Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
<...>, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом
прокурора м. Лисичанська в інтересах Б-вої В. Ю. до акціонерної
страхової компанії "Оранта-Лугань" про стягнення сум за договорами
страхування, В С Т А Н О В И Л А:У серпні 1997 року прокурор м. Лисичанська, звернувшись до
суду з вказаним позовом, просив стягнути на користь позивачки з
урахуванням індексу інфляції 3150 грн., посилаючись на те, що 26
березня 1979 року з Дятьківською інспекцією державного страхування
Брянської області в інтересах позивачки її матір'ю Б-вою К. І. був
укладений договір страхування життя і здоров'я дитини на суму 1000
крб. Умови договору Б-вою К. І. виконані повністю.23.09.91 Б-вою К. І. в інтересах позивачки з відповідачем був
укладений новий договір страхування на суму 2000 крб. При цьому
позивачка мала право одержати дану суму після 31.08.95 за умови
укладення шлюбу чи досягнення нею 21-річного віку, якщо за весь
період страхування були повністю виплачені страхові внески. Умови
договору виконані частково, оскільки страхові внески були внесені
не повністю, а тільки за період з 23 вересня 1991 року по 31 липня
1993 року в сумі 1062,6 крб. Позивачка уклала шлюб 12 серпня 1995
року. Термін дії договору сплив 31 серпня 1995 року.Рішенням Сєверодонецького міського суду від 10.08.98,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах
Луганського обласного суду від 21.01.99, позов прокурора
задоволено частково. Стягнуто на користь позивачки 2165,73 грн.У поданій касаційній скарзі АСК "Оранта-Лугань" просить
скасувати судові рішення, посилаючись на те, що вони постановлені
з порушенням норм матеріального права, і, не передаючи справу на
новий розгляд, відмовити в позові.Задовольняючи позовні вимоги і стягуючи на користь позивачки
2165 грн. 73 коп., суд керувався ст. 371 ЦК України ( 1540-06 ),
яка зобов'язує сплатити страхувальнику страхову суму згідно
договору. Однак при цьому суд не врахував, що договори страхування
укладалися ще в 1979 і 1991 роках. Після цього в Україні були
проведені грошові реформи. Поміщені в установу колишнього
Укрдержстраху грошові кошти знецінились.Суд же стягнув сплачені страхові внески з урахуванням їх
відновлення за рахунок держави, а не страховика, згідно з Законом
України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян
України" ( 537/96-ВР ) від 21.11.96, застосувавши коефіцієнт 1,05.Вирішуючи спір, суд в порушення вимог ст. ст. 40, 202 ЦПК
України ( 1501-06, 1502-06 ) не уточнив предмет спору між
страховою організацією і страхувальником (застрахованою особою).
Зокрема, чи позивачка прагнула виконання зобов'язання по договорах
страхування чи стягнення за рахунок Державного бюджету втрачених
внаслідок знецінення грошових заощаджень, внесених в установи
державного страхування СРСР, хоча від цього залежить правильність
вирішення спору.Оскільки зазначені порушення процесуального закону призвели
до неправильного вирішення справи, постановлені судові рішення
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Про стягнення сум за договорами страхування
Про стягнення сум за договорами страхування
Ухвала Верховного суду України
від 23.01.2003
Документ n0009700-03, поточна редакція — Прийняття від 23.01.2003