Документ n0002600-01, поточна редакція — Прийняття від 22.10.2001

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
від 22.10.2001

До компетенції касаційної інстанції не входить оцінка
достовірності чи недостовірності зібраних у справі
доказів та підстав їх прийняття або відхилення судом

Рішенням арбітражного суду, залишеним без змін наглядовою
інстанцією, визнано недійсним протокол загальних зборів товариства
покупців трудового колективу державного підприємства (далі -
Відповідач) і договір купівлі-продажу цілісного майнового
комплексу підприємства, укладений Відповідачем з регіональним
відділенням Фонду державного майна (далі - Позивач). Цим же
рішенням Відповідача зобов'язано повернути Позивачеві усе
одержане за договором, який визнано недійсним. Рішення мотивовано
тим, що до складу цілісного майнового комплексу ввійшло не все
майно, що перебувало на балансі державного підприємства, і що
оцінка вартості майна не відповідала Методиці оцінки вартості
об'єктів приватизації ( 1554-2000-п ), затвердженій Кабінетом
Міністрів України, чим порушено вимоги чинного законодавства. З таких самих підстав судові акти зі справи залишено без змін
і постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України по
перегляду рішень, ухвал, постанов. Генеральний прокурор України приніс протест на судові акти зі
справи, яким вимагав їх скасування і передачі справи на новий
розгляд, посилаючись на те, що судом дано неправильну оцінку
наявним у справі доказам і не залучено до участі у справі
юридичних осіб, яким належало на праві власності майно, не
відображене в акті оцінки цілісного майнового комплексу. Розглянувши протест Генерального прокурора України у порядку,
передбаченому пунктом 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону
України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу
України" ( 2539-14 ), вивчивши матеріали справи, колегія суддів
Вищого господарського суду України відхилила протест і залишила в
силі судові акти зі справи, виходячи з такого. У процесі приватизації за результатами аукціону сторонами
укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу
державного підприємства. На підставі забраних у справі доказів
судові інстанції дійшли висновків про те, що у порушення норм
чинного законодавства до акта оцінки майна державного підприємства
не включено кілька об'єктів цілісного майнового комплексу та
занижено вартість одного з об'єктів. Згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не
має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що їх не
було встановлено або відхилено рішенням суду, як і не має права
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими. Тому доводи протесту щодо
достовірності чи недостовірності доказів у справі та підстави їх
прийняття чи відхилення судом колегією суддів Вищого
господарського суду України не аналізувались, оскільки це не
входить до її компетенції. Наведене стосується і доводів протесту
щодо права власності інших осіб на об'єкти, які не ввійшли до акта
оцінки майна. Судові інстанції на підставі зібраних доказів
констатували протилежне. До того ж, ці особи не зверталися до суду
із заявами чи клопотаннями щодо участі у справі чи перевірки
прийнятих судових актів, тому немає підстав вважати, що розглянута
справа стосується їхніх прав та обов'язків. Виходячи з наведеного та керуючись статтями 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ),
колегія суддів Вищого господарського суду України відхилила
протест Генерального прокурора України, залишивши без змін судові
акти у справі.
"Бухгалтерія", N 43/1 (458), 22.10.2001.



вгору