Документ n0005600-01, поточна редакція — Прийняття від 08.10.2001

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКІЙ СУД УКРАЇНИ 
від 08.10.2001

Податкові органи мають право звертатись до суду
з позовами про стягнення коштів, одержаних підприємствами
без установлених законом підстав

До арбітражного суду області звернулась Державна податкова
інспекція (далі - ДПІ) з позовом про стягнення в доход бюджету з
державного підприємства з перевезення вантажів та пасажирів (далі
- Підприємство) сум, одержаних від здійснення діяльності без
встановлених законом підстав. Рішенням від 31.10.2000 р., залишеним без змін наглядовою
інстанцією, позов задоволено повністю. Не погодившись з рішенням та постановою суду, Підприємство
звернулось до Вищого арбітражного суду України з заявою про
перевірку в порядку нагляду судових актів зі справи та їх
скасування, посилаючись на порушення судом вимог законодавства
України. На думку заявника, судові акти не відповідають вимогам
Конституції України ( 254к/96-ВР ), пункт 22 статті 92 якої не
передбачає такого виду відповідальності, як податкова. Стягнення
до бюджету коштів, отриманих без законних підстав, передбачено
тільки у випадках визнання угод недійсними (статті 49 і 50
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), а оскільки угоди
Підприємства з його контрагентами недійсними не визнавались, у
суду не було правових підстав для задоволення вимог ДПІ. Крім
того, Підприємство вважало, що одержання ним металобрухту від
брухтозбирачів - контрагентів Підприємства цілком правомірне,
оскільки металобрухт передано йому як плату за надання послуг з
перевезення вантажів, а отже, він утворився внаслідок
господарської діяльності Підприємства. Розглянувши на підставі пункту 7 Прикінцевих і перехідних
положень Закону України "Про внесення змін до Арбітражного
процесуального кодексу України" ( 2539-14 ) матеріали справи та
оцінивши доводи заявника, колегія суддів Вищого господарського
суду України встановила таке. Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства,
проведеною ДПІ на Підприємстві, встановлено, що воно протягом 1999
року займалося придбанням і реалізацією без відповідної ліцензії
металобрухту з метою одержання прибутку. Ці дії Підприємства
суперечили вимогам статті 4 Закону України "Про металобрухт"
( 619-14 ), пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ), а тому одержаний
Підприємством прибуток підлягав стягненню до бюджету. Колегія суддів Вищого господарського суду України перевірила
правильність застосування судом норм чинного законодавства і
дійшла висновку про безпідставність вимог заявника, виходячи з
такого. Конституційні норми є нормами прямої дії тільки у тих
правовідносинах, які регулюються безпосередньо Конституцією
України ( 254к/96-ВР ). Господарські, бюджетні, податкові
правовідносини регулюються спеціальними Законами України ("Про
підприємництво" ( 698-12 ), "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ), "Про металобрухт"
( 619-14 ) та ін.), Цивільним кодексом України ( 1540-06 ),
законодавством про податки тощо. Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) податкові органи мають
право звертатись з позовами про стягнення коштів, одержаних без
установлених законом підстав. Тому посилання Підприємства на те,
що ДПІ не було прийнято відповідне рішення про стягнення спірної
суми до бюджету, не може бути підставою для відмови у позові.
Посилання Підприємства на те, що металобрухт передано йому в
рахунок погашення дебіторської заборгованості контрагентів, а
отже, він утворився внаслідок господарської діяльності самого
Підприємства і тому ця діяльність не підлягає ліцензуванню, є
безпідставним з таких мотивів. Як свідчить складений ДПІ акт перевірки, Підприємство з метою
одержання прибутку займалося придбанням металобрухту, який у
подальшому реалізувало акціонерному товариству "Втормет", тобто
здійснювало операції з металобрухтом з порушенням порядку,
встановленого Законом України "Про металобрухт" ( 619-14 ). Стаття
4 цього Закону надає право здійснювати такі операції лише
спеціалізованим або спеціалізованим металургійним переробним
підприємствам та приймальним пунктам. Стаття 1 названого Закону
визначає як спеціалізовані такі підприємства, які мають спеціальне
брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, вагове
господарство, складські приміщення, кваліфікований персонал,
забезпечують згідно із законодавством протипожежну, екологічну та
радіаційну безпеку і контроль за якістю металобрухту та отримали
відповідну ліцензію. Металобрухт, переданий Підприємству його
контрагентами, не може вважатись таким, що утворився внаслідок
технологічної діяльності Підприємства, незалежно від того, що він
переданий у рахунок погашення дебіторської заборгованості за
надання послуг з перевезення вантажів. Отже, факт здійснення Підприємством заготівлі і реалізації
металобрухту без одержання відповідної ліцензії колегія суддів
визнала доведеним, а рішення і постанову суду першої інстанції -
такими, що відповідають законодавству і тому залишила їх без змін.
"Бухгалтерія", 41/1 (456), 08.10.2001.



вгору