Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постанова від 30.05.2002
Документ n0030600-02, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 01.10.2002, підстава - v0_63700-02

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
30.05.2002
( Постанову скасовано нв падставі Постанови
Верховного Суду України
N 30/63 ( v0_63700-02 ) від 01.10.2002 )
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу фабрики котлів "RAFAKO S.A." на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2002 у
справі за позовом фабрики котлів "RAFAKO S.A." до ВАТ
"Донецькобленерго" про стягнення 2900472,64 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.11.2001
позов задоволено в сумі 560960,13 дол. США, у т.ч. 504960,13 дол.
США боргу та 55109,33 дол. США судових витрат.
У стягненні 57530,87 дол. США відмовлено.
ВАТ "Донецькобленерго" подало до Донецького апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу на рішення господарського
суду Донецької області від 15.11.2001 в частині стягнення судових
витрат.
Постановою судової колегії Донецького апеляційного
господарського суду від 15.01.2002 апеляційну скаргу задоволено,
рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2001
скасовано частково, у позові фабрики котлів "RAFAKO S.A.",
м. Рацибуж, Польща до ВАТ "Донецькобленерго", м. Горлівка про
стягнення судових витрат відмовлено, інше в рішенні залишено без
змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши
пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши
касаційну скаргу і перевіривши матеріали справи, а також
правильність застосування судом норм матеріального і
процесуального права, встановила, що в апеляційній скарзі на
рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2001
відповідач зазначає, що не погоджується з рішенням в частині
стягнення судових витрат за надання юридичних послуг у розмірі
54787,93 дол. США, оскільки зарахування юридичних послуг у
відшкодування позивачу судових витрат є неправомірним.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
постановою від 15.02.2002 задовольнила вимоги заявника з
посиланням на те, що ст. 44 ГПК ( 1798-12 ) до судових витрат,
нарівні з іншими, відносить лише витрати зі сплати послуг
адвоката, а не юриста.
Але згідно зі ст. 44 ГПК ( 1798-12 ) судові витрати
складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за
проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,
витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у
місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших
витрат, пов'язаних з розглядом справи. Отже, зазначена стаття не
містить вичерпного переліку витрат, які можуть бути віднесені до
судових, тобто суду належить у кожному конкретному випадку
розглядати також питання про віднесення до складу судових витрат
інших витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Стаття 44 ГПК ( 1798-12 ) не обмежує права учасників
господарського судочинства на вибір представника лише адвокатом.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України у справі за
конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича
щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України
( 254к/96-ВР ), ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України
( 1001-05 ), статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні
правопорушення ( 80732-10 ) (справа про право вільного вибору
захисника) від 16.11.2000 N 13-рп/2000 ( v013p710-00 )
встановлено, що обмеження права вибору захисника лише адвокатом в
цивільному, арбітражному, адміністративному та кримінальному
судочинстві є порушенням ст. 59 Конституції України про право на
вільний вибір захисника.
В умовах нових економічних відносин справедливим і необхідним
є віднесення всіх судових витрат на ту сторону, яка за
результатами розгляду визнається неправою у спорі, що
розглядається; оскільки даний спір був доведений до суду з вини
відповідача, господарський суд Донецької області правомірно відніс
на нього 55109,93 дол. США судових витрат.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-10 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу фабрики котлів "RAFAKO S.A.", м. Рацибуж,
Польща задовольнити. Постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 15.01.2002 скасувати. Рішення
господарського суду Донецької області від 15.11.2001 залишити без
змін.



вгору