Міжнародна конвенція про пошук і рятування на морі 1979 року
Міжнародна морська організація; Convention, International document on April 27, 1979
Document 995_138, valid, current version — Accession on November 17, 1992, on the basis - 2786-XII
( Last event — Entry into force for Ukraine treaty, gone April 4, 1993. Take a look at the history? )


Міжнародна конвенція
про пошук і рятування на морі 1979 року
Статус Конвенції див. ( 896_014 )
( Про приєднання до Конвенції див. Постанову ВР
N 2786-XII ( 2786-12 ) від 17.11.92 )

Дата приєднання України: 17.11.1992 Дата набуття чинності для України: 04.04.1993
Сторони Конвенції, беручи до уваги велике значення, що
надається рядом конвенцій наданню допомоги людям, які зазнають
лиха на морі, і прийняттю кожною прибережною державою належних і
ефективних заходів по встановленню спостереження за рухом суден з
берега і організації пошуку і врятування, розглянувши Рекомендацію
40, прийняту Міжнародною конференцією по охороні людського життя
на морі 1960 року, яка визнає бажаність координації діяльності
ряду міжурядових організацій у справі забезпечення безпеки на морі
і в повітряному просторі над ним, бажаючи розвивати і заохочувати
таку діяльність шляхом створення міжнародного плану пошуку і
рятування на морі, який відповідає потребам морського
судноплавства в справі рятування людей, які зазнають лиха на морі, бажаючи заохочувати співробітництво між пошуково-рятувальними
організаціями всього світу, а також між учасниками
пошуково-рятувальних операцій на морі, погодилися про таке:
Стаття I
Загальні обов'язки за Конвенцією
Сторони зобов'язуються вживати в законодавчому або в іншому
порядку будь-яких відповідних заходів, які необхідні для повного
здійснення Конвенції та її Додатка, який є невід'ємною частиною
Конвенції. Якщо окремо не обумовлено інше, то посилання на
Конвенцію означає одночасно посилання на її Додаток.
Стаття II
Інші договори і тлумачення
(1) Ніщо в цій Конвенції не завдає шкоди кодифікації та
розвиткові морського права Конференцією по морському праву
Організації Об'єднаних Націй, що скликається згідно з Резолюцією
2750 (XXV) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, а
також теперішнім або майбутнім домаганням і правовим позиціям
будь-якої держави з питань морського права та щодо природи і рамок
юрисдикції прибережної держави і держави прапора.
(2) Жодне з положень цієї Конвенції не повинно тлумачитись як
таке, що завдає шкоди обов'язкам чи правам суден, які передбачені
в інших міжнародних документах.
Стаття III
Поправки
(1) До цієї Конвенції можуть бути внесені поправки шляхом
будь-якої з процедур, обумовлених в наступних пунктах (2) і (3).
(2) Поправки після розгляду в Міжурядовій морській
консультативній організації (яка надалі іменується "Організація"):
а) Будь-яка поправка, яку пропонує Сторона і яка передається
Генеральному секретарю Організації (який надалі іменується
"Генеральний секретар"), або будь-яка інша поправка, внесення якої
Генеральний секретар вважає за необхідне, в результаті внесення
поправки у відповідне положення Додатка 12 до Конвенції про
міжнародну цивільну авіацію ( 995_038 ), надсилається усім членам
Організації і усім Сторонам не менш ніж за шість місяців до її
розгляду Комітетом з безпеки на морі Організації. b) Сторони, незалежно від того, є вони членами Організації чи
ні, мають право на участь у роботі Комітету з безпеки на морі при
розгляді і схваленні поправок. c) Поправки схвалюються більшістю в дві третини Сторін, які
присутні і голосують в Комітеті з безпеки на морі, за умови, що
під час схвалення поправки присутні не менше однієї третини
Сторін. d) Поправки, схвалені згідно з підпунктом с), надсилаються
Генеральним секретарем усім Сторонам для прийняття. е) Поправки до Статті Конвенції або до пунктів 2.1.4, 2.1.5,
2.1.7, 2.1.10, 3.1.2 або 3.1.3 Додатка вважаються прийнятими в
дату, в яку Генеральний секретар одержить документ про її
прийняття від останньої із двох третин Сторін. f) Поправка до Додатка, але не до його пунктів 2.1.4, 2.1.5,
2.1.7, 2.1.10, 3.1.2 або 3.1.3 вважається прийнятою після
закінчення одного року з дати, в яку вона була надіслана сторонам
для прийняття. Однак поправка вважається не прийнятою, якщо
протягом вказаного терміну в один рік більше однієї третини Сторін
заявить Генеральному секретареві, що вони заперечують проти такої
поправки. g) Поправка до Статті Конвенції або до пунктів 2.1.4, 2.1.5,
2.1.7, 2.1.10, 3.1.2 або 3.1.3 Додатка набуває чинності: (і) для тих Сторін, які прийняли її, після закінчення шести
місяців з дати, в яку вона вважається прийнятою;
(іі) для тих сторін, які прийняли її після виконання умови,
згаданої в підпункті е), і до набуття чинності поправкою, в дату
набуття чинності поправкою;
(ііі) для тих Сторін, які прийняли її після дати набуття
чинності поправкою, через 30 днів після дати здачі на зберігання
документа про її прийняття;
h) Поправка до Додатка, але не до його пунктів 2.1.4, 2.1.5,
2.1.7, 2.1.10, 3.1.2 або 3.1.3, набуває чинності для всіх Сторін,
за винятком тих, які зробили заяву згідно з підпунктом f) про те,
що вони заперечують проти такої поправки і не відкликали цю заяву,
через шість місяців після дати, в яку вона вважається прийнятою.
Однак до встановлення дати набуття чинності поправкою будь-яка
Сторона може сповістити Генерального секретаря про те, що вона
звільняє себе від зобов'язання виконувати положення такої поправки
протягом строку, який не перевищує одного року, починаючи з дати
набуття нею чинності, або протягом більшого строку, який може бути
встановлений більшістю в дві третини Сторін, присутніх і
голосуючих в Комітеті з безпеки на морі під час схвалення
поправки. (3) Поправка шляхом скликання Конференції: а) На прохання Сторони, яку підтримала не менше як одна
третина Сторін, Організація скликає Конференцію Сторін для
розгляду поправок до Конвенції. Запропоновані поправки
надсилаються Генеральним секретарем усім Сторонам не менше ніж за
шість місяців до їх розгляду на Конференції. b) Поправки схвалюються такою Конференцією більшістю в дві
третини присутніх і голосуючих Сторін за умови, що під час
схвалення поправки присутні не менше одної третини Сторін.
Ухвалені таким чином поправки надсилаються Генеральним секретарем
усім Сторонам для прийняття. с) Якщо Конференція не прийме іншого рішення, поправка
вважається прийнятою і набуває чинності згідно з порядком,
конкретно вказаним відповідно в підпунктах е), f), q) і h) пункту
(2), причому посилання в підпункті h) пункту (2) на Комітет з
безпеки на морі, розширений згідно з підпунктом b) пункту (2),
означає посилання на Конференцію. (4) Будь-яка заява про прийняття поправки або заперечення
проти неї або будь-яке повідомлення, зроблене згідно з підпунктом
h) пункту (2), подається в письмовій формі Генеральному секретарю,
який повідомляє всі Сторони про будь-яке таке подання і про дату
його одержання.
(5) Генеральний секретар повідомляє держави про набуття
чинності поправками і про дату набуття чинності кожною поправкою.
Стаття IV
Підписання, ратифікація, прийняття,
затвердження і приєднання
(1) Конвенція відкрита для підписання в штаб-квартирі
Організації з 1 листопада 1979 року по 31 жовтня 1980 року і після
цієї дати залишається відкритою для приєднання. Держави можуть
стати сторонами Конвенції шляхом:
а) підписання без застереження про ратифікацію, прийняття або
затвердження; або b) підписання з застереженням про ратифікацію, прийняття або
затвердження, з наступною ратифікацією, прийняттям або
затвердженням; або с) приєднання. (2) Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання
здійснюється шляхом здачі на зберігання відповідного документа
Генеральному секретарю.
(3) Генеральний секретар повідомляє держави про ратифікацію,
прийняття, затвердження або приєднання і про дату здачі документа
на зберігання.
Стаття V
Набуття чинності
(1) Конвенція набуває чинності через 12 місяців після дати, в
яку 15 держав стануть її Сторонами згідно зі Статтею IV.
(2) Для держав, які ратифікують, приймають, затверджують
Конвенцію або які приєднуються до неї відповідно до Статті IV
після виконання умови, продиктованої пунктом (1), але до набуття
нею чинності, Конвенція набуде чинності в дату набуття нею
чинності.
(3) Для держав, ратифікують, приймають, затверджують
Конвенцію або для тих, що приєднуються до неї після дати набуття
нею чинності, Конвенція набуває чинності по закінченні 30 днів з
дати здачі на зберігання документа, відповідно до Статті IV.
(4) Будь-який документ про ратифікацію, прийняття,
затвердження або приєднання, зданий на зберігання після дати
набуття чинності будь-якою поправкою до цієї Конвенції відповідно
до Статті III, стосується Конвенції з такою поправкою, і Конвенція
з такою поправкою набуває чинності для держави, яка здає такий
документ на зберігання, через 30 днів після дати його здачі на
зберігання.
(5) Генеральний секретар повідомляє держави про дату набуття
чинності Конвенцією.
Стаття VI
Денонсація
(1) Конвенція може бути денонсована будь-якою Стороною в
будь-який час через п'ять років після дати набуття чинності
Конвенцією для цієї Сторони.
(2) Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання
документа про денонсацію Генеральному секретарю, який повідомляє
держави про будь-який одержаний документ про денонсацію і про дату
його одержання, а також про дату набуття чинності такою
денонсацією.
(3) Денонсація набуває чинності через один рік після дати
одержання Генеральним секретарем документа про денонсацію або
після закінчення більшого строку, який може бути вказаний у цьому
документі.
Стаття VII
Здача на зберігання і реєстрація
(1) Конвенція здається на зберігання Генеральному секретарю,
який надсилає її засвідчені копії державам.
(2) Як тільки Конвенція набуде чинності, Генеральний секретар
передасть її текст Генеральному секретарю Організації Об'єднаних
Націй для реєстрації і опублікування згідно зі Статтею 102 Статуту
Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ).
Стаття VIII
Мови
Конвенція складена в одному примірнику англійською,
іспанською, китайською, російською і французькою мовами, причому
всі тексти є однаково автентичними. Офіційні переклади на
арабську, італійську і німецьку мови будуть підготовлені і здані
на зберігання разом з підписаним оригіналом. На посвідчення чого
нижчепідписані представники, належним чином уповноважені на те
своїми урядами, підписали цю Конвенцію.
Здійснено в Гамбурзі двадцять сьомого квітня тисяча дев'ятсот
сімдесят дев'ятого року.
Додаток
Глава 1
Терміни і визначення
1.1. Використання теперішнього часу дійсного способу в
додатку вказує на те, що йдеться про положення, одноманітне
застосування якого всіма Сторонами є необхідним в інтересах
охорони людського життя на морі. 1.2. Використання слова "слід" у Додатку вказує на те, що
йдеться про положення, одноманітне застосування якого всіма
Сторонами рекомендується в інтересах охорони людського життя на
морі. 1.3. Зазначені ніжче терміни, що використовуються в цьому
Додатку, означають таке: 1. "Пошуково-рятувальний район". Район певних розмірів, у
межах якого забезпечуються пошук і рятування. 2. "Рятувально-координаційний центр". Орган, відповідальний
за організацію ефективного пошуку і рятування і за координацію
проведення пошуково-рятувальних операцій в межах
пошуково-рятувального району. 3. "Рятувальний підцентр". Орган, підлеглий
рятувально-координаційному центру і створений на допомогу
останньому в певній частині пошуково-рятувального району. 4. "Берегова станція спостереження". Берегова стаціонарна або
рухома станція, призначена для спостереження за безпекою суден у
прибережних водах. 5. "Рятувальна одиниця". Одиниця, що укомплектована навченим
персоналом і оснащена обладнанням, придатним для швидкого
проведення пошуково-рятувальних операцій. 6. "Командир на місці дії". Командир рятувальної одиниці,
призначений для координації пошуково-рятувальних операцій в межах
конкретної пошукової зони. 7. "Координатор надводного пошуку". Судно, інше ніж
рятувальна одиниця, призначене для координації надводних
пошуково-рятувальних операцій в межах конкретної пошукової зони. 8. "Аварійна стадія". Загальний термін, що означає, залежно
від випадку, стадію невизначеності, стадію тривоги або стадію
лиха. 9. "Стадія невизначеності". Ситуація, при якій існує
невизначеність щодо безпеки судна і людей, що знаходяться на його
борту. 10. "Стадія тривоги". Ситуація, при якій існує побоювання за
безпеку судна і людей, що знаходяться на його борту. 11. "Стадія лиха". Ситуація, при якій існує обґрунтована
певність, що судно або людина наражається на серйозну і
безпосередню небезпеку і потребує негайної допомоги. 12. "Приводнятися". Стосовно літального апарата здійснювати
вимушену посадку на воду.
Глава 2
Організація
2.1. Заходи забезпечення і координації пошуку і рятування
2.1.1. Сторони забезпечують вжиття необхідних заходів у
справі забезпечення належного пошуку і рятування людей, що
терплять лихо на морі у їх берегів. 2.1.2. Сторони направляють Генеральному секретарю інформацію
про свою організацію пошуку і рятування і, надалі, про її істотну
зміну, включаючи відомості про: 1. національну морську пошуково-рятувальну службу; 2. місцезнаходження створених рятувально-координаційних
центрів, номери їх телефонів і телексів і про зони
відповідальності; 3. основні наявні в їх розпорядженні рятувальні одиниці. 2.1.3. Генеральний секретар у належній формі передає всім
Сторонам інформацію, зазначену в пункті 2.1.2. 2.1.4. Кожний пошуково-рятувальний район встановлюється
угодою між відповідними Сторонами. Генерального секретаря
повідомляють про таку угоду. 2.1.5. У випадку недосягнення між відповідними Сторонами
угоди про точні кордони пошуково-рятувального району такі Сторони
застосовують всі можливі зусилля для досягнення угоди про
відповідні заходи, згідно з якими в такій зоні забезпечується
рівноцінна спільна координація пошуку і рятування. Генерального
секретаря повідомляють про такі заходи. 2.1.6. Генеральний секретар повідомляє всі Сторони про угоди
або заходи, зазначені в пунктах 2.1.4 і 2.1.5. 2.1.7. Делімітація пошуково-рятувальних районів не стосується
до делімітації будь-яких кордонів між державами і не завдає їй
збитків. 2.1.8. Сторонам слід організувати роботу своїх
пошуково-рятувальних служб таким чином, щоб вони могли негайно
відповідати на виклик при лихах. 2.1.9. При отриманні повідомлення про те, що особа терпить
лихо на морі в зоні, у межах якої Сторона забезпечує загальну
координацію пошуково-рятувальних операцій, відповідні влади цієї
Сторони негайно вживають заходів для надання будь-якої можливої
допомоги. 2.1.10. Сторони забезпечують надання допомоги будь-якій
особі, яка терпить лихо на морі. Вони здійснюють це незалежно від
національної приналежності або статусу такої особи або обставин,
при яких ця особа була виявлена.
2.2. Координація пошуково-рятувальних засобів
2.2.1. Сторони забезпечують координацію засобів, які
необхідні для пошуку і рятування у їх берегів. 2.2.2. Сторони створюють національний орган для загальної
координації пошуку і рятування.
2.3. Створення рятувально-координаційних центрів і
рятувальних підцентрів
2.3.1. Для забезпечення вимог пунктів 2.2.1 і 2.2.2 Сторони
створюють рятувально-координаційні центри для пошуку і рятування
і, на свій розсуд, рятувальні підцентри. 2.3.2. Компетентні влади кожної Сторони визначають зону, за
яку відповідає рятувальний підцентр. 2.3.3. Кожний рятувально-координаційний центр і рятувальний
підцентр, створені згідно з пунктом 2.3.1, повинні мати належні
засоби для отримання повідомлень про лихо через берегову
радіостанцію або іншим шляхом. Кожний такий центр або підцентр
також мають належні засоби зв'язку зі своїми рятувальними
одиницями і, відповідно, з рятувально-координаційними центрами або
рятувальними підцентрами в суміжних зонах.
2.4. Призначення рятувальних одиниць
2.4.1. Сторони призначають: 1. як рятувальні одиниці державні або інші відповідні
суспільні або приватні служби, розміщені і оснащені належним
чином, або їхні підрозділи; або 2. як елементи пошуково-рятувальної організації державні або
інші відповідні суспільні або приватні служби або їх підрозділи,
що не підходять для призначення як рятувальні одиниці, але що
можуть брати участь у пошуково-рятувальних операціях, і визначають
функції таких елементів.
2.5. Забезпечення і постачання рятувальних одиниць
2.5.1. Кожна рятувальна одиниця забезпечується і постачається
засобами згідно з її задачею. 2.5.2. Кожній рятувальній одиниці слід мати засоби швидкого і
надійного зв'язку з іншими рятувальними одиницями або елементами,
зайнятими в тій самій операції. 2.5.3. Загальний характер аварійного постачання, що міститься
в контейнерах або пакетах, призначених для скидання людям, що
залишилися в живих, слід позначити за допомогою кольорового коду
згідно з пунктом 2.5.4, друкованих знаків і зрозумілих символів,
якщо останні є. 2.5.4. Кольорову позначку вмісту контейнерів і пакетів з
аварійним спорядженням, що підлягають скиданню, слід виконувати у
вигляді кольорових смуг, пофарбованих згідно з таким кодом: 1. червоний колір - медикаменти і засоби для надання першої
медичної допомоги; 2. синій колір - продовольство і вода; 3. жовтий колір - ковдри і захисний одяг; і 4. чорний колір - різноманітне постачання, таке, як:
нагрівальні прилади, сокири, компаси і кухонний посуд. 2.5.5. Якщо в одному контейнері або пакеті скидаються
предмети різного призначення, слід застосовувати комбіноване
кольорове позначення. 2.5.6. У кожний з контейнерів або пакетів, що підлягають
скиданню, слід вкладати інструкції з користування наявним у них
аварійним спорядженням. Інструкції слід друкувати англійською
мовою і принаймні на двома іншими мовами.
Глава 3
Співробітництво
3.1. Співробітництво між державами
3.1.1. Сторони координують роботу своїх пошуково-рятувальних
організацій, і, при необхідності, їм слід також координувати свої
пошуково-рятувальні операції з такими організаціями сусідніх
держав. 3.1.2. Якщо немає іншої домовленості між відповідними
державами, Стороні слід дозволяти, за умови дотримання
застосовуваних національних законів і правил, негайний допуск в
свої територіальні води, або на свою територію, або в повітряний
простір над ними рятувальних одиниць інших Сторін, виключно для
цілей пошуку місць морських подій для рятування людей, що
залишалися в живих після таких подій. У таких випадках
пошуково-рятувальні операції координуються, наскільки це практично
здійснимо, відповідним рятувально-координаційним центром Сторони,
що зробила допуск, або таким іншим органом, призначеним цією
Стороною. 3.1.3. Якщо немає іншої домовленості між відповідними
державами, органи Сторони, які бажають того, щоб рятувальні
одиниці були допущені в територіальні води або на територію чи в
повітряний простір над ними іншої Сторони, виключно для цілей
пошуку місць морських подій і рятування людей, що залишалися в
живих після таких подій, передають прохання із зазначенням повних
відомостей про місію, що намічається, і необхідність у цьому
рятувально-координаційному центру такій іншій Стороні або іншому
органу, призначеному такою іншою Стороною. 3.1.4. Компетентні органи Сторін: 1. негайно підтверджують отримання такого прохання; і 2. якомога скоріше вказують умови, якщо такі є, на яких може
бути здійснена намічена місія. 3.1.5. Сторонам слід укладати угоди з сусідніми державами
щодо умов допуску своїх рятувальних одиниць у територіальні води
або на територію один одного, або в повітряний простір над ними. В
цих угодах також слід передбачати положення, які сприяють швидкому
допуску таких одиниць при дотриманні мінімальних формальностей. 3.1.6. Кожній Стороні слід уповноважувати свої
рятувально-координаційні центри: 1. запрошувати в інших рятувально-координаційних центрів
будь-яку необхідну допомогу, включаючи судна, літальні апарати,
персонал або постачання; 2. видавати будь-який необхідний дозвіл на допуск у свої
територіальні води або на територію чи в повітряний простір над
ними таких суден, літальних апаратів, персоналу або постачання; і 3. вживати спільно з митними, імміграційними та іншими
владами необхідних заходів з метою прискорення допуску. 3.1.7. Кожній Стороні слід дозволяти своїм
рятувально-координаційним центрам надавати допомогу іншим
рятувально-координаційним центрам на їх прохання, включаючи
допомогу суднами, літальними апаратами, персоналом або
постачанням. 3.1.8. Сторонам слід вступати в угоди щодо пошуку і рятування
з сусідніми державами для об'єднання їх можливостей, встановлення
загального порядку дії, проведення спільної підготовки і навчань,
регулярних перевірок міждержавних каналів зв'язку, обміну візитами
між персоналом рятувально-координаційних центрів і обміну
інформацією щодо пошуку і рятування.
3.2. Координація дій з аеронавігаційними службами
3.2.1. Сторони забезпечують якомога більш тісну координацію
морських і аеронавігаційних служб з метою проведення найбільш
дієвого і ефективного пошуку і рятування в своїх
пошуково-рятувальних районах і повітряному просторі над ними. 3.2.2. Кожній Стороні, коли це практично здійснимо, слід
об'єднувати рятувально-координаційні центри і рятувальні підцентри
для морських і аеронавігаційних потреб. 3.2.3. Коли створюються роздільні морські і аеронавігаційні
рятувально-координаційні центри або рятувальні підцентри для
обслуговування однієї і тієї самої зони, відповідна Сторона
забезпечує якомога тіснішу координацію дій таких центрів і
підцентрів. 3.2.4. Сторони, наскільки це практично здійснимо,
забезпечують застосування рятувальними одиницями морських і
аеронавігаційних служб спільного порядку дій.
Глава 4
Підготовчі заходи
4.1. Вимоги, що висуваються до інформації
4.1.1. Кожний рятувально-координаційний центр і рятувальний
підцентр володіють свіжою інформацією про пошуково-рятувальні
операції в своїй зоні, включаючи інформацію, що стосується: 1. рятувальних одиниць і берегових станцій спостереження; 2. будь-яких інших суспільних і приватних ресурсів, включаючи
транспортні засоби і джерела постачання паливом, що, можливо,
будуть корисними при пошуково-рятувальних операціях; 3. засобів зв'язку, що можуть бути використані при
пошуково-рятувальних операціях; 4. назв, телеграфних і телексних адрес, номерів телексів і
телефонів морських агентів, консульських влад, міжнародних
організацій та інших органів, що можуть надати допомогу в
отриманні важливої інформації про судна; 5. місцезнаходження, позивних або сигналів, що застосовуються
в морській пересувній службі пізнавання, годин роботи і частот, що
використовуються всіма радіостанціями, які можуть бути залучені до
пошуково-рятувальних операцій; 6. місцезнаходження, позивних сигналів пізнавання, які
застосовуються в морській пересувній службі, годин роботи і
використовуваних частот усіх радіостанцій, що передають
метеорологічні зведення і попередження для пошуково-рятувального
району; 7. місцезнаходження служб, що несуть радіовахту, годин їх
роботи і чергових частот; 8. об'єктів, що можуть бути помилково прийняті за уламки
після аварії корабля, місцеположення яких не було встановлено або
про які не було відомостей; 9. місць складування аварійного постачання, що підлягає
скиданню. 4.1.2. Кожному рятувально-координаційному центру і
рятувальному підцентру слід мати вільний доступ до інформації, що
стосується місцеположення, курсу, швидкості, а також позивних або
пізнавальних даних суднових радіостанцій суден, що знаходяться в
їхній зоні, які можуть надати допомогу суднам або людям, що
терплять лихо на морі. Така інформація або знаходиться в
рятувально-координаційному центрі, або вона може бути вільно
отримана у разі необхідності. 4.1.3. Кожен рятувально-координаційний центр і рятувальний
підцентр володіють великомасштабною картою з метою показу
обстановки і нанесення на ній інформації про пошуково-рятувальні
операції в своїй зоні.
4.2. Оперативні плани або інструкції
4.2.1. Кожен рятувально-координаційний центр і рятувальний
підцентр складають або мають докладні плани або інструкції з
проведення пошуково-рятувальних операцій в своїй зоні. 4.2.2. У цих планах або інструкціях вказуються пункти
обслуговування і заправки паливом, у можливих межах, суден,
літальних апаратів і автотранспорту, зайнятих у
пошуково-рятувальних операціях, включаючи судна, літальні апарати
і автотранспорт, що надаються іншими державами. 4.2.3. У планах або інструкціях слід вказувати докладні
відомості, які стосуються дій, що повинні застосовуватися
учасниками пошуково-рятувальних операцій в зоні, включаючи
відомості про: 1. спосіб проведення пошуково-рятувальних операцій; 2. застосування систем і засобів зв'язку, що є в наявності; 3. дії, що застосовуються спільно з іншими
рятувально-координаційними центрами або, відповідно, рятувальними
підцентрами; 4. способи аварійного оповіщення суден в морі і літаків у
повітрі; 5. обов'язки і права персоналу, призначеного для проведення
пошуково-рятувальних операцій; 6. можливе перегрупування засобів, що може бути викликане
метеорологічними або іншими умовами; 7. способи отримання важливої інформації про
пошуково-рятувальні операції, такої як: оповіщення мореплавців,
метеозведення, прогнози погоди, включаючи стан моря; 8. способи отримання від інших рятувально-координаційних
центрів або, відповідно, рятувальних підцентрів такої допомоги, що
може бути необхідна, включаючи судна, літальні апарати, персонал і
постачання; 9. способи наведення рятувальних суден або інших суден на
судно, що терпить лихо; 10. способи наведення літального апарата, що терпить лихо,
змушеного приводнитися, на надводні судна.
4.3. Готовність рятувальних одиниць
4.3.1. Кожна призначена рятувальна одиниця знаходиться в
стані готовності, що відповідає її задачі, і їй слід інформувати
відповідний рятувально-координаційний центр або рятувальний
підцентр про стан своєї готовності.
Глава 5
Порядок проведення операцій
5.1. Інформація про аварії
5.1.1. Сторони забезпечують несення безперервних радіовахт на
міжнародних частотах лиха, якщо такі вважаються практично
здійсненими й необхідними. При одержанні виклику або повідомлення
на частоті лиха берегова радіостанція: 1. негайно повідомляє відповідний рятувально-координаційний
центр або рятувальний підцентр; 2. повторює по радіо суднам у необхідному обсязі отримані
відомості на одній або декількох міжнародних частотах лиха або на
будь-якій іншій відповідній частоті; 3. посилає таким передачам відповідні автоматичні сигнали
тривоги, якщо цього ще не було зроблено; а потім 4. застосовує такі дії, які дозволені компетентними владами. 5.1.2. Будь-яким владам або будь-якому підрозділу
пошуково-рятувальної організації, у яких є підстава вважати, що
якесь певне судно знаходиться в аварійному стані, слід якомога
скоріше передати всі наявні дані у відповідний
рятувально-координаційний центр або рятувальний підцентр. 5.1.3. При одержанні даних про судно, що знаходиться в
аварійному стані, рятувально-координаційні центри і рятувальні
підцентри негайно аналізують ці дані, визначають аварійну стадію
згідно з пунктом 5.2 і масштаби необхідної операції.
5.2. Аварійні стадії
5.2.1. Для оперативних цілей розрізняються такі аварійні
стадії: 1. "Стадія невизначеності": 1.1. коли було повідомлено про неприбуття судна в пункт
призначення в очікуваний строк; або 1.2. коли судно не передало чергового зведення про своє місце
або повідомлення, що стосується безпеки навігації. 2. "Стадія тривоги": 2.1. коли після стадії невизначеності спроби встановити
зв'язок із судном не дали результатів і запити, адресовані іншим
відповідним джерелам, були марні; або 2.2. коли була одержана інформація про те, що експлуатаційна
надійність судна порушена, але не в такій мірі, коли імовірна
ситуація лиха. 3. "Стадія лиха": 3.1. коли отримана вірогідна інформація про те, що судну або
особі загрожує серйозна і неминуча небезпека і воно потребує
негайної допомоги; або 3.2. коли після стадії тривоги подальші марні спроби
встановити зв'язок із судном і марні запити більшої кількості
джерел вказують на ймовірність того, що судно терпить лихо; або 3.3. коли одержана інформація вказує на те, що експлуатаційна
надійність судна порушена до такої міри, коли ймовірна ситуація
лиха.
5.3. Порядок дій рятувально-координаційних центрів і
рятувальних підцентрів під час аварійних стадій
5.3.1. Після оголошення стадії невизначеності
рятувально-координаційний центр або, відповідно, рятувальний
підцентр розпочинає запити для того, щоб встановити, чи
знаходиться судно в безпеці, чи оголошує стадію тривоги. 5.3.2. Після оголошення стадії тривоги
рятувально-координаційний центр або, відповідно, рятувальний
підцентр запитує більшу кількість джерел про зникле судно,
оповіщає відповідні пошуково-рятувальні служби і розпочинає
описані у пункті 5.3.3 дії, необхідні в світлі обставин
конкретного випадку. 5.3.3. Після оголошення стадії лиха рятувально-координаційний
центр або, відповідно, рятувальний підцентр: 1. розпочинає дії відповідно з заходами, викладеними у пункті
4.2; 2. встановлює, якщо потрібно, ступінь невизначеності щодо
місця судна і визначає кордони зони, в межах якої повинен вестися
пошук; 3. повідомляє, якщо можливо, власника судна або його агента і
тримає його в курсі подій; 4. повідомляє інші рятувально-координаційні центри або
рятувальні підцентри, допомога яких може бути потрібна або які
можуть стосуватися до операції; 5. на ранній стадії запитує будь-яку допомогу від літальних
апаратів, суден або служб, спеціально не включених в організацію
пошуку і рятування, яка може бути ними надана, враховуючи, що інші
судна, які знаходяться поблизу, є важливими елементами при
пошуково-рятувальних операціях у більшості випадків лиха в
океанських водах; 6. на підставі наявних даних складає загальний план
проведення операцій і повідомляє цей план для керівництва владам,
призначеним відповідно до пунктів 5.7 і 5.8; 7. вносить зміни, що вимагаються обставинами, в керівництво,
вже згадане в пункті 5.3.3.6; 8. повідомляє відповідні консульські чи дипломатичні влади
або, якщо в інцидент втягнутий біженець або переміщена особа,
компетентну міжнародну організацію; 9. повідомляє влади, що займаються розслідуванням аварій,
якщо це потрібно; і 10. повідомляє будь-який літальний апарат, судно або інші
служби, згадані в пункті 5.3.3.5, при консультації з владами,
призначеними згідно з пунктом 5.7, або відповідно з пунктом 5.8,
коли їх допомога більше не потрібна.
5.3.4. Початок пошуково-рятувальних операцій щодо судна,
місце якого не відомо 5.3.4.1. У випадку оголошення аварійної стадії щодо судна,
місце якого не відомо, дотримується таке: 1. коли рятувально-координаційний центр або рятувальний
підцентр повідомлений про існування аварійної стадії, але йому не
відомо, чи вживають інші центри належних заходів, він бере на себе
відповідальність за вжиття належних заходів і пов'язується із
сусідніми центрами з метою призначення якогось одного центру, що
негайно взяв би на себе відповідальність за подальші дії; 2. якщо за угодою між відповідними центрами не прийняте інше
рішення, то призначається той центр, який відповідає за зону, де
знаходилось судно згідно з його останнім повідомленням про своє
місце; і 3. після оголошення стадії лиха центр, що координує
пошуково-рятувальні операції, інформує, якщо це необхідно, інші
відповідні центри про всі обставини аварійної ситуації і про всі
наступні події.
5.3.5. Передача інформації суднам, щодо яких була оголошена
аварійна стадія 5.3.5.1. Коли це можливо, рятувально-координаційний центр або
рятувальний підцентр, відповідальний за пошуково-рятувальні
операції, відповідає за передачу судну, щодо якого була оголошена
аварійна стадія, інформації про почату ним пошуково-рятувальну
операцію.
5.4. Координація за участю двох або більше Сторін
5.4.1. У тому випадку, коли відповідальність за проведення
операцій у всьому пошуково-рятувальному районі лежить на двох і
більше Сторонах, кожна Сторона, на прохання
рятувально-координаційного центру даного району, здійснює належні
дії згідно з оперативними планами або інструкціями, згаданими в
пункті 4.2.
5.5. Закінчення і зупинення пошуково-рятувальних операцій
5.5.1. Стадія невизначеності і стадія тривоги 5.5.1.1. Якщо на стадіях невизначеності чи тривоги
рятувально-координаційний центр або, відповідно, рятувальний
підцентр отримає повідомлення про те, що аварійної ситуації більше
не існує, він повідомляє про це будь-які влади, рятувальні одиниці
або служби, що були задіяні чи повідомлені.
5.5.2. Стадія лиха 5.5.2.1. Якщо на стадії лиха рятувально-координаційний центр
або, відповідно, рятувальний підцентр отримає повідомлення від
судна, що терпить лихо, чи з інших відповідних джерел про те, що
аварійної ситуації більше не існує, він вживає необхідних заходів
для припинення пошуково-рятувальних операцій і повідомляє про це
будь-які влади, рятувальні одиниці або служби, що були задіяні і
чи повідомлені про цю стадію. 5.5.2.2. Якщо на стадії лиха було встановлено, що слід
перервати пошук, рятувально-координаційний центр або, відповідно,
рятувальний підцентр зупиняє пошуково-рятувальні операції і
повідомляє про це влади, рятувальні одиниці або служби, що були
задіяні чи повідомлені. Отримана після цього інформація
аналізується, і пошуково-рятувальні операції відновлюються, якщо
це виправдано, виходячи з такої інформації. 5.5.2.3. Якщо на стадії лиха було встановлено, що подальший
пошук даремний, рятувально-координаційний центр або, відповідно,
рятувальний підцентр припиняє пошуково-рятувальні операції і
повідомляє про це будь-які влади, рятувальні одиниці або служби,
що були задіяні чи повідомлені.
5.6. Координація на місці пошуково-рятувальних дій
5.6.1. Дії одиниць, зайнятих пошуково-рятувальними
операціями, незалежно від того, чи є вони рятувальними одиницями
або іншими допоміжними одиницями, координуються для забезпечення
досягнення найбільш ефективних результатів.
5.7. Призначення командира на місці дії та його обов'язки
5.7.1. До початку пошуково-рятувальних операцій одну з
рятувальних одиниць слід якомога раніше призначати командиром на
місці дії і краще до прибуття в конкретну пошукову зону. 5.7.2. Відповідному рятувально-координаційному центру або
рятувальному підцентру слід призначати командира на місці дії.
Якщо це практично неможливо, то одиницям, що беруть участь, за
загальною згодою, слід призначати командира на місці дії. 5.7.3. До призначення командира на місці дії рятувальній
одиниці, що першою прибула до місця дії, слід автоматично взяти на
себе обов'язки і відповідальність командира на місці дії. 5.7.4. На командира на місці дії покладаються таки обов'язки,
якщо вони не були виконані відповідальним
рятувально-координаційним центром або, відповідно, рятувальним
підцентром: 1. визначення ймовірного розташування об'єкта пошуку,
граничного значення помилки цього розташування і пошукової зони; 2. вжиття заходів щодо розосередження зайнятих пошуком
одиниць з метою безпеки; 3. призначення відповідних схем пошуку одиницям, які беруть
участь у пошуку, і виділення пошукових зон одиницям або групам
одиниць; 4. призначення відповідних одиниць для здійснення рятування
після виявлення об'єкта пошуку; 5. координація зв'язку на місці пошуку і рятування. 5.7.5. Командир на місці дії також зобов'язаний: 1. передавати періодичні донесення
рятувально-координаційному центру або рятувальному підцентру, що
координує пошуково-рятувальні операції, і 2. повідомляти рятувально-координаційний центр або
рятувальний підцентр, що координує пошуково-рятувальні операції,
про кількість і прізвища людей, що залишилися в живих, направляти
центру відомості про назви і пункти призначення одиниць з людьми,
що залишилися в живих, на борту, вказати, хто з людей, що
залишилися в живих, на борту кожної одиниці знаходиться, і просити
про додаткову допомогу від центру, якщо в цьому є необхідність,
наприклад, про госпіталізацію людей, що залишилися в живих, з
серйозними тілесними ушкодженнями.
5.8. Призначення координатора надводного пошуку та його
обов'язки
5.8.1. Якщо для прийняття на себе обов'язків командира на
місці дії немає рятувальних одиниць (у тому числі військових
суден), а в пошуково-рятувальних операціях беруть участь декілька
торгових суден або інших суден, то одне з них, за взаємною згодою,
слід призначати координатором надводного пошуку. 5.8.2. Координатора надводного пошуку слід призначати якомога
раніше і краще до прибуття в конкретну пошукову зону. 5.8.3. На координатора надводного пошуку слід покладати всі
ті обов'язки з перелічених у пунктах 5.7.4 і 5.7.5, що може
виконати судно.
5.9. Початкові дії
5.9.1. Будь-яка одиниця, що отримала повідомлення про лихо,
негайно здійснює будь-які можливі для неї дії для надання допомоги
або оповіщає інші одиниці, що можуть надати допомогу, а також
повідомляє рятувально-координаційний центр або рятувальний
підцентр тієї зони, в якій відбувся інцидент.
5.10. Пошукові зони
5.10.1. Пошукові зони, визначені згідно з пунктами 5.3.3.2,
5.7.4.1 або 5.8.3, можуть бути змінені, відповідно, командиром на
місці дії чи координатором надводного пошуку, якому слід
повідомити рятувально-координаційний центр або рятувальний
підцентр про таку зміну та її причини.
5.11. Схеми пошуку
5.11.1. Схеми пошуку, встановлені згідно з пунктами 5.3.3.6,
5.7.4.3 або 5.8.3, можуть бути замінені іншими схемами командиром
на місці дії чи координатором надводного пошуку, якщо він визнає
це необхідним, і йому слід повідомляти рятувально-координаційний
центр або рятувальний підцентр про таку заміну та її причини.
5.12. Успішний пошук
5.12.1. У разі успішного пошуку командиру на місці дії чи
координатору надводного пошуку слід призначити найкращим чином
оснащені одиниці для проведення рятування або надання іншої
необхідної допомоги. 5.12.2. Коли це необхідно, одиницям, що проводять рятування,
слід повідомляти командира на місці дії чи координатора надводного
пошуку про кількість і прізвища людей, що знаходяться на борту і
залишилися в живих, а також про те, чи з'ясовано становище всього
персоналу і чи вимагається додаткова допомога, наприклад
госпіталізація, і пункт призначення одиниць. 5.12.3. Командиру на місці дії чи координатору надводного
пошуку слід негайно повідомляти рятувально-координаційний центр
або рятувальний підцентр про успішне завершення пошуку.
5.13. Безуспішний пошук
5.13.1. Пошук слід припиняти тільки тоді, коли не залишилось
ніякої розумної надії на врятування людей, що залишилися в живих. 5.13.2. Відповідальність за припинення пошуку слід, як
правило, нести рятувально-координаційному центру або рятувальному
підцентру, що координує пошуково-рятувальні операції. 5.13.3. У віддалених океанських зонах, не закріплених за
жодним рятувально-координаційним центром, або якщо відповідальний
центр не в змозі координувати пошуково-рятувальні операції,
командир на місці дії чи координатор надводного пошуку може взяти
на себе відповідальність за припинення пошуку.
Глава 6
Системи суднових повідомлень
6.1. Загальні положення
6.1.1. Сторонам слід створювати систему суднових повідомлень
для використання її в будь-якому пошуково-рятувальному районі, за
який вони несуть відповідальність, де це вважається необхідним для
полегшення проведення пошуково-рятувальних операцій, а також
практичним. 6.1.2. Сторонам, що мають намір створити систему суднових
повідомлень, слід враховувати відповідні рекомендації Організації. 6.1.3. Системою суднових повідомлень слід забезпечувати свіжу
інформацію про рух суден для того, щоб у випадку лиха: 1. скорочувати час між моментом втрати зв'язку з судном і
початком пошуково-рятувальних операцій у разі неодержання сигналу
лиха; 2. швидко визначати, які судна можуть бути залучені для
надання допомоги; 3. мати можливість встановлювати менші розміри пошукової зони
у випадку, коли не відомо або не визначено місце судна, що терпить
лихо; 4. сприяти наданню термінової медичної допомоги і наданню
консультацій суднам, що не мають лікаря.
6.2. Експлуатаційні вимоги
6.2.1. Для досягнення цілей, викладених у пункті 6.1.3, слід,
щоб система суднових повідомлень відповідала таким експлуатаційним
вимогам: 1. забезпечувала інформацію, що давала б можливість
передбачати майбутню дислокацію суден, що беруть участь,
включаючи повідомлення про плани рейсів і про розташування; 2. дозволяла вести прокладку руху судна; 3. дозволяла одержувати повідомлення від суден, що беруть
участь, через належні проміжки часу; 4. була простою за задумом і в оперативному відношенні; 5. дозволяла застосовувати прийняті на міжнародному рівні
стандартний формат і стандартний порядок повідомлення з суден.
6.3. Типи повідомлень
6.3.1. До системи суднових повідомлень слід включати такі
відомості: 1. План рейсу - зазначаються назва судна, позивні або
розпізнавальні дані суднової радіостанції, дата і час (за
середнім Гринвіцьким часом) відходу, координати пункту відходу
судна, наступний порт заходу, передбачувані маршрут, швидкість і
передбачувані дата і час (за середнім Гринвіцьким часом)
прибуття. Про істотні зміни слід повідомляти якомога скоріше. 2. Повідомлення судна про своє місце - вказуються назва
судна, позивні або розпізнавальні дані суднової радіостанції, дата
і час (за середнім Гринвіцьким часом), місце, курс і швидкість. 3. Заключне повідомлення - вказуються назва судна, позивні
або розпізнавальні дані суднової радіостанції, дата і час (за
середнім Гринвіцьким часом) прибуття в пункт призначення чи виходу
із зони, що охоплюється цією системою.
6.4. Використання систем
6.4.1. Сторонам слід заохочувати всі судна давати
повідомлення про своє місце під час плавання в зонах, в яких
проводиться збір даних про розташування суден з метою пошуку і
рятування. 6.4.2. Сторонам, які реєструють інформацію про розташування
суден, слід, наскільки це практично можливо, направляти таку
інформацію іншим державам, коли вони її запитують з метою пошуку і
рятування.
Набула чинності 22 червня 1985 р., для України - 4 квітня
1993 р.
Верховна Рада України, Інститут законодавства,
"Закони України", том 14.



on top