У січні 1998 р. Д. В. звернувся в суд із позовом до Д. Л. про
усунення перешкод у вихованні дітей. Позивач зазначав, що від
шлюбу з відповідачкою має двох дочок: В. і Т. 1995 року
народження. Після розірвання шлюбу відповідачка перешкоджає йому
зустрічатися з дочками і не виконує рішення опікунської ради
Чернівецького міського виконавчого комітету від 14 серпня 1996 р.,
яким були встановлені дні побачень з ними. Позивач просив
визначити такий порядок зустрічей з дітьми: двічі на місяць
із 10-ї до 18-ї години і один раз цілодобово.Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням
Чернівецького обласного суду від 3 вересня 1998 р. позов
задоволено частково: встановлено дні побачень позивача з дітьми -
кожну першу і третю неділю місяця з 10-ї до 19-ї години,
зобов'язано Д. Л. не чинити позивачеві перешкод у цих побаченнях.У касаційній скарзі Д. Л. просила скасувати судове рішення,
посилаючись на те, що суд до розгляду справи поставився формально,
не врахував, що Д. В. приходив у невизначений судом для побачень
час і влаштовував сварки, що діти ще малі, одна з дочок, Т., має
хронічне захворювання нервового походження і побачення в
зазначений у рішенні час можуть шкідливо впливати на здоров'я
дітей.Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.Статтею 65 КпШС ( 2006-07 ) передбачено, що питання виховання
дітей вирішується батьками спільно. Один із батьків, який проживає
окремо від дітей, зобов'язаний брати участь у їх вихованні і має
право спілкуватися з ними. Той із батьків, при якому проживають
діти, не вправі перешкоджати другому спілкуватися з ними і брати
участь у їх вихованні. Якщо батьки не можуть дійти згоди про
участь у вихованні дітей того з батьків, який проживає окремо, цей
порядок визначається органами опіки і піклування за участю батьків
виходячи з інтересів дітей. У тих випадках, коли батьки не
підкоряються рішенню органу опіки і піклування, останній, а також
кожен із батьків, вправі звернутися за вирішенням спору до суду.Із матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 1996 р.
сторони розірвали шлюб, від якого в них є двоє малолітніх дітей,
що проживають разом із матір'ю.Оскільки після розлучення між сторонами стали виникати
непорозуміння щодо участі позивача у вихованні дітей, цим питанням
займалися органи опіки і піклування. Рішенням опікунської ради
Чернівецького міського виконавчого комітету від 9 жовтня 1996 р. N
13 був визначений порядок зустрічей позивача з дітьми: кожну першу
і третю неділю місяця з 10-ї до 13-ї години.Судом установлено, що зазначене рішення опікунської ради не
виконувалося з різних причин. Між сторонами мали місце
непорозуміння з приводу порядку зустрічей позивача з дітьми. Крім
того, позивач вважав, що він має право бачитися з дітьми більш
тривалий час.При вирішенні даного спору судом було враховано не тільки
формальне право позивача на зустрічі з дітьми, а і його
матеріально-побутові можливості, позитивну характеристику та
бажання займатись вихованням своїх дітей. Водночас він врахував
малолітній вік дітей (їм близько чотирьох років), а також те, що
одна з дочок, Т., перебуває на обліку в неврологічному відділенні,
а тому відмовив позивачеві у цілодобовому знаходженні в нього
дітей, визначивши час зустрічей з 10-ї до 19-ї години двічі на
місяць.Відповідачка не надала суду доказів того, що такі зустрічі
позивача з дітьми негативно впливатимуть на їх здоров'я.Оскільки доводи, наведені в касаційній скарзі, є
необгрунтованими, судова колегія в цивільних справах Верховного
Суду України, керуючись статтями 310, 311 ЦПК ( 1503-06 ),
залишила скаргу без задоволення, а рішення Чернівецького обласного
суду - без зміни.
Про усунення перешкод у вихованні дітей
Про усунення перешкод у вихованні дітей
Ухвала Верховного суду України; Витяг
від 14.10.1998
Документ n0033700-98, поточна редакція — Прийняття від 14.10.1998