Документ n0011700-01, поточна редакція — Прийняття від 06.04.2001

                                                          
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 06.04.2001

Питання, пов'язані з укладенням мирової угоди між
юридичними особами у стадії виконання рішення арбітражного
суду, належать до компетенції судів загальної юрисдикції,
а не арбітражних судів

Пленум Верховного Суду України під головуванням Голови Верховного Суду України Бойка В.Ф., при секретарі Пленуму, судді Верховного Суду України Селіванові М.П., за участю заступника Генерального прокурора України Кудрявцева В.В.,
розглянувши в м. Києві 6 квітня 2001 р. протест заступника
Голови Верховного Суду України на ухвалу Артемівського районного
суду м. Луганська від 27 липня 2000 р., постанову президії
Луганського обласного суду від 11 жовтня 2000 р. та ухвалу судової
колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 13 грудня
2000 р. у справі за поданням державного виконавця районного
відділу державної виконавчої служби Артемівського районного
управління юстиції м. Луганська про затвердження мирової угоди,
встановив: 26 липня 2000 р. державний виконавець районного відділу
державної виконавчої служби Артемівського районного управління
юстиції м. Луганська звернувся до суду з поданням про затвердження
мирової угоди між ЗАТ "Луганський енергетичний альянс" та ЗАТ
"Луганський емалювальний завод", укладеної при виконанні рішень
арбітражного суду Луганської області від 18 травня та 8 червня
2000 р., за умовами якої ЗАТ "Луганський емалювальний завод"
передає у власність ЗАТ "Луганський енергетичний альянс" майно
вартістю 7 млн. 117 тис. 100 грн. згідно з доданим до угоди
переліком. Ухвалою Артемівського районного суду м. Луганська від 27
липня 2000 р. мирову угоду було затверджено. Постановою президії Луганського обласного суду від 11 жовтня
2000 р. протест заступника прокурора області залишено без
задоволення, а ухвалу районного суду - без зміни. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
ухвалою від 13 грудня 2000 р. протест заступника Генерального
прокурора України задовольнила, ухвалу Артемівського районного
суду від 27 липня 2000 р. та постанову президії Луганського
обласного суду від 11 жовтня 2000 р. скасувала, провадження у
справі закрила. У протесті, що розглядається, порушено питання про скасування
всіх постановлених у справі рішень та направлення її на новий
розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неправильним
застосуванням норм процесуального права. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України та думку
прокурора про обгрунтованість протесту, Пленум Верховного Суду
України вважає, що протест підлягає задоволенню з таких підстав. Скасовуючи постановлені у справі рішення, судова колегія в
цивільних справах Верховного Суду України виходила з того, що
вирішення питання про затвердження мирової угоди між юридичними
особами при виконанні рішень арбітражного суду непідвідомче судам
загальної юрисдикції. На обгрунтування цього висновку судова
колегія послалася на положення ст. 24 ЦПК ( 1501-06 ), ст. 121 АПК
( 1798-12 ) та ст. 33 Закону від 21 квітня 1999 р. ( 606-14 ) "Про
виконавче провадження". Проте з таким висновком погодитись не можна. Стаття 33 Закону "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) і ст.
121 АПК ( 1798-12 ) передбачають підстави та порядок вирішення
питань про відстрочення або розстрочення виконання рішення,
ухвали, постанови арбітражного суду, зміну способу і порядку їх
виконання. Зазначені норми не регламентують укладення та
затвердження мирової угоди при виконанні рішення, а тому й не
підлягають застосуванню в даній справі. Прийнявши до розгляду подання державної виконавчої служби,
суд правильно керувався ст. 29 Закону "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) та ст. 365 ЦПК ( 1503-06 ), згідно з якими мирова угода
між сторонами виконавчого провадження передається на затвердження
суду за місцем виконання рішення. Такий самий порядок передбачено
і ст. 352 ЦПК ( 1503-06 ) (після зміни редакції гл. 44 Законом від
19 жовтня 2000 р. ( 2056-14 ). Оскільки визначені ст. 29 Закону "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) права й обов'язки сторін у виконавчому провадженні, в
тому числі право укладати мирову угоду, яка затверджується судом,
стосуються всіх рішень, що підлягають виконанню державною
виконавчою службою, правила ст. 365 (352) ЦПК ( 1503-06 ) про
мирову угоду та відмову від примусового виконання рішення мають
застосовуватися судом у виконавчому провадженні як за судовими
рішеннями, так і за іншими виконавчими документами. Арбітражним процесуальним кодексом не передбачено
затвердження мирових угод при виконанні рішень. Це право належить
суду за місцем виконання рішення, а не арбітражному суду чи іншому
органу, який видав виконавчий документ. Тому висновок судової
колегії в цивільних справах Верховного Суду України про порушення
вимог ст. 24 ЦПК ( 1501-06 ) є необгрунтованим. Водночас підлягають скасуванню у зв'язку з недодержанням
вимог статей 103, 179 ЦПК ( 1501-06, 1502-06 ) і ухвала районного
суду про затвердження мирової угоди та постанова президії
обласного суду, якою цю ухвалу залишено без зміни. Предметом стягнення за рішеннями арбітражного суду від 18
травня 2000 р. та 8 червня 2000 р. є майно ЗАТ "Луганський
емалювальний завод". Підставою для постановлення цих рішень були
грошові зобов'язання, а не майнові. Згідно з довідкою Державної податкової інспекції в
Артемівському районі м. Луганська N 4689/24 від 7 вересня 2000 р.
все майно названого товариства перебуває з 1998 р. в податковій
заставі і дозволу на відчуження цього майна податкові органи не
давали. Суд ці обставини належним чином не з'ясував, хоча вони
мають істотне значення для правильного вирішення питання про
затвердження мирової угоди. Матеріали справи не містять доказів того, що майно, яке є
предметом мирової угоди, не перебуває в податковій заставі. Суд також не вжив заходів до з'ясування питання, чи не
піддягають вимоги стягувача задоволенню в порядку, передбаченому
Законом від 14 травня 1992 р. ( 2343-12 ) "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З урахуванням наведеного зазначені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції. Керуючись статтями 336 - 338 ЦПК ( 1503-06 ), Пленум
Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
Протест заступника Голови Верховного Суду України
задовольнити. Ухвалу Артемівського районного суду м. Луганська від
27 липня 2000 р., постанову президії Луганського обласного суду
від 11 жовтня 2000 р. та ухвалу судової колегії в цивільних
справах Верховного Суду України від 13 грудня 2000 р. скасувати і
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Голова
Верховного Суду України В.Ф.Бойко
Секретар Пленуму, суддя
Верховного Суду України М.П.Селіванов
"Вісник Верховного Суду України", N 4, липень - серпень, 2001 р.



вгору