![]()
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу ДПІ у м. Полтава на рішення господарського суду
Полтавської області від 26 вересня 2001 р. та Харківського
апеляційного господарського суду від 22 січня 2002 р. у справі за
позовом Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці N 5
(далі - ГЖЕД N 5) до ДПІ про визнання рішення недійсним.ДПІ 14 лютого 2002 року звернулась до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду
Полтавської області від 26 вересня 2001 р. та постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 22 січня 2002 р.
у справі за позовом ГЖЕД N 5 ДПІ про визнання рішення ДПІ від
6 червня 2001 р. N 817/26-2/1391857/7508/10/26-235 недійсним.Підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є акт
від 01.06.2001 N 99/Д/26-236 перевірки ГЖЕД N 5 з питань
дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня
1998 року по 1 квітня 2001 року, згідно з яким позивачу
донараховано ПДВ в сумі 88758,47 грн. та застосовано штрафні
санкцій на суму 22334,11 грн. у зв'язку з виявленням порушення
підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України
"Про податок па додану вартість" ( 168/97-ВР ) (далі - Закон).Позивач вважає, що має право відносити до податкового кредиту
всю суму ПДВ (перша частина - за продаж послуг, які сплачуються
населенням за тарифом, а друга частина з бюджетної дотації).Господарський суд Полтавської області рішенням від 26 вересня
2001 р. позовні вимоги задовольнив повністю. Рішення ДПІ від
6 червня 2001 р. визнано недійсним.Рішення суду мотивовано тим, що ГЖЕД N 5 мало право відносити
всю суму податкового кредиту з придбання теплової енергії у
постачальників до податкового кредиту і повинно було зменшувати
суму податкового кредиту в момент отримання дотації в частині, яка
припадає па частку операції, що не є об'єктом оподаткування в
загальному обсязі продажу.Харківський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Полтавської області від 26 вересня 2001 р. в
апеляційному порядку і постановою від 22 січня 2002 р. залишив
його без зміни з тих самих підстав.ДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову від 22 січня 2002 р., у якій просить її
скасувати, мотивуючи доводами про неправильне застосування судом
норм матеріального права.Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що вказані рішення та постанова у справі прийняті
поза межами норм матеріального права, тому підлягають скасуванню.Оплата вартості житлово-комунальних послуг у ГЖЕД N 5
здійснюється в такому порядку: перша частина складається з тарифу
на оплату послуг, який сплачується населенням, а друга частина - з
бюджетної дотації на покриття збитків від продажу послуг за
тарифом. Оплата вартості комунальних послуг, наданих населенню за
тарифом, може здійснюватись в два етапи: оплата безпосередньо
населенням та оплата за рахунок бюджетних субсидій у межах тарифу.Оскільки пунктом 4.1 статті 4 Закону ( 168/97-ВР ) визначено,
що база оподаткування операцій з продажу товарів визначається з їх
договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими
цінами (тарифами), а житлово-комунальні послуги на цей час
підлягають державному регулюванню та реалізовуються за
встановленими тарифами, то базою оподаткування таких послуг є
встановлений тариф.У разі відшкодування з місцевого бюджету частини тарифу,
встановленого органами виконавчої влади, не сплаченого населенням
у зв'язку з отриманням будь-яких категорій пільг та субсидій з
оплати житлово-комунальних послуг, - такі відшкодування як
складові частини регульованого тарифу включаються до об'єкта
оподаткування, базою якого є тариф.Крім бюджетних субсидій і дотацій для пільгових категорій
населення ГЖЕД N 5 отримує з бюджету дотації на покриття від'ємної
різниці, яка склалася між витратами на виготовлення (придбання)
комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за
встановленими тарифами. Така бюджетна дотація підпадає під дію
підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону ( 168/97-ВР ) і не є
об'єктом оподаткування ПДВ.Тому бюджетні кошти, що надійшли у зв'язку з компенсацією
вартості житлово-комунальних послуг понад встановлений місцевими
органами виконавчої влади тариф, не входять до бази оподаткування
ПДВ.Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) платник податку має право на податковий кредит лише
у частині, сплаченій (нарахованій) платником податку у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації, податки, що
сплачені у зв'язку з придбанням, відшкодовуються за рахунок
відповідних джерел фінансування і до складу податкового кредиту не
включаються.У разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або
придбані, частково використовуються в оподаткованих операціях, а
частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка
сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або
придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів
(робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.Тому право податкового кредиту за операціями придбання
товарів (робіт, послуг) ГЖЕД N 5 має лише в частині, яка
відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт,
послуг) в оподатковуваних операціях, тобто частці пропорційно
затвердженого тарифу.Отже, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що
ГЖЕД N 5 мав право включати до податкового кредиту суму ПДВ з
придбаної теплоенергії у ВАТ "ЛТАВА" та ВАТ "Керамік" лише в
частині, яка відповідає частці сплати податкових зобов'язань із
затвердженого тарифу, сплаченого споживачами теплоенергії.
Підприємством в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4
пункту 7.4 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) неправомірно віднесена
вся сума податкового кредиту з придбання теплової енергії у
постачальників.Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду
Полтавської області від 26 вересня 2001 р. та постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 22 січня 2002 р.
не відповідають законодавству, фактичним обставинам та матеріалам
справи, тому підлягають скасуванню.На підставі викладеного і керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Щодо задоволення касаційної скарги
Щодо задоволення касаційної скарги
637;
Resolution
on April 2, 2002
Document n0027600-02, current version — Adoption on April 2, 2002