Document vc378600-05, current version — Adoption on March 2, 2005


 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 

02.03.2005 Справа N 16/378
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2004 року у справі N 16/378 за позовом відкритого акціонерного товариства "Севастопольський маяк" до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення суми, та за зустрічним позовом про зобов'язання відновити самовільно використані матеріальні цінності та стягнення суми, - ВСТАНОВИВ:
 
У серпні 2002 року відкрите акціонерне товариство "Севастопольський маяк" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення витрат, понесених у зв'язку з необхідністю зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в сумі 54522 грн. та 5452 грн. витрат на юридичні послуги.
 
Відповідач у жовтні 2002 року подав зустрічну позовну заяву про зобов'язання позивача відновити самовільно використані матеріальні цінності мобілізаційного резерву та стягнення з позивача 1005846,04 грн.
 
Рішенням господарського суду м. Києва від 10 грудня 2002 року (суддя Ярмак О.М.) первісний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 54522 грн. основного боргу, 5452 грн. витрат на юридичні послуги та судові витрати. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
 
25 березня 2004 року відповідачем подано до суду заяву про відстрочення та розстрочення виконання рішення господарського суду м. Києва від 10 грудня 2002 року, в задоволенні якої ухвалою суду першої інстанції від 29 квітня 2004 року відмовлено.
 
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2004 року (судді Коваленко В.М., Вербицька О.В., Малетич М.М.) в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги відмовлено, а скаргу повернуто відповідачу без розгляду.
 
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану ухвалу, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, та направити справу до того ж суду для розгляду апеляційної скарги по суті.
 
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України 1798-12 апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
 
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга на ухвалу місцевого суду від 29 квітня 2004 року подана 17 травня 2004 року, разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для оскарження судових рішень в апеляційному порядку, в якому скаржник як на підставу такого пропуску посилався на несвоєчасність отримання оскаржуваної ухвали.
 
Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд другої інстанції виходив з того, що скаржником не надано належних доказів несвоєчасного отримання ухвали місцевого суду, зокрема, відповідного поштового конверту або відмітки місцевого суду на оскаржуваній ухвалі із зазначенням дати направлення такої ухвали.
 
Разом з тим, апеляційним судом зазначено, що відмітка, яка міститься на зворотньому боці оскаржуваної відповідачем ухвали, і засвідчена посадовою особою місцевого суду, свідчить про своєчасне направлення зазначеної ухвали сторонам у справі - 5 травня 2004 року.
 
Вказаний висновок апеляційного господарського суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
 
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування ухвали суду другої інстанції не вбачається.
 
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України 1798-12, Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2004 року у справі N 16/378 - без змін.



on top