Про визнання недійсним рішення ДПІ
Постанова Верховного суду України від 14.03.2006
Документ n0032700-06, поточна редакція — Прийняття від 14.03.2006

                                                          
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
14.03.2006

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі: головуючого: [...], суддів:
[...], при секретарі судового засідання [...], за участю
представника ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" - Дорош Г.О.,
розглянувши скаргу ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
КБ "ПриватБанк") про перегляд за винятковими обставинами ухвали
Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2005 року у
справі за позовом КБ "ПриватБанк" до Державної податкової
інспекції у м. Миколаєві про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2004 року КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з
позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у м. Миколаєві від 6 жовтня
2004 року N 0001352301/0, яким позивачу нараховано податкове
зобов'язання - збір за забруднення навколишнього природного
середовища у сумі 4358,87 грн.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на
обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення.
Судовими інстанціями справа розглядалась неодноразово.
Постановою господарського суду Миколаївської області від
16 вересня 2005 року, залишеною без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року, у
позові відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня
2005 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за
касаційною скаргою КБ "ПриватБанк" на вищезазначені судові
рішення.
Ухвала касаційного суду мотивована тим, що даний спір є
господарським, а тому не підлягає розгляду у порядку
адміністративного судочинства.
У скарзі КБ "ПриватБанк" до Верховного Суду України ставиться
питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування
ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 грудня
2005 року і направлення справи на розгляд до суду касаційної
інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення
норм процесуального права, неоднакове застосування судами
касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, та додано
ухвали касаційного суду, в яких по-іншому застосована одна і та ж
норма права.
Скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вищим адміністративним судом України було відмовлено у
відкритті касаційного провадження з тих мотивів, що спірні
правовідносини не відносяться до сфери публічно-правових, а тому
даний спір не підвідомчий адміністративним судам і не може
розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Проте з такими висновками суду касаційної інстанції не можна
погодитися.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України
( 2747-15 ), компетенція адміністративних судів поширюється на
спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень
щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових
актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України
( 2747-15 ), справа адміністративної юрисдикції (адміністративна
справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін
є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Даний спір є публічно-правовим, оскільки виник з
публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень,
а саме: органу виконавчої влади, що реалізовував у цих відносинах
надані йому чинним законодавством владні управлінські функції на
здійснення перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового та
валютного законодавства.
Таким чином, дана справа відповідає вищенаведеному
нормативному визначенню адміністративної справи.
Під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється
компетенція адміністративних судів, встановлений частиною 2
статті 17 КАС України ( 2747-15 ), ця справа не підпадає.
У силу частини 3 статті 20 та статті 210 КАС України
( 2747-15 ) Вищий адміністративний суд України переглядає судові
рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у
касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Таким чином, на момент прийняття оскаржуваної ухвали у
касаційного суду були відсутні правові підстави для відмови у
відкритті касаційного провадження з посиланням на те, що касаційна
скарга не підлягає розгляду у порядку адміністративного
судочинства.
Враховуючи викладене, ухвала Вищого адміністративного суду
України від 23 грудня 2005 року у зв'язку з порушенням норм
процесуального права підлягає скасуванню, а справа - направленню
на розгляд до суду касаційної інстанції в іншому складі для
вирішення питання про прийняття касаційної скарги.
Керуючись статтями 241-244 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів Судової палати
П О С Т А Н О В И Л А:
Скаргу ЗАТ "Комерційний банк "Приват-Банк" задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 грудня
2005 року скасувати, а справу направити до суду касаційної
інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги
ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк".
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).
Головуючий
Судді



вгору