуть
бути оскаржені на підставі ч. 1 ст. 248-1 ЦПК. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного й
обгрунтованого висновку, що відповідно до змісту ст. 139 ЦПК
( 1502-06 ) скарга С. судовому розгляду не підлягає. Вважаючи, що доводи, наведені в скарзі С., є необгрунтованими
і не спростовують висновку суду першої інстанції, судова колегія в
цивільних справах Верховного Суду України скаргу С. залишила без
задоволення, а ухвалу Харківського обласного суду від 24 грудня
1996 р. - без зміни.
"Рішення Верховного Суду України", 1998 р.



вгору