![]()
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Стратієнко Л.В.,
Чабана В.В., за участю представників сторін: позивача -
Сафонова В.І., Гончарука В.Г.,розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Українська страхова
компанія "Гарант-авто" на рішення господарського суду м. Києва від
14 січня 2004 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 17 травня 2004 року у справі за позовом
Акціонерного банку "Південний" в особі філії АБ "Південний" до
ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто", третя особа
ТзОВ "Агентство Сервіс" про стягнення 242747,73 грн. та за
зустрічним позовом ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто"
до ТзОВ "Агентство Сервіс", Акціонерного банку "Південний" в особі
філії АБ "Південний" про визнання договору страхування недійсним,
В С Т А Н О В И В:Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Пінчук В.І.) від
14 січня 2004 року частково задоволений позов акціонерного банку
"Південний" в особі філії АБ "Південний". Стягнуто з
ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" на користь
позивача 200000 грн. заборгованості по кредиту, 36164,38 грн.
заборгованості по виплаті процентів по кредиту, судові витрати.
В іншій частині позову відмовлено. У зустрічному позові
ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-авто" відмовлено.Постановою Київського апеляційного господарського суду
від 17 травня 2004 року рішення суду залишене без змін.У касаційній скарзі ВАТ "Українська страхова компанія
"Гарант-авто" просить скасувати вказані судові рішення,
посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм
матеріального та процесуального права.Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими
судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм
матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
24 квітня 2001 року між позивачем та ТзОВ "Агентство Сервіс" був
укладений кредитний договір N 199, і позивачем була відкрита
ТОВ "Агентство Сервіс" кредитна лінія з максимальною сумою
заборгованості 200000 грн. на строк з 24 квітня 2001 року по
22 квітня 2002 року.В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Агентство Сервіс",
за вказаним кредитним договором, між акціонерним банком
"Південний" в особі Криворізької філії, ВАТ Українською компанією
"Гарант-Авто" та ТзОВ "Агентство Сервіс" 25 квітня 2001 року був
укладений договір страхування N 0043120 фінансового ризику
позичальника за непогашення кредиту.Відповідно до умов укладеного договору страхування,
відповідач зобов'язався при настанні страхового випадку сплатити
позивачу страхове відшкодування в обсязі страхової суми, яка
складає 280000 грн., в тому числі: кредит в сумі 200000 грн.,
проценти за користування кредитом в розмірі 80000 грн.У встановлений договором строк, ТОВ "Агентство Сервіс",
позичальник - страхувальник, свою заборгованість перед позивачем
по кредитному договору не погасив.Відповідно до пункту 3.4.1 вказаного договору страхування,
відповідач зобов'язаний при настанні страхового випадку, на
підставі письмової заяви страхувальника - ТОВ "Агентство Сервіс"
або кредитора - позивача, скласти акт про несплачену суму кредиту
та процентів за його користування.На підставі заяв позивача, відповідачем були складені
страхові акти N 35 від 17.10.2002 року, N 41 від 11.11.2002 року,
N 42 від 11.12.2002 року, N 01 від 13.01.2003 року та N 02 від
10.02.2003 року.За не виконання страховиком зобов'язань щодо сплати
позивачеві - кредитору страхового відшкодування, відповідно
до п. 3.4.6 договору добровільного страхування фінансового ризику
позичальника, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі
6583,35 грн.Приймаючи рішення, суд першої інстанції обгрунтовано
задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з
відповідача 200000 грн. заборгованості по кредиту та 36164,38 грн.
заборгованості по виплаті процентів.При вирішенні спору місцевий і апеляційний суди всебічно
дослідили надані сторонами докази і правильно встановили, що у
позивача відсутні підстави для задоволення позовних вимог в
частині стягнення з відповідача пені в сумі 6583,35 грн., оскільки
відповідно до ст. 72 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) скорочені
строки позовної давності тривалістю в шість місяців встановлені за
позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).Відповідно до ст. 17 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ), Правила страхування розробляються страховиком для
кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в
Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення
відповідного виду страхування.Згідно ст. 16 вказаного Закону ( 85/96-ВР ), договір
страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком,
згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання, у разі настання
страхового випадку, здійснити страхову виплату страхувальнику або
іншій особі, визначеній в договорі страхування страхувальником, на
користь якої укладено договір страхування. Тобто, законом
передбачений обов'язок страховика здійснювати страхову виплату не
тільки безпосередньо страхувальнику, а також і іншій особі,
визначеній у договорі страхування страхувальником.Розглядаючи справу, суди правильно встановили, що
відповідачем не було надано доказів того, що договір N 0043120
добровільного страхування фінансового ризику позичальника за
непогашення кредиту від 25 квітня 2001 року, а також Правила
добровільного страхування фінансового ризику Позичальника за
непогашення кредиту, затверджені Укрстрахнаглядом 25 березня
1997 року N 59, на які посилається відповідач у вказаному договорі
страхування, суперечать вимогам ч. 2 ст. 17 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ).Виходячи з викладеного, суд першої інстанції, з яким
погодилась апеляційна інстанція, дійшов обгрунтованого висновку
про те, що оспорюваний договір страхування N 0043120 від 25 квітня
2001 року відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема Закону
України "Про страхування" ( 85/96-ВР ).Крім того, суди правильно встановили, що з урахуванням не
погашення ТОВ "Агентство Сервіс" заборгованості по кредитному
договору перед позивачем, відповідно до ст. 371 ЦК УРСР
( 1540-06 ) та п. 1.3 договору N 0043120 добровільного страхування
фінансового ризику позичальника за непогашення кредиту, відповідач
повинен виплатити позивачеві страхове відшкодування.Також, суди правомірно дійшли висновку про те, що позивач
повинен був нараховувати відповідачу пеню, з урахуванням укладених
між сторонами додаткових угод про пролонгацію кредитної лінії,
після 10 березня 2003 року, а тому, позовні вимоги позивача в
частині стягнення з відповідача пені є безпідставними і
задоволенню не підлягають.До того ж, місцевим господарським судом правомірно відмовлено
у задоволенні зустрічного позову ВАТ "Українська страхова компанія
"Гарант-авто".Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх
відповідність наведеним судами нормам матеріального права.Наведені висновки місцевого та апеляційного судів
відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних
судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), суд П О С Т А Н О В И В:
Про визнання договору страхування недійсним
Про визнання договору страхування недійсним
637;
Resolution, Causa
on September 23, 2004
№ 26/588
Document v_588600-04, current version — Adoption on September 23, 2004