Document n0018323-11, current version — Adoption on February 3, 2011

                   МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ 
Р О З' Я С Н Е Н Н Я
03.02.2011

Взаємодія держави та інститутів
громадянського суспільства

Розвинуте громадянське суспільство є невід'ємною складовою
всіх демократичних правових держав світу. В умовах плюралістичної демократії держава поступається
частиною своїх повноважень в державній та управлінській сферах
соціальної життєдіяльності самоорганізуючим та самоуправляючим
структурам, які його утворюють. Очевидно, що сильна держава неможлива без розвиненого
громадянського суспільства, яке стає дієвим чинником
державотворення за умови конструктивного та соціально
відповідального діалогу з державою в межах правового поля. З метою налагодження ефективної взаємодії органів виконавчої
влади з громадськими інститутами у листопаді 2007 року
розпорядженням Уряду N 1035-р ( 1035-2007-р ) схвалено Концепцію
сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського
суспільства. Громадянське суспільство активно сприяє процесам політичної
демократизації, набуття державою ознак правової, відстоюючи
матеріальну і духовну незалежність людини від держави, домагаючись
правової гарантії такої незалежності, захисту приватних і
суспільних інтересів людей. Разом з тим, має бути зворотний
зв'язок державних інститутів з громадськістю, оскільки правова
держава має реагувати на запити і потреби асоційованого
громадянства, видавати відповідні законодавчі акти та слідкувати
за їх виконанням. Іншими словами, вона повинна створити ситуацію
правової захищеності громадян, сформувати сприятливе правове поле
для діяльності створюваних ними громадських інститутів. Тому особливого значення набуває проблема взаємодії
інститутів громадянського суспільства з органами державної влади
України. Нині ця взаємодія відбувається у таких правових формах:
1. Участь ІГС у нормотворчій діяльності держави, яка
забезпечується участю у розробленні та обговоренні проектів
нормативно-правових актів. Участь у правотворчій діяльності є найпоширенішою формою
участі громадських організацій у державному управлінні. Громадське обговорення проектів нормативних актів є
обов'язковим етапом нормотворчого процесу в системі органів
виконавчої влади. Консультації з громадськістю в нормотворчому
процесі проводяться з метою залучення громадян до участі в
управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного
доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а
також забезпечення гласності, відкритості та прозорості в
діяльності цих органів. Проведення консультацій з громадськістю
має також сприяти налагодженню системного діалогу органів
виконавчої влади і громадськості, підвищенню якості підготовки та
прийняття рішень з важливих питань державного і суспільного життя
з урахуванням думки громадськості, створенню умов для участі
громадян у розробленні проектів таких рішень. Консультації з
громадськістю проводяться з питань, що стосуються
суспільно-економічного розвитку держави та життєвих інтересів
широких верств населення.
2. Участь ІГС у правозастосовчій діяльності держави, яка
забезпечується шляхом: - передачі повністю повноважень державних органів; - передачі часткової повноважень державних органів; - громадського контролю. З метою залучення громадських організацій до правозастосовчої
діяльності органів виконавчої влади законодавством передбачена
передача громадській організації повністю повноважень (функцій),
що їх виконує відповідний державний орган, або передача лише
окремих функцій державних органів громадським організаціям, які
діють паралельно або спільно з відповідними органами держави.
Громадські організації також беруть участь у наданні
адміністративних послуг на підставі повноважень, які їм надані
законом або нормативно-правовим актом органу виконавчої влади. Це також залучення інститутів громадянського суспільства до
надання соціальних послуг; здійснення інститутами громадянського
суспільства громадського контролю за діяльністю органів державної
влади у формі громадського моніторингу підготовки та виконання
рішень, експертизи їх ефективності, подання органам державної
влади експертних пропозицій, утворення спільних
консультативно-дорадчих та експертних органів, рад, комісій, груп
для забезпечення врахування громадської думки у формуванні та
реалізації державної політики; проведення органами державної влади
моніторингу і аналізу громадської думки, забезпечення своєчасного
публічного реагування на пропозиції та зауваження громадськості;
ознайомлення широких верств населення з формами його участі у
формуванні та реалізації державної політики, виконання спільних
проектів інформаційного, аналітично-дослідницького, благодійного і
соціального спрямування тощо.
3. Участь ІГС у правоохоронній діяльності держави, яка
забезпечується шляхом: - реалізації права складати протоколи про адміністративні
правопорушення; - участі ІГС у діяльності органів внутрішніх справ по
забезпеченню охорони громадського порядку; - реалізації права вживати спільно з працівниками міліції
заходів до припинення адміністративних правопорушень і злочинів; - участі ІГС з органами Державної прикордонної служби України
в охороні державного кордону. За останні роки Верховною Радою України прийнято ряд важливих
законів, які розширили предмет, зміст і межі громадського контролю
за діяльністю держави. Наприклад, громадські організації беруть
участь у здійсненні цивільного контролю над Воєнною організацією
держави та правоохоронними органами, здійснюють громадський
контроль за дотриманням законів, спрямованих на запобігання та
протидію корупції, з використанням при цьому таких форм контролю,
які не суперечать чинному законодавству. У здійсненні правоохоронних повноважень органів виконавчої
влади беруть участь громадські організації, наділені деякими
державно-владними повноваженнями. Так, відповідно до Кодексу
України про адміністративні правопорушення ( 80732-10 ) (ст. 255)
у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються
органами, зазначеними в статтях 218-221, протоколи про
правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові
особи. Протоколи про правопорушення мають право складати також
представники громадських організацій або органів громадської
самодіяльності: член громадського формування з охорони
громадського порядку і державного кордону; громадський інспектор
Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Запровадження наведених форм участі інститутів громадянського
суспільства в управлінні державними справами на сьогодні визначено
низкою нормативно-правових актів. Зокрема: - Законами України "Про засади державної регуляторної
політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ), "Про
професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" ( 1045-14 ),
"Про організації роботодавців" ( 2436-14 ), "Про фізичну культуру
і спорт" ( 3808-12 ), "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ),
"Про асоціації органів місцевого самоврядування" ( 1275-17 ); - актами Кабінету Міністрів України: Концепція сприяння
органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства
(розпорядження від 21.11.2007 N 1035) ( 1035-2007-р ), Регламент
Кабінету Міністрів України (постанова від 8 липня 2009 р. N 712)
( 712-2009-п ), Порядок сприяння проведенню громадської експертизи
діяльності органів виконавчої влади (постанова Кабінету Міністрів
України від 5 листопада 2008 р. N 976) ( 976-2008-п ), постанова
Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2009 р. N 1302
( 1302-2009-п ) "Про додаткові заходи щодо забезпечення участі
громадськості у формуванні та реалізації державної політики",
постанова Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 р. N 10
( 10-2010-п ) "Про затвердження Порядку залучення громадян до
формування та реалізації державної політики". Сутність і зміст наведених правових актів дозволяють зробити
висновок, що сучасна українська правотворча та правозастосовча
практика відповідає вимогам, що ставляться до сучасних
демократичних держав, створюючи всі необхідні передумови для
самостійного вирішення громадськістю питання участі у прийнятті та
реалізації рішень органів державної влади, органів місцевого
самоврядування. Проте чи готові інститути громадянського суспільства до
взаємодії з державою, чи достатньо ефективно працюють механізми
довіри з боку ІГС: відкритість, прозорість діяльності органів
державної влади, можливість здійснення перевірок, звітність. З метою вирішення цих та інших питань комунікативної політики
Міністерством юстиції підготовлено проекти: - Законів України "Про громадські організації"; "Про
волонтерський рух"; "Про основні засади державної комунікативної
політики в Україні". Громадське обговорення зазначених проектів проводилось на
сайті Міністерства (http://www.minjust.gov.ua/0/discuss) Органи виконавчої влади повинні приділяти увагу правоосвітній
роботі з інститутами громадянського суспільства, щоб навчити їх
використовувати створені державою механізмів їх залучення до
правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності
держави. Зокрема, слід роз'яснювати положення Концепції сприяння
органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, що
схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від
21 листопада 2007 р. N 1035-р ( 1035-2007-р ), Порядку сприяння
проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої
влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
5 листопада 2008 р. N 976 ( 976-2008-п ), Порядку проведення
консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації
державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 15 жовтня 2004 р. N 1378 ( 1378-2004-п ). Міністерство юстиції України розпочало проведення
правоосвітніх заходів для організацій громадянського суспільства. Перші кущові семінари-тренінги "Покращення взаємодії влади і
громадськості в питаннях реалізації статутних завдань громадськими
і благодійними організаціями та їх залучення до ухвалення рішень"
відбулися у 2010 році в Кіровограді та Хмельницькому. У заходах
взяли участь 83 громадські організації із 12 областей та
міста Києва. За відгуками учасників семінари стали суттєвим внеском у
поліпшення правової культури, правової свідомості організацій
громадянського суспільства. У листопаді органами юстиції за сприяння Координатора
проектів ОБСЄ в Україні та ПРООН проведено міжрегіональні
семінари-тренінги для ІГС у м. Житомирі та м. Донецьку. 25-27 вересня 2010 року у м. Львові відбулась III Міжнародна
наукова конференція "Розвиток громадянського суспільства:
духовність і право". Організаторами заходу виступили Міністерство юстиції України,
Міжнародна наукова громадська організація "Міжнародна Академія
духовних наук", Львівський національний університет
імені І.Франка при підтримці Координатора ОБСЄ в Україні. В ході
конференції порушувалося широке коло питань, що знаходиться у
сфері уваги громадських організацій як в Україні, так і у світі -
від питань морального та фізичного здоров'я нації до демографічної
політики, національних та культурних традицій. У заході взяли
участь громадські організації з України, Грузії, Росії. Для
учасників конференції були проведені тренінги з питань реалізації
своїх прав, визначених законодавством. Така робота органів юстиції спрямована на довгострокову
перспективу, її наслідком має стати максимальне узгодження
діяльності інститутів громадянського суспільства із законодавством
України, підвищення якості статутних документів, що подаються до
легалізуючих органів, і, відповідно, оптимізація правової
експертизи, процесів утворення і діяльності цих інститутів, їх
взаємодії із органами державної влади, зокрема, уміння
використовувати створені державою механізми їх залучення до
правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності
держави. Таким чином, з усього сказаного можна резюмувати, що
взаємодія державних інститутів з інститутами громадянського
суспільства є умовою існування правової демократичної держави,
інститути громадянського суспільства є партнерами держави у
реалізації нормотворчих, правозастосовчих та правоохоронних
функцій, взаємна довіра є умовою ефективної співпраці, а
громадська ініціатива є запорукою успішного діалогу.
Директор Департаменту легалізації
об'єднань громадян, державної
реєстрації друкованих засобів
масової інформації
та інформагентств О.М.Семьоркіна
Використані джерела:
1. Козлов Ю.М. Радянське адміністративне право. М., 1962.
2. Козлов Ю.М. Радянське адміністративне право. - М., 1973.
3. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право
України. - К., 2000.
4. Український Д.Я., Коліушко І.Б. Наукові записки НАУКМА.
Том 20. - К., 2002.
5. Ромашов Р.А., Нижник Н.С. Государство, общество, личность:
проблемы совместимости. - М., 2005.
6. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України. Том 1. - К.,
2007.
7. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України. Том 2. - К.,
2009.
8. Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням 51 народного депутата України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) положень
абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9
статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону
України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського
суду) від 10 січня 2008 року N 1-рп/2008 ( v001p710-08 ), справа
N 1-3/2008. Другие курсы. http://book.li.org.ua/ua/intro/ http://www.uceps.org/ukr/tag.php?t=185 http://www.sro.org.ua/index.php?option=com_magazine&Itemid=66 http://www.madn.org/#



on top