Рішення Палати у справі "Різос і Даскас проти Греції"
Рада Європи, Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди; Decision, Causa, Communique on May 27, 2004
Document 980_329, current version — Adoption on May 27, 2004

                           РАДА ЄВРОПИ 
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
Р І Ш Е Н Н Я
27.05.2004

Рішення Палати у справі
"Різос і Даскас проти Греції"

Комюніке Секретаря Суду
Сьогодні Європейський суд з прав людини письмово повідомив
рішення(1) у справі "Різос і Даскас проти Греції" (Rizos and
Daskas v. Greece) (заява N 65545/01).
--------------- (1) Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини
( 995_004 ), упродовж трьох місяців від дати постановлення рішення
палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках,
звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої
палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колегія у складі
п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо
тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або
важливе питання загального значення, Велика палата виносить
остаточне рішення. Якщо серйозних питань або проблем не виникає,
колегія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточним. В
іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом
зазначених вище трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють,
що вони не звертатимуться із клопотанням про передання справи на
розгляд Великої палати.
Суд одноголосно П О С Т А Н О В И В: - що не було порушення пункту 1 статті 6 (право на
справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини
( 995_004 ); - що було порушення статті 10 (свобода вираження поглядів)
Конвенції ( 995_004 ).
Згідно зі статтею 41 (справедлива сатисфакція) Конвенції
( 995_004 ), Суд присудив заявникам 32179 євро як компенсацію за
матеріальну шкоду і постановив, що визнання порушення становить
достатню сатисфакцію щодо моральної шкоди, завданої заявникам. (Рішення викладено лише французькою мовою).
1. Основні факти
Заявники - Димітріос Різос та Іоанніс Даскас, громадяни
Греції, 1936 і 1957 року народження, відповідно, проживають в
Афінах. Вони обидва журналісти. Пан Різос - видавець і
шеф-редактор щоденної газети "Адесмефтос Типос" (Adesmeftos
Typos), а пан Даскас - її оглядач.
У випуску від 19 вересня 1995 року газета опублікувала статтю
п. Даскаса під заголовком "Ось такі прокурори в Епірусі...". У
статті наводили подробиці протизаконної діяльності прокурора в
місті Превеза і повідомлялося, що почалося розслідування у справі
стосовно трьох прокурорів. У статті також зазначалося, що голова
колегії адвокатів Арти - друг усіх трьох прокурорів, тому їхні
політичні зв'язки означають, що їх не буде притягнуто до
відповідальності.
Після того як один із прокурорів, про яких ішлося у статті,
відкрив кримінальну справу про наклеп та образу, суд першої
інстанції Салонік постановив, що, тим часом як перша частина
статті містила правдиві звинувачення, друга частина завдавала
шкоди честі й репутації прокурора. Відповідно суд наказав
заявникам сплатити йому відшкодування в сумі 29347 євро. Це
рішення було залишено без змін в апеляційному провадженні, а 31
жовтня 2000 року касаційний суд відхилив апеляцію заявників з
питань права.
2. Процедура і склад Суду
Заяву подано 4 грудня 2000 року й оголошено прийнятною 20
березня 2003 року.
Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло
сім суддів: Джованні Бонелло (Мальта), голова Крістос Розакіс (Греція) Франсуаза Тюлкен (Бельгія) Еґіл Левіц (Латвія) Снежана Ботучарова (Болгарія) Анатолій Ковлер (Росія) Владиміро Заґребельський (Італія), а також Сьорен Нільсен, секретар секції.
3. Стислий виклад судового рішення(2)
_______________
(2) Стислий виклад, підготовлений канцелярією, ні до чого Суд
не зобов'язує.
Оскарження
Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ),
заявники стверджували, що вони не користувалися перевагами
гарантій звичайного провадження, тому що до порушень, вчинених
через засоби масової інформації, застосовується спеціальна
процедура. Вони також скаржилися, що не мали можливості довести,
що моральна шкода, якої зазнав прокурор, не є такою великою, як
сума грошей, яку їм було наказано сплатити йому, і стверджували,
що касаційний суд фактично не розглядав їхню справу. Крім того,
заявники скаржилися на втручання в їхню свободу вираження
поглядів, на порушення статті 10 Конвенції.
Рішення Суду
Пункт 1 статті 6 Конвенції
( 995_004 )
Суд не побачив ніяких підстав для припущень, що провадження у
справі було свавільним, і зазначив про відсутність доказів того,
що застосування спеціальної процедури справді зашкодило заявникам.
Суд вважав, що загалом провадження у цій справі було справедливим
у значенні пункту 1 статті 6.
Стаття 10 Конвенції
( 995_004 )
Рішення, постановлені проти заявників, становили втручання у
їхню свободу вираження поглядів. Це втручання було передбачене
законом і мало легітимну мету захисту репутації та прав інших.
Суд вважав, що ті частини статті, які стали підставою для
засудження заявників, а саме: твердження, що голова колегії
адвокатів Арти - друг усіх трьох зазначених прокурорів, не
виходили поза межі дозволеного коментаря з приводу нагального
питання.
Враховуючи факти цієї справи, Суд не зміг не визнати, що
безсумнівна заінтересованість прокурора, про якого йшлося, у
захисті своєї репутації переважила надзвичайний публічний інтерес
до отримання інформації з приводу питання, пов'язаного з
функціонуванням судової системи. Отже, попри свободу розсуду, що
надається національним органам влади, Суд вважав, що не було
розумної рівноваги між обмеженням права заявників на свободу
вираження поглядів та легітимною метою.



on top