Document n0023700-94, current version — Adoption on July 6, 1994

    СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
06.07.1994

(Витяг)
Ш. звернувся в суд з позовом до Ш. В, Б., ЖЕО Кіровського
району м. Донецька про зміну умов договору найму жилого
приміщення. Вказував, що в 1990 р. на сім'ю з чотирьох осіб, в
тому числі і на нього, була надана трикімнатна, з ізольованими
кімнатами, квартира. Посилаючись на те, що шлюб між ним і Ш. В. в
червні 1991 р. розірвано, склались неприязні стосунки, які
перешкоджають нормальному користуванню житлом, позивач просив
виділити йому ізольовану кімнату 11,5 кв. м, а відповідачам інші
дві. В додатковому позові Ш. просив вселити його в квартиру,
посилаючись на те, що відповідачі не впускають його туди.
Відповідачі звернулись із зустрічним позовом до Ш. про
визнання його таким, що втратив право користування жилим
приміщенням.
Посилались на те, що в лютому 1991 р. Ш. добровільно залишив
спірну квартиру і не проживає в ній понад шість місяців без
поважних причин, вони просили про задоволення їх вимог на підставі
ст. 71 ЖК ( 5464-10 ).
Під час розгляду спору Ш. В. і Б. змінили підстави заявленого
ними зустрічного позову і просили визнати Ш. таким, що втратив
право користування жилим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК
( 5464-10 ), оскільки він перейшов на постійне місце проживання до
К.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням судової колегії Донецького обласного суду від 18
травня 1994 р. постановлено вселити Ш. у виділену йому ізольовану
кімнату 10,8 кв. м, а Ш. В. з дочкою і Б. залишити дві кімнати
15,9 і 13,2 кв. м.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідачів Ш. В. і Б. ставиться питання
про скасування судового рішення як такого, що не відповідає
фактичним обставинам справи.
Судова колегія Верховного Суду України знайшла, що касаційна
скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено судом і видно з матеріалів справи, в січні
1990 р. сім'ї сторін з чотирьох осіб, а саме: Ш. В., її чоловіку
Ш. (шлюб з яким розірвано в червні 1991 р.), їх доньці 1985 р.
народження та її матері - В. була надана трикімнатна квартира з
жилою площею 39,9 кв. м. Після розірвання шлюбу між сторонами
склались неприязні стосунки і відповідачки Ш. В. та Б. з 19
вересня 1991 р. закривали квартиру на замок, від якого позивач
ключа не мав, що видно із пояснень сторін.
Допитані судом свідки С., К., Т., Ш. стверджували, що після
розірвання шлюбу позивач періодично проживав у матері та своєї
баби.
Ці обставини також вбачаються з цивільної справи подружжя Ш.
про поділ майна, матеріалів кримінальної справи.
Крім того, певний час Ш. проживав і у гуртожитку Донецького
заводу іграшок, що вбачається з довідки.
В матеріалах справи відсутні докази, котрі б давали підстави
для висновку про вибуття Ш. на постійне місце проживання в
квартиру, наймачем якої була К. Нині ця квартира К. продана М.
Відповідно до ст. 104 ЖК ( 5464-10 ) член сім'ї наймача
вправі вимагати за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом
з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу,
що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке
відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.
У разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладання окремого
договору найму, а також відмови наймодавця в укладенні такого
договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Вирішуючи спір в частині зміни умов договору найму жилого
приміщення, суд призначив технічну експертизу, відповідно до
висновків якої квартира складається з трьох ізольованих кімнат
площею 10,8 кв. м, 15,9 кв. м, 13,2 кв. м.
Суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку, виділивши
позивачу кімнату 10,8 кв. м, оскільки перевищення долі є незначним
і не ущемлює прав інших жильців.
Виділена кімната відповідає вимогам ст. 63 ЖК ( 5464-10 ) і
може бути предметом окремого договору найму жилого приміщення.
Суд повно і всебічно встановив дійсні обставини, що мають
значення для справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав
належну оцінку доказам в їх сукупності.
Постановлене рішення відповідає матеріалам справи і вимогам
закону.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК ( 1503-06 ), судова колегія
Верховного Суду України залишила рішення судової колегії
Донецького обласного суду без зміни.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 2, 1995 р.



on top