Document n0052700-06, current version — Adoption on June 6, 2006

                                                          
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
06.06.2006

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: головуючого - Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П.,
Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., Новікової Т.О.,
Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., за участю представника ТОВ "А.",
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
товариства з обмеженою відповідальністю "А.", приватного
підприємства "С.", закритого акціонерного товариства "С.",
Сватівського районного бюро технічної інвентаризації на постанову
Вищого господарського суду України від 15 березня 2006 року у
справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи Особи 1 до Сватівського районного бюро технічної
інвентаризації про визнання недійсним рішення від 1 липня
2005 року про відмову в реєстрації права власності та зобов'язання
зареєструвати право власності, В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності -
фізична особа Особа 1 звернувся у господарський суд Луганської
області з позовом до Сватівського районного бюро технічної
інвентаризації про визнання недійсним рішення про відмову в
реєстрації права власності від 1 липня 2005 року та зобов'язання
зареєструвати право власності на нерухоме майно, що знаходиться на
земельній ділянці площею 34155 кв. м. за Адресою 1 і складається з
[...], а також обладнання і інвентарю для виробничого циклу.
Позовні вимоги мотивовані наявністю рішення третейського суду
N 5-14/1 від 10 червня 2004 року, яким за позивачем визнано право
власності на вказане нерухоме майно.
Рішенням господарського суду Луганської області від
13 вересня 2005 року у задоволенні позову відмовлено. Суд виходив
з того, що рішення третейського суду винесено після накладення
арешту Сватівським районним судом на майно приватного підприємства
"С." ухвалою від 12 березня 2004 року, і із даного рішення не
вбачається, яке саме майно придбало товариство з обмеженою
відповідальністю ПТП "Н." у приватного підприємства "С." за
договором від 17 січня 2002 року і, відповідно, яке майно придбав
позивач у товариства з обмеженою відповідальністю ПТП "Н." за
договором від 25 березня 2004 року. Крім того, у даному рішенні
зазначено, що договір купівлі-продажу від 25 березня 2004 року
нотаріально не посвідчений.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
8 листопада 2005 року, залишеною без змін постановою Вищого
господарського суду України від 15 березня 2006 року, рішення суду
першої інстанції у справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким
позов задоволено.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що право власності
позивача на спірне майно встановлено зазначеним рішенням
третейського суду, яке не було оскаржено у встановленому законом
порядку, а отже, є кінцевим і обов'язковим для виконання усіма
громадськими об'єднаннями, підприємствами, організаціями. Також
оспорюване рішення реєстратора, в порушення вимог п. 3.2
Тимчасового положення про державну реєстрацію чи відмову в
реєстрації прав ( z0066-03 ), не містить стислий опис майна, щодо
якого воно прийнято, та правового обгрунтування. Ухвала
Сватівського районного суду від 12 березня 2004 року про
накладення арешту у рішенні реєстратора не зазначена, а тому і
посилання на неї як на підставу відмови у реєстрації права
власності позивача є необгрунтованим.
У касаційних скаргах ставиться питання про скасування
постанови Вищого господарського суду України від 15 березня
2006 року з підстав її невідповідності Конституції України
( 254к/96-ВР ), порушення судом норм процесуального та
матеріального права.
Ухвалою колегії суддів Судової палати господарських справах
Верховного Суду України від 18 травня 2006 року порушено
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 15 березня 2006 року у справі N 14/366пн.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних
скарг і перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційні
скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) справа адміністративної юрисдикції (далі -
адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного
суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є
орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Предметом позову в даній справі є, зокрема, визнання
недійсним рішення Сватівського районного бюро технічної
інвентаризації від 1 липня 2005 року про відмову в реєстрації
права власності та зобов'язання зареєструвати право власності.
Реєстрацію прав власності згідно з п. 1.3 Тимчасового
положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно,
затвердженого наказом Міністерства юстиції від 28 січня 2003 року
N 6/5 ( z0066-03 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції
28 січня 2003 року N 66/7387, здійснюють комунальні підприємства
бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).
Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства делеговані
владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних
зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав
власності на нерухоме майно.
Таким чином, БТІ в розумінні п. 7 ст. 3 КАС України
( 2747-15 ) є суб'єктом владних повноважень.
Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин
свідчить, що дана справ є справою адміністративної юрисдикції.
У відповідності з п. 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" КАС України ( 2747-15 ), після набрання чинності цим
Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з
адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційній
скарга (подання) розглядаються в порядку, встановленому цим
Кодексом.
На порушення цих вимог суди апеляційної та касаційної
інстанцій переглядали рішення суду у даній справі, керуючись
положеннями ГПК України ( 1798-12 ).
За таких обставин постанова Луганського апеляційного
господарського суду від 8 листопада 2005 року та постанова Вищого
господарського суду України від 15 березня 2006 року у справі
підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд за правилами
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до суду
апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-17 - 111-20 ГПК України ( 1798-12 ),
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю
"А.", приватного підприємства "С.", закритого акціонерного
товариства "С.", Сватівського районного бюро технічної
інвентаризації задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 15 березня
2006 року, постанову Луганського апеляційного господарського суду
від 8 листопада 2005 року скасувати, а справу передати на розгляд
за правилами Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) до Луганського апеляційного господарського суду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.



on top