Про визнання недійсними рішень та податкових вимог
Вищий адміністративний суд; Ухвала від 29.03.2006
Документ n0025760-06, поточна редакція — Прийняття від 29.03.2006

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
У Х В А Л А
 
29.03.2006

 
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - судді Маринчак Н.Є., суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Харченка В.В., Чалого С.Я., при секретарі: Муравйовій Л.В., розглянувши в судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромат садів" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсними рішень та податкових вимог за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року та рішення господарського суду міста Києва від 1 березня 2005 року, В С Т А Н О В И Л А:
 
     Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромат садів" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними першої податкової вимоги N 1/4986 від 02.11.2004 р. та другої податкової вимоги N 2/5949 від 15.12.2004 р.
 
     Позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, викладені в листах 36958/10/19-714 від 29.09.2004 р., та N 8167/10/19-714 від 08.11.2004 р., а також визнати недійсними вищезазначені податкові вимоги.
 
     Рішенням господарського суду м. Києва від 1 березня 2005 р. у справі N 25/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року, позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва викладене в листі N 6958/10/19-714 від 29 вересня 2004 р.; визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва N 8167/10/19-714 від 8 листопада 2004 р.; визнано недійсною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва N 1/4986 від 02.11.2004 р.; визнано недійсною другу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва N 2/5949 від 15.12.2004 р.
 
     Вищезазначені рішення та постанова мотивовані тим, що направлена позивачем відповідачу декларація з податку на додану вартість містила всі обов'язкові реквізити, у зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що у відповідача не було правових підстав для прийняття рішення про визнання податкової декларації позивача неподаною, та направлення позивачу податкових вимог.
 
     Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року та рішенням господарського суду міста Києва від 1 березня 2005 року, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подала касаційну скаргу в порядку розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 1 листопада 2005 року на підставі пп. 7, 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) направив її для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
 
     Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ). Скаржник стверджує, що в чинному законодавстві відсутній перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації з податку на додану вартість, у зв'язку з чим всі реквізити декларації мають вважатися обов'язковими для заповнення позивачем.
 
     На підставі викладеного ДПІ у Голосіївському районі міста Києва просить скасувати з постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року, рішення господарського суду міста Києва від 1 березня 2005 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
 
     Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2005 року було порушено касаційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року та рішення господарського суду міста Києва від 1 березня 2005 року.
 
     Розглянувши касаційну скаргу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. При цьому колегія суддів виходить з нижчевикладеного.
 
     Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем 13.09.2004 р. подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва податкові звіти, серед яких податкову декларацію з податку на додану вартість. Однак, у прийнятті декларації з податку на додану вартість за серпень 2004 р. було відмовлено, запропоновано подати нову декларацію.
 
     Позивачем 13 вересня 2004 року було надіслано поштою на адресу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію на додану вартість за серпень 2004 р., яку було отримано відповідачем 15.09.2004 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 9).
 
     На адресу позивача відповідачем відправлено лист за N 6958/10/19-714 від 29.09.2004 р. (а.с. 13), в якому відповідач зазначив, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість за серпень 2004 р. не відповідає вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. ( z0250-97 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за N 250/2054, та на підставі пп. 4.1.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) вважається неподаною.
 
     Відповідно до частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 вищезазначеного Закону ( 2181-14 ) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
 
     Отже, з вищенаведеної правової норми слід дійти висновків, що по-перше, можливою підставою неприйняття податкової декларації є її заповнення з порушеннями вимог законодавства або незазначення обов'язкових реквізитів; по-друге, про невизнання отриманого податковою декларацією податковим органом приймається рішення, яке може бути оскаржено.
 
     2 листопада 2004 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було направлено на адресу відповідача першу податкову вимогу N 1/4986 (а.с. 14), у відповідності до якої висунуто вимоги про сплату 6610,18 грн. податку на додану вартість та повідомлено про виникнення податкової застави по відношенню до всіх активів позивача, починаючи з 02.11.2004 року.
 
     Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії зворотного боку облікової картки позивача з сплати податку на додану вартість, засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 22-24), відповідачем не було враховано від'ємного значення податку на додану вартість, визначеного у декларації за серпень 2004 року, яку відповідачем було визнано неподаною.
 
     Скориставшись своїм правом, позивач подав скаргу на рішення відповідача, викладене у листі N 6958/10/19-714 від 29.09.2004 р., за результатами розгляду скарги позивача Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було запропоновано надати нову податкову декларацію з податку на додану вартість та відмовлено у прийнятті декларації з тих підстав, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість за серпень 2004 р. не відповідає вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. ( z0250-97 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за N 250/2054, оскільки не містить відмітки "Х" у полі 07 - ознака бюджетного відшкодування.
 
     15 грудня 2004 року на адресу відповідача було направлено другу податкову вимогу N 2/5949 (а.с. 21), у відповідності до якої було висунуто вимоги про сплату 6610,18 грн. податку на додану вартість та повідомлено про виникнення податкової застави по відношенню до всіх активів позивача, починаючи з 02.11.2004 року, повідомлено про орієнтовну дату проведення опису активів.
 
     Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач не мав правових підстав для визнання декларації позивача неподаною, оскільки наявність чи відсутність відмітки "Х" у полі 07 не віднесено до обов'язкових реквізитів податкової декларації з податку на додану вартість.
 
     За таких обставин наслідком визнання недійсними рішень відповідача є визнання недійсними податкових вимог, тобто відновлення становища, яке мало існувати у випадку прийняття декларації позивача відповідачем.
 
     Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року та рішення господарського суду міста Києва від 1 березня 2005 року обґрунтовані, скасуванню не підлягають, а касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва необхідно залишити без задоволення.
 
     Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230 КАС України ( 2747-15 ), колегія суддів У Х В А Л И Л А:
 
     Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.
 
     Рішення господарського суду міста Києва від 1 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року залишити без змін.
 
     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.



вгору