Про розірвання угоди та витребування майна з чужого незаконного володіння
Вищий господарський суд; Resolution, Causa on September 23, 20048/51"Д"
Document v8_51600-04, current version — Adoption on September 23, 2004

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2004 Справа N 8/51"Д"
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого М. Остапенка, суддів: Є. Борденюк, В. Харченка, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство
"Укрінтерцукор" на рішення від 24.05.2004 господарського суду Житомирської
області у справі N 8/51"Д" за позовом ТОВ "Спільне українсько-австрійсько-німецьке
підприємство "Укрінтерцукор" до Селянського фермерського господарства "Сад" про розірвання угоди N 154 від 28.08.95 та витребування майна
з чужого незаконного володіння в судове засідання прибули представники сторін: позивача Наранович О.Б. (дов. від 29.12.2003) Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 28.08.95 між позивачем
та КСП "Новий шлях", правонаступником якого є відповідач, укладена
угода про спільну діяльність N 154, відповідно до умов якої
позивач передав свій внесок: 8 одиниць сільськогосподарської
техніки, із яких 3 одиниці - повернуто, тобто всього 5 одиниць
техніки. Відповідач повинен був передати позивачу цукор у
кількості 540,17 тонн. Залишок неотриманого від відповідача цукру
складає 342,73 тонни.
Згідно ст. 364 ЦК України ( 435-15 ) співвласник має право на
виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій
власності, а тому позивач просить розірвати договір та повернути
йому 2 одиниці сільськогосподарської техніки залишковою вартістю
26809,78 грн., які є його власністю.
Рішення суду мотивоване тим, що фактично сторонами погоджений
договір міни, оскільки за умовами договору позивач мав на меті в
обмін на сільськогосподарську техніку отримати від КСП "Новий
шлях" цукор, а КСП "Новий шлях" - отримати від позивача
сільськогосподарську техніку в обмін на цукор. Такі умови договору
відповідають положенням ст. 241 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Крім того, договір укладено не на умовах товарного кредиту,
оскільки сторони передбачили відстрочку сплати вартості придбаного
КСП "Новий шлях" майна із оплатою відсотків за кредит. Зазначена
умова відповідає п. 1.14 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Селянське фермерське господарство "Сад" є правонаступником
КСП "Новий шлях" лише у частині майна, переданого йому під
кредиторську заборгованість реформованого КСП, що підтверджується
статутними документами відповідача.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається
на неправильне застосування судом при вирішенні спору норм права,
зокрема, помилковою є кваліфікація укладеного сторонами договору
про сумісну діяльність, як договору міни на умовах товарного
кредиту. Крім того, висновок суду в оскаржуваному рішенні про
набуття КСП "Новий шлях" права власності на майно, суперечить
п. 3.2 угоди N 154, яким зазначено, що передані
матеріально-технічні ресурси залишаються власністю позивача до
повного виконання КСП "Новий шлях" і, відповідно, його
правонаступником своїх зобов'язань.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Відповідно до положень угоди про спільну діяльність N 154 від
28.08.1995 сторони дійшли згоди, що позивач зобов'язується
постачати господарству матеріально-технічні ресурси у кількості та
за переліком, визначених у заявах - специфікаціях (п. 2.1 угоди),
а господарство розраховується за них білим цукром: - за поставлені технічні ресурси на протязі п'яти років
рівними частинами з оплатою 11% річних (п. 2.11 угоди).
Отже, умова угоди про зобов'язання господарства оплатити
передане йому позивачем майно, виключає статус цього майна як
частки учасника у спільній діяльності (ст. 432 ЦК УРСР
( 1540-06 ). Така умова є характерною ознакою договору
купівлі-продажу (ст. 224 ЦК УРСР), договору поставки
(ст. 245 ЦК УРСР).
Помилковим є твердження позивача про його безспірне право
власності на майно до виконання господарством у повному обсязі
зобов'язань по передачі цукру. Відповідно до ч. 3 п. 2.20 угоди, у
разі розірвання угоди господарство, яке використовує
сільськогосподарську техніку, надану позивачем протягом більше
двох поточних років, дане обладнання переходить у власність
господарства з відшкодуванням позивачу його залишкової вартості.
Положення ч. 1 п. 6 ст. 31 Закону України "Про колективне
сільськогосподарське підприємство" ( 2114-12 ), яким встановлено,
що при перетворенні одного підприємства в інше, до підприємства,
яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки
колишнього підприємства, є положенням загальної норми, яке не
виключає перетворення одного підприємства у кілька та інші
випадки, коли усі майнові права та обов'язки колишнього
підприємства поділені та перейшли до кількох суб'єктів. А тому
висновок суду про відсутність підстав вважати відповідача
правонаступником відносин за участю про спільну діяльність є
обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Спільне українсько-австрійсько-німецьке
підприємство "Укрінтерцукор" залишити без задоволення.
Рішення від 24.05.2004 господарського суду Житомирської
області у справі N 8/51"Д" залишити без зміни.



on top