Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Resolution, Causa on March 11, 200511/2169
Document v2169600-05, current version — Adoption on March 11, 2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2005 Справа N 11/2169
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Кривди Д.С., суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін: від позивача: Дуплійчук М.І. від відповідача: Ратушний М.А. розглянувши касаційну скаргу Житомирської об'єднаної
державної податкової інспекції на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 30.09.2004 р. у справі N 11/2169 Господарського суду Житомирської області за позовом Науково-виробничого підприємства "Українські
будівельні технології" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про стягнення 65478,00 грн., В С Т А Н О В И В:
Науково-виробниче підприємство "Українські будівельні
технології" звернулося до Господарського суду Житомирської області
з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової
інспекції про стягнення 65478,00 грн. податку на додану вартість.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від
20.07.2004 р. (суддя Л.О. Маріщенко), залишеним без змін
постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
30.09.2004 р. (судді: І.О. Вечірко, Ю.К. Черпак, Г.А. Щепанська),
позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "Українські
будівельні технології" задоволено: стягнуто з Державного бюджету
України на користь Науково-виробничого підприємства "Українські
будівельні технології" 65478,00 грн. податку на додану вартість;
стягнуто з Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції
на користь Науково-виробничого підприємства "Українські будівельні
технології" витрати по сплаті держмита у розмірі 85,00 грн. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у
розмірі 118,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Житомирська об'єднана державна податкова інспекція
подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2004 р.
та відмовити позивачу в позові. Свою вимогу Житомирська об'єднана
державна податкова інспекція мотивує тим, що господарським судом
апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме:
п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) та ст. 12 Закону України "Про державний бюджет
України на 2004 рік" ( 1344-15 ).
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Житомирської
об'єднаної державної податкової інспекції не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено, що: - за наслідками господарської діяльності у травні 2002 р.
загальна сума податкових зобов'язань Науково-виробничого
підприємства "Українські будівельні технології", що виникли у
зв'язку з продажем товарів протягом звітного періоду, становила
209907,00 грн., про що свідчить податкова декларація з податку на
додану вартість за травень 2002 р. Розмір податкового кредиту за
цей період відповідав даним податкових накладних, отриманих від
постачальників товарів та вписаних в книгу обліку придбання і
становив 269451,00 грн.; - внаслідок перевищення податкового кредиту над сумою
податкових зобов'язань у звітному періоді виникло від'ємне
значення податку на додану вартість у розмірі 59544,00 грн.; - позивач надав Житомирській об'єднаній державній податковій
інспекції податкові декларації з податку на додану вартість за
травень 2002 р. в строки, встановлені діючим законодавством.
Позивач в декларації за травень 2002 р. повідомив Житомирську
об'єднану державну податкову інспекцію про залишок суми податку на
додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення
податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних
періодів; - за наслідками господарської діяльності в червні 2002 р.
загальна сума податкових зобов'язань позивача, що виникла у
зв'язку з продажем товарів протягом звітного періоду, згідно
податкової декларації з податку на додану вартість, становила
165877,00 грн. Податковий кредит звітного періоду становив
307798,00 грн., його розмір відповідав даним податкових накладних,
отриманих від постачальників товарів та вписаних в книгу обліку
придбання; - внаслідок перевищення податкового кредиту над сумою
податкових зобов'язань у звітньому періоді виникли від'ємне
значення податку на додану вартість у розмірі 141921,00 грн.; - позивач надав Житомирській об'єднаній державній податковій
інспекції податкові декларації з податку на додану вартість за
червень 2002 р. в строки, встановлені діючим законодавством.
Позивач в декларації за червень 2002 р. повідомив Житомирську
об'єднану державну податкову інспекцію про залишок суми податку на
додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення
податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних
періодів; - бюджетна заборгованість з податку на додану вартість була
відшкодована на поточний рахунок позивача частково у розмірі
100000,00 грн., а також частково погашена податковими
зобов'язаннями позивача по податку на додану вартість, що
підтверджується розрахунком простроченої заборгованості
відшкодування податку на додану вартість станом на 01.11.2003 р.; - згідно розрахунку, бюджетна заборгованість з податку на
додану вартість перед позивачем станом на 01.11.2003 р. становила
65478,00 грн., та не заперечується відповідачем.
Згідно ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) Правовий
порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто
не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Загальний порядок обчислення та сплати податку на додану
вартість визначений ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ), згідно п.п. 7.7.3 п. 7.7 якої у разі коли
за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період.
За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування
може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з
цього податку. Таке рішення платника податку відображається в
податковій декларації.
Згідно абз. 5 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми, що не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку,
вважаються бюджетною заборгованістю.
Право позивача на відшкодування з бюджету податку на додану
вартість за травень та червень 2002 р. в сумі 65478,00 грн.,
правильність визначення в розрахунку та податкових деклараціях за
травень та червень 2002 р. суми податку на додану вартість, що
підлягає відшкодуванню з бюджету встановлено господарськими
судами.
Доводи Житомирської об'єднаної державної податкової
інспекції, викладені у касаційній скарзі, про порушення
господарським судом апеляційної інстанції норм ст. 12 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) не
можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.
Вказаною статтею передбачено, що погашення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, що виникала
за станом на 01.11.2003 та не відшкодована станом на 01.01.2004,
здійснюється шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої
державної позики з терміном обігу п'ять років. Порядок випуску,
обігу, погашення зазначених облігацій, а також нарахування
відсотків на них затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до останнього абзацу "Основних умов випуску
облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість",
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2003
N 2014 ( 2014-2003-п ), основні умови випуску облігацій є
публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення
простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість, яка утворилася на 1 листопада 2003 р. і не відшкодована
до 1 січня 2004 р., облігаціями внутрішньої державної позики.
Своє волевиявлення на оформлення простроченої бюджетної
заборгованості шляхом одержання вказаних облігацій платник
реалізує шляхом подання відповідної заяви встановленої форми
відповідно до п. 11 Порядку випуску облігацій внутрішньої
державної позики ( 2014-2003-п ).
А передбачений ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2004 рік" ( 1344-15 ) спосіб відшкодування податку на
додану вартість є альтернативним нарівні із способами,
встановленими ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ), і не позбавляє платника податку на
отримання бюджетного відшкодування відповідно до положень
останнього із вказаних законів.
Таким чином, доводи податкової служби не можуть бути
підставою для скасування переглянутої постанови апеляційного
господарського суду, оскільки порядок обчислення, сплати, дату
виникнення податкових зобов'язань, право платника на податковий
кредит, порядок і строки відшкодування з бюджету визначені Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), а факти
наявності бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
встановлені судами попередніх інстанцій.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки господарським судом апеляційної
інстанції норми матеріального та процесуального права порушено не
було, то підстави для скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення, постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 30.09.2004 р. у справі
N 11/2169 - без змін.



on top