Document 620_015, valid, current version — Ratification on March 22, 2001, on the basis - 2326-III
( Last event — Entry into force, gone March 11, 2002, on the basis - v1507225-06. Take a look at the history? )


Конвенція
між Україною і Португальською Республікою
про уникнення подвійного оподаткування та
попередження податкових ухилень стосовно
податків на доход і на капітал
{ Протокол до Конвенції додатково див. ( 620_016 )
від 09.02.2000 }
( Конвенцію ратифіковано Законом
N 2326-III ( 2326-14 ) від 22.03.2001 )

Дата підписання: 09.02.2000 Дата набрання чинності для України: 11.03.2002
Україна і Португальська Республіка, бажаючи укласти Конвенцію
про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових
ухилень стосовно податків на доходи і на капітал і підтверджуючи
своє прагнення до розвитку та поглиблення взаємних економічних
стосунків, домовились про таке:
Стаття 1
Особи, до яких застосовується Конвенція
Ця Конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами
однієї або обох Договірних Держав.
Стаття 2
Податки, на які поширюється Конвенція
1. Ця Конвенція застосовується до податків на доход і на
капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її
політичних або адміністративних підрозділів, або місцевих органів
влади, незалежно від способу їх стягнення. 2. Податками на доходи і на капітал вважаються всі податки,
що справляються від загальної суми доходу або усього капіталу, або
з елементів доходу чи капіталу, включаючи податки на доход від
відчужування рухомого або нерухомого майна, податки на загальну
суму заробітної плати або платні, сплачуваних підприємствами, а
також податки на приріст вартості капіталу. 3. Існуючими податками, на які поширюється ця Конвенція,
зокрема, є: a) в Україні: (i) податок на прибуток підприємств; і (ii) податок на доходи фізичних осіб; (надалі "український податок"), b) у Португалії: (i) прибутковий податок з фізичних осіб; (ii) податок на корпоративний доход; (iii) місцевий додатковий податок до податку на корпоративний
доход (надалі" португальський податок").
4. Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних
або подібних по суті податків, які стягуються однією з Договірних
Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або
замість існуючих податків. Компетентні органи Договірних Держав
повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що
відбудуться в їх відповідних податкових законодавствах.
Стаття 3
Загальні визначення
1. Для цілей цієї Конвенції, якщо із контексту не випливає
інше: a) термін "Україна" при використанні в географічному значенні
означає територію України, її континентальний шельф і її виключну
(морську) економічну зону, а також будь-яку іншу територію за
межами територіальних вод України, яка відповідно до міжнародного
права визначається або може бути в подальшому визначена як
територія, в межах якої можуть здійснюватись права України
стосовно морського дна, надр та Їх природних ресурсів; b) термін "Португалія" означає територію Португальської
Республіки, розташованої на Європейському континенті, архіпелаги
Азорес і Мадейра, територіальне море і будь-яку іншу зону, що
відносяться до них, де відповідно до законодавства Португалії і
міжнародного права Португальська Республіка має свою юрисдикцію
або суверенні права стосовно розвідки і розробки природних
ресурсів морського дна і надр та прилеглих вод; c) терміни "Договірна Держава" і "друга Договірна Держава"
означають залежно від контексту Україну або Португалію; d) термін "особа" включає фізичну особу, компанію або
будь-яке інше об'єднання осіб; e) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об'єднання
або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування
як корпоративне об'єднання; f) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство
другої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що
керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що
керується резидентом другої Договірної Держави; g) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке
перевезення морським, повітряним судном або дорожнім транспортним
засобом, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім
випадків, коли морське, повітряне судно або дорожній транспортний
засіб експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній
Державі; h) термін "компетентний орган" означає: i) в Україні - Державну податкову адміністрацію України або
її повноважного представника; ii) в Португалії - Міністра фінансів, Генерального Директора
з оподаткування або їх повноважного представника; j) термін "національна особа" означає: (i) будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної
Держави;
(ii) будь-яку юридичну особу, товариство, асоціацію або інше
об'єднання, що одержують свій статус як такий за чинним
законодавством Договірної Держави.
2. При застосуванні в будь-який час цієї Конвенції Договірною
Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те
значення, яке надається йому на даний час законодавством цієї
Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція, якщо з
контексту не випливає інше. Будь-яке значення такого терміну
згідно з чинним податковим законодавством цієї Держави переважає
над значенням цього терміну відповідно до іншого законодавства
цієї Держави.
Стаття 4
Резидент
1. Для цілей цієї Конвенції термін "резидент однієї
Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством
цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця
проживання, постійного місця перебування, місця знаходження
керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного
критерію, а також включає цю Державу і будь-який її політичний або
адміністративний підрозділ або місцевий орган влади. Цей термін,
разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню
в цій Державі, тільки щодо доходів з джерел в цій Державі або
стосовно капіталу, що в ній знаходиться. 2. Якщо відповідно до положень пункту 1 фізична особа є
резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається таким
чином: a) вона вважається резидентом тільки тієї Держави, де вона
має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Державах,
вона вважається резидентом лише тієї Держави, де вона має більш
тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів); b) якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не
може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній
з Договірних Держав, вона вважається резидентом лише тієї
Держави, де вона звичайно проживає; c) якщо вона звичайно проживає в обох Державах або коли вона
звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом
тієї Держави, національною особою якої вона є; d) якщо вона є національною особою обох Держав або коли вона
не є національною особою жодної з них, компетентні органи
Договірних Держав вирішують питання оподаткування такого резидента
за взаємною згодою. 3. Якщо відповідно до положень пункту 1 особа, що не є
фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, вона
вважається резидентом лише тієї Договірної Держави, де розміщений
її фактичний керівний орган.
Стаття 5
Постійне представництво
1. Для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво"
означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково
здійснюється підприємницька діяльність підприємства. 2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає: a) місцезнаходження дирекції; b) відділення; c) контору; d) фабрику; e) майстерню; f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів; g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке
інше місце видобутку природних ресурсів; h) склад або іншу споруду, що використовується як торгівельна
точка. 3. Будівельний майданчик, монтажний чи установочний об'єкт є
постійними представництвами лише в тому разі, якщо вони існують
більше дванадцяти місяців. 4. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін
"постійне представництво" не розглядається як такий, що включає: a) використання споруд виключно з метою зберігання, показу
або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству; b) утримання запасів товарів або виробів, що належать
підприємству, виключно з метою зберігання, показу або поставки; c) утримання запасів товарів або виробів, що належать
підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою
закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для
підприємства; e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою
здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має
підготовчий або допоміжний характер; f) утримання постійного місця діяльності виключно для
здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у
підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність
постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої
комбінації, має підготовчий або допоміжний характер. 5. Якщо, крім агента з незалежним статусом, про якого йдеться
в 6-му пункті цієї статті, інша особа, незалежно від положень
пунктів 1 і 2 цієї статті, діє від імені підприємства і має, і
звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати
контракти від імені підприємства, або утримує запаси товарів та
виробів, що належать підприємству, з яких здійснюється регулярний
продаж цих товарів від імені підприємства, то це підприємство
розглядається як таке, що має постійне представництво в цій
Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для
підприємства, за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується
тією, що зазначена в пункті 4, яка, якщо і здійснюється через
постійне місце діяльності, не робить з цього постійного місця
діяльності постійного представництва відповідно до положень цього
пункту. 6. Підприємство не розглядається як таке, що має постійне
представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює
підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера
чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці
особи діють у межах своєї звичайної діяльності. 7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної
Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом
другої Договірної Держави або яка здійснює підприємницьку
діяльність у цій другій Державі (або через постійне представництво
або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих
компаній у постійне представництво другої компанії.
Стаття 6
Доходи від нерухомого майна
1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від
нерухомого майна (включаючи доход від сільського або лісового
господарства), яке знаходиться в другій Договірній Державі, можуть
оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Термін "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке він
має у законодавстві Договірної Держави, в якій знаходиться це
майно. Цей термін повинен у будь-якому випадку включати майно,
допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання,
використовувані в сільському і лісовому господарстві, права, до
яких застосовуються положення загального права щодо земельної
власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні або
фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку
мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів; морські,
повітряні судна і дорожні транспортні засоби не розглядаються як
нерухоме майно. 3. Положення пункту 1 застосовуються до доходу, одержуваного
від прямого використання, здавання в оренду або використання в
будь-якій іншій формі. 4. Положення пунктів 1 і 3 застосовуються також до доходу від
нерухомого майна підприємств і до доходів від нерухомого майна,
використовуваного для здійснення незалежних особистих послуг.
Стаття 7
Прибуток від підприємницької діяльності
1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується
тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює
підприємницької діяльності в другій Договірній Державі через
розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство
здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток
підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але тільки в
тій частині, яка стосується цього постійного представництва. 2. З урахуванням положень пункту 3, якщо підприємство однієї
Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій
Договірній Державі через розташоване там постійне представництво,
то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва
відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було
окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або
аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в
повній незалежності від підприємства, постійним представництвом
якого воно є. 3. У визначенні прибутку постійного представництва
допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного
представництва, включаючи управлінські та загальноадміністративні
витрати, понесені таким чином як у Державі, де розташоване
постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці.  4. В міру того, як визначення в Договірній Державі прибутку,
що стосується постійного представництва, на базі пропорційного
розподілу загальної суми прибутку підприємства його різним
підрозділам, є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не
буде перешкоджати цій Договірній Державі визначати оподатковуваний
прибуток шляхом такого розподілу, як це диктується практикою;
обраний спосіб розподілу, однак повинен бути таким, що його
результати будуть відповідати принципам, які містяться в цій
статті. 5. Жодний прибуток не відноситься до постійного
представництва на основі простої закупівлі постійним
представництвом товарів або виробів для підприємства. 6. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що відноситься до
постійного представництва, визначається щорічно одним і тим же
методом, якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для зміни. 7. Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються
окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення таких статей не
будуть зачіпатися положеннями цієї статті.
Стаття 8
Міжнародний транспорт
1. Прибуток від експлуатації морських, повітряних суден або
дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях,
здійснюваних підприємством Договірної Держави, буде
оподатковуватись лише в цій Договірній Державі. 2. Положення пункту 1 застосовуються також до прибутку від
участі в пулі, спільному підприємстві чи міжнародному
транспортному агентстві.
Стаття 9
Асоційовані підприємства
1. У випадку, коли: a) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере
участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої
Договірної Держави, або b) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у
керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної
Держави і підприємства другої Договірної Держави і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних
та фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються
умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними
підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути
нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був
йому нарахований, може бути включений до прибутку цього
підприємства і відповідно оподаткований. 2. У випадку, коли одна Договірна Держава включає в прибутки
підприємства цієї Держави - і відповідно оподатковує - прибутки,
по яких підприємство другої Договірної Держави було оподатковано в
цій другій Державі, і прибутки, таким чином включені, є
прибутками, які були б нараховані підприємству першої Держави,
якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами,
які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга Держава
повинна зробити відповідні поправки в сумі податку, що стягується
з цих прибутків. При визначенні такої поправки повинні бути
розглянуті інші положення цієї Конвенції, а компетентні органи
Договірних Держав можуть проконсультуватися один з одним при
необхідності.
Стаття 10
Дивіденди
1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом
Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть
оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у
Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує
дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо
фактичний власник дивідендів є резидентом другої Договірної
Держави, то податок, що стягується таким чином не повинен
перевищувати 15 відсотків від загальної суми дивідендів. Компетентні органи Договірних Держав встановлюють за взаємною
згодою спосіб застосування цього обмеження. Цей пункт не зачіпає оподаткування компанії стосовно
прибутку, з якого сплачуються дивіденди. 3. Незважаючи на положення пункту 2, якщо фактичним власником
дивідендів є компанія, яка протягом безперервного дворічного
періоду до виплати дивідендів володіла безпосередньо принаймні 25
відсотками акціонерного капіталу (суспільного капіталу) компанії,
що сплачує дивіденди, то податок, що стягується таким чином, не
повинен перевищувати 10 відсотків загальної суми таких дивідендів. 4. Термін "дивіденди" при використанні в цій статті означає
доход від акцій чи інших прав, які не є борговими вимогами, що
дають право на участь у прибутку, також як доход від інших
корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як
доходи від акцій відповідно до податкового законодавства Держави,
резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток. 5. Положення пунктів 1, 2 і 3 не застосовуються, якщо
фактичний власник дивідендів, який є резидентом Договірної
Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній
Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через
розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій
Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної
бази, і холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно
відноситься до таких постійного представництва або постійної бази.
В такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення
статті 7 або статті 14. 6. Якщо компанія, яка є резидентом однієї Договірної Держави,
одержує прибуток або доходи з другої Договірної Держави, ця друга
Держава може не стягувати будь-яких податків на дивіденди, що
сплачуються компанією, за винятком, коли ці дивіденди сплачуються
резиденту цієї другої Держави, або якщо холдінг, стосовно якого
сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до такого постійного
представництва або постійної бази, розташованих у цій другій
Державі, і з нерозподіленого прибутку компанії не стягуються
податки на нерозподілений прибуток, навіть якщо дивіденди
сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або
частково з прибутку або доходу, що утворюються у цій другій
Державі.
Стаття 11
Проценти
1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і
сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть
оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій
Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до
законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є
резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується таким
чином, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми
процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою
встановлюють спосіб застосування такого обмеження. 3. Незважаючи на положення пункту 2, проценти, що виникають
в Договірній Державі, підлягають звільненню від оподаткування в
цій Державі, якщо: a) платником процентів є Уряд цієї Договірної Держави або
його місцевий орган влади; або b) проценти сплачуються Уряду другої Договірної Держави або
її місцевому органу влади або будь-якій установі (включаючи
фінансову установу), що повністю належить цій іншій Договірній
Державі або місцевому органу влади; або c) проценти сплачуються будь-якій іншій установі (включаючи
фінансову установу) стосовно позик, здійснених на підставі угоди,
що укладається між Урядами Договірних Держав. 4. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає
доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного
забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у
прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і
доход від облігацій чи боргових вимог, включаючи премії та
винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів,
облігацій або боргових зобов'язань. 5. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо фактичний
власник процентів є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює
підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій
виникають проценти, через розташоване в ній постійне
представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті
послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на
підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого
постійного представництва або постійної бази. У такому випадку,
залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті
14. 6. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі,
якщо платником є резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що
сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом
Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне
представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникла
заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті
цих процентів несе таке постійне представництво або постійна база,
то вважається, що такі проценти виникають в тій Державі, в якій
знаходиться постійне представництво або постійна база. 7. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним
власником процентів, або між ними обома і будь-якою третьою
особою, сума сплачуваних процентів, що стосується боргової вимоги,
на підставі якої вона сплачується, перевищує суму, яка була б
погоджена між платником і фактичним власником процентів, при
відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються
тільки до останньої згаданої суми процентів. У такому випадку
надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню
відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним
урахуванням інших положень цієї Конвенції.
Стаття 12
Роялті
1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і
сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть
оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у
Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до
законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним
власником роялті, то податок, що визначається таким чином, не
повинен перевищувати 10 процентів загальної суми роялті. 3. Термін "роялті" при використанні в цій статті означає
платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за
користування або за надання права користування будь-якими
авторськими правами на літературні твори, твори мистецтва або
науки включаючи кінематографічні фільми, або фільми або плівки для
радіомовлення чи телебачення, будь-який патент, торгову марку,
дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за
користування, або за надання права користування промисловим,
комерційним або науковим обладнанням або за інформацію (ноу-хау),
що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду. 4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо фактичний
власник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави,
здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в
якій виникають роялті, через розташоване там постійне
представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті
послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно,
стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним
представництвом чи постійною базою. У такому випадку
застосовуються положення статті 7 або статті 14, залежно від
обставин. 5. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі,
якщо платником є резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що
сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної
Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво
або постійну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'язання
сплачувати роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе це постійне
представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті
виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво
або постійна база. 6. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним
власником, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума
роялті, яка відноситься до використання, права або інформації, на
підставі яких вони сплачуються, перевищує, з будь-яких причин,
суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником за
відсутністю таких відносин, положення цієї статті будуть
застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку
надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню
відповідно до законодавства кожної Договірної Держави, з належним
урахуванням інших положень цієї Конвенції.
Стаття 13
Доходи від відчужування майна
1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від
відчужування нерухомого майна, як воно визначено у статті 6 і яке
знаходиться у другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у
цій другій Державі. 2. Доходи від відчужування акцій компанії, або іншої участі в
компанії, активи якої складаються головним чином з нерухомого
майна або прав на нерухоме майно, яке знаходиться в Договірній
Державі, або від відчужування акцій компанії або іншої участі
компанії, активи якої складаються головним чином з такого
нерухомого майна або прав на нерухоме майно, розташованого в
Договірній Державі, можуть оподатковуватись в Державі, в якій
знаходиться нерухоме майно. 3. Доходи від відчужування рухомого майна, що формує частину
комерційного майна постійного представництва, яке підприємство
Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або рухомого
майна, яке відноситься до постійної бази, доступної резиденту
Договірної Держави в другій Договірній Державі для цілей надання
незалежних особистих послуг, які включають такі доходи від
відчужування такого постійного представництва (окремо чи в
сукупності з цілим підприємством) або такої постійної бази, можуть
оподатковуватись у цій другій Державі. 4. Доходи від відчужування морських, повітряних суден або
дорожніх транспортних засобів, що експлуатуються в міжнародних
перевезеннях підприємством Договірної Держави, або рухомого майна,
що відноситься до експлуатації таких морських, повітряних суден
або дорожніх транспортних засобів, оподатковуються тільки в цій
Державі. 5. Доходи від відчужування будь-якого майна, іншого ніж те,
про яке йдеться у пунктах 1, 2, 3 і 4, оподатковуються тільки в
Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно.
Стаття 14
Незалежні особисті послуги
1. Доход, що одержується резидентом однієї Договірної Держави
щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру,
оподатковується тільки в цій Державі, за винятком випадку, коли
він володіє регулярно доступною постійною базою в другій
Договірній Державі з метою проведення цієї діяльності. Якщо він
володіє такою постійною базою, доход може оподатковуватись у
другій Державі, але тільки стосовно тієї частини доходу, що
відноситься до цієї постійної бази. 2. Термін "професійні послуги" включає, зокрема, незалежну
наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку
діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів,
адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів.
Стаття 15
Залежні особисті послуги
1. З урахуванням положень статей 16, 18, 19, 20 і 21 платня,
заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом
Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються
тільки в цій Державі, якщо тільки робота за наймом не здійснюється
в другій Договірній Державі. Якщо робота за наймом здійснюється
таким чином, така винагорода, одержана у зв'язку з цим, може
оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Незалежно від положень пункту 1, винагорода, що
одержується резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за
наймом, здійснюваною в другій Договірній Державі, оподатковується
тільки в першій згаданій Державі, якщо: a) одержувач перебуває в другій Державі протягом періоду або
періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів у будь-якому
дванадцятимісячному періоді, що починається чи закінчується в
даному фінансовому році; і b) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача,
який не є резидентом другої Держави; і c) витрати по сплаті винагород не несуть постійне
представництво або постійна база, які наймач має в другій Державі. 3. Незалежно від попередніх положень цієї статті, винагорода,
одержувана у зв'язку з роботою за наймом, що здійснюється на борту
морського, повітряного судна або дорожньо-транспортного засобу,
яке експлуатується в міжнародних перевезеннях підприємством
Договірної Держави, буде оподатковуватись тільки в цій Державі.
Стаття 16
Гонорари директорів
Гонорари директорів та інші аналогічні виплати, які
одержуються резидентом однієї Договірної Держави як членом ради
директорів або будь-якого аналогічного органу компанії, яка є
резидентом другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у
цій другій Державі.
Стаття 17
Артисти і спортсмени
1. Незалежно від положень статей 14 і 15, доход, що
одержується резидентом Договірної Держави як працівником мистецтв,
таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або
музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності,
здійснюваної в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у
цій другій Державі. 2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної
працівником мистецтв або спортсменом у цій своїй якості,
нараховується не самому працівнику мистецтв чи спортсмену, а іншій
особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і 15,
оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється
діяльність працівника мистецтв чи спортсмена. 3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, доход,
вказаний у цій статті, буде звільнений від оподаткування в тій
Договірній Державі, в якій діяльність артиста або спортсмена
здійснюється, якщо ця діяльність суттєвою мірою фінансується за
рахунок суспільних фондів тієї Держави або другої Держави, або
якщо ця діяльність виконується на підставі угоди, укладеної між
Договірними Державами.
Стаття 18
Пенсії
З урахуванням положень пункту 2 статті 19 пенсії та інші
подібні винагороди, що сплачуються резиденту Договірної Держави у
зв'язку з минулою роботою за наймом, підлягають оподатковуванню
тільки в цій Державі.
Стаття 19
Державна служба
1. a) Платня, заробітна плата та інша подібна винагорода,
інша, ніж пенсія, що сплачується Договірною Державою або її
політичним або адміністративним підрозділом, або місцевим, органом
влади будь-якій фізичній особі за службу, здійснювану для цієї
Держави або її політичного або адміністративного підрозділу, або
місцевого органу влади, оподатковується тільки в цій Державі; b) Однак, така платня, заробітна плата та інша подібна
винагорода оподатковується тільки в другій Договірній Державі,
якщо служба здійснюється в цій Державі, і фізична особа є
резидентом цієї Держави, яка: (i) є національною особою цієї Держави; або (ii) не стала резидентом цієї Держави тільки з метою
здійснення служби.
2. a) Будь-яка пенсія, яка сплачується Договірною Державою чи
її політичним або адміністративним підрозділом, або місцевим
органом влади, або із створених ними фондів фізичній особі за
службу, здійснювану для цієї Держави або її
політико-адміністративного підрозділу, або місцевого органу влади,
оподатковується тільки в цій Державі. b) Однак, така пенсія оподатковується тільки в другій
Договірній Державі, якщо фізична особа є її резидентом і
національною особою цієї Держави. 3. Положення статей 15, 16, 17 і 18 застосовуються до платні,
заробітної плати та іншої подібної винагороди, до пенсій стосовно
служби, що здійснюється у зв'язку з проведенням підприємницької
діяльності Договірною Державою або її політичним або
адміністративним підрозділом, або місцевим органом влади.
Стаття 20
Студенти
Платежі, одержувані студентом або стажувальником, які є або
були безпосередньо до приїзду в одну Договірну Державу резидентами
другої Договірної Держави і перебувають у першій згаданій Державі
виключно з метою навчання або одержання освіти, і призначені для
проживання, навчання і одержання освіти, не оподатковуються в
першій згаданій Державі за умови, що джерела цих платежів
знаходяться за межами цієї Держави.
Стаття 21
Професори і дослідники
Винагорода, що одержується за викладання або проведення
наукового дослідження фізичною особою, яка є або була
безпосередньо до приїзду в одну Договірну Державу резидентом
другої Договірної Держави і яка знаходиться в першій згаданій
Державі протягом періоду, що не перевищує двох років, з метою
проведення наукового дослідження або викладання в університеті,
коледжі, вищому учбовому закладі, дослідницькому інституті або
іншому подібному закладі, акредитованому Урядом першої Договірної
Держави, не оподатковується в першій згаданій Державі, за умови,
що всі ці організації переслідують некомерційні цілі, а доходи
отримуються з-за меж першої Договірної Держави.
Стаття 22
Інші доходи
1. Види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від
джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях
цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі. 2. Положення пункту 1 не застосовуються до доходів інших, ніж
доходи від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6, якщо
одержувач таких доходів є резидентом однієї Договірної Держави,
здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі
через розташоване в ній постійне представництво і надає в цій
Державі незалежні особисті послуги через розташовану там постійну
базу, і право або майно, у зв'язку з якими одержано доход, дійсно
пов'язані з таким постійним представництвом або постійною базою. В
такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14
залежно від обставин.
Стаття 23
Оподаткування капіталу
1. Капітал, представлений нерухомим майном, про яке йдеться у
статті 6, що є власністю резидента однієї Договірної Держави та
знаходиться в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у
цій другій Державі. 2. Капітал, представлений рухомим майном, що є частиною
комерційного майна постійного представництва, яке підприємство
однієї Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або
представлене рухомим майном, пов'язаним з постійною базою,
доступною резиденту однієї Договірної Держави в другій Договірній
Державі з метою надання незалежних особистих послуг, може
оподатковуватись у цій другій Державі. 3. Капітал, представлений морськими, повітряними суднами і
дорожніми транспортними засобами, що експлуатуються у міжнародних
перевезеннях підприємством Договірної Держави, а також рухомим
майном, пов'язаним з експлуатацією цих морських, повітряних суден
та дорожніх транспортних засобів, оподатковується тільки в цій
Державі. 4. Усі інші елементи капіталу резидента Договірної Держави
оподатковуються тільки у цій Державі.
Стаття 24
Усунення подвійного оподаткування
Подвійне оподаткування усувається таким чином: 1. Якщо резидент Португалії одержує доход або володіє
капіталом, який згідно з положеннями цієї Конвенції може
оподатковуватись в Україні, то Португалія дозволяє вирахування з
податку на доход або з податку на капітал цього резидента суми, що
дорівнює податку на доход або податку на капітал, сплаченому в
Україні. Таке вирахування, однак, не повинно перевищувати тієї
частини податку з доходу або з капіталу, підрахованої до надання
вирахування, яка відноситься до таких видів доходу або капіталу,
який може оподатковуватись в Україні. 2. З урахуванням положень законодавства України, щодо
усунення подвійного оподаткування (які не будуть суперечити
головним принципам цього пункту), на португальський податок,
сплачуваний за законодавством Португалії, та відповідно до цієї
Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або
майна, що підлягає оподаткуванню, із джерел в Португалії, буде
робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського
податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або
капіталу, стосовно яких сплачується португальський податок. Для
цілей цього пункту прибуток, доход і доходи від відчужування
майна, одержувані резидентом Португалії, які можуть
оподатковуватись в Португалії відповідно до цієї Конвенції, будуть
вважатись такими, що виникають із джерел в Португалії. 3. Вирахування, передбачені в Договірній Державі відповідно
до пунктів 1 і 2 в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї
частини податку з доходу або капіталу, як було підраховано до
надання вирахування, яка стосується доходу або капіталу, які
можуть оподатковуватись у цій Державі, залежно від обставин. 4. Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції
одержуваний доход або капітал резидента Договірної Держави
звільнено від податку в цій Державі, ця Держава може, незважаючи
на це, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу або
капіталу цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений
доход або капітал.
Стаття 25
Недискримінація
1. Національні особи однієї Договірної Держави не будуть
підлягати у другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або
пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим
ніж оподаткування і пов'язане з ним зобов'язання, яким піддаються
або можуть піддаватися національні особи цієї другої Держави за
тих же обставин, зокрема щодо резиденції. Це положення також
застосовується, незважаючи на положення статті 1, до осіб, які не
є резидентами однієї або обох Договірних Держав. 2. Особи без громадянства, які є резидентами Договірної
Держави, не будуть піддаватися в жодній з Договірних Держав
будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню,
іншому або більш обтяжливому, ніж оподаткування і пов'язані з ним
зобов'язання, яким національні особи Держави, що відносяться до
них, піддаються або можуть піддаватися за тих же умов. 3. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство
Договірної Держави має в другій Договірній Державі, не повинно
бути менш сприятливим у цій другій Державі, ніж оподаткування
підприємств цієї другої Держави, які здійснюють подібну
діяльність. 4. За винятком випадків, коли застосовуються положення пункту
1 статті 9, пункту 7 статті 11 або пункту 6 статті 12, проценти,
роялті та інші виплати, що здійснюються підприємством Договірної
Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення
оподатковуваного прибутку такого підприємства підлягають
вирахуванню за таких же умов, за яких вони сплачувались резиденту
першої згаданої Держави. Таким же чином будь-які борги
підприємства однієї Договірної Держави резиденту другої Договірної
Держави, з метою визначення оподатковуваного капіталу такого
підприємства, підлягають вирахуванням за таких же умов, що й борги
резидента першої згаданої Держави. 5. Підприємства Договірної Держави, капітал яких повністю або
частково належить або контролюється прямо чи посередньо одним або
кількома резидентами другої Договірної Держави, не будуть
піддаватися в першій згаданій Державі будь-якому оподаткуванню або
пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим,
ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким піддаються
або можуть піддаватися інші подібні підприємства першої згаданої
Держави. 6. Ніщо в цій статті не повинно тлумачитись як зобов'язання
однієї Договірної Держави надавати резидентам другої Договірної
Держави будь-які особисті пільги, вирахування та знижки для цілей
оподаткування, на підставі громадянського статусу або сімейних
зобов'язань які вона надає своїм власним резидентам. 7. Положення цієї статті, незважаючи на положення статті 2,
будуть застосовуватись до податків любого роду і виду.
Стаття 26
Процедура взаємного узгодження
1. Якщо особа вважає, що дії однієї або обох Договірних
Держав призводять або призведуть до її оподаткування не відповідно
до положень цієї Конвенції, вона може, незалежно від засобів
захисту, передбачених національним законодавством цих Держав,
подати свій випадок для розгляду до компетентних органів
Договірної Держави, резидентом якої вона є, або, якщо її випадок
підпадає під дію пункту 1 статті 24, тієї Договірної Держави,
національною особою якої вона є. Випадок повинен бути поданий
протягом трьох років з дня першого повідомлення про дію, що
призвела до оподаткування не у відповідності до положень
Конвенції. 2. Компетентний орган прагнутиме, якщо він буде вважати
заперечення обгрунтованим і якщо він сам не в змозі прийняти
задовільне рішення, вирішити питання за взаємною згодою з
компетентним органом другої Договірної Держави з метою уникнення
оподаткування, невідповідного цій Конвенції. Будь-яка досягнута
домовленість буде застосовуватись незалежно від будь-яких обмежень
часу, передбачених внутрішнім законодавством Договірних Держав. 3. Компетентні органи Договірних Держав будуть прагнути
вирішити за взаємною згодою будь-які труднощі або сумніви, що
виникають при тлумаченні або застосуванні Конвенції. 4. Компетентні органи Договірних Держав можуть вступати в
прямі контакти один з одним з метою досягнення згоди в розумінні
попередніх пунктів.
Стаття 27
Обмін інформацією
1. Компетентні органи Договірних Держав обмінюються
інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або
національних законодавств Договірних Держав, що стосуються
податків, на які поширюється Конвенція, тією мірою, в якій
оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб
попереджувати ухилення від сплати податків. Обмін інформацією не
обмежується статтею 1. Будь-яка інформація, одержана Договірною
Державою, буде розглядатися як конфіденційна таким же чином як і
інформація, одержана в рамках національного законодавства цієї
Держави, і буде розкрита тільки особам або органам влади
(включаючи суди і адміністративні органи), зайнятим оцінкою або
збором, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або
розглядом апеляцій стосовно податків, на які поширюється ця
Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію
тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в ході
публічних судових засідань і при прийнятті судових рішень. 2. В жодному випадку положення пункту 1 не будуть тлумачитись
як такі, що покладають на Договірну Державу зобов'язання: a) здійснювати адміністративні заходи, такі, що протирічать
законам та адміністративній практиці в одній з Договірних Держав; b) надавати інформацію, яку неможливо одержати за
законодавством або в ході звичайного управління в одній з
Договірних Держав; c) надавати інформацію, яка буде розкривати будь-яку
торговельну, підприємницьку, промислову, комерційну або професійну
таємницю або торговельний процес, або інформацію, розкриття якої
суперечило б установленій практиці.
Стаття 28
Члени дипломатичних представництв і консульських установ
Ніщо в цій Конвенції не буде зачіпати податкових привілеїв
членів дипломатичних представництв або консульських установ за
загальними нормами міжнародного права або на підставі положень
спеціальних угод.
Стаття 29
Набуття чинності
Кожна із Договірних Держав повідомить одна одну по
дипломатичних каналах про завершення необхідної відповідно до
внутрішнього законодавства процедури набуття чинності цією
Конвенцією. Ця Конвенція набуває чинності в день останнього такого
повідомлення, і її положення будуть застосовуватись: a) в Україні: i) стосовно податків, утриманих у джерела щодо доходів,
одержаних на або після першого січня календарного року, наступного
за роком набуття Конвенцією чинності; ii) стосовно інших податків на доход і на капітал щодо
податків, які стягуються під час будь-якого податкового року, що
починається на або після першого січня календарного року,
наступного за роком набуття Конвенцією чинності; b) в Португалії: i) стосовно податків, утриманих у джерела, якщо подія, яка
привела до обставин, які дали змогу до виникнення цих податків,
відбувається на або після першого січня року, наступного за роком
набуття чинності Конвенцією; ii) стосовно інших податків на доход, що виник, або капітал,
який став власністю, у фінансовому році, що починається на або
після першого січня року, наступного за роком набуття Конвенцією
чинності.
Стаття 30
Завершення чинності
Ця Конвенція буде залишатися чинною до припинення її дії
однією з Договірних Держав. Кожна Договірна Держава може припинити
дію Конвенції шляхом передачі через дипломатичні канали
повідомлення про припинення дії принаймні за шість місяців до
закінчення будь-якого календарного року, що починається після
закінчення п'яти років після дня набуття чинності Конвенцією. У такому випадку чинність Конвенції буде припинено: a) в Україні: i) стосовно податків, утриманих у джерела щодо доходів,
одержаних на або після першого січня календарного року, наступного
за роком подачі повідомлення; ii) стосовно інших податків на доход і на капітал щодо
податків, які стягуються за будь-який податковий рік, що
починається на або після першого січня календарного року,
наступного за роком подачі повідомлення; b) в Португалії: i) стосовно податків, утриманих у джерела, якщо подія, яка
привела до обставин, які дали змогу до виникнення цих податків,
відбувається на або після першого січня року, наступного за датою,
якою завершується період, вказаний в згаданому повідомленні; ii) стосовно інших податків на доход, що виник, або капітал,
який став власністю, у фінансовому році, що починається на або
після першого січня року, наступного за датою, якою завершується
період, вказаний в згаданому повідомленні; У засвідчення чого ті, що нижче підписалися, відповідним
чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.
Вчинено в двох примірниках, в м. Лісабон, 9 лютого 2000 року
українською, португальською та англійською мовами, всі тексти
автентичні. У випадку виникнення розбіжностей стосовно тлумачення
цієї Конвенції надаватиметься перевага тексту англійською мовою.
(підпис) (підпис)
За Україну За Португальську Республіку



on top