Друкувати   Шрифт: або Ctrl + mouse wheel

                ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
29.03.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі: головуючого - судді Маринчак Н.Є., суддів:
Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Харченка В.В., Чалого С.Я., при
секретарі: Муравйовій Л.В., розглянувши в судовому засіданні в
порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Аромат садів" до Державної податкової інспекції у Голосіївському
районі міста Києва про визнання недійсними рішень та податкових
вимог за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі міста Києва на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року та
рішення господарського суду міста Києва від 1 березня 2005 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромат садів"
звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсними першої податкової вимоги N 1/4986 від
02.11.2004 р. та другої податкової вимоги N 2/5949 від
15.12.2004 р.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними
рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, викладені в листах
36958/10/19-714 від 29.09.2004 р., та N 8167/10/19-714 від
08.11.2004 р., а також визнати недійсними вищезазначені податкові
вимоги.
Рішенням господарського суду м. Києва від 1 березня 2005 р. у
справі N 25/16, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року, позов
задоволено повністю, визнано недійсним рішення Державної
податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва викладене в
листі N 6958/10/19-714 від 29 вересня 2004 р.; визнано недійсним
рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м. Києва N 8167/10/19-714 від 8 листопада 2004 р.; визнано
недійсною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі міста Києва N 1/4986 від 02.11.2004 р.;
визнано недійсною другу податкову вимогу Державної податкової
інспекції у Голосіївському районі міста Києва N 2/5949 від
15.12.2004 р.
Вищезазначені рішення та постанова мотивовані тим, що
направлена позивачем відповідачу декларація з податку на додану
вартість містила всі обов'язкові реквізити, у зв'язку з чим суди
першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що у
відповідача не було правових підстав для прийняття рішення про
визнання податкової декларації позивача неподаною, та направлення
позивачу податкових вимог.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 27 квітня 2005 року та рішенням
господарського суду міста Києва від 1 березня 2005 року, ДПІ у
Голосіївському районі міста Києва подала касаційну скаргу в
порядку розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) до Вищого господарського суду України, який
своєю ухвалою від 1 листопада 2005 року на підставі пп. 7, 10
Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) направив її для вирішення до
Вищого адміністративного суду України.
Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм
матеріального права, зокрема підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ). Скаржник стверджує, що в чинному законодавстві
відсутній перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації з
податку на додану вартість, у зв'язку з чим всі реквізити
декларації мають вважатися обов'язковими для заповнення позивачем.
На підставі викладеного ДПІ у Голосіївському районі міста
Києва просить скасувати з постанову Київського апеляційного
господарського суду від 27 квітня 2005 року, рішення
господарського суду міста Києва від 1 березня 2005 року та
прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити
у повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого
2005 року було порушено касаційне провадження за скаргою Державної
податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
27 квітня 2005 року та рішення господарського суду міста Києва від
1 березня 2005 року.
Розглянувши касаційну скаргу та дослідивши матеріали справи,
колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для
її задоволення. При цьому колегія суддів виходить з
нижчевикладеного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем
13.09.2004 р. подано до Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва податкові звіти, серед яких
податкову декларацію з податку на додану вартість. Однак, у
прийнятті декларації з податку на додану вартість за серпень
2004 р. було відмовлено, запропоновано подати нову декларацію.
Позивачем 13 вересня 2004 року було надіслано поштою на
адресу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію
на додану вартість за серпень 2004 р., яку було отримано
відповідачем 15.09.2004 р., що підтверджується повідомленням про
вручення поштового відправлення, копія якого міститься в
матеріалах справи (а.с. 9).
На адресу позивача відповідачем відправлено лист за
N 6958/10/19-714 від 29.09.2004 р. (а.с. 13), в якому відповідач
зазначив, що подана позивачем декларація з податку на додану
вартість за серпень 2004 р. не відповідає вимогам Порядку
заповнення та подання податкової декларації з податку на додану
вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації
України від 30.05.97 р. ( z0250-97 ), зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за N 250/2054, та на
підставі пп. 4.1.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 )
вважається неподаною.
Відповідно до частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4
вищезазначеного Закону ( 2181-14 ) податкова звітність, отримана
контролюючим органом від платника податків як податкова
декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у
затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким
контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не
зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними
посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У
цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника
податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію
з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття
попередньої), то такий платник податків має право: надати таку
нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити
рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Отже, з вищенаведеної правової норми слід дійти висновків, що
по-перше, можливою підставою неприйняття податкової декларації є
її заповнення з порушеннями вимог законодавства або незазначення
обов'язкових реквізитів; по-друге, про невизнання отриманого
податковою декларацією податковим органом приймається рішення, яке
може бути оскаржено.
2 листопада 2004 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
було направлено на адресу відповідача першу податкову вимогу
N 1/4986 (а.с. 14), у відповідності до якої висунуто вимоги про
сплату 6610,18 грн. податку на додану вартість та повідомлено про
виникнення податкової застави по відношенню до всіх активів
позивача, починаючи з 02.11.2004 року.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії зворотного
боку облікової картки позивача з сплати податку на додану
вартість, засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи
(а.с. 22-24), відповідачем не було враховано від'ємного значення
податку на додану вартість, визначеного у декларації за серпень
2004 року, яку відповідачем було визнано неподаною.
Скориставшись своїм правом, позивач подав скаргу на рішення
відповідача, викладене у листі N 6958/10/19-714 від 29.09.2004 р.,
за результатами розгляду скарги позивача Державною податковою
інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було запропоновано
надати нову податкову декларацію з податку на додану вартість та
відмовлено у прийнятті декларації з тих підстав, що подана
позивачем декларація з податку на додану вартість за серпень
2004 р. не відповідає вимогам Порядку заповнення та подання
податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р.
( z0250-97 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
09.07.97 р. за N 250/2054, оскільки не містить відмітки "Х" у
полі 07 - ознака бюджетного відшкодування.
15 грудня 2004 року на адресу відповідача було направлено
другу податкову вимогу N 2/5949 (а.с. 21), у відповідності до якої
було висунуто вимоги про сплату 6610,18 грн. податку на додану
вартість та повідомлено про виникнення податкової застави по
відношенню до всіх активів позивача, починаючи з 02.11.2004 року,
повідомлено про орієнтовну дату проведення опису активів.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та
апеляційної інстанцій про те, що відповідач не мав правових
підстав для визнання декларації позивача неподаною, оскільки
наявність чи відсутність відмітки "Х" у полі 07 не віднесено до
обов'язкових реквізитів податкової декларації з податку на додану
вартість.
За таких обставин наслідком визнання недійсними рішень
відповідача є визнання недійсними податкових вимог, тобто
відновлення становища, яке мало існувати у випадку прийняття
декларації позивача відповідачем.
Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського
суду від 27 квітня 2005 року та рішення господарського суду міста
Києва від 1 березня 2005 року обґрунтовані, скасуванню не
підлягають, а касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230 КАС України ( 2747-15 ),
колегія суддів У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 1 березня
2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 27 квітня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.