Про вирок Ленінського районного суду м. Чернівців
Ухвала Верховного суду України; Витяг від 25.01.2000
Документ n0004700-00, поточна редакція — Прийняття від 25.01.2000

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 25.01.2000
м.Київ
vd20000125

(Витяг)

Дії особи, яка вчинила крадіжки індивідуального майна різними
способами (першу - за ознакою заподіяння потерпілому значної
матеріальної шкоди, а другу - за ознакою проникнення в житло), суд
помилково кваліфікував лише за ч. 3 ст. 140 КК ( 2001-05 ) як
такою, що передбачає більш суворе покарання
Вироком Ленінського районного суду м. Чернівців від 18 травня
1999 р. Х. засуджено за ч. 3 ст. 140 КК ( 2001-05 ) на три роки
позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Чернівецького
обласного суду від 29 червня 1999 р. вирок залишено без зміни.
Х. визнано винним у тому, що він 15 січня 1999 р. о 20-й
годині біля входу на ринок таємно викрав у Б. сумку з цигарками і
розмінною монетою на загальну суму 525 грн., чим заподіяв
потерпілій значну матеріальну шкоду.
15 лютого 1999 р. о 20-й годині Х. проник через відчинені
двері у коридор одного з будинків у м. Чернівцях, звідки повторно
таємно викрав взуття, належне Я., К. і М., вартістю відповідно
310, 120 і 300 грн., чим заподіяв потерпілим значну матеріальну
шкоду.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про зміну судових рішень, перекваліфікацію дій Х.,
вчинених 15 січня 1999 р., з ч. 3 ст. 140 КК ( 2001-05 ) на ч. 2
цієї є статті.
Розглянувши доводи протесту та перевіривши матеріали справи,
судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
задовольнила протест, зазначивши таке.
Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд разом з
тим дав їм невірну юридичну оцінку. Суд визнав, що 15 січня
1999 р. Х. вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 140 КК
( 2001-05 ), за ознакою заподіяння потерпілій значної матеріальної
шкоди, а 15 лютого 1999 р. - злочин, передбачений ч. 3 ст. 140 КК,
за тією ж ознакою та ознакою проникнення в житло.
Маючи на увазі роз'яснення, які містяться у п. 32 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. N 12
( v0012700-92 ) "Про судову практику в справах про корисливі
злочини проти приватної власності", суд разом з тим зазначив у
вироку, що в діях Х. є декілька кваліфікуючих ознак, передбачених
різними частинами ст. 140 КК ( 2001-05 ), тому вони підлягають
кваліфікації лише за ч. 3 цієї статті, якою передбачено більш
суворе покарання. Проте такий висновок суду не можна визнати
обгрунтованим.
Зазначене роз'яснення Пленуму стосується випадків, коли
особою вчинюється одне розкрадання (розбій, шахрайство чи
вимагательство) з декількома кваліфікуючими ознаками, які
передбачені різними частинами тієї чи іншої статті.
У даному ж разі Х. вчинив дві крадіжки, першу - з такою
кваліфікуючою ознакою, як заподіяння потерпілій значної
матеріальної шкоди, а другу - з тією ж ознакою проникнення в
житло. За таких обставин суд повинен був кваліфікувати дії Х. по
першому епізоду за ч. 2 ст. 140 КК ( 2001-05 ), оскільки в них не
було такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, а по
другому - за ч. 3 ст. 140 КК саме за цією кваліфікуючою ознакою.
Враховуючи те, що ця помилка суду не була направлена
касаційною інстанцією, зміні в цій частині підлягає й ухвала
судової колегії в кримінальних справах Чернівецького обласного
суду.
На підставі наведеного судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України вирок Ленінського районного суду
м. Чернівців і ухвалу судової колегії в кримінальних справах
Чернівецього обласного суду щодо Х. змінила - перекваліфікувала
його дії по епізоду від 15 січня 1999 р. з ч. 3 ст. 140 КК
( 2001-05 ) на ч. 2 цієї ж статті і призначила за цим законом
покарання у вигляді двох років позбавлення волі, а за сукупністю
злочинів, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 140 КК, остаточно визначила
три роки позбавлення волі.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 3(19), 2000 р.



вгору