Документ n0096700-03, поточна редакція — Прийняття від 16.10.2003

КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
16.10.2003

(Витяг)

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської
області від 21 січня 2003 р. було закрито на підставі статей 49
( 1001-05 ) та 111 ( 1002-05 ) КПК - у зв'язку із закінченням
строків давності - кримінальну справу, порушену 22 грудня 1992 р.
за ознаками ч. 3 ст. 81 КК 1960 р. ( 2001-05 ).
Як визнав з'ясованим суд, у ніч на 18 грудня 1992 р.
невстановлена слідством особа проникла у приміщення магазину,
звідки таємно викрала товарно-матеріальні цінності на загальну
суму 49 тис. 452 крб.
Заступник прокурора Тернопільської області у касаційному
поданні порушив питання про скасування зазначеної постанови з
направленням справи на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання, обговоривши наведені в останньому доводи та
перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила подання
з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, вона була порушена
22 грудня 1992 р. за фактом крадіжки з магазину
товарно-матеріальних цінностей на суму 49 тис. 452 крб. Постановою
слідчого слідчого відділу Кременецького РВ УМВС України в
Тернопільській області від 24 грудня 1999 р. провадження в цій
справі було зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 206, ст. 209 КПК
( 1002-05 ), постановою від 19 грудня 2002 р. поновлено, а
постановою від 23 грудня 2002 р. справа була направлена в суд для
вирішення питання про її закриття у зв'язку з перебігом строку
давності.
Приймаючи рішення про закриття справи на підставі статей 49
( 1001-05 ) та 111 КПК ( 1002-05 ), суд зазначив, що з часу
вчинення злочину минуло 10 років, а санкція ч. 3 ст. 81 КК
( 2001-05 ), за ознаками якої було порушено справу, передбачає
покарання до восьми років позбавлення волі.
Проте в п. 4 ч. 1 ст. 49 КК ( 2341-14 ) йдеться про
звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила
злочин. У зазначеній справі таку особу не встановлено, тому суд
повинен був керуватися вимогами ч. 2 ст. 49 КК і ч. 3 ст. 111 КПК
( 1002-05 ), якими передбачена можливість закриття кримінальної
справи, порушеної за фактом вчинення злочину, лише в тому разі,
коли винувату особу не встановлено протягом 15 років з часу
вчинення злочину. На підставі наведеного і керуючись статтями 394,
396 КПК ( 1003-05 ), колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора
задовольнила, постанову районного суду скасувала і направила
справу прокурору Тернопільської області для подальшого
розслідування.
"Вісник Верховного Суду України",
N 6, листопад - грудень, 2003 р.



вгору