Документ n0001700-13, поточна редакція — Прийняття від 01.02.2013


Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за I півріччя 2012 р.


Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів

Справи щодо адміністрування окремих податків, зборів та обов'язкових платежів:

• податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість)

1. При визначенні бази оподаткування податку на додану вартість (далі - ПДВ) операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень МК і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть порівнюватись. Висновок суду касаційної інстанції про те, що згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування ПДВ зазначених операцій має обмежуватися митною вартістю імпортованого товару, яка відповідає його звичайній ціні, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є помилковим (постанова Верховного Суду України від 12 березня 2012 р. у справі № 21-380а11).

2. У разі якщо платник податку не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. Саме своєчасно подана платником податку заява до податкового органу є підставою для включення до податкового кредиту суми податку, сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі якщо право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (постанова Верховного Суду України від 26 березня 2012 р. у справі № 21-268а11).

• бюджетного відшкодування з ПДВ

1. За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платник ПДВ має право на бюджетне відшкодування незалежно від терміну його реєстрації як платника цього податку, якщо податковий кредит за звітний період сформований внаслідок придбання основних фондів (постанова Верховного Суду України від 21 лютого 2012 р. у справі № 21-17а12).

2. Якщо спеціальний режим оподаткування, встановлений п. 11.29 ст. 11 Закону України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), поширюється на суб'єкт господарювання, подання податкової декларації скороченої форми є його обов'язком, а не правом (постанови Верховного Суду України від 20 лютого 2012 р. у справі № 21-395а11, від 26 березня 2012 р. у справі № 21-393а11, від 3 липня 2012 р. у справі № 21-204а12).

3. Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21 грудня 2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено граничні строки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування подана своєчасно (постанова Верховного Суду України від 6 лютого 2012 р. у справі № 21-354а11).

4. Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, а підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду, втрачають право, зокрема на нарахування податку та складання податкової накладної.

При встановленні судом обставин, за яких позивач міг усвідомлювати, що його контрагент, який звільнений від сплати ПДВ, при формуванні ціни на товар включив ПДВ за ставкою 20%, суд касаційної інстанції помилково виходив із того, що наявність у платника податку - позивача - виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ із державного бюджету (постанова Верховного Суду України від 12 березня 2012 р. у справі № 21-270а11).

• податку з доходів фізичних осіб

З набранням чинності Закону України від 22 травня 2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" його положення, які є спеціальними у застосуванні до правовідносин оподаткування та прийняті пізніше у часі порівняно із Законом України від 5 листопада 1991 р. № 1789-XII "Про прокуратуру", підлягають пріоритетному застосуванню до правовідносин, пов'язаних з оподаткуванням (неоподаткуванням) грошової допомоги, що виплачується прокурорам і слідчим прокуратури у разі їх виходу на пенсію за вислугою років (постанова Верховного Суду України від 3 липня 2012 р. у справі № 21-162а12).

• збору за забруднення навколишнього природного середовища

Санітарний збір у портах є обов'язковим для сплати судновласниками при кожному вході у порт, а його ставки із суден групи "А", встановлені п. 36 Положення про портові збори, затвердженого постановою КМУ від 12 жовтня 2000 р. № 1544, обчислюються виходячи з об'єму судна або самохідної частини складеної плавучої споруди та не залежать від розміру або кількості проведених заходів, передбачених п. 35 цього Положення.

Такий портовий збір, як санітарний є заходом, спрямованим на запобігання забрудненню моря скиданням відходів та інших матеріалів, і спонукає судновласників охороняти морське середовище (постанова Верховного Суду України від 27 лютого 2012 р. у справі № 21-453а11).




вгору