Document v1501400-90, current version — Adoption on May 22, 1990

                            З А К О Н 
СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК
Про внесення змін та доповнень до
деяких законодавчих актів СРСР у питаннях,
що стосуються жінок, сім'ї і дитинства
( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1990, N 23, ст. 422 )

З метою дальшого зміцнення сім'ї, підвищення відповідальності
батьків за виховання дітей, охорони материнства і дитинства
Верховна Рада Союзу Радянських Соціалістичних
Республік п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни і доповнення до таких законодавчих актів СРСР:
1. До Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про
шлюб і сім'ю, затверджених Законом СРСР від 27 червня 1968 року
(Відомості Верховної Ради СРСР, 1968 р., N 27, ст. 241; 1979 р.,
N 42, ст. 696; 1984 р., N 4, ст. 77):
1) доповнити Основи статтями 6-1 і 6-2 такого змісту:
"Стаття 6-1. Здійснення прав і виконання обов'язків, що
випливають із шлюбних та сімейних відносин
Права, що випливають із шлюбних та сімейних відносин,
охороняються законом за винятком тих випадків, коли ці права
здійснюються в суперечності з їх призначенням.
Використання членами сім'ї своїх прав не повинне завдавати
шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян.
При здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни повинні
додержувати законів, поважати моральні принципи соціалістичного
суспільства, всемірно сприяти зміцненню сім'ї.
Стаття 6-2. Захист прав, що випливають із шлюбних та сімейних
відносин
Захист прав, що випливають із шлюбних та сімейних відносин,
здійснюється судом, органами опіки і піклування та органами запису
актів громадянського стану.
Захист прав, що випливають із шлюбних та сімейних відносин,
здійснюється також товариськими судами, трудовими колективами,
профспілковими та іншими громадськими організаціями у випадках та
в порядку, які встановлюються законодавством Союзу РСР і союзних
республік";
2) частину третю статті 12 доповнити словами "З цією ж метою
суд може визнати майно, нажите кожним з подружжя під час їх
роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю
кожного з них";
3) у частині першій статті 13 слова "протягом півтора року"
замінити словами "протягом трьох років";
4) у частині третій статті 14 замість слів "Суд вживає
заходів до примирення подружжя" включити слова "При розгляді
справи про розірвання шлюбу суд зобов'язаний вжити заходів для
примирення подружжя й оздоровлення сімейної обстановки";
5) у статті 17:
частину четверту після слів "матері дитини" доповнити словами
"або особа, яка є фактично батьком дитини, у разі смерті матері
або позбавлення її батьківських прав";
доповнити статтю частинами п'ятою і шостою такого змісту:
"Особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною
заявою з матір'ю дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо
в момент подання заяви їй було відомо, що вона фактично не є
батьком цієї дитини.
Чоловік, який дав згоду на штучне запліднення своєї дружини з
допомогою донора, записується батьком народженої нею дитини і не
має права оспорювати зроблений запис";
6) у статті 18:
частину другу викласти в такій редакції:
"Батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей,
дбати про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток,
навчання, готувати їх до суспільно корисної праці, ростити гідними
членами соціалістичного суспільства";
доповнити статтю після частини шостої новою частиною такого
змісту:
"при неналежному виконанні батьками (одним з них) обов'язків
щодо виховання або при зловживанні батьківськими правами діти
мають право звернутись за захистом своїх прав та інтересів в
органи опіки і піклування";
частину сьому статті вважати частиною восьмою, виключивши
слова "Порядок вирішення спорів між батьками в питаннях місця
проживання та виховання дітей встановлюється законодавством
союзних республік";
7) доповнити Основи статтею 18-1 такого змісту:
"Стаття 18-1. Порядок вирішення спорів між батьками у
питаннях місця проживання і виховання дітей
Якщо батьки внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин не
проживають спільно, то від їхньої згоди залежить, при кому з них
повинні проживати їхні неповнолітні діти. За відсутності згоди
спір вирішується судом, виходячи з інтересів дітей і з урахуванням
їхнього бажання.
Той із батьків, що проживає окремо від дітей, зобов'язаний
брати участь у їх вихованні і має право спілкуватися з ними. Той з
батьків, при якому проживають діти, не має права перешкоджати
другому з батьків спілкуватися з дітьми і брати участь у їх
вихованні.
Якщо батьки не можуть дійти згоди про участь у вихованні
дітей того з батьків, що проживає окремо, то цей порядок
визначається органами опіки і піклування з участю батьків,
виходячи з інтересів дитини.
У тих випадках, коли батьки не підкоряються рішенню органу
опіки і піклування, останній, а також кожен з батьків має право
звернутися за вирішенням спору до суду.
При невиконанні рішення суду до винного з батьків
застосовуються заходи, передбачені законодавством союзних
республік.
При злісному невиконанні рішення суду той з батьків, що
проживає окремо, виходячи з інтересів дитини, має право звернутися
з позовом до суду про передачу йому дитини";
8) у статті 19:
частину першу після слів "обов'язків по вихованню дітей"
доповнити словами "в тому числі при відмові без поважних причин
взяти дитину з пологового будинку (відділення) та інших дитячих
лікувально-профілактичних і навчально-виховних закладів";
доповнити статтю після частини другої новою частиною такого
змісту:
"Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських
прав виявить у діях батьків чи одного з них ознаки злочину, він
повідомляє про це прокуророві або порушує кримінальну справу";
частини третю і четверту вважати відповідно частинами
четвертою і п'ятою;
доповнити статтю після частини п'ятої новою частиною такого
змісту:
"У виняткових випадках, при безпосередній загрозі життю або
здоров'ю дитини, орган опіки і піклування має право прийняти
рішення про негайне відібрання дитини у батьків чи інших осіб, на
вихованні яких вона фактично перебуває. В цих випадках орган опіки
і піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора і в
семиденний строк після прийняття рішення звернутися до суду з
позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав
або про відібрання дитини";
частину шосту, сьому, восьму статті вважати відповідно
частинами сьомою, восьмою, дев'ятою;
9) статтю 20 викласти в такій редакції:
"Стаття 20. Обов'язки дітей щодо батьків
Діти зобов'язані дбати про батьків і подавати їм допомогу.
Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є
обов'язком їхніх повнолітніх дітей.
Повнолітніх дітей, які сплачують аліменти на батьків, може
бути притягнуто до участі у додаткових витратах, викликаних
винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці
осіб, що доглядають за батьками тощо).
Дітей може бути звільнено від обов'язків по утриманню своїх
батьків і стягнення затрат по догляду за ними, якщо судом буде
встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських
обов'язків";
10) частину четверту статті 24 викласти в такій редакції:
"Усиновлення може бути проведено без згоди батьків, якщо вони
більше шести місяців не проживають разом з дитиною і без поважних
причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють
щодо дитини батьківської уваги і піклування".
2. До Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних
республік, затверджених Верховною Радою СРСР 24 червня 1981 року
( v5150400-81 ) (Відомості Верховної Ради СРСР, 1981 р., N 26,
ст. 834; 1985 р., N 48, ст. 919):
1) пункт 8 частини першої статті 20 після слів "багатодітним
сім'ям" доповнити словами "сім'ям, які виховують дітей-інвалідів";
2) доповнити Основи статтею 21-1 такого змісту:
"Стаття 21-1. Забезпечення жилим приміщенням сімейних дитячих
будинків
При винесенні у встановленому порядку рішення про організацію
сімейного дитячого будинку особам, призначеним
батьками-вихователями, для спільного проживання з переданими їм на
виховання дітьми надається поза чергою індивідуальний жилий
будинок або багатокімнатна квартира. Розмір жилої площі
встановлюється законодавством союзних республік.
Користування наданим жилим приміщенням здійснюється в
порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і союзних
республік для користування службовими жилими приміщеннями";
3) у статті 37:
частину третю доповнити абзацом такого змісту:
"громадяни, позбавлені батьківських прав, якщо вони
проживають разом з дітьми, щодо яких їх позбавлено батьківських
прав";
доповнити статтю частиною п'ятою такого змісту:
"У випадках ліквідації сімейного дитячого будинку
батькиви-хователі повинні звільнити надане їм жиле приміщення
(стаття 21-1), а при відмові - підлягають виселенню з наданням їм
іншого благоустроєного жилого приміщення. При відстороненні
батьків-вихователів від дальшого виховання дітей їх може бути
виселено з жилого приміщення, яке вони займають, з наданням іншого
жилого приміщення";
4) у частині першій статті 38 виключити слова "Без надання
іншого жилого приміщення може бути виселено також осіб,
позбавлених батьківських прав, якщо їх спільне проживання з
дітьми, відносно яких вони позбавлені батьківських прав, визнано
неможливим".
3. До Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних
республік, затверджених Законом СРСР від 8 грудня 1961 року
(Відомості Верховної Ради СРСР, 1961 р., N 50, ст. 525):
частину третю статті 14 викласти в такій редакції:
"Недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону, в тому
числі така, що ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх
дітей".
4. До Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про
працю, затверджених Законом СРСР від 15 липня 1970 року (Відомості
Верховної Ради СРСР, 1970 р., N 29, ст. 265; 1981 р., N 36,
ст. 1032; 1982 р., N 19, ст. 318; 1985 р., N 48, ст. 919; 1987 р.,
N 36, ст. 586):
1) у статті 22:
пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:
"1) для робітників і службовців віком від 16 до 18 років -
36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів
віком від 14 до 15 років, що працюють у період канікул) (стаття
74) - 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, що працюють протягом
навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати
половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченого в
абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку";
2) у частині першій статті 26 слова "віком до восьми років"
замінити словами "віком до чотирнадцяти років (у тому числі такої,
що перебуває на її опікуванні)";
3) у статті 69:
у частині другій слова "віком до двох років" замінити словами
"віком до трьох років";
у частині третій слова "від двох до восьми років" замінити
словами "від трьох до чотирнадцяти років (дітей-інвалідів - до
шістнадцяти років)";
4) статтю 70 після частини першої доповнити новою частиною
такого змісту:
"До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно
до медичного висновку іншої роботи, легшої і такої, що виключає
вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню
від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені
внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи,
організації";
частину другу статті вважати частиною третьою;
5) статтю 71 викласти в такій редакції:
"Жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю
п'ятдесят шість календарних днів до родів і п'ятдесят шість (у
разі ускладнених родів або народження двох чи більше дітей -
сімдесят) календарних днів після родів і, за їхнім бажанням, при
наявності загального трудового стажу не менше одного року (жінкам,
які не досягли вісімнадцяти років, - незалежно від тривалості
трудового стажу) частково оплачувані відпустки по догляду за
дитиною до досягнення нею віку півтора року з виплатою за ці
періоди допомоги по державному соціальному страхуванню. Працюючим
жінкам, які не мають річного стажу роботи, допомога по догляду за
дитиною виплачується в половинному розмірі.
Крім зазначених відпусток жінці, за її заявою, надається
додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за
дитиною до досягнення нею віку трьох років.
Частково оплачувана відпустка і додаткова відпустка без
збереження заробітної плати по догляду за дитиною можуть бути
використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою,
дідом або іншими родичами, які фактично здійснюють догляд за
дитиною.
За бажанням жінки та осіб, зазначених у частині третій цієї
статті, у період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною
вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги у
період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною";
6) у статті 73:
у найменуванні статті після слів "жінок, що мають дітей"
виключити слова "віком до півтора року";
частину першу викласти у такій редакції:
"Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і
знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних із вагітністю
або наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям - з
наявністю дитини віком до 14 років (дитини-інваліда - до
16 років)";
доповнити статтю після частини першої новою частиною такого
змісту:
"При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям
жінок адміністрація зобов'язана повідомляти їм причини відмови у
письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено
в народний суд";
частину другу статті вважати частиною третьою і викласти її в
такій редакції:
"Звільнення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до
трьох років (одиноких матерів - при наявності в них дитини віком
до 14 років або дитини-інваліда до 16 років), з ініціативи
адміністрації не допускається, крім випадків повної ліквідації
підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення
з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування
зазначених жінок здійснюється адміністрацією також у випадках їх
звільнення після закінчення строкового трудового договору. На
період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна
плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового
трудового договору";
7) статтю 74 доповнити частиною третьою такого змісту.
"Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається
прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл,
професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів
для виконання легкої праці, яка не завдає шкоди здоров'ю і не
порушує процесу навчання, у вільний від навчання час після
досягнення ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з
батьків або особи, яка їх замінює";
8) статтю 77 доповнити частиною третьою такого змісту:
"Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл,
професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів,
які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно
до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Підприємства
можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати";
9) статтю 80 доповнити частиною другою такого змісту:
"Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання
зазначеним особам, направленим у рахунок броні, забороняється.
Таку відмову може бути оскаржено ними в народний суд".
5. До Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про
охорону здоров'я, затверджених Законом СРСР від
19 грудня 1969 року (Відомості Верховної Ради СРСР, 1969 р., N 52,
ст. 466; 1979 р., N 25, ст. 438; 1985 р., N 48, ст. 919):
1) статтю 31 після слів "серед населення" доповнити словами
"санітарно-гігієнічне навчання і виховання населення у питаннях
формування здорового способу життя, зміцнення здоров'я, особливо
дітей і підлітків";
2) частину п'яту статті 32 викласти в такій редакції:
"Підприємства, установи та організації зобов'язані вживати
необхідних заходів для зниження материнської, дитячої,
перинатальної захворюваності і смертності, профілактики
виробничого травматизму, професійних захворювань і відновлення
працездатності";
3) у статті 38:
частину першу викласти в такій редакції:
"Материнство і дитинство в СРСР охороняється і заохочується
державою; жінкам створюються умови, які дають можливість
поєднувати працю з материнством, забезпечуються правовий захист,
матеріальна і моральна підтримка материнства і дитинства; держава
здійсняє захист прав та інтересів дитини, забезпечує право дитини
на умови життя, необхідні для її фізичного, розумового, духовного,
морального і соціального розвитку";
частину другу після слів "поліпшення і оздоровленням умов
праці й побуту" доповнити словами "здійсненням заходів щодо
оздоровлення навколишнього середовища, усунення негативних
екологічних факторів, які виливають на генеративну функцію
населення і призводять до народження хворих та ослаблених дітей,
зростання захворюваності жінок і дітей";
доповнити статтю після частини другої новою частиною такого
змісту:
"Рекомендації щодо раціонального працевлаштування вагітних
жінок, що їх розробляють міністерства і відомства СРСР спільно з
центральними комітетами відповідних професійних спілок і за
погодженням з Міністерством охорони здоров'я СРСР, є обов'язковими
для адміністрації міністерств, установ та організацій";
частину третю статті вважати частиною четвертою і викласти в
такій редакції:
"Жінці надається право самій вирішувати питання про
материнство. З метою охорони здоров'я жінці може бути проведено,
за її згодою, хірургічну стерилізацію для запобігання вагітності
відповідно до медичних показань. Перелік медичних показань
визначається Міністерством охорони здоров'я СРСР";
доповнити статтю частиною п'ятою такого змісту:
"З метою охорони здоров'я осіб, що укладають шлюб, та їхнього
потомства заклади охорони здоров'я забезпечують громадянам, які
подали заяву про укладення шлюбу, за їхнім бажанням, проходження
медичного огляду. Порядок проведення огляду встановлюється
Міністерством охорони здоров'я СРСР";
4) статтю 39 після слів "за перебігом вагітності" доповнити
словами "включаючи медико-генетичне консультування";
5) доповнити статтю 40 частиною третьою такого змісту:
"Медичні працівники лікувально-профілактичних закладів
зобов'язані інформувати батьків (осіб, які їх замінюють) у
питаннях, що стосуються захворювання дитини, тактики і методів її
лікування";
6) у статті 42:
частину другу доповнити словами "Перелік медичних
протипоказань, які перешкоджають відданню зазначених дітей і
підлітків до будинків дитини і навчально-виховних закладів
загального призначення, затверджується Міністерством охорони
здоров'я СРСР";
частину четверту викласти в такій редакції:
"При стаціонарному лікуванні дітей віком до трьох років, а
також тяжко хворих дітей старшого віку, які потребують за
висновком лікарів додаткового догляду, матері (батькові) чи іншому
родичеві дитини надається можливість перебувати з нею у
лікувальному закладі з виплатою допомоги по соціальному
страхуванню у встановленому порядку".
II. Доручити Верховним Радам союзних республік привести
законодавство союзних республік у відповідність із цим Законом.

Президент Союзу Радянських
Соціалістичних Республік М.ГОРБАЧОВ
Москва, Кремль. 22 травня 1990 р.
N 1501-I



on top