Про відшкодування за забруднення довкілля та інші екологічні збитки
Вищий господарський суд; Resolution, Causa on June 14, 200514/5004
Document v5004600-05, current version — Adoption on June 14, 2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2005 Справа N 14/5004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: -
Козир Т.П. - головуючого, Семчука В.В., Чабана В.В., за участю
представників позивача - Тація М.М., начальника, Шпичка А.О. дов.
від 02.01.2005 року N 01-17-03 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу інспекції по контролю за благоустроєм та
санітарним станом м. Хмельницького на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 22 березня 2005 року у справі
за позовом інспекції по контролю за благоустроєм та санітарним
станом м. Хмельницького до ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика
"Кондфіл" про відшкодування за забруднення довкілля та інші
екологічні збитки, В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2003 року інспекція по контролю за благоустроєм та
санітарним станом м. Хмельницького (далі - позивач) звернулась до
суду з позовом до ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл"
про стягнення санкцій за забруднення та інші екологічні збитки.
Посилаючись на невиконання відповідачем правил благоустрою в
частині обов'язку знищувати бур'яни і скошувати траву висотою
більше 10 см, просив на підставі ст. 69 Закону України "Про
охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) і рішень
Хмельницької міської ради стягнути з відповідача санкції на суму
1530 гривень, а саме: 850 гривень за ненадання посадовими особами
відповідача інформації, необхідної для складання протоколів про
адмінправопорушення і 680 гривень за забур'яненість із розрахунку
0,4 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за 1 кв. метр
забур'яненої землі.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від
24 грудня 2004 року в позові відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
22 березня 2005 року рішення суду залишено без зміни.
В касаційній скарзі інспекція по контролю за благоустроєм та
санітарним станом м. Хмельницького просить скасувати судові
рішення і передати справу на новий розгляд, посилаючись на
неправильне застосування судами ст.ст. 13, 16, 66, 140, 142, 143,
144 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.ст. 9, 11, 14, 16, 17,
21, 172, 319 і 509 ЦК України ( 435-15 ), ст.49 ГК України
( 436-15 ) ст.ст. 24, 25, 26 п. 6, 31, 32, 44, ст. 30 п. 7, ст. 33
п. 1 "а" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ), ст.ст. 1, 2, 3 п. "і", 5, 9 п. "з", 10 п. "е", 15
п. "а, ї", 16 абз. 2, 19 п. 2 "є" та ост. абз., 34, 35, 51 абз. 1,
67-69 Закону України "Про охорону навколишнього природного
середовища" ( 1264-12 ), ст.ст. 1, 6 Закону України "Про рослинний
світ" ( 591-14 ), ст.ст. 1, 12, 20, 35, 56 Закону України "Про
охорону земель" ( 962-15 ), ст.ст. 65, 66, 96, 211 п. "г"
ЗК України ( 2768-14 ), наказу Держкомітету України по
житлово-комунальному господарству N 70 ( z0301-94 ) від 29 липня
1994 року, наказу Міністерства охорони здоров'я України від
19 червня 1996 року N 173 ( z0379-96 ) і додатку N 1 ДБН А.3.1 -
293 С.7.
Фактично твердження касаційної скарги зводяться до оцінки
доказів і наполяганні на правомірності застосування санкцій до
відповідача.
Представники відповідача в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги
сторони повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути
касаційну скаргу у відсутність представників відповідача.
Вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 7 серпня 2003 року інженер позивача
склав протокол N 33-к про забур'яненість площі 200 кв. метрів з
вини відповідача.
Розрахунок шкоди за забур'яненість виконано виходячи з витрат
на облаштування 1 кв. метра території міста, затверджених рішенням
Хмельницької міської ради від 26 грудня 2000 року N 27.
Судом встановлено, що зазначене рішення стосується грошової
оцінки земель з метою нарахування ставок земельного податку і
жодним чином не пов'язане з предметом спору.
Згідно п.п. "г" ч. 1 ст. 19 Закону України "Про охорону
навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) до компетенції
виконавчих органів місцевих рад віднесено визначення в
установленому порядку нормативів і розмірів зборів за забруднення
навколишнього природного середовища та розміщення відходів, які
відповідно до ст. 44 цього Закону встановлюються на основі
фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в
навколишнє природне середовище і розміщення відходів промислового,
сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.
Відповідно до ст. 20 цього ж Закону ( 1264-12 ) відшкодування
збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства
про охорону навколишнього природного середовища, покладається на
спеціально уповноважений орган державного управління в галузі
охорони навколишнього природного середовища та використання
природних ресурсів, яким є державна екологічна інспекція.
За таких обставин господарський суд апеляційної інстанції
прийшов до правильного висновку про необгрунтованість посилань
позивача на ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього
природного середовища" ( 1264-12 ) як на підставу позову.
Враховуючи, що позивач не навів інших норм закону, на
підставі яких підлягають стягненню санкції в зазначеному розмірі,
суд обгрунтовано відмовив в позові.
Твердження касаційної скарги про порушення названих в ній
законів надумані, голослівні і не підтверджені обставинами справи,
оскільки згідно ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) виключно
законами України визначаються засади цивільно-правової
відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або
дисциплінарними порушеннями, та відповідальність за них.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції
відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її
скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 22 березня
2005 року - без зміни.



on top