Довідка
щодо вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення впродовж 2010 - 2011 років справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо)
4. Практика розгляду та вирішення справ щодо реалізації права на мирні зібрання
__________
-4 Ухвала від 5 жовтня 2010 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 11969379.
Відповідно до параграфів 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Корецький та інші проти України" вислів "передбачений законом" у другому пункті статті 11 Конвенції не тільки вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містила вимогу щодо якості закону. Закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується.
Тобто відповідно до статті 11 Конвенції можливість держави в особі державних органів шляхом звернення з позовом до суду заборонити мирне зібрання повинна бути передбачена законом та повинні мати місце законні обмеження на здійснення цих прав особами, що входять до складу "збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави".
З огляду на норми як міжнародного, так і національного права, навіть ймовірність наявності перешкод для забезпечення заходів зі здійснення охорони Першої особи Держави та громадського порядку під час проведення державних урочистих заходів є підставою для звернення органів внутрішніх справ до місцевих органів влади, тим більше зважаючи на необхідність залучення до охорони правопорядку додаткової чисельності співробітників Міністерства внутрішніх справ.