Документ n0019700-94, поточна редакція — Прийняття від 16.11.1994

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 

УХВАЛА
 

16.11.94

 
(Витяг)
 
У червні 1993 р. Б. звернулася з позовом до Лубенської ветбаклабораторії про визнання незаконною відмови в приватизації займаної нею та належної відповідачеві квартири N 1 в будинку N 7 по вул. Горького в м. Лубнах, посилаючись на те, що всупереч Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" 2482-12 відповідач відмовляє в приватизації згаданої квартири.
 
Рішенням Лубенського міського суду від 14 вересня 1993 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Полтавського обласного суду від 14 жовтня 1993 р. та постановою президії цього суду від 10 грудня 1993 р., позов задоволено. Постановлено визнати відмову Лубенського районного підприємства державної ветеринарної медицини в приватизації житла Б. необгрунтованою та зобов'язати згадане підприємство в місячний термін видати Б. документи для приватизації житла.
 
У протесті заступника Голови Верховного Суду України порушено питання про скасування всіх постановлених у справі рішень у зв'язку з їх необгрунтованістю та направлення справи на новий розгляд. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що Б. є наймачем квартири N 1 в будинку N 7 по вул. Горького, має право на приватизацію згаданої квартири, передбачене Законом "Про приватизацію державного житлового фонду" 2482-12, перешкоди до приватизації відсутні, а тому відмова в приватизації згаданої квартири є незаконною.
 
Погодитись з такими висновками не можна, оскільки вони зроблені при неповно з'ясованих обставинах справи та суперечать наявним у ній доказам.
 
При розгляді справи по суті представник відповідача вказував на те, що будинок N 7 по вул. Горького будувався як одне з виробничих приміщень Лубенської ветбаклабораторії і в передбаченому законом порядку до житлового фонду не зараховувався, земельна ділянка за цим будинком як житловим не закріплювалась. Сама квартира не забезпечена необхідними господарськими спорудами, а вихід з неї здійснюється через територію ветбаклабораторії. Всі ці обставини судом належним чином не перевірялись, хоча вони мають значення для правильного вирішення спору.
 
Крім того, позов був заявлений і спір вирішувався судом щодо приватизації квартири N 1 в будинку N 7. Згідно ж із копією ордера від 5 вересня 1986 р. Б. надана квартира N 2 згаданого будинку, а в заяві про приватизацію Б. взагалі не вказала номера квартири. Причини цих суперечностей судом не з'ясовані.
 
Розглянувши позов до Лубенської ветбаклабораторії, суд постановив рішення, яким зобов'язав до виконання певних дій зовсім іншу організацію - Лубенське районне підприємство державної ветеринарної медицини, створене в липні 1993 р. При цьому правовий статус Лубенської ветбаклабораторії як відповідача у справі у зв'язку із створенням Лубенського районного підприємства ветеринарної медицини та відповідно до Положення про це підприємство судом не перевірявся, питання заміни відповідача чи притягнення належного процесуального правонаступника не вирішувалось.
 
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 314 ЦПК 1503-06 рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі в справі.
 
Оскільки рішення суду постановлене з порушенням вимог статей 15, 62, 105, 202 ЦПК 1501-06, 1502-06, воно підлягає скасуванню.
 
Скасуванню підлягають і ухвала судової колегії в цивільних справах та постанова президії Полтавського обласного суду в цій справі - як такі, що не відповідають вимогам статей 310, 336 ЦПК України 1503-06.
 
Керуючись статтями 336 - 338 ЦПК 1503-06, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скасувала зазначені судові рішення, а справу направила на новий розгляд.
 
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 2, 1995 р.



вгору