Document n0006700-94, current version — Adoption on November 23, 1994

                СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ 
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 23.11.94
м.Київ
vd941123

(Витяг)
Суд визнав звільнення працівника за п. 3 ст. 40 Кодексу
законів про працю України ( 322-08 ) з посади голови правління
міського споживчого товариства, проведене за постановою правління
райспоживспілки, незаконним, а в поновленні його на роботі
відмовив, оскільки після звільнення збори уповноважених пайовиків
цього товариства, що обирали позивача на платну посаду правління
голови останнього, прийняли рішення про його дострокове звільнення
з цієї посади, спори щодо якого згідно з ч. 3 ст. 221 вказаного
Кодексу судам непідвідомчі
У липні 1993 р. Б. пред'явила позов до Києво-Святошинської
райспоживспілки про поновлення на роботі та стягнення заробітної
плати за час вимушеного прогулу. Вона зазначала, що 19 липня 1991 р. зборами уповноважених
пайовиків Боярського міського споживчого товариства була обрана
головою його правління. Постановою правління Києво-Святошинської райспоживспілки від
29 червня 1993 р. її звільнено з роботи за систематичне
невиконання трудових обов'язків на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП
( 322-08 ). Посилаючись на те, що накладення дисциплінарних стягнень та
звільнення проведені правлінням райспоживспілки з перевищенням
його повноважень, позивачка просила задовольнити її вимоги. У процесі розгляду справи Б. доповнила свої вимоги.
Вона стала просити визнати незаконними рішення правління
райспоживспілки від 28 липня 1993 р. про проведення дострокових
виборів керівних органів Боярського споживчого товариства,
переобрання складу його уповноважених пайовиків, а також рішення
зборів цього товариства від 12 серпня 1993 р., яким було
переобрано голову його правління. Справа розглядалася неодноразово. Рішенням судової колегії Київського обласного суду від
28 вересня 1994 р. позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення Б. за п. 3 ст. 40 КЗпП
( 322-08 ) і змінено формулювання його причин з зазначених підстав
на звільнення з виборної посади голови правління споживчого
товариства у зв'язку з достроковим переобранням з 12 серпня
1993 р. Стягнуто з Боярського споживчого товариства на користь
позивачки 1 млн. 860 тис. крб. заробітної плати за час її
вимушеного прогулу. У касаційній скарзі Б. просить рішення суду скасувати, а
справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що суд дійшов
неправильного висновку про звільнення її з посади достроково,
оскільки збори уповноважених його не приймали. Крім того, суд неправильно вирахував їй середній заробіток і
не вирішив питання про стягнення заробітної плати за затримку
видачі трудової книжки та за час до зміни формулювання причин
звільнення. Судова колегія Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом встановлено, що 19 липня 1991 р. зборами уповноважених
пайовиків Боярського міського споживчого товариства Б. була обрана
головою його правління на п'ять років. Постановою правління Києво-Святошинської райспоживспілки від
29 червня 1993 р. вона була звільнена з цієї посади за п. 3 ст.
40 КЗпП ( 322-08 ). Визнаючи звільнення незаконним, обласний суд обгрунтовано
виходив з того, що відповідно до п. 3 ст. 147-1 КЗпП ( 322-08 )
працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені
тільки за рішенням органу, який їх обрав. Б. ж була звільнена не
зборами уповноважених пайовиків, а правлінням райспоживспілки. І
вже це було б достатньою підставою для поновлення її на роботі.
Однак, як вбачається з протоколу звітно-виборних зборів
уповноважених пайовиків Боярського споживчого товариства від 12
серпня 1993 р., робота його правління, яке очолювала позивачка,
була визнана незадовільною. Постановлено звільнити Б. з посади
достроково. На цих же зборах було обрано нового голову правління.
Доводи позивачки про те, що збори не можна вважати правомочними,
оскільки не було кворуму, та про те, що рішення про її звільнення
вони не приймали, судом перевірялись, однак не дістали
підтвердження. Тому їх не можна визнати такими, що заслуговують на
увагу. Виходячи з цього та беручи до уваги, що відповідно до ч. 3
ст. 221 КЗпП ( 322-08 ) спори про дострокове звільнення з виборної
платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за
рішенням органів, що їх обрали, судам непідвідомчі, обласний суд
обгрунтовано обмежився лише визнанням звільнення незаконним. При цьому він правильно вирішив питання про стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу - з моменту звільнення
до рішення зборів уповноважених і в основу розрахунків поклав
постанову Кабінету Міністрів України від 21 березня 1992 р. N 140
( 140-92-п ) "Про додаткові заходи у зв'язку з підвищенням
заробітної плати", згідно з якою, зокрема, розмір виплат, який
відповідно до чинного законодавства обчислюється з середнього
заробітку, у бюджетних організаціях визначається виходячи з
установлених посадових окладів (тарифних ставок) з урахуванням
доплат і надбавок, якщо середній заробіток, визначений у
встановленому порядку, менший за ці оклади. В зв'язку з цим
посилання позивачки на неправильність підрахунку її заробітної
плати є необгрунтованими. Що ж до стягнення заробітної плати за
затримку видачі трудової книжки, а також щодо неправильності
запису в останній, то ці питання не були предметом позову в даній
справі і тому правильно судом не розглядались. Керуючись статтями 310, 311 ЦПК України ( 1503-06 ), судова
колегія Верховного Суду залишила рішення без зміни.
Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
України", N 3, 1995 р.



on top