Документ n0002705-71, поточна редакція — Прийняття від 07.04.1971

           ПРЕЗИДІЯ ВОРОШИЛОВГРАДСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ 
П О С Т А Н О В А
07.04.1971

(Витяг)
У жовтні 1979 р. Антрацитівське міське споживче товариство
пред'явило позов до Є. про визнання за нею права на майно в
порядку спадкування. Така вимога обгрунтовувалась тим, що
відповідачка, працюючи в споживчому товаристві, допустила
недостачу та псування товарів на суму 4300 крб., від відшкодування
якої ухиляється.
Будучи єдиною спадкоємницею майна, що залишилося після смерті
чоловіка, вона не бажала одержувати в нотаріальній конторі
правовстановлюючих документів на будинок. У зв'язку з цим позивач
просив суд визнати за Є. право на домобудівлю в порядку
спадкування.
Рішенням народного суду м. Атрацита від 3 листопада 1970 р.
визнано, що спірний будинок, який підлягав описові, до його
продажу з прилюдних торгів належав на праві особистої власності Є.
В прибуток держави з неї стягнуто державне мито в сумі 96 крб.
Заступник Голови Верховного Суду УРСР у протесті просить
рішення народного суду скасувати і справу надіслати на новий
розгляд.
Протест підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись з
позовом, споживче товариство просило суд визнати, що будинок
належить Є. Проте на підставі ст. 5 ЦПК ( 1501-06 ) суд приступає
до розгляду справи за заявою про захист інтересів інших осіб,
організацій лише у випадках, коли за законом вони можуть
звертатися за таким захистом.
Чинне законодавство не передбачає права споживчої кооперації
пред'являти позови в інтересах громадян про визнання за ними права
власності на будь-яке майно. Тому суд не повинен був приймати
даний позовний матеріал, а прийнявши, зобов'язаний був на підставі
ст. 105 ЦПК ( 1501-06 ) вирішити питання про заміну неналежного
позивача належним.
Під час розгляду справи по суті народний суд в порушення
статей 15, 30 ЦПК ( 1501-06 ) не перевірив дійсних обставин, що
мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У справі відсутні правовстановлюючі документи про право
власності на будинок, і суд не перевірив, кому він належав.
На підставі наведеного рішення суду підлягає скасуванню, а
справа надісланню на новий розгляд в іншому складі суддів.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.



вгору