Document v9037600-04, current version — Adoption on July 20, 2004

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 9/284-03-9037
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., Розглянув касаційну скаргу Білгород-Дністровського
райспоживвтовариства "Райкоопзаготпром" та постанову від 02.03.04 Одеського апеляційного
господарського суду у справі N 9/284-03-9037 господарського суду Одеської області за позовом Білгород-Дністровського райспоживтовариства
"Райкоопзаготпром" до Білгород-Дністровської міської Ради 3-тя особа: - Виконкому Білгород-Дністровської міської Ради - Фонду приватизації та управління комунальною власністю
Білгород-Дністровської міської Ради - СПД Лелеченко І.А. про визнання незаконним рішення відповідача, недійсним
свідоцтва про право власності та визнання права власності за
позивачем У справі взяли участь представники позивача: Зуев О.І., довір. у справі відповідача: Кочергін В.М., довір. у справі 3-ої особи: - Виконком Білгород-Дністровської міської Ради -
Кочергін В.М., довір. у справі - СПД Лелеченко І.А. - Лелеченко І.А.
Білгород-Дністровське райспоживтовариство "Райкоопзаготпром"
звернулося з позовними вимогами до Білгород-Дністровської міської
ради про визнання незаконним рішення відповідача N 608-XXIII від
05.06.01 про затвердження переліку об'єктів комунальної власності
територіальної громади м. Білгород-Дністровський, про визнання
недійсним свідоцтва про право власності на 92/100 домобудування
під N 78 по вул. Першотравневій в м. Білгород-Дністровську, видане
відповідачем 13.02.02 та про визнання за позивачем права власності
на 92/100 домобудування під N 78.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.04
позовні вимоги задоволено в повному обсязі з огляду на доведеність
обставин матеріалами справи.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.04 рішення господарського суду скасоване, в позові
відмовлено (колегія суддів у складі: А.Жукова - головуюча,
Т.Величко, Л.Бойко). Постанову мотивовано тим, що судом першої
інстанції не зазначено в чому оскаржуване рішення відповідача від
05.06.01 N 608-XXIII не відповідає чинному законодавству. Визнання
недійсним свідоцтва на право власності від 13.02.02 не підвідомче
господарському суду та не може бути предметом спору, оскільки за
своєю правовою природою не є самостійним документом. Вимога про
визнання права власності за позивачем на 92/100 частини будівлі по
вул. Першотравневій, 78 є безпідставною, оскільки матеріалами
справи не доведено, що це нерухоме майно належало позивачеві.
Окрім того, рішенням господарського суду Одеської області від
21.08.02 по справі N 17-6-30/02-6479 підтверджено, що іншого
власника цієї будівлі, ніж Білгород-Дністровська міська рада
немає, внаслідок чого позивача було виселено з 92/100 частини
комплексу будівель по вул. Першотравневій, 78.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду
позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану
постанову скасувати, посилаючись на те, що суд апеляційної
інстанції безпідставно посилається на те, що рішенням Одеської
обласної ради народних депутатів N 266-XXXI від 25.11.91 вся
державна власність передана у власність Білгород-Дністровській
місцевій Раді, однак, як стверджує скаржник, в матеріалах справи
відсутні акти прийому - передачі спірного майна, пропонується
надати оцінку архівній довідці за N 118 від 09.09.02, з якої
вбачається, що своїм рішенням за N 31/7 від 06.09.46
Білгород-Дністровський міськвиконком передав приміщення з
надвірними спорудами Райспоживспілці під торгівельну базу. Що
рішенням Білгоод-Дністровського міського суду від 12.02.01 договір
купівлі-продажу частини спірної будівлі визнано дійсним та визнано
право власності за громадянкою, яка придбала у скаржника частину
спірного приміщення. Апеляційним судом не застосовано ст. 344 ЦК
України ( 1540-06 ), відповідно до якої особа, яка добросовісно
заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти
нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном -
протягом п'яти років, набуває право власності на це майно, якщо
інше не встановлено цим Кодексом.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також
порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом
інтересів підприємства-позивача у справі.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Рішенням відповідача N 608-III від 05.06.01 "Про затвердження
переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади
м. Білгород-Дністровська" Білгород-Дністровському бюро технічної
інвентаризації було доручено підготувати та видати Фонду
приватизації та управління комунальною власністю міської ради
свідоцтва на право власності по об'єктам, згідно додатку.
Згідно з ЗУ "Про місцеве самоврядування" ( 280/97-ВР ) до
відання виконавчого органу міської Ради належить управління
комунальною власністю в межах, визначених Радою. Відповідно до
делегованим повноваженням виконавчий орган місцевого
самоврядування здійснює облік та реєстрацію об'єктів нерухомого
майна, незалежно від форми власності.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, місцевим судом
при винесенні рішення не зазначено, в чому це рішення відповідача
не відповідає чинному законодавству. Оспорюваним рішенням не
порушено права та охоронювані інтереси позивача, оскільки позивач
належними доказами не довів це порушення.
Враховуючі межі перегляду справи касаційною інстанцію щодо
встановлення фактичних обставин справи, посилання скаржника на те,
що згідно архівної довідки міськвиконком передав приміщення з
надвірними будівлями Райкоопспілці під торгівельну базу та те, що
відповідно до Протоколу засідання міськвиконкому
Міськжилуправління було зобов'язано укласти з Райспоживспілкою
договір оренди до уваги колегією суддів не приймаються.
На спірні правовідносини сторін, що склалися, поширюється дія
ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст. 26 Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), ст. 225
ЦК України ( 1540-06 ).
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що вимога
скаржника щодо визнання незаконним рішення міської ради не може
бути предметом розгляду господарського суду відповідно до ст. 12
ГПК України ( 1798-12 ) так, як і вимога про визнання недійсним
свідоцтва про право власності, оскільки за своєю правовою природою
свідоцтво не є правовстановлюючим документом.
Оскільки рішенням господарського суду Одеської області від
21.08.02 по справі N 17-6-30/02-6479 підтверджено, що іншого
власника спірної будівлі ніж Білгород-Дністровська міська рада
немає, внаслідок чого Білгород-Дністровський "Райкоопзаготпром"
виселено із 92/100 частини комплексу будівель по
вул. Першотравневій, 78, то відповідно до ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ), факти, встановлені рішенням господарського суду під
час розгляду однієї справи, не доводяться знов при вирішенні інших
спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що
підстави для скасування прийнятої у справі постанови апеляційної
інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Білгород-Дністровського райспоживвтовариства
"Райкоопзаготпром" залишити без задоволення, постанову від
02.03.04 Одеського апеляційного господарського у справі
N 9/284-03-9037 господарського суду Одеської області - без змін.



on top