Документ n0038700-98, поточна редакція — Прийняття від 25.11.1998

    СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
від 25.11.98

Орган засобу масової інформації та автор публікації, які поширили відомості, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, відшкодовують заподіяну позивачеві моральну шкоду не солідарно, а відповідно до ступеня вини кожного з них

(Витяг)

У березні 1998 р. П. пред'явив позов до АТЗТ "Редакція газети
"Політика", а також до журналіста цієї газети Л-ського про захист
честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,
посилаючись на те, що 11 лютого 1998 р. в N 5 газети було
опубліковано статтю "Разведка доложила точно...", в якій викладено
відомості, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь,
гідність та ділову репутацію як мера м.Ніжина. А саме: нібито П.
незаконно використовує бюджетні кошти на оплату свого навчання в
Чернігівському політехнічному інституті; маючи трикімнатну
квартиру, одержав ще й чотирикімнатну; на своїй батьківщині
збудував великий будинок, фотознімок якого з підписом "Хатинка
ніжинського мера" було вміщено поруч зі статтею. У статті також повідомлялось про те, що кандидату в народні
депутати України по виборчому округу N 209 місцевою владою
оголошено справжню війну - його не допускають в установи та
організації міста для зустрічей з виборцями, а іншому кандидату в
народні депутати - першому заступнику голови Чернігівської
обласної державної адміністрації Б. - міський виконавчий комітет
дав "зелене світло". Посилаючись на те, що зазначені обставини ганьблять його
честь, гідність і ділову репутацію, завдають йому та його сім'ї
великої моральної шкоди, П. просив зобов'язати відповідачів
опублікувати спростування, а також стягнути з них солідарно на
його користь 1 млн. грн. моральної шкоди, перерахувавши їх дитячій
поліклініці м.Ніжина. У процесі розгляду до участі в справі як співвідповідач був
притягнутий головний редактор Л-ко - автор зазначеної статті
(Л-ський - його псевдонім). Рішенням судової колегії в цивільних справах Київського
міського суду від 23 липня 1998 р. позов задоволено частково.
Опубліковані в газеті відомості визнано такими, що не відповідають
дійсності, ганьблять честь і ділову репутацію П. АТЗТ "Редакція
газети "Політика" зобов'язано надрукувати спростування цих
відомостей протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили
на тій самій сторінці тим же шрифтом без будь-яких коментарів.
Постановлено стягнути солідарно із зазначеного АТЗТ та автора
статті Л-ка на користь П. 20 тис. грн. моральної шкоди,
перерахувавши їх дитячій поліклініці м.Ніжина. Вирішено також
питання про розподіл судових витрат. У касаційній скарзі АТЗТ "Редакція газети "Політика" просило
рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд,
посилаючись на те, що зазначені в статті відомості відповідають
фактичним обставинам справи, а висновки суду про те, що вони
ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача, є
необгрунтованими, стягнення ж моральної шкоди в розмірі 20 тис.
грн. є намаганням суду припинити випуск газети. Постановляючи рішення в частині захисту честі, гідності та
ділової репутації П., судова колегія в цивільних справах
Київського міського суду правильно виходила з вимог ст. 7 ЦК
( 1540-06 ) та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у
п. 17 постанови від 28 вересня 1990 р. N 7 ( v0007700-90 ) "Про
застосування судами законодавства, що регулює захист честі,
гідності і ділової репутації громадян та організацій", про те, що
обов'язок довести відповідність розповсюджених відомостей
дійсності покладається на відповідача, а на позивача - обов'язок
довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, саме
тією особою, до якої пред'явлено позов. Проте позивач має право
подати й докази невідповідності дійсності таких відомостей. Суд
обгрунтовано дійшов висновку, що відповідачі у даній справі не
довели відповідність дійсності жодної з поширених у зазначеній
статті відомостей щодо П., а навпаки, позивач довів
невідповідність їх дійсності. З цього приводу в судовому рішенні
наведено переконливі обгрунтування, які базуються на зібраних у
справі доказах, і відповідні мотиви, чому суд вважає поширені
відомості такими, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію
позивача. Тому судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України погодилася з доводами касаційної скарги. У частині ж стягнення моральної шкоди рішення суду не
відповідає ні вимогам ст. 451 ЦК ( 1540-06 ), ні роз'ясненням
Пленуму Верховного Суду України, даним у постанові від 31 березня
1995 р. N 4 ( v0004700-95 ) "Про судову практику в справах про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Стягуючи 20 тис. грн. моральної шкоди з АТЗТ і автора статті
солідарно, суд зазначив, що шкоду було заподіяно позивачеві їх
спільними діями, і з цього приводу послався на п. 10 постанови
Пленуму від 31 березня 1995 р. N 4 ( v0004700-95 ), в якому дійсно
роз'яснено, що на осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно
(взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром),
відповідальність по її відшкодуванню покладається солідарно. Проте суд не вказав у рішенні, якими ж конкретно спільними
діями юридичної особи - АТЗТ (колективного власника) і фізичної
особи - автора статті позивачеві заподіяно моральну шкоду, і не
обговорив питання, чи можлива взагалі в даному випадку така
відповідальність. Адже в п. 11 цієї ж постанови ( v0004700-95 )
Пленум Верховного Суду України зазначив, що у справах про
спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в
пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі притягуються автор,
орган засобу масової інформації, що їх поширив, а в передбачених
законом випадках - і відповідна службова особа цього органу, які й
несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди
відповідно до ступеня вини кожного з них. Крім того, суд не навів у рішенні й ніяких конкретних
обставин, які він враховував при визначенні розміру моральної
шкоди, хоча зобов'язаний був це зробити відповідно до п. 9 тієї ж
постанови ( v0004700-95 ), та не обгрунтував перерахування 20 тис.
грн. дитячій поліклініці м.Ніжина, яка участі у справі не брала. Виходячи з наведеного, судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України рішення судової колегії в цивільних
справах Київського міського суду в частині стягнення моральної
шкоди та розподілу судових витрат скасувала і направила справу в
цій частині на новий розгляд, а в решті залишила рішення без
зміни.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.



вгору