Document v4618600-04, current version — Adoption on July 29, 2004

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2004 Справа N 4/4618-3/374
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Головуючого Кочерової Н.О. суддів: Рибака В.В., Панченко Н.П. розглянув касаційну скаргу Державного комунального
підприємства "Стебниктеплокомуненерго" на рішення від 27.02.2004 господарського суду Львівської
області у справі N 4/4618-3/374 за позовом відкритого акціонерного товариства
"Львівобленерго" до Державного комунального підприємства
"Стебниктеплокомуненерго" про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні
договору про постачання електроенергії за участю представників сторін: від позивача Борис В.Ю. дов. N 12-3846 від 23.12.2003 від відповідача не з'явилися. Справа слуханням від 22.07.2004 відкладалася. В С Т А Н О В И В:
В грудні 2003 року відкрите акціонерне товариство
"Львівобленерго" пред'явило в суді позов до Державного
комунального підприємства "Стебниктеплокомуненерго" про
врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору про
постачання електричної енергії.
В обгрунтування позовних вимог наполягало на викладенні
п. 4.2.1 та п. 5.2 договору в редакції ВАТ "Львівобленерго".
17.02.2004 ДКП "Стебниктеплокомуненерго" подало клопотання в
якому зазначало, що відповідач погоджується на включення п. 4.2.1
в договорі із застереженням після слів "день фактичної оплати"
такого змісту: "з урахуванням ст. 5 Закону України "Про
реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за
житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію"
( 554-15 ).
Рішенням господарського суду Львівської області від
27.02.2004 (суддя Івасько В.М.) врегульовано розбіжності, що
виникли між ВАТ "Львівобленерго" та ДКП "Стебниктеплокомуненерго"
при укладенні договору про постачання електричної енергії N 90339
від 30.05.2003 та викладено спірні пункти у наступній редакції:
Пункт 4.2.1 "За внесення платежів, передбачених пунктами
2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених
додатком N 2 "Порядок розрахунків" Споживач сплачує Постачальнику
електричної енергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ
за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної
оплати, з урахуванням ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію
заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні
послуги, спожиті газ та електроенергію". Сума пені зазначається у
розрахунковому документі окремим рядком" ( 554-15 ).
Пункт 5.2 "Договірна величина споживання електричної енергії
визначається на рівні: заявленої Споживачем згідно з п. 5.1 цього Договору - у разі
відсутності у Споживача заборгованості за використану електричну
енергію або в разі виконання боргових зобов'язань та проведення
поточних платежів у визначені терміни; забезпеченому обсягом попередньої оплати Споживача; передбаченому кошторисом доходів та видатків на оплату
спожитої електроенергії - для установ та організацій, що
фінансуються з бюджету.
Зміни договірних (граничних) величин доводяться
Постачальником електричної енергії до відома Споживача письмовими
повідомленням, що є невід'ємною частиною для цього договору, не
пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового
періоду.
За підсумками розрахункового періоду договірна величина
споживання електричної енергії коригується постачальником
електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей
розрахунковий період величини споживання. У разі коригування для
споживачів граничної величини споживання електричної енергії
здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання
електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання
електричної потужності дійсна з дня проведення коригування."
Стягнуто з відповідача судові витрати.
Задовольняючи позов частково в частині що стосується
включення пункту 4.2.1 до договору яким встановлена
відповідальність за неналежне виконання зобов'язання,
господарський суд врахував пропозицію відповідача подану під час
розгляду справи та виходив з того, що встановлення
відповідальності у вигляді пені не погіршує становища сторони за
договором щодо виконання договірного зобов'язання та є стимулом
для зобов'язаної сторони виконувати взяті на себе договірні
зобов'язання.
Задовольняючи позов в частині, що стосується п. 5.2 договору
в редакції запропонованою позивачем господарський суд зазначав, що
пункт відповідає вимогам закону та нормативним актам, що регулюють
постачання електроенергії і його включення до умов договору є
правомірним.
В касаційній скарзі ДКП "Сттебниктеплокомуненерго" просить
частково скасувати рішення господарського суду Львівської області
в частині залишення в тексті договору про постачання електричної
енергії п. 5.2 в редакції ВАТ "Львівобленерго" та постановити нове
рішення яким відмовити частково у задоволенні позовних вимог
ВАТ "Львівобленерго" до ДКП "Стебниктеплокомунерего" та викласти
п. 5.2 договору про постачання електричної енергії в редакції ДКП
"Стебниктеплокомуненерго", посилаючись на порушення п. 13 Порядку
постачання електричної енергії споживачам, затвердженого
Постановою КМУ України N 441 ( 441-99-п ) від 24.03.1999 року та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи і їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) споживання електричної енергії можливе лише на
підставі договору з енергопостачальним.
Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог
нормативно-технічних документів та договору про постачання
енергії.
Задовольняючи позовні вимоги відкритого акціонерного
товариства "Львівобленерго" в частині укладення договору, а саме
п. 5.2 в редакції позивача, господарський суд обґрунтовано
врахував вимоги Закону "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ),
Правила користування електричною енергією, затверджені постановою
НКРЕ N 28 ( z0417-96 ) від 31.07.1996 (в редакції постанови НКРЕ
N 928 ( z0903-02 ) від 22.08.02), зареєстрованих в Міністерстві
юстиції N 903/7191 від 14.11.2002, Порядок постачання електричної
енергії, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 441
( 441-99-п ) від 24.03.99 (в редакції постанови Кабінету Міністрів
України N 475 ( 475-2002-п ) від 09.04.2002).
Відповідно до п. 6.3 абз. 15 Правил користування електричною
енергією однією з істотних та обов'язкових умов договору про
постачання електричної енергії є порядок доведення та коригування
граничних величин обсягу електроспоживання і рівня потужності та
зобов'язання сторін у разі порушення доведених величин.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) споживачі (крім населення,
державних професійно-технічних навчальних закладів) у випадку
споживання електричної енергії понад договірну величину за
розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну
вартість різниці фактично спожитої договірної величини.
Згідно ч. 1 ст. 27 цього Закону ( 575/97-ВР ) правопорушення
в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством
цивільну відповідальність.
Абзацом 1 частиною 2 статті 27 Закону ( 575/97-ВР )
зазначено, що правопорушенням в електроенергетиці є споживання
електроенергії понад договірні величини.
Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону ( 575/97-ВР ) санкції,
передбачені ч. 5 ст. 26 Закону застосовуються в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів.
Механізм реалізації ч. 5 ст. 26 Закону ( 575/97-ВР ) щодо
оплати споживачем п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої
і договірної величини споживання електричної енергії визначається
Порядком постачання електричної енергії, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України N 441 ( 441-99-п ) від 24.03.99 р.
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України N 475
( 475-2002-п ) від 09.04.02), далі Порядок.
Згідно з пунктом 11 Порядку ( 441-99-п ) граничні величини
споживання електричної енергії та потужності доводяться до
споживачів як граничні величини у терміни, обумовлені договором
між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем.
Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. За
підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії
для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей
місяць величини її споживання. У разі коригування для споживачів
граничної величини споживання електричної енергії здійснюється
відповідне коригування граничної величини споживання електричної
потужності.
Скоригована гранична величина споживання електричної
потужності дійсна з дня проведення коригування.
Пунктом 13 Порядку ( 441-99-п ) передбачено, що споживачі у
разі перевищення встановлених як договірні граничних величин
споживання електричної енергії та потужності несуть
відповідальність, зокрема, згідно з частиною п'ятою статті 26
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), тобто у
вигляді сплати енергопостачальникові п'ятикратної вартості різниці
фактично спожитої і договірної величини.
Таким чином, господарський суд прийшов до правильного
висновку, що п. 5.2 договору в редакції позивача узгоджується з
відповідними законодавчими приписами.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги, які не
заслуговують на увагу.
Постановлене судове рішення є законним і обґрунтованим і
підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного комунального підприємства
"Стебниктеплокомуненерго" залишити без задоволення, а рішення від
27.02.2004 господарського суду Львівської області у справі
N 4/4618-3/374 без змін.



on top