Про стягнення бюджетної заборгованості
Вищий господарський суд; Resolution, Causa on February 24, 20055/1361-3/187
Document v1361600-05, current version — Adoption on February 24, 2005

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2005 Справа N 5/1361-3/187
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ходаківська І.П. (головуючий суддя), судді: Савенко Г.В.,
Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову від
04.11.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду у
справі N 5/1361-3/187 господарського суду Львівської області за
позовом Приватного підприємства "Марка-1" До Державної податкової
інспекції у Залізничному районі м. Львова Відділення державного
казначейства у Залізничному районі м. Львова про стягнення
бюджетної заборгованості, за участю представників сторін: від
позивача - Оприск Л.Є. (за довіреністю), від відповідача - не
з'явилися, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від
09.09. - 13.09.2004 р. у справі N 5/1361-3/187, яке залишене без
змін постановою від 04.11.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду, частково задоволені позовні вимоги приватного
підприємства "Марка-1": визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі 15223/15-2 від
31.07.2003 р., N 18235/15-2 від 15.09.2003 р., N 25629/15-2 від
17.12.2003 р., N 4517/15-2 від 02.03.2004 р. та стягнуто суму
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі
34598 грн., в частині вимог про відшкодування з Державного бюджету
України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
у розмірі 504 грн. провадження у справі припинено.
ДПІ у Залізничному районі м. Львова звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову від 04.11.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Львівської
області від 09.09. - 13.09.2004 р. у справі N 5/1361-3/187 і
прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розпорядженням заступника голови Вищого господарського суду
України від 23.02.2005 року, у зв'язку з відрядженням судді
Першикова Є.В. для перегляду в касаційному порядку справ,
призначених до розгляду на 24.02.2005 р. колегією суддів у складі:
головуючого - Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П., утворено колегію суддів в наступному складі:
головуючий - Ходаківська І.П., судді - Савенко Г.В., Яценко О.В.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом
проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на
додану вартість ПП "Марка-1" за квітень 2003 р., червень 2003 р.,
липень 2003 р., жовтень 2003 року та січень 2004 року, про що
складено довідки N 318044078/108 від 24.07.2003 р. та
N 141/31804078 від 11.09.2003 р. про попередню перевірку
податкової декларації по податку на додану вартість та акти N 211
від 17.12.2003 р., N 40 від 27.02.2004 р. про результати
камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану
вартість (а.с. 100-102, а.с. 110, а.с. 112, а.с. 191).
31 липня 2003 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова на
підставі довідки N 31804078/108 від 24.07.2003 р. було винесено
податкове повідомлення-рішення N 15223/15-2, яким позивачу
зменшено у картці особового рахунку платника податків, яка
ведеться у податковому органі, бюджетне відшкодування за червень
2003 р. у сумі 6825,00 грн.
15.09.2003 р. на підставі довідки N 141/31804078 від
11.09.2003 р. відповідачем-1 було винесено податкове
повідомлення-рішення N 18235/15-2, яким позивачу зменшено у картці
особового рахунку платника податків, яка ведеться у податковому
органі, бюджетне відшкодування за квітень 2003 р. у сумі
600,00 грн. та липень 2003 р. у сумі 4233,00 грн.
17.12.2003 р. відповідачем-1 на підставі акта N 211 від
17.12.2003 р. про результати камеральної перевірки податкової
декларації з податку на додану вартість було винесено податкове
повідомлення-рішення N 25629/15-2, яким позивачу зменшено у картці
особового рахунку платника податків, яка ведеться у податковому
органі, бюджетне відшкодування за жовтень 2003 р. у сумі
4033,00 грн.
02.03.2004 р. відповідачем-1 на підставі акта N 40 про
результати камеральної перевірки податкової декларації з податку
на додану вартість від 27.02.2004 р. було винесено податкове
повідомлення-рішення N 4517/15-2, яким позивачу зменшено у картці
особового рахунку платника податків, яка ведеться у податковому
органі, бюджетне відшкодування за січень 2004 р. у сумі
5608,00 грн.
В довідках та актах, на підставі яких прийняті оскаржувані
податкові повідомлення-рішення, зазначається, що підприємством
віднесено до податкового кредиту витрати по сплаті податку на
додану вартість, що не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що до складу
податкового кредиту у квітні 2003 року позивач згідно з пп. 7.4.1
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ), включив суму 600,00 грн., що складається з сум ПДВ,
нарахованих підприємством у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), а саме: орендна плата за лютий та березень 2003 року, що
підтверджується податковими накладними N 44 від 28.02.2003 р. та
N 76 від 31.03.2003 р., виписаними відкритим акціонерним
товариством "Львівський домобудівний комбінат N 2".
До складу податкового кредиту у травні 2003 року позивач
згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ), включив суму - 1096,00 грн., що
складається з сум ПДВ, нарахованих підприємством у зв'язку з
придбанням товарів, а саме: дубу кругляка, що підтверджується
податковою накладною N 95 від 14.04.2003 р., отриманою
01.05.2003 р. від постачальника приватного підприємства
"Центрпостач".
В червні 2003 року позивач придбав в платників ПДВ
лісоматеріали на загальну суму без ПДВ - 34123,91 грн. (ПДВ -
6824,79 грн.). В цьому ж звітному періоді позивачем дані
лісоматеріали були експортовані. В липні 2003 року позивач придбав
в платників ПДВ лісоматеріали на загальну суму без ПДВ -
21163,52 грн. (ПДВ - 4232,70 грн.). В цьому ж звітному періоді
позивачем дані лісоматеріали були експортовані. В жовтні 2003 року
позивач придбав в платників ПДВ лісоматеріали на загальну суму без
ПДВ - 20164,78 грн. (ПДВ - 4032,95 грн.). В цьому ж звітному
періоді позивачем дані лісоматеріали були експортовані. В грудні
2003 року позивач придбав в платників ПДВ лісоматеріали на
загальну суму без ПДВ - 14228,29 грн. (ПДВ - 2845,95 грн.). В
цьому ж звітному періоді позивачем дані лісоматеріали були
експортовані. В січні 2004 року позивач придбав лісоматеріали в
платників ПДВ на загальну суму без ПДВ - 28041,90 грн. (ПДВ -
5608,38 грн.). В цьому ж звітному періоді позивачем дані
лісоматеріали були експортовані.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
податкові накладні, згідно з якими позивачем включалися до складу
податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість по
наведених вище операціях: N 44 від 28.02.2003 р. та N 76 від
31.03.2003 р., N НН-6-19004 від 19.06.2003 р., N 0625 від
25.06.2003 р., N 0623 від 23.06.2003 р., N 0605 від 05.06.2004 р.,
N 28 від 08.07.2003 р., N 105 від 28 жовтня 2003 р., N 106 від
28.10.2003 р., N ОЕ-2 від 15.01.2004 р., N 4 від 15.01.2004 р.,
виписані постачальниками з дотриманням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ). Суми податку на додану вартість, включені позивачем
до складу податкового кредиту та фактично ним сплачені коштами у
складі ціни придбаних товарів, в інших платників податку -
постачальників таких товарів. Факт вивезення (експортування)
товарів за межі митної території України відповідно до митного
законодавства не заперечується сторонами та підтверджується
вантажними митними деклараціями, на яких містяться відмітки про
фактичний перетин товаром кордону (а.с. 57-67).
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) зазначається, податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) для визначення суми експортного
відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу
податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені
платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних
товарів (робіт, послуг), у інших платників податку постачальників
таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації,
починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем
подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий
день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт,
послуг) - суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у
зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у
податковому векселі, виданому протягом такого місяця згідно з
пунктом 11.5 статті 11 цього Закону, але не погашеному до дня
подання такого розрахунку.
Попередніми судовим інстанціями встановлено, що доводи
відповідача-1 про включення позивачем до податкового кредиту в
квітні 2003 р. - 600 грн., червні 2003 р. - 6825 грн., в липні
2003 р. - 4233 грн., жовтні 2003 р. - 4033 грн. та січні
2004 року - 5608 грн. податку на додану вартість на підставі
оформлених з порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податкових накладних
спростовуються представленими наведеними вище податковими
накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 40-53).
Отже, позивач правомірно відніс до податкового кредиту у
квітні 2003 року - 600,00 грн., в травні 2003 року -
10957,00 грн., в тому числі 9861,00 грн. - включених в експортне
відшкодування; в червні 2003 року - 6825 грн., включених в
експортне відшкодування; в липні 2003 року - 4233 грн., включених
в експортне відшкодування; в жовтні 2003 року - 4033 грн.,
включених в експортне відшкодування; в грудні 2003 року -
2846 грн., включених в експортне відшкодування, та в січні
2004 року - 5608 грн., включених в експортне відшкодування, всього
35102,00 грн. витрат зі сплати податку на додану вартість, в тому
числі включених в експортне відшкодування - 33406 грн.
Як встановлено судом, за період з квітня 2003 р. по грудень
2003 року та в січні 2004 року у позивача не виникало податкових
зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки він здійснював
операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) ним за
межі митної території України, що підтверджується належно
оформленими митними вантажними деклараціями, які були представлені
в судове засідання і їх копії знаходяться в матеріалах справи
(а.с. 19-39, а.с. 58-68).
Згідно з п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) операції з продажу товарів, що були
вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території
України, оподатковуються за нульовою ставкою.
В графі 21 Податкової декларації з податку на додану вартість
за квітень 2003 р. сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету
за підсумками поточного звітного періоду становить 7578,00 грн., з
них 600,00 грн. - шляхом перерахування 100% суми на рахунок в
установі банку, графі 21 Податкової декларації з податку на додану
вартість за квітень 2003 р. сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з
бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить
10957,00 грн., з них 1096,00 грн. - шляхом перерахування 100% суми
на рахунок в установі банку.
Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) у разі, коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі Декларації. Підставою для отримання
відшкодування є дані тільки Податкової декларації за звітний
період. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування
відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника
податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека.
У відповідності з п. 4 Указу Президента України "Про деякі
зміни в оподаткуванні" N 857 ( 857/98 ) від 07.08.98 р., якщо сума
від'ємного значення податку не погашається сумами податкових
зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів,
така сума підлягає відшкодуванню з державного бюджету України на
умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає
після подання Декларації за третій звітний період після виникнення
від'ємного значення податку. Оскільки у позивача за наступні три
звітні періоди після подачі Декларації за квітень та травень
2003 року не виникало податкових зобов'язань, сума 1696,00 грн.
підлягає відшкодуванню з державного бюджету України на умовах,
визначених законодавством, протягом місяця, що настав після
подання Декларації за третій звітний період після виникнення
від'ємного значення податку. В графі 25.2 Декларації за квітень
2003 року та травень 2003 року зазначено, що відшкодування
здійснюється шляхом перерахування 100% суми на рахунок в установі
банку. Станом на 13.09.2004 року сума 1696,00 грн. не відшкодована
позивачу у встановленому абз. 3 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вказаного
Закону ( 168/97-ВР ) порядку з державного бюджету України, тому
вважається бюджетною заборгованістю.
Судом встановлено, що позивач розрахунки експортного
відшкодування подав разом з податковими деклараціями з податку на
додану вартість за відповідні звітні періоди - 19.06.2003 р.
(вхідн. N 1523110), подано Декларацію з податку на додану вартість
за травень 2003 року, а також розрахунок експортного відшкодування
разом з митними деклараціями та копіями платіжних доручень
(додаток N 1 до Декларації), з яких випливає, що сума, яка
підлягає експортному відшкодуванню з ПДВ за травень 2003 року,
становить 9861,00 грн. Строк відшкодування зазначеної суми минув
19.07.2003 року. Зазначена сума перерахована позивачу не була.
17.07.2003 р. (вхідн. N 1571532) подано Декларацію з податку на
додану вартість за червень 2003 року, а також розрахунок
експортного відшкодування (додаток N 1 до Декларації, разом з
митними деклараціями та копіями платіжних доручень), з яких
випливає, що сума, яка підлягає експортному відшкодуванню з ПДВ за
червень 2003 року, становить 6825,00 грн. Строк відшкодування
зазначеної суми минув 17.08.2003 року. Зазначена сума перерахована
позивачу не була. 04.08.2003 р. (вхідн. N 1584073) подано
Декларацію з податку на додану вартість за липень 2003 року, а
також розрахунок експортного відшкодування (додаток N 1 до
Декларації, разом з митними деклараціями та копіями платіжних
доручень), з яких випливає, що сума, яка підлягає експортному
відшкодуванню з ПДВ за липень 2003 року, становить 4233,00 грн.
Строк відшкодування зазначеної суми минув 19.09.2003 року.
Зазначена сума перерахована позивачу не була. 20.11.2003 р.
(вхідн. N 1699473) подано Декларацію з податку на додану вартість
за жовтень 2003 року, а також розрахунок експортного відшкодування
(додаток N 1 до Декларації, разом з митними деклараціями та
копіями платіжних доручень), з яких випливає, що сума, яка
підлягає експортному відшкодуванню з ПДВ за жовтень 2003 року,
становить 4033,00 грн. Строк відшкодування зазначеної суми минув
20.12.2003 року. Зазначена сума перерахована позивачу не була.
17.01.2004 р. (вхідн. N 1759759) подано Декларацію з податку на
додану вартість за грудень 2003 року, а також розрахунок
експортного відшкодування (додаток N 1 до Декларації, разом з
митними деклараціями та копіями платіжних доручень), з яких
випливає, що сума, яка підлягає експортному відшкодуванню з ПДВ за
грудень 2003 року, становить 2846,00 грн. Строк відшкодування
зазначеної суми минув.
17.02.2004 року, 20 серпня 2004 р. на рахунок позивача
перераховано 504,00 грн. в рахунок відшкодування податку на додану
вартість за Декларацією за грудень 2003 року, таким чином,
бюджетна заборгованість за грудень 2003 року становить
2432,00 грн.
20.02.2004 р. подано Декларацію з податку на додану вартість
за січень 2004 року, а також розрахунок експортного відшкодування
(додаток N 1 до Декларації, разом з митними деклараціями та
копіями платіжних доручень), з яких випливає, що сума, яка
підлягає експортному відшкодуванню з ПДВ за січень 2004 року,
становить 5608,00 грн. Строк відшкодування зазначеної суми минув
20.03.2004 року. Зазначена сума перерахована позивачу не була
(а.с. 19-39). Загальна сума бюджетної заборгованості з експортного
відшкодування позивачу, як встановлено судами, становить
33406,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) платник
податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів
(робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом
30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Згідно п. 8.4 ст. 8 даного Закону ( 168/97-ВР ) експортному
відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту податкового
періоду, розрахованого з урахуванням пункту 8.2 цієї статті, що
має дорівнювати частці обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на
експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) такого податкового періоду (включаючи їх
оподаткування при імпорті).
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного цим Законом строку,
вважаються бюджетною заборгованістю і платник податку має право в
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Посилання відповідача-1 на порушення судом п. 2 постанови КМ
від 25.12.2003 року N 2014 ( 2014-2003-п ) "Про випуск облігацій
внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість", судом до уваги не
приймається виходячи з наступного.
Згідно з абз. 3 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), відшкодування
здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з
бюджетного рахунка на рахунок платника податку в установі банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 року N 1344
( 1344-15 ), порядок випуску, обігу, погашення облігацій
внутрішньої державної позики, а також нарахування процентів по ній
затверджується Кабінетом Міністрів.
На виконання ст. 12 зазначеного Закону ( 1344-15 ) Кабінетом
Міністрів прийнято постанову N 2014 ( 2014-2003-п ) від
25.12.2003 року "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики
для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість", якою затверджені Основні умови випуску облігацій
внутрішньої державної позики для погашення бюджетної
заборгованості з ПДВ та Порядок випуску, обігу, погашення
облігацій внутрішньої державної позики зі строком обігу п'ять
років.
Згідно з Основними умовами випуску облігацій внутрішньої
державної позики для погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість, затвердженими
постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2003 р. N 2014
( 2014-2003-п ), основна умова випуску облігацій є публічною
пропозицією платникам податку щодо оформлення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка
утворилася на 1 листопада 2003 р. і не відшкодована до 1 січня
2004 р., облігаціями внутрішньої державної позики.
Відповідно до вищевикладеного, погашення простроченої
бюджетної заборгованості з ПДВ шляхом оформлення такої
заборгованості облігаціями внутрішньої державної позики є правом,
а не обов'язком позивача і стосується тільки способу погашення,
тим більше, що Закон України "Про податок на додану вартість"
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) від 03.04.97 р. не містить виключення
або застереження щодо порядку і строків бюджетного відшкодування
заборгованості з ПДВ.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" від 18.06.91 р. N 1201 ( 1201-12 ) облігації усіх
видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на
добровільних засадах.
Таким чином, вимога позивача щодо відшкодування суми
бюджетної заборгованості в розмірі 34598,00 грн. на підставі
пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) є правомірною та обґрунтованою.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла
висновку, що постанова апеляційного суду відповідає вимогам
чинного законодавства, і підстави для її зміни або скасування
відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторони
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову від 04.11.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі N 5/1361-3/187 господарського суду
Львівської області залишити без змін.



on top