Про визнання частково недійсним податкового повідомлення
Вищий адміністративний суд; Ухвала від 22.03.2006
Документ n0009760-06, поточна редакція — Прийняття від 22.03.2006

                ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
22.03.2006

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
головуючого Маринчак Н.Є., суддів: Горбатюка С.А., Харченка В.В.,
Чалого С.Я., Юрченка В.В., за участю секретаря Єфімової В.В.,
сторони: від скаржника - С. (дов. від 08.04.2005); від ДПІ у
м. Вінниці - С. (дов. від 26.01.2005 N 1067/10/10); розглянувши
матеріали касаційної скарги приватного нотаріуса Вінницького
міського нотаріального округу К. на рішення Ленінського районного
суду міста Вінниці від 7 липня 2005 року та на рішення
апеляційного суду Вінницької області від 23 серпня 2005 року по
справі за скаргою приватного нотаріуса Вінницького міського
нотаріального округу К. на неправомірні дії Державної податкової
інспекції в місті Вінниці та визнання частково недійсним
податкового повідомлення, В С Т А Н О В И Л А:
Приватний нотаріус К. звернулась в суд з скаргою на
неправомірні дії Державної податкової інспекції в місті Вінниці
щодо відмови у врахуванні витрат, безпосередньо пов'язаних з
отриманням доходу при визначенні загального сукупного
оподатковуваного доходу та визнання частково недійсним податкового
повідомлення N 0015801712/0 від 7 квітня 2005 року на суму
2799,25 грн.
Вимоги обґрунтовувала тим, що 30 березня 2005 року до ДПІ у
місті Вінниці нею подано декларацію про доходи, одержані з 1 січня
по 31 грудня 2004 року, де зазначено суму одержаного валового
доходу, витрати, пов'язані з одержанням доходу, суму чистого
доходу. Однак, 17 квітня 2005 року нею отримано податкове
повідомлення N 0015801712/0 від 7 квітня 2005 року, яким їй
визначено податкове зобов'язання за платежем прибутковий податок
на доходи від підприємницької діяльності на суму 10438,33 грн.
Вважає, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм
законодавства, а дії податкової інспекції є неправомірними.
Рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від
7 червня 2005 року скаргу задоволено. Визнано дії заступника
начальника ДПІ у місті Вінниці про відмову у врахуванні приватному
нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу К. витрат,
безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу при визначенні
сукупного оподаткованого доходу, неправомірними. Визнано частково
недійсним податкове повідомлення N 0015801712/0 від 7 квітня
2005 року на суму 2799,25 грн.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до положень статті 1
Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 )
нотаріуси є самозайнятими особами, що здійснюють незалежну
професійну діяльність, а тому відповідно до пункту 4.3.25 статті 4
зазначеного Закону приватний нотаріус має право здійснювати
діяльність за спрощеною системою оподаткування, не перебуваючи при
цьому зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 серпня
2005 року скасовано рішення Ленінського районного суду міста
Вінниці від 7 червня 2005 року. У задоволенні скарги К.
відмовлено.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції та
відмови у задоволенні скарги є те, що зі статті 3 Закону України
"Про нотаріат" ( 3425-12 ) вбачається, що діяльність приватних
нотаріусів не є підприємницькою, а тому вони не можуть бути
зареєстровані суб'єктами такої діяльності. Аналогічні твердження
містяться і в Указі Президента України "Про врегулювання
діяльності нотаріату в Україні" ( 932/98 ).
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції,
приватний нотаріус К. звернулась з касаційною скаргою, а пізніше з
заявою про зміну касаційної скарги, в якій ставить питання про
скасування рішення судів першої і апеляційної інстанцій та
направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав:
Статтею 1 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 )
передбачено, що нотаріат в Україні - це система органів і
посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а
також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші
нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм
юридичної вірогідності.
З Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) вбачається, що приватні нотаріуси здійснюють незалежну
професійну діяльність.
Як передбачено статтею 3 Закону України "Про нотаріат"
( 3425-12 ), діяльність приватних нотаріусів не є підприємницькою.
Здійснюючи незалежну професійну діяльність, нотаріус входить до
кола самозайнятих осіб - платників податків, однак не здійснює
підприємницьку діяльність та не є суб'єктом такої діяльності,
зареєстрованим у відповідності до Указу Президента України від 3
липня 1998 року N 727/98 ( 727/98 ) "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва".
Суб'єктами малого підприємництва за Законом України "Про
державну підтримку малого підприємництва" ( 2063-14 ) є фізичні
особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти
підприємницької діяльності.
Указом Президента України від 23 серпня 1998 року N 932/98
( 932/98 ) "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні"
встановлено, що вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою
діяльністю і не має на меті одержання прибутку.
Стаття 32 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 )
передбачає, що з доходу приватного нотаріуса справляється
прибутковий податок за ставками, встановленими чинним
законодавством України.
Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції,
апеляційний суд дійшов вірного висновку, що приватні нотаріуси
входять до категорії самозайнятих осіб, яка включає й осіб, що
здійснюють незалежну професійну діяльність, сплачують прибутковий
податок, згідно Закону України "Про податок з доходів фізичних
осіб" ( 889-15 ), з певними особливостями щодо умов оподаткування
їх доходів відносно загального порядку, встановленого для фізичних
осіб.
Однак, колегія суддів відзначає, що судами при прийнятті
рішень щодо визначення правомірності відмови у врахуванні витрат,
пов'язаних з отриманням доходу при визначенні сукупного
оподаткованого доходу, та визначення суми податкового зобов'язання
не враховано наступне:
З податкового повідомлення N 0015801712/0 від 7 квітня
2005 року вбачається, що скаржнику визначено податкове
зобов'язання за платежем "прибутковий податок на доходи від
підприємницької діяльності".
Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) податкове повідомлення є
письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про
обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання
та погасити суму податкового боргу. Отже, ця форма акта
ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків
по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів)
визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ).
У цих статтях "прибутковий податок на доходи від
підприємницької діяльності", накладений відповідачем на позивача,
не визначений як податок або збір (обов'язковий платіж).
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) державні органи та їх посадові особи діють у
спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених
Конституцією та законами України.
Крім того, доходами платників податку, які здійснюють
приватну нотаріальну діяльність, є плата за вчинення нотаріальних
дій та оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються
приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної
дії.
Нотаріальні дії, вчинені нотаріусами реєструються в єдиних та
державних реєстрах. Одним із видів таких реєстрів є Державний
реєстр іпотек.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня
2004 року N 410 ( 410-2004-п ) "Про затвердження Тимчасового
порядку державної реєстрації іпотек" визначено, що реєстраторами є
державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з
договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють
державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов
обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за
іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката
заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення
іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду,
приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують
інші функції, передбачені цим Порядком.
Підпунктом "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 )
передбачено, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного
розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими
органами у межах їх компетенції, яке використовується при
обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.
Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді
контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань
оподаткування.
Листом від 14 грудня 2004 року N 24279/7/17-3117
( v2427225-04 ) Державна податкова адміністрація України надала
роз'яснення з питань оподаткування доходів приватних нотаріусів, в
якому повідомила, що постановою Кабінету Міністрів України від
31 березня 2004 року N 410 ( 410-2004-п ) "Про затвердження
Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек", розробленою на
підставі Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ), визначено, що за
внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей
до запису, видачу витягів справляється плата. Кошти, що надходять
від фізичних та юридичних осіб, зараховуються на рахунок
адміністратора Реєстру і спрямовуються виключно на забезпечення
ведення Реєстру (пункти 36 та 38 постанови). Постановою також
передбачається внесення (перерахування) одержаної з клієнтів такої
плати у встановленому цією постановою розмірі (повною сумою) до
державного підприємства "Інформаційний центр" - адміністратора
Реєстру. При цьому пунктом 4 статті 10 постанови передбачено
пред'явлення іпотекодержателем реєстратору документа про сплату за
внесення запису до Реєстру.
У зазначеному листі ( v2427225-04 ) визначено, якщо плата, що
справляється за внесення запису до Реєстру, а також змін і
додаткових відомостей до запису, видачу витягів, у встановлених
постановою розмірах сплачується іпотекодержателями (як юридичними,
так і фізичними особами) самостійно та ними приватному нотаріусу
пред'являється документ про її сплату, то сума такої плати не є
доходом приватного нотаріуса, тобто не є об'єктом оподаткування
податком з доходів фізичних осіб.
В порушення норм процесуального та матеріального права, суди
належним чином не перевірили підстави визначення суми податкового
зобов'язання та дії податкового органу, не дали їм правову оцінку,
відповідно не встановили та не дослідили всі фактичні обставини,
що мають значення для справи, що призвело до неправильного
вирішення спору.
Таким чином, судам необхідно з'ясувати суму доходу одержану
приватним нотаріусом від здійснення нотаріальної діяльності,
визначити суми понесені ним за користування Реєстрами та суму
отриманих доходів, які підлягають оподаткуванню. Крім того, в
повному обсязі перевірити підстави прийняття податкового
повідомлення та правомірності визначення суми податкового
зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України ( 2747-15 )
суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати
докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не
були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки судами допущено порушення процесуальних та
матеріальних норм, що не можуть бути усунуті судом касаційної
інстанції, зазначені обставини відповідно до частини 2 статті 227
КАС України ( 2747-15 ) є підставою для скасування судових рішень
і направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів
Вищого адміністративного суду України У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу приватного нотаріуса Вінницького міського
нотаріального округу К. задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 7 липня
2005 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від
23 серпня 2005 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до Ленінського
районного суду міста Вінниці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
оскарженню не підлягає.



вгору