Про визнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності
Вищий господарський суд; Resolution, Causa on July 13, 20042-8/16386-2003
Document v1638600-04, current version — Adoption on July 13, 2004

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 2-8/16386-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Ялтинської міської ради на постанову від 01.03.04 Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі N 2-8/16386-2003 Господарського суду АР Крим за позовом КСП Агрофірма "Південнобережна", м. Ялта до Ялтинської міської ради Виконавчого комітету Ялтинської
міської ради про визнання недійсним рішення та свідоцтва про право
власності у справі прийняли участь представники позивача: Мельников Ю.А., довір. у справі відповідача: Ялтинської міської ради: Москаленко С.А. Виконавчого комітету Ялтинської міської ради: не з'явився
Рішенням господарського суду АР Крим від 16.12.03 позовні
вимоги задоволено: визнано недійсним рішення виконавчого комітету
Ялтинської сільської ради від 25.04.03 N 146(3) в частині
оформлення права власності на будівлю механічної майстерні
РБУ "Зеленбуд" літ. "Д" загальною площею 123,6 кв. м. по
вул. Халтурина, 45 в м. Ялта, вважати втратившим силу свідоцтво
про право власності Ялтинської міської Ради на будівлю механічної
майстерні, в решті позовних вимог провадження по справі припинено
(суддя С. Чумаченко).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 01.03.04 рішення місцевого суду від 16.12.03 залишено без
змін. (колегія суддів у складі: О.Латинін, Л.Заплава, В.Лисенко).
Ялтинська міська рада звернулася з касаційною скаргою, в якій
просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
процесуального права, а саме, ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) щодо
того, що суд мав застосувати п. 1 ст. 80 ГПК України в часті
визнання недійсним свідоцтва про право власності, оскільки спір не
підлягає розгляду в господарських судах України. Судом були
порушені вимоги п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації
прав власності на нерухоме майно, затв. наказом Мін'юста N 7/5
( z0157-02 ) від 07.02.02 відповідно до якого для реєстрації права
власності подаються правовстановлюючі документи, до яких не
відносяться реєстраційне посвідчення БТІ та довідка БТІ. На думку
скаржника, суд помилково дійшов висновку, що право власності на
спірний об'єкт законно було зареєстровано за позивачем. Оскільки
власником спірного об'єкта є Ялтинська міська рада, то суд мав
залучити до участі у справі Фонд комунального майна Ялтинської
міської ради, який є виконавчим органом Ялтинської міської ради.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також
порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом
інтересів підприємства-позивача у справі.
Судами попередніх інстанцій встановлене наступне.
25.04.03 Ялтинська міська рада прийняла рішення N 146(3) "Про
оформлення права власності на будівлю механічної майстерні РБУ
"Зеленбуд" по вул. Халтурина, 45 та на будівлі по вул. Халтурина
N 41 в м. Ялта. Зазначеним рішенням Ялтинською міською радою було
оформлено право власності на будівлю механічної майстерні РБУ
"Зеленбуд" літ. "Д" загальною площею 123,6 кв. м. по
вул. Халтурина, 45 та на будівлі: літ. "А" - гараж-майстерня,
літ. "Б"- цех малих архітектурних форм , літ. "В"- склад за
Ялтинською міською радою та видано свідоцтво на право власності.
Відповідно до договору від 27.12.1996, укладеному між Фондом
майна АР Крим та ТОВ "Южнобережний" було передано державне майно,
яке знадиться за адресою: м. Ялта, вул. Халтурина на земельної
ділянці площею 38 га. Право власності на відчужуване майно
перейшло до товариства з моменту підписання акту прийому -
передачі майна, а саме, з 27.12.1996.
Постановляючи рішення то постанову, попередні судові
інстанції виходили з того, що право власності на будівлю
механічної майстерні РБУ "Зеленбуд" літ. "Д" належить КСП
"Агрофірмі "Южнобережна" та це право власності не було оскаржено в
установленому законом порядку та признано за іншим суб'єктом.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) володіння майном вважається правомірним, якщо інше не
встановлено судом.
Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено, що ні
виконком Ялтинської міської ради, ні Міська рада, ні Фонд
комунального майна АР Крим не звертався до суду з таким позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування" ( 280/97-ВР ) органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та
приймають рішення у межах наданих їм повноважень.
Попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що
рішення виконкому Ялтинської міської ради в частині оформлення
права власності на будівлю під літ. "Д" зачипає права КСП
"Агрофірми "Южнобережна".
На підставі викладеного, посилання скаржника на те, що
попередніми судовими інстанціями було порушено вимоги п. 2.1
Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на
нерухоме майно ( z0157-02 ) колегією суддів до уваги не
приймається, оскільки це питання не було предметом спору.
В зв'язку з викладеним, недоречним є і посилання скаржника на
те, що судами не було залучено до участі у справі Фонд
комунального майна Ялтинської міської ради, оскільки в разі, якщо
Фонд вважає, що КСП "Агрофірма "Южнобережна" порушує його право
власності, він не позбавлений права звернутися до суду з
відповідним позовом.
Щодо незастосування попередніми судовими інстанціями п. 1
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) в частині визнання недійсним
свідоцтва про право власності колегія суддів зазначає наступне.
Оскільки свідоцтво про право власності не є актом ненормативного
характеру, оскільки він самостійно не породжує певні правові
наслідки, а є лише похідним документом від рішення виконавчого
комітету Ялтинської міської ради про оформлення права власності на
будівлю, то спір про визнання недійсним свідоцтва про власності не
підлягає розгляду в господарських судах України. У разі
помилкового прийняття такого позову господарський суд повинен
припинити провадження у справі згідно з п. 1 ст. 80 ГПК України.
Водночас з матеріалів справи не вбачається прийняття судом
рішення щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про
визнання права власності, яка була розглянута в засіданні
господарського суду. Однак, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ), резолютивна частина рішення має містити
висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю
чи частково по кожній з заявлених вимог. В разі недотримання
зазначених вимог господарський суд на підставі п. 1 ст. 88 ГПК
України має право за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення.
Зазначені недоліки можуть бути усунені лише судом першої
інстанції. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити,
що чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості
визнання акту державного чи іншого органу таким, що втратив
чинність, як що про це відповідна вимога позивачем не заявлялася.
Однак, в цілому наведені обставини не призвели до прийняття
неправильного по суті рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
підстави для скасування прийнятих рішення та постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ялтинської міської ради залишити без
задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від 16.12.03 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
01.03.04 по справі N 2-8/16386-2003 - без змін.



on top