Документ n0002700-75, поточна редакція — Прийняття від 17.12.1975

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
 
У Х В А Л А
 
17.12.1975

 
(Витяг)

 
     Т. разом з Т. пред'явили позов до Б. про стягнення завданих збитків. Позовні вимоги мотивували тим, що М., керуючи належною йому машиною "Жигулі", в якій знаходились його дружина і двоє дітей, допустив порушення правил руху, що призвело до зіткнення з автомашиною "Москвич", належною позивачам. Внаслідок автоаварії подружжя загинуло, а їх дітям та позивачам у справі заподіяно тілесні ушкодження. Після смерті М. залишилось спадкове майно, спадкоємцями якого є неповнолітні діти. Опікуном призначена Б. - відповідачка в справі. Винними діями М. позивачам завдано збитки, які складаються з вартості ремонту машини "Москвич" і втраченого заробітку у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
 
     Справа вирішувалася неодноразово.
 
     Останнім рішенням Кримського обласного суду позов задоволено частково. Стягнуто на користь Т. і Т. 1313 крб. в рівних частинах кожному. Стягнення звернуто на частку в майні, належному М., яке перебуває в управлінні опікуна Б., а також на одержані нею зарплату і премію М. та на нараховану, але не витребувану з радгоспу грошову компенсацію за невикористану відпустку і на страхову суму.
 
     В касаційній скарзі подружжя Т. просять змінити рішення суду, суму стягнення збільшити до 1444 крб., оскільки суд безпідставно нараховану М. заробітну плату 52 крб., преміальну винагороду - 68 крб. і грошову компенсацію за невикористану відпустку - 141 крб. вважав спільним майном подружжя і на відшкодування збитків стягнув тільки половину вказаних сум.
 
     Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
 
     У справі встановлено, що внаслідок автоаварії, яка сталася з вини М., було ушкоджено здоров'я подружжя Т. та пошкоджена їх автомашина. У зв'язку з цим вони втратили частину заробітку, а на ремонт автомашини необхідно витратити згідно з дефектною відомістю 2724 крб. Разом сума збитків дорівнює 4220 крб.
 
     Оскільки М. загинув, то по боргах мають відповідати згідно зі ст. 556 Цивільного кодексу УРСР його спадкоємці у межах вартості прийнятого в спадщину майна. Суд правильно дійшов висновку, що автомашина "Жигулі" вартістю 2308 крб. і описане майно домашнього вжитку на суму 350 крб. є спільною сумісною власністю подружжя М. Частка М., якому належала автомашина, становить 1329 крб. Що стосується одержаної Б. зарплати і премії М., нарахованої, але не одержаної компенсації за відпустку, то ці суми неправильно визнано спільним майном подружжя. Виходячи зі змісту ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР ( 2006-07 ), слід визнати, що нараховані М. суми, проте не одержані, а значить такі, що не надійшли до бюджету сім'ї, не є спільною сумісною власністю подружжя, а належать особисто М.
 
     Суд правильно визнав особисто належні М. 105 крб., нараховані Держстрахом по його особистому страхуванню. Оскільки Б. з особистих коштів витратила на поховання М. 251 крб., стягнути з неї належить 1444 крб.
 
     Судова колегія ухвалила: касаційну скаргу Т. задовольнити. Рішення Кримського обласного суду змінити. Суму стягнення збільшити до 1444 крб. і звернути її на частку майна, належну М., а також на одержану Б. його зарплату і премію 120 крб. та компенсацію за невикористану відпустку 141 крб. В решті рішення залишити без змін.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України", 
N 3 (частина 2), 1995 р.



вгору