Document 994_297, current version — Revision on March 20, 2000, on the basis - 994_277

                 Перша Директива Ради 77/780/ЄЕС 
"Про координування законів, постанов та адміністративних
положень щодо початку та ведення діяльності
кредитних установ"
від 12 грудня 1977 року
( Щодо змін додатково див. Директиви Ради
89/646/ЄЕС ( 994_353 ) від 15.12.1989
2000/12/ЄС ( 994_277 ) від 20.03.2000 )

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ, Беручи до уваги Договір про утворення Європейського
Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, Статтю 57
Договору, Беручи до уваги пропозицію Комісії, Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (1), Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального Комітету
(2), _______________
(1) OJ N C 128, 9.06.1975, p. 25.
(2) OJ N C 263, 17.11.1975, p. 25.
Враховуючи, що, відповідно до Договору ( 994_017 ), будь-який
дискримінаційний режим відносно створення та надання послуг, який
грунтується або на громадянстві, або на тому, що підприємство не
засновано в тих державах-членах, в яких надаються послуги,
забороняється після закінчення перехідного періоду; Враховуючи, що для полегшення початку та ведення справи
кредитних установ, необхідно ліквідувати ті відмінності між
законодавствами держав-членів щодо правил, які поширюються на ці
установи, що створюють найбільше перешкод; Враховуючи, однак, що, зважаючи на масштаби цих відмінностей,
умови, необхідні для спільного ринку для кредитних установ, не
можуть бути створені за допомогою однієї Директиви; враховуючи, що
тому потрібно продовжувати цю справу на наступних етапах;
враховуючи, що результатом цього процесу має стати передбачення
загального нагляду за кредитною установою, яка діє в кількох
державах-членах, компетентними органами тієї держави-члена, в якій
розташоване її головне управління, після консультації, згідно з
обставинами, з компетентними органами інших зацікавлених
держав-членів; Враховуючи, що заходи з координування кредитних установ
повинні з метою захисту заощаджень та створення рівних умов
конкуренції між цими установами застосовуватись до всіх них;
враховуючи, що треба звертати належну увагу, коли це доцільно, на
об'єктивні відмінності у їхніх статутах та їхніх власних цілях, як
це закріплено в національних законодавствах; Враховуючи, що тому масштаби цих заходів повинні бути якомога
ширшими, охоплюючи всі установи, які займаються одержанням від
населення коштів, що підлягають погашенню, чи то у формі
депозитів, чи в інших формах, таких, як продовжений випуск
облігацій та інших подібних цінних паперів, або наданням кредитів
за свій власний рахунок; враховуючи, що потрібно передбачити
винятки стосовно певних кредитних установ, до яких ця Директива не
може застосовуватися; Враховуючи, що положення цієї Директиви не перешкоджають
застосуванню національних законів, які передбачають спеціальні
додаткові дозволи, що санкціонують проведення кредитними
установами певних видів діяльності чи здійснення певних видів
операцій; Враховуючи, що одна й та сама система нагляду не завжди може
застосовуватись до всіх типів кредитних установ; враховуючи, що
тому потрібно передбачити, що застосування цієї Директиви може
відстрочуватися відносно певних груп чи типів кредитних установ,
негайне застосування щодо яких могло б викликати технічні
проблеми; враховуючи, що стосовно таких установ в майбутньому
можуть виявитися необхідними спеціальні положення; враховуючи, що
ці спеціальні положення, тим не менше, мають базуватися на ряді
загальних принципів; Враховуючи, що кінцевою метою є запровадження в усьому
Співтоваристві уніфікованих вимог щодо надання дозволу для
порівнянних типів кредитних установ; враховуючи, однак, що на
початковому етапі необхідно визначити тільки певні мінімальні
вимоги, що встановлюються всіма державами-членами; Враховуючи, що цієї мети можна досягнути, тільки якщо
особливо широкі дискреційні повноваження, якими наділені певні
наглядові органи в питаннях надання дозволу кредитним установам,
будуть скорочені; враховуючи, що тому вимога про необхідність
підготовки програми операцій повинна розглядатися тільки як
чинник, що дозволяє компетентним органам влади приймати рішення на
підставі більш точної інформації з використанням об'єктивних
критеріїв; Враховуючи, що мета координування полягає в досягненні такої
системи, при якій кредитні установи, головне управління яких
розташоване в одній з держав-членів, звільняються від будь-яких
національних вимог щодо видачі дозволу при створенні філіалів в
інших державах-членах; Враховуючи, що певний ступінь гнучкості, тим не менше, є
можливим на початковій стадії в тому, що стосується вимог щодо
правової форми кредитних установ та захисту назв банків; Враховуючи, що однакові фінансові вимоги до кредитних установ
будуть необхідні для забезпечення подібних гарантій для вкладників
та справедлвих умов конкуренції між порівнянними групами кредитних
установ; враховуючи, що в очікуванні подальшого координування
потрібно сформулювати належні структурні коефіцієнти, що дозволить
в рамках співпраці між національними органами влади слідкувати,
відповідно до стандартних методів, за становищем порівнянних типів
кредитних установ; враховуючи, що ця процедура повинна допомогти
здійснити поступове наближення систем коефіцієнтів, які
встановлені та застосовуються державами-членами; враховуючи,
однак, що потрібно проводити розмежування між коефіцієнтами, метою
яких є забезпечення стабільного керівництва кредитними установами,
та тими, що встановлені в цілях економічної та монетарної
політики; враховуючи, що з метою формулювання структурних
коефіцієнтів та більш загальної співпраці між наглядовими органами
потрібно якомога швидше розпочати стандартизацію схем рахунків
кредитних установ; Враховуючи, що правила, які регуюють функціонування філіалів
кредитних установ, головне управління яких розташоване за межами
Співтовариства, мають бути однаковими у всіх державах-членах;
враховуючи, що тепер важливо передбачити, що такі правила не
можуть бути більш сприятливими, ніж ті, що стосуються філіалів
установ з іншої держави-члена; враховуючи, що потрібно уточнити,
що Співтовариство може укладати угоди з третіми країнами, які
передбачають застосування правил, що встановлюють таке самий режим
щодо подібних філіалів на його території із врахуванням принципу
взаємності; Враховуючи, що вивчення проблем, пов'язаних з питаннями, які
регулюються Директивами Ради щодо діяльності кредитних установ
вимагає співробітництва компетентних органів та Комісії в рамках
Дорадчого комітету, зокрема, коли воно здійснюється з метою
тіснішого координування; Враховуючи, що створення Дорадчого комітету компетентними
органами держав-членів не виключає інших форм співпраці між
органами, що здійснюють нагляд за початком та проведенням
діяльності кредитних установ, і, зокрема, співпраці в рамках
Комітету із зв'язків, заснованого органами банківського нагляду, ПРИЙНЯЛА ТАКУ ДИРЕКТИВУ:
Розділ I
Визначення та сфера застосування
Стаття 1
Для цілей цієї Директиви: 1. "кредитна установа" означає підприємство, яке займається
одержанням від населення депозитів чи інших коштів, що підлягають
погашенню, і наданням кредитів за свій власний рахунок; 2. "дозвіл" означає документ, що видається у будь-якій формі
органами влади, за яким надається право займатися діяльністю
кредитної установи, 3. "філіал" означає місце економічної діяльності, що утворює
юридично залежну частину кредитної установи і проводить у прямій
формі всі чи деякі з операцій, характерних для діяльності
кредитних установ; 4. "власні кошти" означають власний капітал кредитної
установи, включаючи предмети, що можуть розглядатися як капітал
згідно з національними нормами.
Стаття 2
1. Ця Директива застосовується у разі початку та проведення
діяльності кредитних установ. 2. Вона не застосовується до:
1. головних банків держав-членів,
2. поштових жиро установ,
3. в Бельгії - до громадських ощадних банків ("caisse
d'epargne communales - gemeentlijke spaarkassen"), до "Institut de
Reescompte et de Garantie - Herdiscontering- en
Waarborginstituut", до "Societe nationale d'Investissement -
Nationale Investeringsmaatschappij", до компаній регіонального
розвитку ("societe de developpement regional - gewestelijke
ontwikkelingsmaatschappijen"), до "Societe nationale du Logement -
Nationale Maatschappij voor Huisvesting" та його уповноважених
компаній, а також до "Societe nationale terrienne - Nationale
Landmaatschappij" і його уповноважених компаній,
4. в Данії - до "Dansk Eksportfinansieringsfond" та
"Danmarks Skibskreditfond",
5. в Німеччині - до "Kreditanstalt fur Wiederaufbau", до
підприємств, які було визнано відповідно до
"Wohnungsgemainnutzigkeitsgesetz" (некомерційного житлового права)
органами державної житлової політики і які в основному не
займаються банківськими операціями, а також до підприємств,
визнаних відповідно до вищезгаданого права некомерційними
житловими підприємствами,
6. у Франції - до "Caisse de Depots et Consignations",
"Credit Foncier" та "Credit National",
7. в Ірландії - до кредитних спілок,
8. в Італії - до "Cassa Depositi e Prestiti"
9. у Нідерландах - до "NV
Export-Financieringsmaatschappij", "Nederlandse
Financieringsmaatschappij voor Ontwikkelingslanden NV",
"Nederlandse Investeringsbank voor Ontwikkelingslanden NV",
"Nationale Investeringsbank NV", "NV Bank van Nederlandse
Gemeenten", "Nederlandse Waterschapsbank NV",
"Financieringsmaatschappij Industrieel Garantiefonds' s-Gravenhage
NV", "NV Noordelijke Ontwikkelings Maatschappij", "NV
Industriebank Limburgs Instituut voor ontwikkeling en
financiering" та "Overijsselse Ontwikkelingsmaatschappij NV",
10. у Великій Британії - до Національного Ощадного Банку,
"Commonwealth Development Finance Company Ltd", "Agricultural
Mortgage Corporation Ltd", "Scottish Agricultural Securities
Corporation Ltd", "Crown Agents for overseas governments and
administrations", кредитних спілок та муніципальних банків. 3. Рада, діючи на пропозицію Комісії, яка з цією метою
проводить консультацію з Комітетом, про який йдеться в Статті 11
(далі "Дорадчий комітет"), приймає рішення про будь-які поправки
до списку, наведеного в параграфі 2. 4. (a) Кредитні установи, що існують в одній і тій самій
державі-члені на час повідомлення про цю Директиву і на цей час є
постійними дочірніми підприємствами центральної організації, яка
здійснює за ними нагляд та розташовується у тій самій
державі-члені, можуть звільнятися від вимог, перерахованих у
першому, другому та третьому абзацах першого підпараграфа Статті 3
(2), другого підпараграфа Статті 3 (2), Статті 3 (4) і Статті 6,
якщо не пізніше, ніж на час здійснення національними органами
влади заходів, необхідних для запровадження цієї Директиви у
національне право, це право передбачає, що:
11. зобов'язання центральної організації та дочірніх
установ є спільними, і зобов'язання з окремою відповідальністю
боржників чи зобов'язання її дочірніх установ повністю
гарантуються центральною організацією,
12. нагляд за платоспроможністю та ліквідністю центральної
організації та всіх її дочірніх установ здійснюється в цілому на
підставі консолідованих рахунків,
13. керівництво центральної організації уповноважене
давати вказівки керівництву дочірніх установ. (b) Кредитні установи, що діють на місцевому рівні і після
повідомлення про цю Директиву є дочірніми підприємствами
центральної організації у значенні, що вживається в підпараграфі
(a), можуть користуватися умовами, викладеними в підпараграфі (a),
якщо вони є звичайними надбудовами мережі, що є частиною згаданої
центральної організації.
(c) Щодо кредитних установ, інших, ніж ті, що були створені в
зонах, які були недавно відвойовані в моря, чи є результатом
відділення чи злиття існуючих установ, залежних від центральної
організації чи підзвітних їй, Рада, діючи на пропозицію Комісії,
яка з цією метою проводить консультацію з Дорадчим комітетом, може
встановити додаткові правила застосування підпараграфа (b),
включаючи скасування винятків, передбачених в підпараграфі (a),
якщо вона вважає, що приєднання нових установ, що користуються
домовленостями, встановленими в підпараграфі (b), може мати
несприятливі наслідки для конкуренції. Рада приймає рішення
кваліфікованою більшістю.
5. Держави-члени можуть відкласти повністю чи частково
застосування цієї Директиви стосовно певних типів чи груп
кредитних установ, коли таке негайне застосування створює технічні
проблеми, які не можна подолати в короткостроковому періоді. Такі
проблеми можуть виникати через те, що ці установи є об'єктом
нагляду з боку іншого органу влади, ніж той, що зазвичай є
відповідальним за нагляд над банками, чи через те, що вони є
об'єктом спеціальної системи нагляду. В будь-якому разі, така
відстрочка не може виправдовуватися законами публічного права,
невеликим розміром чи обмеженою сферою діяльності відповідних
конкретних установ. Відстрочка може застосовуватися тільки до груп
чи типів установ, що вже існували на час повідомлення про цю
Директиву. 6. Відповідно до параграфа 5, держава-член може прийняти
рішення про відстрочку застосування цієї Директиви щонайбільше на
п'ятирічний термін з часу повідомлення про неї і, після
консультації з Дорадчим комітетом, продовжити відстрочку один раз
щонайбільше на трирічний термін. Держава-член інформує Комісію про своє рішення та його
причини не пізніше, ніж через шість місяців з часу повідомлення
про цю Директиву. Вона також повідомляє Комісію про будь-яке
продовження чи скасування цього рішення. Комісія публікує будь-яке
рішення про відстрочку в "Офіційному журналі Європейських
Співтовариств". Не пізніше, ніж через сім років з часу повідомлення про цю
Директиву Комісія після консультації з Дорадчим комітетом подає
Раді звіт про ситуацію з відстрочкою. У разі, якщо це необхідно,
Комісія подає Раді не пізніше, ніж через шість місяців з часу
подання свого звіту пропозицію або про включення відповідних
установ у список параграфа 2, або про надання дозволу на подальше
продовження відстрочки. Рада вживає заходів відносно цих
пропозицій не пізніше, ніж через шість місяців з часу їхнього
подання.
Розділ II
Кредитні установи, головне управління яких розташоване
в одній державі-члені, а філіали - в інших державах-членах
Стаття 3
1. Держави-члени вимагають від кредитних установ, на які
поширюється ця Директива, щоб вони отримували дозвіл перед тим, як
розпочати свою діяльність. Вони встановлюють вимоги для отримання
такого дозволу, про які йдеться в параграфах 2, 3 і 4, та доводять
їх до відома Комісії і Дорадчого комітету. 2. Без шкоди для інших умов загального застосування,
встановлених національними законодавствами, компетентні органи
надають дозвіл тільки тоді, коли дотримуються наступні умови:
14. кредитна установа повинна мати окремі власні кошти,
15. кредитна установа повинна мати адекватні мінімальні
власні кошти,
16. має бути щонайменше дві особи, які б ефективно
керували діяльністю кредитної установи. Крім того, відповідні органи влади не повинні надавати
дозвіл, якщо особи, про які йдеться в третьому абзаці першого
підпараграфа, мають не достатньо добру репутацію або їм бракує
достатнього досвіду для виконання таких обов'язків. 3. (a) Положення, про які йдеться в параграфі 1 та 2, не
можуть вимагати, щоб заява про надання дозволу оцінювалась з точки
зору економічних потреб ринку. (b) Якщо закони, постанови чи адміністративні положення
певної держави-члена передбачають, на час повідомлення про дану
Директиву, що економічні потреби ринку є умовою надання дозволу, і
якщо технічні чи структурні труднощі в її банківській системі не
дозволяють відмовитись від цього критерію протягом періоду,
встановленого в Статті 14 (1), така держава може продовжувати
застосовувати цей критерій протягом семирічного періоду з часу
повідомлення.
(c) Протягом шести років з часу повідомлення про цю Директиву
Комісія подає Раді після консультації з Дорадчим комітетом звіт
про застосування критерію економічних потреб. Відповідно до
обставин, Комісія подає Раді пропозиції щодо припинення
застосування цього критерію. Період, про який йдеться в
підпараграфі (b), продовжується на ще один п'ятирічний період,
якщо тільки в цей час Рада, діючи одностайно на пропозицію
Комісії, не прийме рішення про припинення застосування згаданого
критерію.
(d) Критерій економічних потреб застосовується тільки на
підставі загальних заздалегідь визначених критеріїв, які було
опубліковано та доведено до відома Комісії та Дорадчого комітету,
з метою:
17. безпеки заощаджень,
18. вищої продуктивності банківської системи,
19. більшої однорідності конкуренції між різними
банківськими мережами,
20. ширшого діапазону банківських послуг з огляду на
населення та економічну діяльність.
Уточнення вищезгаданих критеріїв визначається в рамках
Дорадчого комітету, який розпочинає свою роботу з часу своїх
перших засідань. 4. Держави-члени також вимагають, щоб заяви про надання
дозволу супроводжувалися програмою операцій, яка, серед іншого,
визначає типи діяльності, які передбачаються, та структурну
організацію установи. 5. Дорадчий комітет вивчає наданий йому компетентними
органами влади зміст вимог, перерахованих в параграфі 2, зміст
будь-яких інших вимог, які застосовують держави-члени, та
інформацію, яка повинна включатися в програму операцій, і,
відповідно до обставин, надає Комісії пропозиції з метою більш
детального координування. 6. У разі відмови у видачі дозволу надається обгрунтування
рішення та про нього повідомляють заявника протягом шести місяців
з часу отримання заяви чи, у разі якщо заява була неповною,
протягом шести місяців з часу надсилання заявником інформації,
необхідної для прийняття рішення. В будь-якому разі, рішення
приймається протягом 12 місяців з часу отримання заяви. 7. Комісію повідомляють про надання кожного дозволу. Кожна
кредитна установа вноситься в список, який Комісія публікує в
"Офіційному журналі Європейських Співтовариств" і коригує
відповідно до нових даних.
Стаття 4
1. Держави-члени можуть постановити, що початок діяльності на
їхній території філіалів кредитних установ, на які поширюється ця
Директива і головне управління яких розташоване в іншій
державі-члені, підлягає отриманню дозволу відповідно до закону та
процедури, що застосовується до кредитних установ, створених на
їхній території. 2. Проте, не можна відмовити в наданні дозволу філіалу
кредитної установи тільки на тій підставі, що її було створено в
іншій державі-члені у юридичній формі, яка не дозволяється для
кредитної установи, що займається подібною діяльністю в державі
місцезнаходження. Однак, це положення не застосовується до
кредитних установ, які не мають окремих власних коштів. 3. Компетентні органи влади інформують Комісію про будь-які
дозволи, які вони надають філіалам, про які йдеться в параграфі 1. 4. Ця Стаття не впливає на правила, які держави-члени
застосовують до філіалів, створених на їхній території кредитними
установами, головні управління яких розташовані там же. Незважаючи
на другу частину третього абзацу Статті 1, закони держав-членів,
які вимагають отримання окремого дозволу кожним з філіалів
кредитної установи, головне управління якої розташоване на їхній
території, також застосовуються до філіалів кредитних установ,
головні управління яких розташовані в інших державах-членах.
Стаття 5
З метою проведення своєї діяльності, кредитні установи, до
яких застосовується ця Директива, можуть, не зважаючи на будь-які
положення щодо використання термінів "банк", "ощадний банк" чи
інших назв банків, які можуть існувати в державі-члені, в якій
вони розташовані, використовувати на території Співтовариства такі
самі назви, які вони використовують в державах-членах, де
розташовані їхні головні управління. У разі, якщо існує будь-яка
загроза плутанини, держава-член, в якій вони розташовані, може з
метою прояснення вимагати, щоб ця назва супроводжувалася певними
пояснювальними подробицями.
Стаття 6
1. В очікуванні подальшого координування компетентні органи з
метою нагляду і, якщо потрібно, на додачу до тих коефіцієнтів, які
вони можуть використовувати, встановлюють співвідношення між
різними активами та/чи пасивами кредитних установ для нагляду за
їхньою платоспроможністю та ліквідністю, а також інші засоби, що
можуть слугувати для забезпечення захисту заощаджень. З цією метою
Дорадчий комітет приймає рішення про зміст різних факторів
наглядових коефіцієнтів, про які йдеться в першому підпараграфі,
та встановлює метод, який застосовується при їхньому обчисленні.
Відповідно до обставин, Дорадчий комітет керується технічними
консультаціями між наглядовими органами відповідних категорій
установ. 2. Наглядові коефіцієнти, встановлені відповідно до параграфа
1, обчислюються кожні шість місяців. 3. Дорадчий комітет вивчає результати аналізу, який проводять
наглядові органи, про які йдеться в третьому підпараграфі
параграфа 1, на підставі розрахунків, про які йдеться в параграфі
2. 4. Дорадчий комітет може пропонувати Комісії пропозиції з
метою узгодження коефіцієнтів, що застосовуються в різних
державах-членах.
Стаття 7
1. Компетентні органи зацікавлених держав-членів тісно
співпрацюють для нагляду за діяльністю кредитних установ, які
функціонують, зокрема, створивши там філіали, в одній чи більше
державах-членах, інших, ніж та, в якій розташовано їхні головні
управління. Вони надають один одному всю інформацію стосовно
керівництва таких кредитних установ чи права власності на них, що
може полегшити нагляд за ними та вивчення умов надання їм дозволу,
а також всю інформацію, що може полегшити контроль за їхньою
ліквідністю та платоспроможністю. 2. Компетентні органи також можуть, з метою та в значенні
Статті 6, встановлювати коефіцієнти, що застосовуються до
філіалів, про які йдеться в цій Статті, шляхом посилання на
фактори, викладені в Статті 6. 3. Дорадчий комітет враховує поправки, необхідність яких
зумовлена конкретною ситуацією з філіалами відносно національних
постанов.
Стаття 8
1. Компетентні органи можуть анулювати дозвіл, наданий
кредитній установі, що підпадає під цю Директиву, чи філіалу,
якому було надано дозвіл на підставі Статті 4, тільки тоді, коли
така установа чи філіал: (a) не користуються дозволом протягом 12 місяців, явно
відмовляються від дозволу чи припинили проводити діяльність
протягом більше, ніж шести місяців, якщо відповідна держава-член
не передбачила втрати чинності цим дозволом в таких випадках;
(b) отримали дозвіл за допомогою неправдивих свідчень чи
інших незаконних засобів;
(c) більше не задовольняють умов, на підставі яких було
надано дозвіл, за винятком тих умов, що стосуються власних коштів;
(d) більше не мають достатніх власних коштів чи більше не
можуть надійно виконувати своїх зобов'язань перед своїми
кредиторами і, зокрема, більше не надають забезпечення щодо
довірених їм коштів;
(e) підпадають під один з інших випадків, у яких національне
право передбачає анулювання дозволу.
2. Окрім того, дозвіл, виданий філіалу на підставі Статті 4,
анулюється, якщо компетентний орган тієї країни, в якій
розташовано головне управління кредитної установи, філіал якої
було створено, анулювала дозвіл згаданої установи. 3. Держави-члени, які надають дозвіл, про який йдеться в
Статтях 3 (1) і 4 (1), тільки якщо ринкова ситуація вимагає цього
з економічної точки зору, можуть не посилатися на припинення
існування такої потреби в якості підстави для анулювання згаданих
дозволів. 4. Перед анулюванням дозволу, наданого філіалу на підставі
Статті 4, проводиться консультація з компетентним органом
держави-члена, в якій розташовано головне управління філіалу. Коли
діяти потрібно негайно, консультація може замінюватись
оповіщенням. Ця ж процедура застосовується за аналогією у разі
анулювання дозволу кредитної установи, яка має філіали в інших
державах-членах. 5. У разі будь-якого анулювання дозволу надається його
обгрунтування та про це повідомляють всіх зацікавлених сторін; про
таке анулювання повідомляють Комісію.
Розділ III
Філіали кредитних установ, головні управління
яких розташовані за межами Співтовариства
Стаття 9
1. Держави-члени не застосовують до філіалів кредитних
установ, головні управління яких розташовані за межами
Співтовариства, коли вони розпочинають чи проводять свою
діяльність, положення, що призводять до більш сприятливого режиму,
ніж той, що передбачено стосовно філіалів кредитних установ,
головні управління яких розташовані в межах Співтовариства. 2. Компетентні органи повідомляють Комісію та Дорадчий
комітет про всі дозволи, які надаються філіалам кредитних установ,
головні управління яких розташовані за межами Співтовариства. 3. Без шкоди для параграфа 1, Співтовариство може, шляхом
укладання угод відповідно до Договору ( 994_017 ) з однією чи
декількома третіми країнами, погодитись на застосування положень,
які на підставі принципу взаємності надають філіалам кредитних
установ, головні управління яких розташовані за межами
Співтовариства, такий самий режим на території Співтовариства.
Розділ IV
Загальні та перехідні положення
Стаття 10
1. Кредитні установи, на які поширюється дія цієї Директиви,
що розпочали свою діяльність згідно з положеннями держав-членів, в
яких розташовані їхні головні управління, до набрання чинності
положеннями, які забезпечують виконання цієї Директиви, вважаються
такими, що отримали дозвіл. Вони підлягають застосуванню положень
цієї Директиви стосовно проведення діяльності кредитними
установами та вимогам, визначеним в першому та третьому абзацах
першого підпараграфа та в другому підпараграфі Статті 3 (2). Держави-члени можуть надати кредитним установам, які на час
повідомлення про цю Директиву не відповідають вимогам, викладеним
в третьому абзаці першого підпараграфа Статті 3 (2), не більше
п'яти років для того, щоб зробити це. Держави-члени можуть прийняти рішення про те, що
підприємства, які не відповідають вимогам, викладеним в першому
абзаці першого підпараграфа Статті 3 (2), і які існують на час
набрання чинності цією Директивою, можуть продовжувати проводити
свою діяльність. Вони можуть звільняти такі підприємства від необхідності
відповідати вимозі, яка міститься в третьому абзаці першого
підпараграфа Статті 3 (2). 2. Всі кредитні установи, про які йдеться в параграфі 1,
наводяться у списку, про який йдеться в Статті 3 (7). 3. Якщо кредитна установа вважається такою, якій надано
дозвіл на підставі параграфа 1, не проходила процедури отримання
дозволу перед тим, як розпочати свою діяльність, заборона на
проведення нею діяльності замінює анулювання дозволу. Відповідно
до першого підпараграфа, Стаття 8 застосовується за аналогією. 4. Шляхом відступу від параграфа 1, від кредитних установ,
створених в певній державі-члені без проходження процедури
отримання дозволу в згаданій державі-члені перед тим, як розпочати
свою діяльність, може вимагатися отримання дозволу від
компетентних органів відповідної держави-члена згідно з
положеннями, які забезпечують виконання цієї Директиви. Від таких
установ може вимагатися задоволення вимоги з другого абзацу Статті
3 (2) та інших умов загального застосування, які можуть бути
встановлені відповідною державою-членом.
Стаття 11
1. "Дорадчий комітет компетентних органів держав-членів
Європейського Економічного Співтовариства" створюється поряд з
Комісією. 2. Завдання Дорадчого комітету полягають в допомозі Комісії у
забезпеченні належного виконання цієї Директиви і Директиви Ради
73/183/ЄЕС ( 994_456 ) від 28 червня 1973 року про скасування
обмежень на свободу пересувань та свободу надання послуг щодо
діяльності не за наймом банків та інших фінансових установ (1)
тією мірою, якою вона стосується кредитних установ. Крім того, він
повинен виконувати інші завдання, передбачені цією Директивою, та
допомагати Комісії в підготовці нових пропозицій для Ради стосовно
подальшого координування в сфері кредитних установ. 3. Дорадчий комітет не займається конкретними проблемами,
пов'язаними з окремими кредитними установами. 4. Дорадчий комітет складається з не більше, ніж трьох
представників від кожної держави-члена та Комісії. До цих
представників можуть періодично приєднуватися радники, на що
Комітет має надати попередню згоду. Комітет може також запросити
кваліфікованих осіб та експертів для участі в його засіданнях.
Робота секретаріату забезпечується Комісією. 5. Перше засідання Дорадчого комітету скликається Комісією
під головуванням одного з її представників. Після цього Дорадчий
комітет ухвалює свій регламент та обирає голову серед
представників держав-членів. Пізніше він засідає через регулярні
проміжки часу та тоді, коли того вимагають обставини. Комісія може
попросити Комітет провести позачергове засідання, якщо вона
вважає, що цього вимагають обставини. 6. Дискусії в Дорадчому комітеті та їхні підсумки є
конфіденційними, за винятком випадків, коли Комісія приймає
рішення про протилежне. _______________
(1) OJ N L 194, 16.07.1973, p. 1.
Стаття 12
1. Держави-члени забезпечують, щоб всі особи, які працюють
тепер чи працювали в минулому в компетентних органах, були
зв'язані зобов'язанням професійної таємниці. Це означає, що ніяка
конфіденційна інформація, яку вони можуть отримати під час
виконання своїх обов'язків, не може бути розголошена жодній особі
чи органу влади на підставі положень, передбачених законом. 2. Однак параграф 1 не повинен перешкоджати контактам між
компетентними органами різних держав-членів, як передбачено цією
Директивою. На інформацію, обмін якою здійснюється таким чином,
поширюється зобов'язання професійної таємниці, що застосовується
до осіб, які працюють тепер чи працювали в минулому в компетентних
органах, що отримують дану інформацію. 3. Без шкоди для справ, що розглядаються кримінальним правом,
органи влади, які отримують таку інформацію, використовують її
тільки для вивчення умов придбання та продовження справи кредитних
установ, для полегшення нагляду за ліквідністю та
платоспроможністю цих установ або тоді, коли рішення компетентних
органів є предметом адміністративної апеляції, чи під час судового
розгляду, порушеного за Статтею 13.
Стаття 13
Держави-члени забезпечують, щоб до рішень, ухвалених щодо
кредитних установ відповідно до законів, постанов та
адміністративних положень, прийнятих згідно з цією Директивою,
могло застосовуватись право на звернення до суду. Це ж
забезпечується і у випадках, коли жодного рішення не було прийнято
протягом 6 місяців з часу подання, відносно заяви про надання
дозволу, що містить всю інформацію, необхідну відповідно до чинних
положень.
Розділ V
Заключні положення
Стаття 14
1. Держави-члени здійснюють заходи, необхідні для виконання
цієї Директиви, протягом 24 місяців з часу повідомлення про неї та
інформують про це Комісію. 2. З часу повідомлення про цю Директиву держави-члени
передають Комісії тексти основних законів, постанов та
адміністративних положень, які вони приймають у сфері, що
регулюється цією Директивою.
Стаття 15
Ця Директива адресована Державам-членам.
Вчинено в Брюсселі 12 грудня 1977 року.
За Раду
Президент А. Хамблет
Офіційний журнал N L 322, 17/12/1977 p. 0030 - 0037 Грецьке спеціальне видання: Глава 6, том 2, стор. 3 Іспанське спеціальне видання: Глава 6, том 2, стор. 21 Португальське спеціальне видання: Глава 6, том 2, стор. 21 Фінське спеціальне видання: Глава 6, том 1, стор. 210 Шведське спеціальне видання: Глава 6, том 1, стор. 210
Переклад здійснено Центром порівняльного права при
Міністерстві юстиції України.



on top