Document 993_113, current version — Adoption on June 10, 1925


Рекомендація
щодо юрисдикції в галузі відшкодування
працівникам
N 23

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці і зібралася 19 травня 1925 року на свою 7-му сесію,
постановивши прийняти ряд пропозицій щодо юрисдикції в галузі
спорів щодо відшкодування працівникам, що є частиною першого
питання порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації,
ухвалює цього десятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот
двадцять п'ятого року наступну рекомендацію, яка буде називатися
Рекомендацією 1925 року щодо юрисдикції в галузі відшкодування
працівникам і яка підлягає поданню членам Міжнародної організації
праці для розгляду з метою впровадження її в життя через
законодавство кожної країни або іншим шляхом відповідно до
положень Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ):
беручи до уваги, що спори про відшкодування працівникам
стосуються не лише тлумачення законів і правил, але також і питань
професійного характеру, які потребують точного знання умов праці,
наприклад питань щодо характеру підприємства, притаманного йому
ризику, відносин між відповідною працею і нещасним випадком,
способу підрахунку заробітку, ступеня непрацездатності,
можливостей для працівника пристосуватися до іншої професії,
беручи до уваги, що працівники та роботодавці мають необхідні
знання і досвід в галузі таких питань і що спори щодо
відшкодування могли б розв'язуватися більш справедливо, якби вони
брали участь в органах, яким доручається розв'язання таких спорів,
беручи до уваги також, що в багатьох країнах можливо
заручитися участю роботодавців і працівників у таких органах без
шкоди для існуючої юридичної системи,
Генеральна конференція рекомендує, щоб кожний член
Міжнародної організації праці враховував такі принципи та правила:
I
Усі спори щодо відшкодування працівникам мають переважно
розглядатися спеціальним судом або арбітражним органом, до складу
яких, з додатковою участю або без такої участі професійних судей,
входить рівне число представників працівників і роботодавців,
призначених в статусі асесорів їхніми відповідними організаціями
або за пропозицією таких організацій, або які охоплюють
представників роботодавців і працівників із складу інших
соціальних установ, або які обрані окремими виборчими органами
роботодавців і працівників.
II
У випадках, коли спори щодо відшкодування працівникам
розглядаються звичайним судом, такий суд повинен, на прохання
будь-якої із заінтересованих сторін, заслухати представників
роботодавців і працівників як експертів у будь-якому разі, коли
стосується питання професійного характеру і, зокрема,
непрацездатності.
"Міжнародне законодавство
про охорону праці",
Конвенції та рекомендації МОП,
Київ, 1997 р.



on top