Документ n0068700-04, поточна редакція — Прийняття від 11.03.2004

                СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ 
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.03.2004

(Витяг)
У вересні 2001 р. К. звернувся до суду з позовом до
виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі - Виконком)
про надання житла. Обґрунтовуючи позов, К. послався на те, що з
березня 1974 р. працював в органах прокуратури. Відповідно до ст.
49 Закону від 5 листопада 1991 р. N 1789-XII ( 1789-12 ) "Про
прокуратуру" прокурори, призначені на роботу в іншу місцевість,
протягом шести місяців забезпечуються виконавчими комітетами
місцевих рад благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому
порядку, однак на порушення цієї норми він до цього часу житло не
отримав. 28 грудня 2001 р. його звільнили з органів прокуратури за
власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.
Позивач просив зобов'язати відповідача надати йому житло, у разі
неможливості надати житло - стягнути на його користь з управління
Державного казначейства Закарпатської області 103 тис. 103 грн.
Ужгородський міський суд Закарпатської області рішенням від
15 лютого 2002 р. позов задовольнив, зобов'язавши Виконком надати
К. благоустроєне жиле приміщення. 10 липня 2002 р. до
Ужгородського міського суду надійшла заява начальника відділу
державної виконавчої служби Ужгородського міського управління
юстиції про роз'яснення резолютивної частини зазначеного судового
рішення та порядок його виконання.
Цей же суд ухвалою від 5 вересня 2002 р., залишеною без зміни
ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 2 січня 2003
р., у задоволенні заяви відмовив.
28 листопада 2002 р. державний виконавець відділу державної
виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції
звернувся до Ужгородського міського суду із заявою про зміну
способу і порядку виконання судового рішення.
Ужгородський міський суд ухвалою від 14 січня 2003 р. змінив
спосіб і порядок виконання свого ж рішення від 15 лютого 2002 р.:
зобов'язано Виконком сплатити К. 86 тис. 300 грн. для придбання
чотирикімнатної благоустроєної квартири на сім'ю із шести осіб.
Апеляційний суд Закарпатської області ухвалою від 18 березня
2003 р. резолютивну частину зазначеної ухвали змінив та виклав у
новій редакції. Змінено спосіб і порядок виконання рішення
Ужгородського міського суду Закарпатської області від 15 лютого
2002 р.: зобов'язано Виконком сплатити К. 79 тис. 341 грн. для
придбання чотирикімнатної благоустроєної квартири на сім'ю із
шести осіб.
У касаційній скарзі Виконком просив ухвали Ужгородського
міського суду від 14 січня 2003 р. та Апеляційного суду
Закарпатської області від 18 березня 2003 р. скасувати,
посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Задовольняючи заяву про зміну способу і порядку виконання
рішення, суд виходив з того, що Виконком не виконує рішення у
зв'язку з відсутністю новозбудованих квартир, тому його
зобов'язано сплатити К. 79 тис. 341 грн. - вартість квартири.
Однак із таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до пунктів 6, 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) до видатків, що здійснюються з Державного
бюджету України, належать видатки на правоохоронну діяльність і
забезпечення безпеки держави, соціальний захист та соціальне
забезпечення. Крім того, ч. 2 ст. 85 цього Кодексу заборонено
здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів. Суд,
поклавши на Виконком обов'язок сплатити К. 79 тис. 341 грн.,
зазначені вимоги закону не врахував.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 ЦПК ( 1503-06 ) зміна способу і
порядку виконання рішення допускається у виняткових випадках за
наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим
виконання рішення.
Оскільки Виконком не повідомляв державного виконавця про
неможливість виконання судового рішення, міський суд усупереч
вимогам ст. 40 ЦПК ( 1501-06 ), не перевіривши доводи Виконком із
цього питання, передчасно дійшов висновку про відсутність
благоустроєних жилих приміщень у м. Ужгороді. Крім того, стягуючи
безпосередньо на користь К. гроші для придбання квартири, суд не
врахував, що відповідно до чинного законодавства особі, яка
потребує житла, надається житлова площа у встановленому законом
порядку, а не виплачуються кошти для придбання квартири у
власність.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 334 ЦПК
( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду
України касаційну скаргу Виконком задовольнила, ухвали
Ужгородського міського суду від 14 січня 2003 р. та Апеляційного
суду Закарпатської області від 18 березня 2003 р. скасувала,
справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.



вгору