Про стягнення збитків
Вищий господарський суд; Resolution, Causa on March 22, 200516/15/3827
Document v3827600-05, current version — Adoption on March 22, 2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2005 Справа N 16/15/3827
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді: Бенедисюк І.М. і Джунь В.В. розглянув касаційну скаргу Хмельницького комунального
підприємства "Спецкомунтранс", м. Хмельницький (далі - ХКП
"Спецкомунтранс") на рішення господарського суду Хмельницької області від
28.09.2004 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 27.01.2005 зі справи N 16/15/3827 за позовом Хмельницького міжрайонного природоохоронного
прокурора в інтересах держави в особі Державного управління
екології та природних ресурсів в Хмельницькій області, м. Нетішин
Хмельницької області до ХКП "Спецкомунтранс" про стягнення збитків у сумі 695 602 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін: позивача - не з'явились, відповідача - Клімика С.І. (за довіреністю ХКП
"Спецкомунтранс"). За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від
28.09.2004 (суддя Магера В.В.), залишеним без змін постановою
Житомирського апеляційного господарського суду від 27.01.2005
(колегія суддів у складі: Гулова А.Г. - головуючий, судді
Пасічник С.С., Шкляр Л.Т.), позов задоволено частково: з ХКП
"Спецкомунтранс" на користь Олешинської сільської ради стягнуто
збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу забрудненням
земель, у сумі 39 860,10 грн.; з ХКП "Спецкомунтранс" на користь
Грузевицької сільської ради стягнути збитки, заподіяні
навколишньому природному середовищу забрудненням земель у сумі
29 700 грн.; в решті позовних вимог відмовлено. Зазначені рішення
судових інстанцій з посиланням на приписи статті 69 Закону України
"Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ),
статей 17 та 43 Закону України "Про відходи" ( 187/98-ВР ),
пункту 5 статті 43 Закону України "Про Державний бюджет України на
2002 рік" ( 2905-14 ) мотивовано тим, що внаслідок систематичного
порушення відповідачем технології складування твердих побутових
відходів та правил експлуатації міського полігону виникла пожежа,
в результаті її гасіння стався зсув товщі твердих побутових
відходів, каталізатором якого був викид метано-звалочного газу, що
призвело до забруднення земель сільськогосподарського призначення
на територіях Олешинської та Грузевицької сільських рад, розмір
шкоди від якого встановлено за Методикою визначення розмірів
шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів
через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої
наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища
та ядерної безпеки України від 27.10.1997 N 171 ( z0285-98 )
(далі - Методика).
У касаційній скарзі від 22.02.2005 ХКП "Спецкомунтранс"
просить Вищий господарський суд України скасувати постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 27.01.2005, а
провадження зі справи припинити. Скаргу мотивовано тим, що
судовими інстанціями на порушення вимог статті 27 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК) не
залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють
самостійних вимог на предмет спору, Олешинську та Грузевицьку
сільські ради, та не досліджено їх довідки про відсутність
претензій до відповідача щодо заподіяної навколишньому природному
середовищу шкоди шляхом забруднення земельної ділянки побутовими
відходами. За висновком скаржника, судом першої інстанції порушено
вимогу статті 41 ГПК, оскільки не призначено екологічної
експертизи для з'ясування обставин цієї справи, зокрема, для
обчислення розміру шкоди, завданої забрудненням земель, та
встановлення чинників, що спричинили її настання.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники Хмельницького міжрайонного природоохоронного
прокурора в інтересах держави в особі Державного управління
екології та природних ресурсів в Хмельницькій області в судове
засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що: - відповідно до рішення виконкому Хмельницької міської Ради
народних депутатів від 14.11.1996 N 1234 та державного акта на
право постійного користування землею Хмельницькому комунальному
автотранспортному підприємству N 222801, що було правопопередником
ХКП "Спецкомунтранс", надано у постійне користування 8,88 га землі
під міський полігон з утилізації твердих побутових відходів; - протягом 1999-2002 років Державним управлінням екології та
природних ресурсів в Хмельницькій області проводились перевірки
Хмельницького комунального автотранспортного підприємства N 222801
з дотримання вимог природоохоронного законодавства, в ході яких
встановлено факти систематичного порушення відповідачем технології
складування твердих побутових відходів при експлуатації міського
полігону; - актом перевірки надзвичайної ситуації від 16.05.2002
встановлено, що в результаті порушень відповідачем технологій
експлуатації міського полігону та складування твердих побутових
відходів 06.05.2002 сталася пожежа, яка тривала протягом 72 годин,
а 13.05.2002 о 12 год. 30 хв. як наслідок гасіння пожежі стався
зсув товщі твердих побутових відходів з північної сторони
полігону, каталізатором якого є викид метану - звалочного газу; в
результаті зсуву 2500 куб. м відходів забруднено землі
сільськогосподарського призначення площею 1900 кв. м, які
знаходяться на територіях Грузевицької та Олешинської сільських
рад Хмельницького району; - розмір збитків від забруднення земель, обчислених
відповідно до Методики ( z0285-98 ) з коефіцієнтом 10, становить
695 602 грн.; однак судовими інстанціями не застосовано коефіцієнт
10, оскільки цей коефіцієнт уводиться при обчисленні розміру
шкоди, завданої земельним ресурсам в результаті організації
несанкціонованих звалищ побутових, промислових та інших відходів,
а відповідач використовував територію міського полігону для
розміщення твердих побутових відходів на підставі державного акта
на право постійного користування землею; тому судами розмір
збитків від забруднення земель визначено у 69 560,20 грн.; - відповідно до висновку експерта науково-дослідного
експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України в
Хмельницькій області від 03.07.2002 N 154 встановлено, що: 1) 13.05.2002 о 12 год. 30 хв. на північній частині полігону
твердих побутових відходів м. Хмельницького стався вибух
звалищного газу - метану; 2) причиною вибуху може бути порушення технології складування
та переробки твердих побутових відходів; 3) наслідком вибуху стався зсув товщі побутових відходів на
земельну ділянку загальною площею 1 900 кв. м; - Хмельницьким районним судом винесено вирок від 23.07.2003 у
кримінальній справі за фактом недбалості службових осіб
Хмельницького КАТП-222801 (Дінніка Г.П. - майстра полігону твердих
побутових відходів), що призвело до забруднення земель, за
ознаками злочинів, передбачених ч. 1 статті 239, ч. 1 статті 367
КК України ( 2341-14 ). На службову особу Дінніка Г.П. накладено
покарання у вигляді штрафу у сумі 850 грн. з позбавленням права
обіймати посади, пов'язані з виконанням
адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих
функцій, строком на один рік.
Причиною виникнення спору у справі стало питання про
правомірність відшкодування ХКП "Спецкомунтранс" шкоди, заподіяної
забрудненням земель сільськогосподарського призначення.
Судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено
обставини справи, що входять до предмету доказування, та їм дано
правильну юридичну оцінку.
Відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про
охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) (далі -
Закон) шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про
охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації,
як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження
розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення
навколишнього природного середовища та погіршення якості природних
ресурсів.
У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від
27.06.2001 N 02-5/744 ( v_744800-01 ) "Про деякі питання практики
вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про
охорону навколишнього природного середовища" визначено: "Відповідно до статті 69 Закону ( 1264-12 ) шкода, заподіяна
внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає
компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм
зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за
забруднення навколишнього природного середовища та погіршення
якості природних ресурсів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства,
повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі
затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування
розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі
неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його
виявлення.
Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для
відмови у відшкодуванні шкоди. У такому випадку шкода
компенсується за фактичними витратами на відновлення порушеного
стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих
збитків, у тому числі неодержаних доходів, тобто загальними
правилами природоохоронного законодавства і статтями 440, 453
Цивільного кодексу ( 1540-06 )" (підпункт 1.2 пункту 1
( z0285-98 );
До обов'язків суб'єктів господарської діяльності у сфері
поводження з відходами пунктом "л" статті 17 Закону України "Про
відходи" ( 187/98-ВР ) віднесено відшкодовування шкоди, заподіяної
навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян,
підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення
встановлених правил поводження з відходами, відповідно до
законодавства України.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про відходи"
( 187/98-ВР ) підприємства, установи, організації та громадяни
України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без
громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними
внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і
розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до Методики ( z0285-98 ):
Методика ( z0285-98 ) застосовується при встановленні
розмірів шкоди від забруднення земель будь-якого цільового
призначення (всі землі України), що сталося внаслідок
неорганізованих (непередбачених проектами, дозволами і т. інш.)
скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, а також в аварійних
ситуаціях (прорив очисних споруд, транспортних трубопроводів,
ємностей різного призначення і т. інш.); внаслідок порушення норм
екологічної безпеки при зберіганні, транспортуванні, використанні
пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і
побутових відходів; самовільного захоронення (складування)
промислових, побутових та інших відходів (пункт 1.3);
Застосування Методики ( z0285-98 ) є обов'язковим для
інспекторів Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України,
посадових осіб спеціально уповноважених органів інших міністерств
та органів виконавчої влади в галузі охорони навколишнього
природного середовища і використання природних ресурсів
(пункт 1.4);
При обчисленні розміру шкоди, завданої земельним ресурсам в
результаті організації несанкціонованих звалищ побутових,
промислових та інших відходів, уводиться коефіцієнт 10, а
токсичних відходів - 100 (пункт 4.8 ( z0285-98 ).
З огляду на викладені положення чинного законодавства про
відходи та охорону навколишнього природного середовища і
встановлені обставини справи судові інстанції дійшли правильного
висновку про правомірність стягнення з ХКП "Спецкомунтранс"
збитків у сумі 69 560,20 грн. внаслідок забруднення земельних
ресурсів. Скаржником не наведено достатньо переконливих доводів
щодо порушення судовими інстанціями у справі визначених статтею 43
ГПК ( 1798-12 ) правил оцінки доказів. У судів не було підстав
з'ясовувати обставини справи шляхом призначення судової
експертизи.
Касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК
( 1798-12 ) не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції
довідок Олешинської та Грузевицької сільських рад про відсутність
претензій до нього не беруться до уваги, оскільки відповідно до
чинного законодавства України шкода навколишньому природному
середовищу має бути відшкодована незалежно від позиції названих
органів місцевого самоврядування.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ), Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Хмельницької області від
28.09.2004 та постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 27.01.2005 зі справи N 16/15/3827 залишити без змін, а
касаційну скаргу Хмельницького комунального підприємства
"Спецкомунтранс" - без задоволення.



on top